Ухвала

від 21.05.2024 по справі 911/1274/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" травня 2024 р. Справа № 911/1274/24

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., перевіривши матеріали позовної заяви Медичного реабілітаційного центру МВС України «Південний Буг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проректор»

про стягнення 22 654,80 гривень

встановив:

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Медичного реабілітаційного центру МВС України «Південний Буг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проректор» про стягнення 22 654,80 гривень.

Вказані вище вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконав зобов`язань за укладеним з позивачем договором №800-БВ від 08.08.2023, оскільки виконання робіт за вказаним договором відповідачем прострочено, а тому позивачем нараховано штрафні санкції за відповідне порушення.

Приписами ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно ж до частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Так, інститут підсудності розмежовує підвідомчі господарським судам справи між відмінними елементами господарської судової системи, залежно від того, який критерій покладено в основу такого розподілу: рівень господарського суду в системі або місце розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначено таке:

- аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору;

- за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном;

- словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено: у постанові Верховного Суду від 17.05.2023 у справі 925/1298/21; у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18.

Отже, до спорів, предметом яких є стягнення коштів внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо нерухомого майна, поширюються процесуальні норми щодо виключної підсудності справ згідно частини 3 статті 30 Господарського процесуально кодексу України. Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №638/1988/17.

Зі змісту поданого позову слідує, що вимоги про стягнення з відповідача, як виконавця, сум штрафних санкцій заявлено у зв`язку з порушенням ним строків виконання робіт за договором №800-БВ від 08.08.2023, пунктом 1.1. якого передбачено, що замовник доручає, а виконавець зобов`язується розробити проектно-кошторисну документацію на «Капітальний ремонт будівлі рентгенівського кабінету в МРЦ МВС України «Південний Буг» м. Хмільник, Вінницької області, вул. Шевченка, 25» з проведеннями експертизи ПКД.

З огляду на зазначені вище обставини суд дійшов висновку, що спір за відповідно поданим позовом стосується прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном виконання підрядних робіт за об`єктом у місті Хмільник, Вінницької області, а тому такий спір підлягає розгляду за виключною підсудністю згідно приписів ч. 3 ст. 30 ГПК України Господарським судом Вінницької області, тобто за місцезнаходженням об`єкта, на якому відповідач зобов`язався виконати роботи.

В розрізі зробленого висновку судом враховано, що правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Отже, виключна підсудність - це встановлена підсудність певної категорії справ точно визначеному господарському суду, що виключає можливість розгляду їх у будь-якому іншому суді, відтак зазначене свідчить, що певні категорії справ не можуть розглядатися не «судом, встановленим законом» за загальними правилами підсудності або ж за правилами альтернативної підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За таких обставин суд дійшов висновку про передачу позовної заяви Медичного реабілітаційного центру МВС України «Південний Буг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проректор» про стягнення 22 654,80 гривень з доданими до неї документами за виключною підсудністю до Господарського суду Полтавської області.

Керуючись ст. ст. 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Позовну заяву Медичного реабілітаційного центру МВС України «Південний Буг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проректор» про стягнення 22 654,80 гривень з доданими до неї документами передати за виключною підсудністю до Господарського суду Вінницької області.

Ухвала складена та підписана 21.05.2024, набирає законної сили з моменту її підписання суддею у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядку ст. ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.А. Ярема