Рішення

від 15.05.2024 по справі 914/688/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024 Справа № 914/688/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПВ ЗАХІД", с. Наконечне Яворівського району Львівської області

про: відшкодування шкоди в порядку суброгації в розмірі 14 978,98 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" поступила позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПВ ЗАХІД" про відшкодування шкоди в порядку суброгації в розмірі 14 978,98 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.03.2024 р., справу № 914/688/24 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.03.2024 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 17.04.2024 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2024 р. представником позивача подано до суду в систему "Електронний суд" клопотання про витребування доказів з додатками за вх. №7418/24.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.04.2024 р. постановлено клопотання представника позивача про витребування доказів за вх. № 7418/24 від 15.03.2024 р. задоволити. Витребувати у Рівненського районного суду Рівненської області належно засвідчену копію постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 02.04.2021 року у справі № 570/1230/21. Розгляд справи по суті відкладено на 15.05.2024 р.

Рівненським районним судом Рівненської області, на виконання вимог ухвали суду від 17.04.2024 р., надано копію постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 02.04.2021 року у справі № 570/1230/21 (номер провадження 3/570/809/2021) за вх. № 11650 від 30.04.2024 р.

15.05.2024 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

15.04.2024 р. представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд заяву з додатком за вх. № 10204/24, в якій позивач просить суд здійснювати розгляд справи № 914/688/24 без участі повноважного представника позивача, а також зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю та просить суд задоволити заявлені позовні вимоги.

15.05.2024 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 19.03.2024 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 15.05.2024 р. не здійснюється.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу в його електронний кабінет (докази містяться в матеріалах справи).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/688/24 Господарським судом Львівської області, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.

При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № № 914/688/24.

В судовому засіданні 15.05.2024 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що 12.10.2020 року між АТ «СГ «ТАС» (приватне) та ПП «Бісквіто-Мілк» укладено Договір добровільного наземного транспорту № FA-00114399. Предметом Договору страхування є страхування транспортного засобу VolvoFH, д.н. НОМЕР_1 (надалі Застрахований ТЗ) (п. 8 Додатку №1 до Договору Перелік застрахованих ТЗ).

Позивач зазначає, що 16.03.2021 року о 22 год. 00 хв. на а/д М-06 Київ-Чоп 321 км + 800 м, в межах Рівненського району Рівненської області, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю Застрахованого ТЗ VolvoFH, д.н. НОМЕР_1 та ТЗ DAF, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 02.04.2021 року (справа № 570/1230/21), відповідача визнано винним у вчиненні зазначеного ДТП. У результаті зазначеної ДТП було пошкоджено ТЗ VolvoFH, д.н. НОМЕР_1 , що підтверджується вказаною постановою.

Позивач вказує на те, що враховуючи наявність Договору страхування, представник власника пошкодженого автомобіля ТЗ VolvoFH, д.н. НОМЕР_1 звернувся до позивача з заявою про настання події. З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля VolvoFH, д.н. НОМЕР_1 , проведено його огляд, про що складено акт огляду ТЗ (дефектна відомість) та ремонтну калькуляцію №08068_07 від 20.03.2021 року, відповідно до якої вартість ремонту VolvoFH, д.н. НОМЕР_1 склала 26 409,50 грн.

У зв`язку із зазначеним, позивачем, на підставі зібраних документів та заяви на виплату страхового відшкодування із заявою-погодження від представника власника, складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт № 08980/07/921 від 29.03.2021 року на суму 26 408,00 грн., яку було позивачем виплачено в якості страхового відшкодування. Загалом фактичні витрати позивача склали 26 408,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог, позивач також посилається на те, що винуватцем ДТП визнано ОСОБА_1 , а його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована в ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп згідно Полісу № 201913865. Позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу за пошкоджений ТЗ, внаслідок чого позивачу ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп виплатило страхове відшкодування за полісом № 201913865 в розмірі 11429,02 грн. Позивач вважає, що оскільки розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 26408,00 грн., при цьому Полісом № 201913865 покрито частину шкоди на суму 11429,02грн., то залишок шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, становить: 14 978,98 грн. ( 26 408,00 грн. 11 429,02грн.).

Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 02.04.2021 року (справа № 570/1230/21) встановлено, що водій ОСОБА_1 працює водієм ТОВ «ВПВ ЗАХІД», тобто перебуває з відповідачем у трудових правовідносинах.

Страхувальником за полісом № НОМЕР_3 є ТОВ «ВПВ ЗАХІД», за яким Забезпеченим є транспортний засіб DAF, д.н. НОМЕР_2 .

Позивач зазначає, що відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, а тому відповідачем в даній справі має бути саме ТОВ «ВПВ ЗАХІД». На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 14 978,98 грн. матеріальної шкоди в порядку суброгації та понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не з`явився і явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 19.03.2024 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу в його електронний кабінет (докази містяться в матеріалах справи).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів у справі, суд встановив наступне.

12.10.2020 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова Група "ТАС" (позивач у справі) та Приватним підприємством «Бісквіто- Мілк» укладено Договір добровільного наземного транспорту № FA-00114399 (надалі договір страхування). Предметом Договору страхування є страхування транспортного засобу VolvoFH, д.н. НОМЕР_1 (надалі Застрахований ТЗ) (п. 8 Додатку №1 до Договору добровільного наземного транспорту № FA-00114399 «Правильне каско» (090.10.01) - Перелік застрахованих транспортних засобів та застрахованого додаткового обладнання).

16.03.2021 року о 22 год. 00 хв. на а/д М-06 Київ-Чоп 321 км + 800 м, в межах Рівненського району Рівненської області, відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю Застрахованого ТЗ VolvoFH, д.н. НОМЕР_1 та ТЗ DAF, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 02.04.2021 року у справі № 570/1230/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вказаного ДТП.

У результаті ДТП було пошкоджено транспортний засіб VolvoFH, д.н. НОМЕР_1 , що підтверджується постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 02.04.2021 року у справі № 570/1230/21, яка міститься в матеріалах справи.

Враховуючи наявність Договору страхування, представник власника пошкодженого автомобіля ТЗ VolvoFH, д.н. НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою про настання страхової події.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля VolvoFH, д.н. НОМЕР_1 , проведено його огляд, про що складено акт огляду ТЗ (дефектна відомість) та ремонтну калькуляцію №08068_07 від 20.03.2021 року, відповідно до якої вартість ремонту VolvoFH, д.н. НОМЕР_1 склала 26 409,50 грн.

У зв`язку із зазначеним, позивачем, на підставі зібраних документів та заяви на виплату страхового відшкодування із заявою-погодженням від представника власника, складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт № 08980/07/921 від 29.03.2021 року на суму 26 408,00 грн., яку було позивачем виплачено в якості страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією № 171565 від 31.03.2021 року на суму 26 408,00 грн., яка долучена до матеріалів справи.

У платіжній інструкції № 171565 від 31.03.2021 року зазначено, що АТ «СГ ТАС» (приватне) здійснює страхове відшкодування на загальну суму 26 408,00 грн. по Договору № FA114399 від 12.10.2020, ПП «Бісквіто- Мілк», ЄДРПОУ: 37273827, т/з VolvoFH, д.н. НОМЕР_1 , без ПДВ.

Загалом фактичні витрати позивача склали 26 408,00 грн.

Враховуючи, що винуватцем ДТП визнано ОСОБА_1 , а його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована в ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп, згідно Полісу № 201913865, позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу за пошкоджений транспортний засіб.

ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп виплатило ПрАТ "Страхова Група "ТАС" страхове відшкодування за полісом № 201913865 в розмірі 11 429,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ЗР037153 від 19.04.2021 року, яке долучене позивачем до матеріалів справи.

А отже, оскільки розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 26 408,00 грн., при цьому Полісом № 201913865 покрито частину шкоди на суму 11 429,02 грн., то залишок шкоди становить:14 978,98 грн. (26408,00 грн. 11429,02грн.).

Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 02.04.2021 року у справі № 570/1230/21 встановлено, що водій ОСОБА_1 працює водієм у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВПВ ЗАХІД», тобто у відповідача у справі.

Страхувальником за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 201913865, є Товариство з обмеженою відповідальністю «ВПВ ЗАХІД», за яким Забезпеченим є транспортний засіб DAF, д.н. НОМЕР_2 . за участю якого відбулась ДТП 16.03.2021 року о 22 год. 00 хв. на а/д М-06 Київ-Чоп 321 км + 800 м.

Позивач, посилаючись на ст. 108 Закону України «Про страхування», ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 993 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.1172 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на його користь 14 978,98 грн. матеріальної шкоди в порядку суброгації та понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Оцінка суду.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України Про страхування, з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України Про страхування до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Як встановлено судом, 16.03.2021 року о 22 год. 00 хв. на а/д М-06 Київ-Чоп 321 км + 800 м, в межах Рівненського району Рівненської області, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю Застрахованого ТЗ VolvoFH, д.н. НОМЕР_1 та ТЗ DAF, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано ОСОБА_1 , який керував автомобілем DAF FTXF 105.510 д.н.з. НОМЕР_4 з напівпричепом SCHMITZ SK024 д.н.з. НОМЕР_5 , що підтверджується постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 02.04.2021 року у справі № 570/1230/21 (міститься в матеріалах справи).

Цією постановою також встановлено, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем DAF FTXF 105.510 д.н.з. НОМЕР_6 з напівпричепом SCHMITZ SK024 д.н.з. НОМЕР_5 , не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної бокової дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з припаркованим автомобілем VOLVO FH500, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом SCHMITZ SK024 д.н.з. НОМЕР_7 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3.б; 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124КУпАП.

Відтак, в результаті ДТП було пошкоджено транспортний засіб VolvoFH, д.н. НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, представник власника пошкодженого автомобіля ТЗ VolvoFH, д.н. НОМЕР_1 , на підставі укладеного Договору страхування, звернувся до позивача з заявою про настання події.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля VolvoFH, д.н. НОМЕР_1 , проведено його огляд, про що складено акт огляду ТЗ (дефектна відомість) та ремонтну калькуляцію №08068_07 від 20.03.2021 року, відповідно до якої вартість ремонту VolvoFH, д.н. НОМЕР_1 склала 26 409,50 грн.

У зв`язку із зазначеним, позивачем, на підставі зібраних документів та заяви на виплату страхового відшкодування з заявою-погодженням від представника власника, складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт № 08980/07/921 від 29.03.2021 року на суму 26 408,00 грн., яку було виплачено позивачем в якості страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією № 171565 від 31.03.2021 року на суму 26 408,00 грн., яка позивачем долучена до матеріалів справи.

У платіжній інструкції № 171565 від 31.03.2021 року зазначено, що АТ «СГ ТАС» (приватне) здійснює страхове відшкодування на загальну суму 26 408,00 грн. по Договору № FA114399 від 12.10.2020, ПП «Бісквіто- Мілк», ЄДРПОУ: 37273827, т/з VolvoFH, д.н. НОМЕР_1 , без ПДВ.

Загалом фактичні витрати позивача склали 26 408,00 грн.

Враховуючи, що винуватцем ДТП визнано ОСОБА_1 , а його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована в ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп згідно Полісу № 201913865, позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу за пошкоджений транспортний засіб.

ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп виплатило ПрАТ "Страхова Група "ТАС" страхове відшкодування за полісом № 201913865 в розмірі 11 429,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ЗР037153 від 19.04.2021 року, яке долучене позивачем до матеріалів справи.

А отже, оскільки розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 26 408,00 грн., при цьому Полісом № 201913865 покрито частину шкоди на суму 11 429,02 грн., то залишок шкоди становить: 14 978,98 грн. (26 408,00 грн. 11429,02грн.).

Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 02.04.2021 року у справі № 570/1230/21 визнано винним у ДТП та встановлено, що водій ОСОБА_1 працює водієм у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВПВ ЗАХІД».

Страхувальником за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 201913865, є Товариство з обмеженою відповідальністю «ВПВ ЗАХІД», за яким Забезпеченим є транспортний засіб DAF, д.н. НОМЕР_2 (докази містяться в матеріалах справи).

Позивач звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПВ ЗАХІД" про відшкодування розміру виплаченого відшкодування, так як ОСОБА_1 станом на момент вчинення ДТП перебував у трудових правовідносинах з відповідачем та виконував покладені на нього трудові обов`язки.

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

А відтак, у позивача виникло право вимоги відшкодування шкоди до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПВ Захід" за шкоду, завдану його працівником.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації.

Відносини ж між відповідачем та його страховиком (ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп) регулюються умовами, визначеними у полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 201913865 та правилами статті 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно з частиною першою зазначеної статті, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як підтверджується матеріалами справи, страховик відповідача - ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп відшкодував витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, з урахуванням його зносу на суму 11 429,02 грн.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У зв`язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні у межах фактичних витрат, до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача, є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди.

За розрахунком позивача, розрахунок залишкової суми боргу має наступний вигляд: 26 408,00 грн. (страхова виплата, яку здійснив позивач) - 11 429,02 грн. (виплата страховика) = 14 978,98 грн.

Отже, за змістом статті 993 ЦК України у системному зв`язку зі статтею 990 цього Кодексу та статтею 27 Закону України Про страхування можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у справі № 464/1937/16-ц (провадження № 61-4756св18).

Установивши, що вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталась з вини водія відповідача, перевищує виплачений ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп позивачу розмір страхового відшкодування, слід дійти висновку, що з відповідача, як з винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням.

Відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 14 978,98 грн. матеріальної шкоди в порядку суброгації.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи обгрунтованість позивачем своїх позовних вимог належними і допустимими доказами, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Відтак, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 14 978,98 грн. відшкодування матеріальної шкоди в порядку суброгації.

Судові витрати.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 3 028,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, ч. 4 ст. 75, ст.ст. 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 3 ст. 222, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПВ ЗАХІД" (81031, Львівська область, Яворівський район, с. Наконечне Друге, вул. Молодіжна, буд. 21; код ЄДРПОУ №43351860) на користь позивача: Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" (03062, м. Київ, просп. Берестейський, 65; код ЄДРПОУ №30115243) 14 978,98 грн. матеріальної шкоди в порядку суброгації та 3 028,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 20.05.2024 р.

СуддяДолінська О.З.