Рішення

від 21.05.2024 по справі 910/15216/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2024 м. КиївСправа № 910/15216/23

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНКА-АГРО";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ІТРІЙ";

про: стягнення 680.400,00 грн.

Суддя Сергій Балац

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНКА-АГРО" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ІТРІЙ" про стягнення 680.400,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не здійснено поставку товару позивачу, який останнім оплачений, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 680.400,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2023 (суддя Приходько І.В.) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15216/23 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 15.02.2024 № 01.3-16/502/24 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/15216/23 у зв`язку із звільненням судді Приходько І.В. в результаті якого справу № 910/15216/23 передано судді Сергію Балац.

Ухвалою господарського суду від 19.02.2024 справу № 910/15216/23 прийнято до провадження судді Сергія Балац. Позовну заяву залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 174, ч. 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України.

До господарського суду в межах строку надійшла заява позивача з якої вбачається, що останнім усунуті недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі господарського суду від 19.02.2024 № 910/15216/23.

Ухвалою господарського суду від 04.03.2024 продовжено розгляд справи № 910/15216/23 в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням відсутності здійснення позивачем самовивозу товару всупереч домовленостей між сторонами та відсутності зміни позивачем податкової адреси всупереч вимогам закону.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Позивачем, на підставі рахунку відповідача від 23.02.2022 № Е0000239 на суму 680.400,00 грн., здійснено оплату товару відповідно до платіжного доручення від 23.02.2022 № 2359 на суму 680.400,00 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт поставки відповідачем та отримання позивачем товару свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з поставки товару, відтак, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору поставки є предмет та ціна, які узгоджені сторонами спору у названих документах.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Оскільки відповідачем не здійснено поставку товару після його оплати позивачем, останній звернувся до відповідача з претензією від 24.07.2023 № б/н, в якій запропонував наступне:

- передати у власність оплачений товар за актом прийому-передачі шляхом поставки в приміщення складу позивача у м. Київ;

- передати у власність оплачений товар за актом прийому-передачі зі складу відповідача, який розташований на території підконтрольній державним органам України для здійснення самомивозу товару;

- повернути сплачені позивачем грошові кошти в якості попередньої оплати за товар відповідно до платіжного доручення від 23.02.2022 № 2359 на суму 680.400,00 грн.

Враховуючи відсутність факту поставки товару позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 680.400,00 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.

Приписом частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положеннями частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України передбачено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до інформації з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців про юридичну особу-відповідача (ідентифікаційний код: 37997196) місцезнаходження останнього є: 72360, Україна, Мелітопольський район, Запорізька обл., село Вознесенка, вулиці Польова, будинок, 141.

Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зокрема, передбачено, що Костянтинівська сільська територіальна громада Мелітопольського району Запорізької області (UA23080050000095009) тимчасово окупована з 25.02.2022.

При цьому, село Вознесенка є населеним пунктом у підпорядкуванні Костянтинівської громади.

Вказані обставини позивачем не спростовані, доказів зміни відповідачем податкової адреси на іншу територію України матеріали справи не містять.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 680.400,00 грн. задоволенню не підлягає, оскільки, станом на день вирішення спору по суті, позивач є юридичною особою, якій заборонено здійснення господарської діяльності відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 та пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати позивача у вигляді витрат на правову допомогу, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Cуддя Сергій Балац