Постанова

від 15.05.2024 по справі 904/688/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024 рокум. ДніпроСправа № 904/688/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2023 (суддя Камша Н.М.; повне судове рішення складено 13.07.2023), постановлену за результатами розгляду

грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України, м. Дніпро

у справі № 904/688/19

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентер», м. Дніпро,-

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заяви і ухвали суду першої інстанції.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання грошових вимог у справі № 904/688/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентер» в загальному розмірі 2699725,27 грн, які складаються з 1625899,53 грн орендної плати за землю, 427825,11 грн штрафних санкцій, визначених у податковому повідомленні-рішенні і 646027,63 грн пені.

Грошові вимоги обґрунтовані наявністю у боржника податкового боргу з орендної плати за землю, визначених контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні № 000804504 від 27.11.2019, відповідно до якого сума основного зобов`язання становить 1625899,53 грн, а штрафні санкції 427825,11 грн. Також податковий орган згідно з положеннями статті 129 Податкового кодексу України нарахував 646027,63 грн пені за невиконання зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.07.2023 грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у справі № 904/688/19 визнані у розмірі 114086,60 грн, що є визначеними у податковому повідомленні рішенні штрафними санкціями, і 4204,00 грн судового збору.

Обґрунтовуючи відмову у задоволенні частини заявлених грошових вимог, місцевий господарський суд послався на постанову апеляційного господарського суду, якою частково визнано недійним податкове повідомлення-рішення, на якому ґрунтуються ґрошові вимоги контролювального органу у даній справі, а також на ухвалу місцевого господарського суду, якою визнані грошові вимоги місцевої ради щодо наявної у банкрута заборгованості з орендної плати за землю, тобто саме тієї заборгованості, яка також є предметом заяви з грошовими вимогами податкової у даній справі.

Місцевий господарський суд зазначив, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2023 у справі № 904/688/19 (904/6131/21) частково визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 000804504 від 27.11.2019, визнано обґрунтованим нарахування контролюючим органом у податковому повідомленні-рішення заборгованості боржника з орендної плати у розмірі 456346,77 грн, у зв`язку з чим розмір нарахованих податковою штрафних санкцій зменшено до 114086,60 грн. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023 за Дніпровською міською радою визнані грошові вимоги у справі № 904/688/19 у розмірі 456346,77 грн, які становлять заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентер» з орендної плати за користування землею комунальної власності, тобто саме тієї заборгованості, яка є предметом грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

2.Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2023 у справі № 904/688/19 в частині відхилення грошових вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким грошові вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом під час розгляду грошових вимог норм процесуального права, оскільки судом безпідставно відхилені грошові вимоги, підтверджені податковим повідомленням-рішенням № 000804504 від 27.11.2019.

Скаржник зазначає, що після прийняття Центральним апеляційним господарським судом 01.02.2023 постанови у справі № 904/688/19 (904/6131/21), загальна сума грошового зобов`язання банкрута по орендній платі з юридичних осіб становить 1313060,08 грн та складається з 370945,85 грн основного платежу, 114086,60 грн штрафних санкцій і 646027,63 грн пені.

Скаржник вважає що визнання грошових вимог Дніпровської міської ради у розмірі 456346,77 грн не впливає на підстави походження грошових вимог податкової у даному випадку, оскільки під час розгляду грошових вимог місцевої ради, господарський суд не зазначив джерело їх походження та періоду нарахування цих вимог.

Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не мотивував відмову у визнанні грошових вимог стосовно нарахованої пені у сумі 646027,63 грн.

3.Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Інші учасники провадження у справі відзив на апеляційну скаргу не надали.

4.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2023 у справі № 904/688/19.

У судовому засіданні 15.05.2024 оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

5.Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вентер» (орендар) 07.09.2009 уклало з Дніпропетровською міською радою (орендодавець) договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:328:0217, площею 1,8157 га, яка розташована по вул. Набережна Леніна (змінено назву на вул. Січеславська Набережна), 39, у м. Дніпрі. Договір укладено на п`ять років (т. 1 грошових вимог, а.с. 87-93).

Сторони договору оренди 14.02.2014 уклали додаткову угоду, якою продовжено строк оренди на п`ять років (т. 1 грошових вимог, а.с. 94-97).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2019 відкрито провадження у справі № 904/688/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентер», введено процедуру розпорядження майном до 20.07.2019. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 25.03.2019.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентер» стосовно повноти нарахування плати за землю площею 1,8157 га (кадастровий номер 1210100000:03:328:0217) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, співробітниками Головного управління ДПС у Дніпропетровській області складено акт № 7271/04-36-05-04/32466075 (т. 1 грошових вимог, а.с. 12-14).

27 листопада 2019 року на підставі акта № 7271/04-36-05-04/32466075 від 31.10.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 000804504, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за основним платежем 1711300,45 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 427825,11 грн (т. 1 грошових вимог, а.с. 10).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 у справі № 904/688/19 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вентер» визнано банкрутом.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентер» у справі № 904/688/19 (904/6131/21) задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 000804504 від 27.11.2019 в частині збільшення суми грошового зобов`язання щодо орендної плати з юридичних осіб за основним зобов`язанням на суму 1254953,68 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 313738,51 грн.

У зв`язку з наявною у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентер» перед місцевим бюджетом заборгованістю за оренду землі відповідно до умов договору від 07.09.2009 земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000 площею 1,8157 га, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023 визнано грошові вимоги Дніпровської міської ради у справі № 904/688/19 у сумі 456346,77 грн.

6.Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Об`єктом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні заяви про визнання грошових вимог у справі про банкрутство, які ґрунтуються на заборгованості боржника з виконання податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Предметом судового розгляду є питання правомірності відмови місцевого господарського суду у задоволенні заяви про визнання грошових вимог до боржника у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника юридичної особи, що виникли з такої участі.

Кредитором є юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац 1 частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно з частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги, водночас обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18).

Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновок Верховного Суду в постанові від 20.06.2019 у справ № 915/535/17).

Ухвала місцевого господарського суду оскаржується в частині відмови у визнанні в повному обсязі грошових вимог, обґрунтованих наявністю податкової заборгованості з орендних платежів за користування земельною ділянкою комунальної форми власності.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області на підтвердження наявності перед ним у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентер» податкової заборгованості, надало податкове повідомлення-рішення № 000804504 від 27.11.2019.

Апеляційний господарський суд зазначає, що внаслідок порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Вентер» встановлених Податковим кодексом України зобов`язань стосовно повноти нарахування плати за землю, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 27.11.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення № 000804504, за яким зобов`язання з орендної плати за землю з кадастровим номером 1210100000:03:328:0217, у період користування земельною ділянкою з 01.01.2017 по 31.12.2017, визначено у розмірі 1711300,45 грн. Також цим рішенням за порушенням податкового законодавства застосовано штрафні санкції у розмірі 427825,11 грн.

Водночас постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2023 у справі № 904/688/19 (904/6131/21) податкове повідомлення-рішення № 000804504 скасоване в частині збільшення суми грошового зобов`язання щодо орендної плати на суму 1254953,68 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 313738,51 грн. Тобто, податкове повідомлення-рішення залишилось чинним в частині визнання податкового зобов`язання стосовно орендної плати у сумі 456346,77 грн, а в частині штрафних санкції у сумі 114086,60 грн.

Постанова апеляційного господарського суду від 01.02.2023 у справі № 904/688/19 (904/6131/21) мотивована тим, що боржник мав статус орендаря вказаної земельної ділянки у період з 01.01.2017 по 07.04.2017, водночас податкове повідомлення рішення прийняте за порушення останнім податкового зобов`язання щодо повноти нарахування орендної плати цієї землі за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, тобто і за той період, коли боржник перестав бути орендарем.

Таким чином, сума грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у даній справі, яка обумовлена податковим повідомленням-рішенням № 000804504 в редакції до його перегляду апеляційним господарським судом у справі № 904/688/19 (904/6131/21), є безпідставно завищеною.

З огляду на наявну заборгованість банкрута перед місцевим бюджетом, яка сформувалася за період користування Товариством з обмеженою відповідальністю «Вентер» земельною ділянкою (кадастровий номер 1210100000:03:328:0217) з 01.01.2017 по 07.04.2017, що встановлено Центральним апеляційним господарським судом у справі № 904/688/19 (904/6131/21), Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 05.06.2023 визнав грошові вимоги Дніпровської міської ради у справі № 904/688/19 в розмірі 456346,77 грн, чим спростовуються доводи апеляційної скарги, що визнаючи грошові вимоги місцевої ради, господарський суд не зазначив джерело їх походження, а також періоду, за який нараховані ці вимоги.

Таким чином, грошове зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентер» щодо сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:03:328:0217 у період з 01.01.2017 по 07.04.2017, яке є предметом грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, визнано за Дніпровською міською радою, яка є стороною договору оренди від 07.09.2009, у в`язку з чим Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 12.07.2023 у справі № 904/688/19 правомірно відхилив грошові вимоги в частині основного платежу за оренду землі. Грошові вимоги щодо визнання визначених за податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції у сумі 427825,11 грн, місцевий господарський суд правомірно визнав у розмірі 114086,60 грн, оскільки чинним судовим рішенням у справі № 904/688/19 (904/6131/21) обґрунтованим визнано нарахування у податковому повідомленні-рішенні № 000804504 саме такої суми штрафних санкцій.

Надаючи оцінку заяві податкової в частині заборгованості боржника за основним зобов`язанням з орендної плати за землю, апеляційний господарський суд звертається до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постановах від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21, від 27.09.2023 у справі № 910/15043/21 і від 26.04.2023 у справі № 910/18544/21, у зв`язку з чим зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт 269.1.1.1) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (підпункт 269.1.1.2).

Водночас згідно з підпунктом 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платники орендної плати землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Таким чином, законодавцем визначено, що плата за землю може справлятися як у формі земельного податку, так і у формі орендної плати. При цьому, одночасне стягнення такої плати і як земельного податку і як орендної плати зазначеною нормою закону не передбачено.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Положення статті 288 Податкового кодексу України встановлюють, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Апеляційним господарським судом встановлено, що грошові вимоги податкового органу у сумі 1625899,53 грн заявлені саме як основний платіж з орендної плати з юридичних осіб за договором оренди від 07.09.2009.

Апеляційний господарський суд зазначає, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не є стороною договору від 07.09.2009 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:328:0217, тому податковий орган не має повноважень на подання заяви з кредиторськими вимогами у сумі 1625899,53 грн, що узгоджується з вищенаведеною позицією Верховного Суду.

Крім того, грошові вимоги стосовно зобов`язань боржника зі сплати орендної плати, визначеного податковим повідомленням-рішенням, визнано за органом місцевого самоврядування, про що йшлося вище.

Стосовно доводів скаржника щодо безпідставного відхилення грошових вимог податкової за на нарахованою пенею у сумі 646027,63 грн, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 129.1 статті 129 Податкового кодексу України при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, нарахування пені починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Стаття 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній після 01.01.2017) не встановлює нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження.

Таким чином, у випадку нарахування платнику суми грошового зобов`язання за результатами перевірки шляхом прийняття ППР, нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, але не раніше прийняття податкового повідомлення-рішення, яким визначається розмір податкового зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду в постанові від 08.07.2021, прийнятій за результатом розгляду касаційної скарги у справі № 160/2242/20.

Відповідно до частин першої, третьої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Частиною першою статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Оскільки провадження у справі про банкрутство № 904/688/19 відкрито 25.03.2019, а ліквідаційна процедура відкрита 23.07.2020, грошові вимоги щодо визнанні пені у розмірі 646027,63 грн не підлягають задоволенню, оскільки така санкція застосована контролюючим за невиконання зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням, прийнятим 31.10.2019, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

7.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2023 у справі № 904/688/19 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2023 у справі № 904/688/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.05.2024

Головуючий суддяЮ ПАРУСНІКОВ

СуддяЛ. КОВАЛЬ

СуддяА. ЧЕРЕДКО