Рішення

від 17.05.2024 по справі 910/1351/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2024Справа № 910/1351/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Рубін" (ТОВ"ТД РУБІН") (04073, місто Київ, ВУЛИЦЯ СКЛЯРЕНКА, будинок 15)

до Фізичної особи-підприємця Мойсеєнко Володимира Євгеновича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 846 929,14 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Рубін" (ТОВ"ТД РУБІН") (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Мойсеєнко Володимира Євгеновича (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 846 929,14 грн, з якої 786 865,98 грн - сума основної заборгованості, 49 704,54 грн - сума пені, 4850,54 грн - сума 3% річних, 5508,06 грн - сума інфляційних витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Рубін" залишено без руху.

26.02.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей ГПК України.

Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як вбачається з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позивач та відповідач мають зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 про відкриття провадження у справі №910/1351/24 надіслана до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.

З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставку електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді " ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) по справі №910/1351/24 (суддя Літвінова М.Є.) було надіслано позивачу та відповідачу до електронного кабінету. Документ доставлено до електронного кабінету: 08.03.2024.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Згідно абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, у відповідності до приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України, позивачу та відповідачу було вручено ухвалу суду про відкриття провадження у справі - 08.03.2024.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Рубін" (далі-постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Мойсеєнко Володимиром Євгеновичем (далі-покупець) укладено договір поставки №04/11/02, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця алкогольну продукцію (далі - товар/продукція), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Товар передається покупцю частинами - товарними партіями. Під партією товару сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, найменування, асортимент та кількість товару погоджується сторонами та зазначаються в рахунку на оплату та/або специфікаціях (якщо специфікації складаються та підписуються сторонами).

Ціна за одиницю товару визначається постачальником в рахунках на оплату та/або специфікаціях, (якщо специфікації складаються та підписуються сторонами). Загальна вартість даного договору визначається на підставі фактично поставленого товару відповідно до письмових замовлень покупця (п. 3.1.- 3.2 договору).

Постачальник здійснює поставку товару згідно з наданим покупцем замовленням транспортом постачальника й за рахунок постачальника у строк, який не перевищує 5 (п`ять) календарних днів з моменту направлення замовлення на поставку товару покупцем, якщо інше не вказано у замовленні Покупця. При поставці товару постачальник зобов`язується надати всі необхідні оригінальні відвантажувальні і супровідні документи на товар. Приймання і передача товару по кількості та якості здійснюється в місці поставки товару на підставі наданих постачальником супровідних документів та згідно з нормами чинного законодавства (п. 4.1, 4.3-4.4 договору).

Відповідно до п. 6.1-6.2 договору, розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника згідно з Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті». Оплата за поставлений постачальником товар здійснюється покупцем протягом 14-ти календарних днів з моменту реалізації товару.

Сторони погодили п. 7.2-7.3 договору, що в разі порушення покупцем терміну (строку) оплати замовленої партії товару, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, за кожен день прострочення. В разі порушення покупцем терміну (строку) оплати замовленого (реалізованого) товару постачальник має право не здійснювати наступні поставки Товару до моменту виконання покупцем своїх грошових зобов`язань перед постачальником, а саме щодо оплати вартості поставленого (реалізованого) товару, а також щодо оплати нарахованих штрафних санкцій, передбачених цим договором, а в разі прострочення оплати товару понад 20 днів, постачальник також має право вимагати від покупця повернення неоплаченого товару.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2020 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Якщо до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не зробить письмового попередження щодо зміни умов договору або його розірвання, даний договір автоматично продовжується на наступний календарний рік (п. 11.1-11.2 договору).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір поставки №05012023-1 від 05.01.2023 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки №04/11/02 від 04 листопада 2020, як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано обумовлений товар на загальну суму 914 521,25 грн, що підтверджується наступними документами:

- видатковою накладною № 596 від 29 грудня 2021 р. на загальну суму 160 568,50 грн. та товарно-транспортною накладною № P596 від 29 грудня 2021 р.;

- видатковою накладною № 369 від 11 липня 2022 р. на загальну суму 223 646,40 грн. та товарно-транспортною накладною № Р369 від 11 липня 2022 р.;

- видатковою накладною № 690 від 19 вересня 2022 р. на загальну суму 78 080,40 грн.;

та товарно-транспортною накладною № P690 від 19 вересня 2022 р.;

- видатковою накладною № 834 від 06 жовтня 2022 р. на загальну суму 157 176,72 грн. та товарно-транспортною накладною № P834 від 06 жовтня 2022 р.;

- видатковою накладною № 885 від 18 жовтня 2022 р. на загальну суму 40 662,00 грн. та товарно-транспортною накладною № P885 від 18 жовтня 2022 р.;

- видатковою накладною № 1096 від 06 грудня 2022 р. на загальну суму 112 150,08 грн. та товарно-транспортною накладною № P1096 від 06 грудня 2022 р.;

- видатковою накладною № 1143 від 15 грудня 2022 р. на загальну суму 16 917, 12 грн. та товарно-транспортною накладною № P1143 від 15 грудня 2022 р.;

- видатковою накладною № 1200 від 29 грудня 2022 р. на загальну суму 70 200,00 грн. та товарно-транспортною накладною № P1200 від 29 грудня 2022 р.;

- товарно-транспортною накладною № 9 від 05 січня 2023 р. на загальну суму 55 120,03 грн. та товарно-транспортною накладною № Р9 від 05 січня 2023 р.

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків по стану за період: 01.11.2023-25.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Рубін" та Фізичною особою-підприємцем Мойсеєнко Володимиром Євгеновичем за договором №04/11/02 від 04 листопада 2020, то кінцеве сальдо становить 786 865,98 грн.

02 листопада 2023 директором Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Рубін" складено акт про відсутність товару в точці роздрібної торгівлі за Договором поставки №04/11/02 від 04 листопада 2020.

02 листопада 2023 позивачу від відповідача надійшов лист вих. №09-04/2023, в якому покупець підтверджує наявну заборгованості за поставлений товар за Договором поставки №04/11/02 від 04 листопада 2020 у розмірі 790 253,21 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Рубін" зазначило, що відповідач не виконав належним чином договірні зобов`язання в частині своєчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 846 929,14 грн, з якої 786 865,98 грн - сума основної заборгованості, 49 704,54 грн - сума пені, 4850,54 грн - сума 3% річних, 5508,06 грн - сума інфляційних витрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано обумовлений товар на загальну суму 914 521,25 грн, що підтверджується наступними документами:

- видатковою накладною № 596 від 29 грудня 2021 р. на загальну суму 160 568,50 грн. та товарно-транспортною накладною № P596 від 29 грудня 2021 р.;

- видатковою накладною № 369 від 11 липня 2022 р. на загальну суму 223 646,40 грн. та товарно-транспортною накладною № Р369 від 11 липня 2022 р.;

- видатковою накладною № 690 від 19 вересня 2022 р. на загальну суму 78 080,40 грн.;

та товарно-транспортною накладною № P690 від 19 вересня 2022 р.;

- видатковою накладною № 834 від 06 жовтня 2022 р. на загальну суму 157 176,72 грн. та товарно-транспортною накладною № P834 від 06 жовтня 2022 р.;

- видатковою накладною № 885 від 18 жовтня 2022 р. на загальну суму 40 662,00 грн. та товарно-транспортною накладною № P885 від 18 жовтня 2022 р.;

- видатковою накладною № 1096 від 06 грудня 2022 р. на загальну суму 112 150,08 грн. та товарно-транспортною накладною № P1096 від 06 грудня 2022 р.;

- видатковою накладною № 1143 від 15 грудня 2022 р. на загальну суму 16 917, 12 грн. та товарно-транспортною накладною № P1143 від 15 грудня 2022 р.;

- видатковою накладною № 1200 від 29 грудня 2022 р. на загальну суму 70 200,00 грн. та товарно-транспортною накладною №P1200 від 29 грудня 2022 р.;

- товарно-транспортною накладною № 9 від 05 січня 2023 р. на загальну суму 55 120,03 грн. та товарно-транспортною накладною № Р9 від 05 січня 2023 р.

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків по стану за період: 01.11.2023-25.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Рубін" та Фізичною особою-підприємцем Мойсеєнко Володимиром Євгеновичем за договором №04/11/02 від 04 листопада 2020, то кінцеве сальдо становить 786 865,98 грн.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять докази оплати поставленого товару на загальну суму 786 865,98 грн., а відтак а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 4850,54 грн. та інфляційні витрати у розмірі 5508,06 грн за період з 16.11.2023 по 29.01.2024.

Сторони погодили п. 7.2-7.3 договору, що в разі порушення покупцем терміну (строку) оплати замовленої партії товару, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, за кожен день прострочення. В разі порушення покупцем терміну (строку) оплати замовленого (реалізованого) товару постачальник має право не здійснювати наступні поставки Товару до моменту виконання покупцем своїх грошових зобов`язань перед постачальником, а саме щодо оплати вартості поставленого (реалізованого) товару, а також щодо оплати нарахованих штрафних санкцій, передбачених цим договором, а в разі прострочення оплати товару понад 20 днів, постачальник також має право вимагати від покупця повернення неоплаченого товару.

Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку).

Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21 та від 26.01.2022 у справі № 910/18557/20.

Суд перевіривши розрахунки інфляційних витрат встановив, що останні є обґрунтованими, арифметично вірним та таким, що не спростований відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, з урахуванням допущених помилок у визначенні бази нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині у розмірі 4845,42 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 49 704,54 грн за період з 16.11.2023 по 29.01.2024.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 49 704,54 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму пені.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Рубін" задовольнити частково.

2. Фізичної особи-підприємця Мойсеєнко Володимира Євгеновича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Рубін" (04073, місто Київ, ВУЛИЦЯ СКЛЯРЕНКА, будинок 15; код ЄДРПОУ 39918383) суму основного боргу в розмірі 786 865 (сімсот вісімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят п`ять) грн.. 98 коп., суму пені в розмірі 49 704 (сорок дев`ять тисяч сімсот чотири) грн. 54 коп., суму 3 % річних у розмірі 4845 (чотири тисячі вісімсот сорок п`ять) грн. 42 коп., суму інфляційних витрат у розмірі 5508 (п`ять тисяч п`ятсот вісім) грн.06 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 703 (дванадцять тисяч сімсот три) грн. 86 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.05.2024

Суддя М.Є.Літвінова