Ухвала

від 21.05.2024 по справі 904/6514/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

21.05.2024м. ДніпроСправа № 904/6514/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю приватний заклад освіти, навчально-виховний комплекс "Школа І ступеня-дошкільний навчальний заклад "Едхаус", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро

про визнання незаконним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Ліпинський О.В.

Представники: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю приватний заклад освіти, навчально-виховний комплекс "Школа І ступеня-дошкільний навчальний заклад "Едхаус" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (надалі - Відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило суд:

1. Визнати незаконними та протиправними дії Акціонерного Товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" по призупиненню укладення договору про розподіл електричної енергії з Товариством з обмеженою відповідальністю приватний заклад освіти, навчально-виховний комплекс ШКОЛА І СТУПЕНЯ-ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ЕДХАУС, для забезпечення електроспоживання за об`єктом, розташованим за адресою: м. Дніпро, вул. В. Вернадського, 33;

2. Визнати незаконними та протиправними розроблені Акціонерним Товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" технічні умови до договору про розподіл електричної енергії з Товариством з обмеженою відповідальністю приватний заклад освіти, навчально-виховний комплекс ШКОЛА І СТУПЕНЯ-ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ЕДХАУС в частині розрахунків вартості послуг та матеріалів за об`єктом, розташованим за адресою: м. Дніпро, вул. В. Вернадського, 33.

3. Зобов`язати Акціонерне Товариство ДТЕК Дніпровські електромережі, розробити технічні умови до договору про розподіл електричної енергії з Товариством з обмеженою відповідальністю приватний заклад освіти, навчально-виховний комплекс ШКОЛА І СТУПЕНЯ-ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ЕДХАУС, відповідно до поточного стану мереж та до поточної технологічної цілісності мереж, за об`єктом, розташованим за адресою: м. Дніпро, вул. В. Вернадського, 33.

4. Зобов`язати Акціонерне Товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" (код 23359034) укласти договір про розподіл електричної енергії з Товариством з обмеженою відповідальністю приватний заклад освіти, навчально-виховний комплекс ШКОЛА І СТУПЕНЯ-ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ЕДХАУС, за об`єктом, розташованим за адресою: м. Дніпро, вул. В. Вернадського, 33, без зміни технічних умов за договором з попереднім власником Департаментом гуманітарної політики ДМР.

07.05.2024 року Позивача подав заяву про відмову від позову.

Ухвалою від 07.05.2024 року суд прийняв відмову Позивача від позову та закрив провадження у справі № 904/6514/23.

09.05.2024 року Відповідач звернувся до суду з клопотанням про відшкодування витрат за професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою від 10.05.2024 року суд призначив судове засідання для вирішення питання про судові витрати відповідача на 21.05.2024 року.

Позивач подав клопотання зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн.

Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили. Відповідач подав клопотання про розгляд заяви без участі його представника.

Здійснивши оцінку доводів Відповідача, що викладені в його заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для компенсації здійснених ним судових витрат, виходячи з наступного.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Стаття 129 ГПК України регламентує загальні правила розподілу судових витрат.

Положення статей 126, 129 ГПК України є загальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.

Разом з тим, у статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Частиною четвертою статті 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно положень частини 5 статті 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Правовий аналіз статей 129, 130 ГПК дає підстави для висновку, що у разі, зокрема закриття провадження у справі, суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК, оскільки ця норма є спеціальною (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі № 903/254/20).

При застосуванні частини п`ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність / відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі № 921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22).

Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак суд враховує правові позицію Верховного Суду, відповідно до яких для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20, від 04.05.2023 у справі № 910/5911/22.

Звертаючись до суду з вимогою про компенсацію судових витрат, Відповідач не навів жодних аргументів на користь того, що в ході розгляду даної справи, Позивач здійснював необґрунтовані дії.

При цьому суд зазначає, що звернення Позивача до суду з заявою про відмову від позову, є його диспозитивним правом, передбаченим нормами Господарського процесуального кодексу України, реалізація якого, сама по собі не може бути розцінена як необґрунтовані дії.

З урахуванням наведеного слід визнати, що Відповідачем не доведено, а матеріалами справи не встановлено вчинення Позивачем необґрунтованих дій, які згідно положень ч. 5 ст. 130 ГПК України можуть бути підставою для компенсації здійснених Відповідачем витрат.

Керуючись статтями 14, 123, 126, 130, 226, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Акціонерному товариству "ДТЕК Дніпровські електромережі" в задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Ліпинський