Ухвала

від 16.05.2024 по справі 910/5608/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

16.05.2024 Справа № 910/5608/22

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Століт - Полтава" (вх. № 6 від 10.04.2024 року) на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Яна Анатолійовича під час примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 02.01.2023 року по справі №910/5608/22

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Століт - Полтава", вул. Великотирнівська, 6А, м. Решетилівка, Полтавський район, Полтавська область, 38400

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод", вул. Шаповала Генерала, 2, оф. 111, м. Київ, 03035

про стягнення 631 493,97 грн заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Михатило А.В.

Представники сторін:

від скаржника (стягувача): не з`явився,

від боржника: не з`явився,

від приватного виконавця: не з`явився.

Обставини справи: 09.04.2024 року на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Століт - Полтава" надійшла скарга на бездіяльність приватного виконавця під час примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 02.01.2023 року (вх. № 6 від 10.04.2024 року), відповідно до якої стягувач просив:

- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Яна Анатолійовича по виконавчому провадженню №70754383 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області №910/5608/22, виданого 02.01.2023 року;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Яна Анатолійовича усунути порушення прав стягувача, шляхом вчинення дій, спрямованих на реалізацію описаного та арештованого постановами від 11.07.2023 року майна по виконавчому провадженню №70754383.

Ухвалою від 11.04.2024 року суд прийняв скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Століт - Полтава" до розгляду, призначив її розгляд на 22.04.2024 року на 09:00 год., зобов`язав приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Я. А. в строк до 18.04.2024 року подати до суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП№70754383, запропонував боржнику та приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Маляру Я. А. в строк до 18.04.2024 року подати суду письмові пояснення (заперечення) на скаргу стягувача.

Копії ухвали суду від 11.04.2024 року були направлені на адреси приватного виконавця (вул. Мала Житомирська, 6, м. Київ, 01001) та ТОВ "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод" (вул. Шаповала Генерала, 2, оф. 111, м. Київ, 03035), що підтверджується відміткою загального відділу (канцелярії) від 11.04.2024 року на оригіналі вказаної ухвали суду.

22.04.2024 року до суду від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Я. А. надійшли копії матеріалів виконавчого провадження ВП№70754383 (вх .№ 5502, т. 2 а. с. 1 - 167 ).

В зв`язку з неявкою в судове засідання 22.04.2024 року повноважного представника боржника та приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Я. А., суд оголосив протокольну ухвалу про перерву в засіданні до 16.05.2024 року 10 год. 00 хв.

Відповідно до інформації, зазначеної на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (т. 2 а. с. 175), приватний виконавець отримав копію ухвали суду від 11.04.2024 року лише 23.04.2024 року.

02.05.2024 року до суду повернулось поштове відправлення копія ухвали суду від 11.04.2024 року (т. 2 а. с. 177 - 179) без зазначення працівником пошти причини повернення. Відповідно до даних з інтернет сайту АТ «Укрпошта» причина повернення 27.04.2024 року даного поштового відправлення за зворотною адресою: закінчення встановленого терміну зберігання.

В судове засідання 16.05.2024 року представник скаржника не з`явився, надавши до суду заяву про проведення судового засідання у його відсутність, а також про підтримку скарги в повному обсязі (вх. № 6839 від 16.05.2024 року).

Приватний виконавець також не з`явився в судове засідання 16.05.2024 року, будучи належним чином повідомленим про час, день та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2 а. с. 176).

Божник не забезпечив явку свого повноважного представника у судове засідання 16.05.2024 року, копія ухвали, що була направлена на адресу вул. Шаповала Генерала, 2, оф. 111, м. Київ, 03035, повернулась до суду 14.05.2024 року (т2 . а. с. 180 - 183). Відповідно до інформації з інтернет сайту «Укрпошта» причина повернення за зворотною адресою - закінчення встановленого терміну зберігання.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши матеріали справи та скарги, дослідивши та оцінивши подані докази, заслухавши представника скаржника, суд встановив наступне.

В провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Століт - Полтава" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод" про стягнення 631 493,97 грн заборгованості, в тому числі 484 290,01 грн основного боргу, 59 882,49 грн штрафних санкцій, 7990,78 грн збитків від інфляції, 12 100,62 грн 3% річних та 67 230,07 грн пені.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.11.2022 року у справі №910/5608/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Століт-Полтава" 484 290 грн 01 коп основного боргу, 59 882 грн 49 коп. штрафу, 7990 грн 78 коп. інфляційних втрат, 5042 грн 39 коп. 3 % річних, 28 916 грн 56 коп. пені, 8791 грн 83 коп. витрат по сплаті судового збору, 27 380 грн 48 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

На примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 17.11.2022 року судом було видано відповідний наказ від 02.01.2023 року.

В обґрунтування поданої скарги скаржник вказує наступне.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Я. А. від 13.01.2023 року відкрито виконавче провадження №70754383 щодо виконання наказу Господарського суду Полтавської області по справі №910/5608/22 про стягнення 484 290 грн 01 коп основного боргу, 59 882 грн 49 коп. штрафу, 7990 грн 78 коп. інфляційних втрат, 5042 грн 39 коп. З % річних, 28 916 грн 56 коп. пені, 8791 грн 83 коп. витрат по сплаті судового збору, 27 380 грн 48 коп. витрат на професійну правничу допомогу (т. 1 а. с. 203, 204).

В ході примусового виконання вказаного наказу, приватним виконавцем виявлено та в подальшому, постановами від 11.07.2023 року та від 26.02.2024 року описано та накладено арешт на майно боржника, а саме: обладнання для підігріву речовини бітуму, три системи (печі) та дві ємності (цистерни), ємність (цистерна) 630 см на 259 см. залізна вкрита ржею, придатна до використання, підземна система зберігання ГЗМ (бітуму), дві цистерни 70 метрів кубічних та 80 метрів кубічних, ємність (цистерна) середнього розміру з паливним фільтром розмір 226 см на 125 см., ємність для зберігання бітуму (залізна), лотки дорожні дренажні у новому стані у кількості 34 штук. Вказане майно виявлено та на даний час зберігається на території підприємства, що знаходиться за адресою: с. Покровське Полтавського району Полтавської області, вул. Елеваторна, 17, яке належить стягувачу на праві власності, та яке раніше перебувало в оренді боржника.

Одночасно з прийняттям постанов про опис та арешт майна боржника, описане майно було передано виконавцем на відповідальне зберігання стягувачу ТОВ Століт-Полтава, який для можливості забезпечення зберігання арештованого майна найняв охоронну фірму.

Як стверджує скаржник, в подальшому, з метою визначення вартості заарештованого майна, приватним виконавцем було призначено суб`єкта оціночної діяльності, яким проведено оцінку заарештованого майна, однак до теперішнього часу приватним виконавцем вказане майно не виставлено на реалізацію, чим фактично порушено право стягувача на своєчасне отримання стягнутих за рішення суду коштів, що призводить до додаткових витрат стягувача на зберігання та охорону заарештованого майна.

Наприкінці березня 2024 року, представником стягувача надіслано на адресу приватного виконавця лист з вимогою реалізації заарештованого майна на прилюдних торгах, на який 01 квітня 2024 року стягувачем отримано відповідь №1639 від 27.03.2024 року, в якій вказано про надходження 21.03.2024 року на адресу приватного виконавця заяви від ТОВ Київський асфальтобетонний завод №8, в якій третя особа просить зняти арешт з заарештованого майна у зв`язку із тим, що воно нібито належить йому, а не боржнику. У зв`язку із зазначеним, приватний виконавець вказав про неможливість реалізації описаного та заарештованого майна.

Скаржник звертає увагу, що всупереч вимог законодавства України ТОВ Київській асфальтобетонний завод №8 не звертався до суду з позовом про визнання права власності на арештоване майно та зняття з нього арешту. Більш того, заявником не надано виконавцю належних доказів на підтвердження наявності права власності у ТОВ Київській асфальтобетонний завод №8 на описане та арештоване майно. За таких обставин, відмова приватного виконавця у реалізації описаного та арештованого майна є безпідставною та такою, що не ґрунтується на нормах закону.

Також скаржник зазначає, що у зв`язку із протиправною бездіяльністю приватного виконавця, стягувач окрім того, що не може отримати присуджені судом кошти, та ще змушений нести додаткові фінансові затрати на охорону та зберігання майна та в подальшому буде змушений нести фінансові затрати на його повторну оцінку, так як відповідно до ч.6 ст. 57 ЗУ Про виконавче провадження звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Вважаючи свої права порушеними, Товариство з обмеженою відповідальністю "Століт-Полтава" звернулось до суду із даною скаргою.

При розгляді скарги суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема обов`язковість судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні приписи містяться у ст. 326 ГПК України, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 ст. 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» (далі Закон).

Згідно з ч. 1ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону, одним із заходів примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Частинами 1, 2 ст. 18 Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно ч. 1 ст. 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Відповідно до ч. ч. 3, 6 ст. 57 Закону, у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Згідно ч. 1 ст. 61 Закону реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Я. А. від 13.01.2023 року відкрито виконавче провадження №70754383 щодо виконання наказу Господарського суду Полтавської області по справі №910/5608/22 від 02.01.2023 року (т. 1 а. с. 203, 204, т. 2 а. с. 6).

В ході примусового виконання вказаного наказу, приватним виконавцем виявлено та в подальшому, постановами від 11.07.2023 року та від 26.02.2024 року (т. 2 а. с. 62, 63, 68, 69, 74, 75, 80,81, 86, 87) описано та накладено арешт на майно боржника, а саме: обладнання для підігріву речовини бітуму, три системи (печі) та дві ємності (цистерни), ємність (цистерна) 630 см на 259 см. залізна вкрита ржею, придатна до використання, підземна система зберігання ГЗМ (бітуму), дві цистерни 70 метрів кубічних та 80 метрів кубічних, ємність (цистерна) середнього розміру з паливним фільтром розмір 226 см на 125 см., ємність для зберігання бітуму (залізна), лотки дорожні дренажні у новому стані у кількості 34 штук. Вказане майно виявлено та на даний час зберігається на території підприємства, що знаходиться за адресою: с. Покровське Полтавського району Полтавської області, вул. Елеваторна, 17, яке належить стягувачу на праві власності, та яке раніше перебувало в оренді боржника.

Одночасно з прийняттям постанов про опис та арешт майна боржника, описане майно було передано виконавцем на відповідальне зберігання стягувачу ТОВ Століт-Полтава.

Постановами від 18.01.2024 року приватним виконавцем було призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання Приватне підприємство «Оціночна компанія «Апекс» (т. 2 а. с. 93, 99).

В матеріалах справи містяться звіти ПП «Оціночна компанія «Апекс» про оцінку майна, а саме: ємності (цистерни) залізної, розмір 630 см. на 259 см. та ємності (цистерни) залізної, середнього розміру з паливним фільтром, розмір 226 см. на 125 см. Дата оцінки 18.01.2024 року (т. 2 а. с. 104 148).

В матеріалах виконавчого провадження містяться заява та лист ТОВ Київський асфальтобетонний завод №38» адресовані приватному виконавцю (вих. №22-25/24 від 18.03.2024 р.), в якому зазначена вимога про зняття арешту з нерухомого майна, який було накладено на підставі постанов про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11.07.2023 року (5 шт.) та від 23.02.2024 року, оскільки згідно договорів купівлі продажу №22/11/2021-1 від 22.11.2021 року та №22/11/2021-2 від 22.11.2021 року дане майно належить ТОВ Київський асфальтобетонний завод №38». До вказаної заяви додано зазначені договори купівлі продажу, акт №1 приймання передачі майна від 22.11.2021 року за договором купівлі продажу №22/11/2021-1 від 22.11.2021 року, акт №1 приймання передачі майна від 22.11.2021 року за договором купівлі продажу №22/11/2021-2 від 22.11.2021 року та довідку з інформацією про основні засоби, що обліковуються на балансі ТОВ Київський асфальтобетонний завод №38» (т. 2 а. с. 151 164).

Відповідно до копії матеріалів виконавчого провадження, приватним виконавцем було надано відповідь на заяви ТОВ Київський асфальтобетонний завод №38» від 18.03.2024 року, в якій посилаючись на ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» було відмовлено у їх задоволенні, так як нормами діючого законодавства передбачений виключний порядок зняття арешту з майна (т. 2 а. с. 150).

22.03.2024 року представник стягувача звернувся до приватного виконавця з листом, в якому прохав виставити арештоване майно боржника на реалізацію (т. 2 а. с. 166).

Однак у відповідь привітний виконавець в листі вих. № 1639 від 27.03.2024 року вказав про надходження 21.03.2024 року на його адресу заяв від ТОВ Київський асфальтобетонний завод №8, в яких третя особа просить зняти арешт з заарештованого майна у зв`язку із тим, що воно належить їй, а не боржнику. У зв`язку із зазначеним, приватний виконавець вказав про неможливість реалізації описаного та арештованого майна.

Отже, зі вказаного листа-відповіді вбачається, що на думку приватного виконавця ТОВ Київський асфальтобетонний завод №8 є особою, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт у ВП №70754383 належить їй, а не боржникові. При цьому, як зазначено вище, приватним виконавцем було надано відповідь на заяви ТОВ "Київський асфальтобетонний завод №38" від 18.03.2024 року, в якій посилаючись на ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» було відмовлено у їх задоволенні, так як нормами діючого законодавства передбачений виключний порядок зняття арешту з майна.

Відповідно до ст. 59 Закону, ТОВ Київський асфальтобетонний завод №8 може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Тобто, ст. 59 Закону є спеціальною нормою, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником, у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно такої особи. У разі виникнення такого спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.

Частиною 2 ст. 59 Закону передбачено, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У постанові КГС ВС від 08.06.2021 у справі № 913/567/19(913/310/20) Верховний Суд зазначив, що при розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу державної виконавчої служби, пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження". Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізуються шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності (стаття 20 ГПК України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. У такому самому порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ Київський асфальтобетонний завод №8 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту (на яке накладено арешт у ВП № 70754383), що свідчить про відсутність судового рішення про зняття арешту з майна боржника, яке набрало законної сили.

Також, матеріали виконавчого провадження не містять постанови про зняття арешту з вищезазначеного майна боржника.

Відповідно до приписів ст. 345 ГПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги стягувача та неправомірність бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Я.А. відносно відмови виставляти арештоване майно на реалізацію, з огляду на що скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 234, 339-345 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ТОВ Століт-Полтава на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Я. А. під час примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 02.01.2023 року (вх. № 6 від 10.04.2024 року) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Я. А. щодо невчинення дій, спрямованих на реалізацію описаного та арештованого постановою від 11.07.2023 року майна за виконавчим провадженням №70754383.

3. Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Я. А. усунути порушення прав стягувача, шляхом вчинення дій спрямованих на реалізацію описаного та арештованого постановою від 11.07.2023 року майна за виконавчим провадженням №70754383.

4. Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Я. А. в порядку ст. 345 ГПК України повідомити суд про виконання даної ухвали.

5. Копії ухвали направити учасникам справи та приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Маляру Я. А.

Ухвала підписана 21.05.2024 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст.256-257 ГПК України.

Суддя О. М. Тимощенко