Рішення

від 21.05.2024 по справі 917/615/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2024 Справа № 917/615/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Проф Електро Монтаж

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційні системи інфраструктур

про стягнення 646 822,06 грн

без виклику представників сторін

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Проф Електро Монтаж з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційні системи інфраструктур про стягнення 646 822,06 грн, у тому числі 474 735,41 грн заборгованості за поставлений товар, 31 369,50 грн - 3% річних, 140717,15 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі сплатив товар, отриманий від позивача в період з 30.12.2021 по 29.07.2022.

Ухвалою від 16.04.2024 суд встановив відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвала від 16.04.2024 вручена відповідачу 16.04.2024 о 13:45 год (а.с. 28). Отже, кінцевий строк для подачі відзиву 01.05.2024.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У цій справі були вчинені наступні процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2024 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с. 20).

Ухвалою від 16.04.2024 (а.с. 24-25) суд відкрив провадження у справі № 917/615/24 за цим позовом, визнав справу малозначною та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказана ухвала суду надсилалась позивачу, представнику позивача та відповідачу в їх електронні кабінети у підсистемі Електронний суд та доставлена їм 16.04.2024 о 13:45 год (довідки про доставку електронного листа від 16.04.2024 - а.с. 26-28).

Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, ухвала від 16.04.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

Заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Проф Електро Монтаж (далі - позивач) у позовінй заяві вказує, що воно поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Інноваційні системи інфраструктур (далі - відповідач) товари на загальну суму 724 735,41 грн за такими видатковими накладними: № 93 від 30 грудня 2021 року на загальну суму 428008,49 грн (а.с. 11), № 12 від 28 липня 2022 року на загальну суму 245 904,00 грн (а.с. 12), № 13 від 29 липня 2022 року на загальну суму 50 822,92 грн (а.с. 13).

Як зазначає позивач, відповідач оплатив отриманий товар частково в сумі 250 000,00 грн, зокрема в сумі 50 000,00 грн за товар за отриманий товар за видатковою накладною № 93 від 30.12.2021 та в сумі 200 000,00 грн за товар за отриманий товар за видатковою накладною № 12 від 28.07.2022 (виписка банку за період з 01.12.2021 по 01.04.2023, а.с. 14).

З метою врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості за поставлений товар від 03.04.2024 (а.с. 15-17). Відповідач вимоги позивача не задовольнив.

Враховуючи не виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати отриманого товару та із посиланням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач заявив до стягнення з відповідача 474 735,41 грн заборгованості за поставлений товар, 31 369,50 грн 3% річних, 140717,15 грн інфляційних втрат.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

За ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Суд зазначає, що у вказаних видаткових накладних зроблено посилання на договір № 01100921 від 10.09.2021. Проте цей договір ні позивач, ні відповідач до суду не надали, і про його існування сторони суду не повідомили.

Натомість позивач у позові зазначив, що правочин з поставки товару був укладений шляхом підписання видаткових накладних № 93 від 30 грудня 2021 року, № 12 від 28 липня 2022 року, № 13 від 29 липня 2022 року.

Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, за ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Тобто, недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом, не тягне за собою недійсність правочину, а лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 статті 181 ГК України визначено, що договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з частиною 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Як передбачено статтею 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Із змісту даної статті вбачається, що акцепт можливий й у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, що отримала оферту, дій по виконанню вказаних в ній умов договору.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК (постанови Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 10.06.2020 у справі № 916/73/19, від 26.01.2022 у справі № 911/2871/20).

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч. 1 ч. 3 ст. 692 ЦК України вказано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ч.3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Згідно ч.2 ст. 244 ЦК України представництво за довіреністю може гуртуватися на акті органу юридичної особи.

Згідно ч.3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Позивач не надав суду довіреностей, які б підтверджували повноваження осіб на підписання доданих до позову видаткових накладних.

За ч. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб`єкти господарювання зобов`язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи.

Відповідно до частин першої та другої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року N 996-XIV (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем видаткові накладні № 93 від 30 грудня 2021 року, № 12 від 28 липня 2022 року, № 13 від 29 липня 2022 року не містять таких обов`язкових реквізитів первісних документів як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення з боку відповідача; прізвище або дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені відповідача. Отже, вказані накладні від імені відповідача підписані неустановленими особами.

В ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

При цьому суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.).

Як доказ схвалення спірної поставки товару позивач надав виписку банку за рахунком позивача за період з 01.12.2021 по 01.04.2023 (а.с. 14), яка свідчить про те, що відповідач оплатив:

50 000,00 грн за платіжним документом № 327 від 11.07.2022 з призначенням платежу: часткова оплата за товар згідно з накладною № 93 від 30.12.2021,

200 000,00 грн за платіжним документом № 339 від 02.08.2022 з призначенням платежу: часткова оплата за товар згідно з накладною № 12 від 28.07.2022.

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку, що відповідач, провівши часткову оплату товару, вказаного у видатковій накладній № 93 від 30 грудня 2021 року та у видатковій накладній № 12 від 28 липня 2022 року, вчинив дії, які свідчать про схвалення цих правочинів.

Враховуючи проведені оплати, заборгованість відповідача перед позивачем, за товар по видатковій накладній № 93 від 30.12.2021 становить 378008,49 грн, а по видатковій накладній № 12 від 28.07.2022 заборгованість становить 45904,00 грн.

Загальна сума підтвердженої матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем становить 423 912,49 грн.

Відповідно до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного, доказів сплати боргу за товар чи заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості в сумі 423912,49 грн, строк оплати якої настав, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за товар, вказаний у видатковій накладній № 13 від 29 липня 2022 року, на загальну суму 50 822,92 грн (а.с. 13), з таких підстав.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Видаткова накладна № 13 від 29 липня 2022 року не містять таких обов`язкових реквізитів первісних документів як посада особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення з боку відповідача; прізвище або дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні цієї господарської операції від імені відповідача. Отже, вказана накладна від імені відповідача підписана неустановленою особою.

Зі змісту поданої позивачем видаткової накладної № 13 від 29 липня 2022 року неможливо встановити, хто саме від імені відповідача отримав товар.

Позивач не надав суду довіреностей, які б підтверджували повноваження особи на прийняття від імені відповідача товарів, зазначених у вказаній накладній.

Доказів узгодження з відповідачем поставки товару, вказаного у видатковій накладній № 13 від 29 липня 2022 року, позивач суду не надав.

Таким чином, позивач не довів належними доказами узгодження з відповідачем ціни товару зазначеного у видатковій накладній № 13 від 29 липня 2022 року.

Позивач також не надав доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, які б свідчили про схвалення правочину, оформленого видатковою накладною № 13 від 29 липня 2022 року.

У наданій позивачем виписці банку за рахунком позивача за період з 01.12.2021 по 01.04.2023 (а.с. 14), вказано про те, що відповідач оплатив:

50 000,00 грн за платіжним документом № 327 від 11.07.2022 з призначенням платежу: часткова оплата за товар згідно з накладною № 93 від 30.12.2021,

200 000,00 грн за платіжним документом № 339 від 02.08.2022 з призначенням платежу: часткова оплата за товар згідно з накладною № 12 від 28.07.2022.

Вказані платіжні документи не містять посилання на проведення оплати за видатковою накладною № 13 від 29 липня 2022 року.

Отже, зазначені вище виписка банку та платіжні документи не можуть бути прийняті судом як доказ часткової оплати товару за видатковою накладною № 13 від 29 липня 2022 року, та як доказ схвалення відповідачем правочину за видатковою накладною № 13 від 29 липня 2022 року.

Із вказаних платіжних доручень суд не може встановити вірогідність визнання відповідачем факту отримання товару за видатковою накладною № 13 від 29 липня 2022 року.

Інших доказів схвалення відповідачем правочину, вчиненого невідомою особою за доданою до позову видатковою накладною № 13 від 29 липня 2022 року, позивач суду не надав.

Таким чином, позивач не подано суду належних доказів наступного погодження (схвалення) дій щодо узгодження ціни товару та прийняття товару керівником відповідача або іншими повноважними особами відповідача за видатковою накладною № 13 від 29 липня 2022 року.

Отже, відсутнє підтвердження факту поставки саме відповідачу та отримання відповідачем зазначеного у видатковій накладній № 13 від 29 липня 2022 року товару на загальну суму 50822,92 грн.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач не надав доказів узгодження з відповідачем умов купівлі-продажу саме вказаного у видатковій накладній № 13 від 29 липня 2022 року товару, найменування цього товару, його кількості та вартості.

Позивач не довів факту належними доказами факту передачі цього товару відповідачу та прийняття товару відповідачем, не доведено факту взяття відповідачем зобов`язань оплачувати вказаний у видатковій накладній № 13 від 29 липня 2022 року товару, а отже, й не доведено факту наявності заборгованості у відповідача перед позивачем на заявлену суму 50822,92 грн.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 50822,92 грн за товар, вказаний у видатковій накладній № 13 від 29 липня 2022 року, тому ці позовні вимоги суд відхиляє.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивач провів розрахунок інфляційних втрат в розмірі 140 717,15 грн. за період з 31.12.2021 по 29.02.2024 та 3 % річних в розмірі 31 369,50 грн за період з 31.12.2021 по 05.04.2024 (розрахунок - а.с. 8-10).

Враховуючи наведені у рішенні обґрунтування, суд вважає правомірним нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на заборгованість за товар, що поставлений по видатковій накладній № 93 від 30.12.2021 та по видатковій накладній № 12 від 28.07.2022.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи положення ст. 692 Цивільного кодексу України, про те, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, відповідач товар, прийнятий по видатковій накладній № 93 від 30.12.2021, повинен був оплатити 31.12.2021, а прострочення оплати починається з 01.01.2022; а товар, прийнятий по видатковій накладній № 12 від 28.07.2022, повинен був оплатити 29.07.2022, а прострочення оплати починається з 30.07.2022.

За період прострочення 01.01.2022 05.04.2024 по видатковій накладній № 93 від 30.12.2021 сума 3% річних в розмірі 26404,75 грн (що позивач заявив у розрахунку а.с.8) не перевищує розрахункову, а тому суд ці вимоги задовольняє. За період прострочення 30.07.2022 05.04.2024 по видатковій накладній № 12 від 28.07.2022 сума 3% річних становить 2372,45 грн, а тому суд ці вимоги задовольняє.

Загальна сума вимог по 3 % річних, які суд задовольнив, становить 28777,20 грн.

У позовній заяві позивач вказав, що всі нарахування втрат від інфляції ним проведені до 29.02.2024 включно.

Здійснивши перевірку розрахунку втрат від інфляції (період січень 2022 лютий 2024 у сумі 127 840,19 грн по видатковій накладній № 93 від 30.12.2021, за період 30.07.2022 29.02.2024 у сумі 6111,06 грн по видатковій накладній № 12 від 28.07.2022) суд прийшов до висновку про його правильність. Позовні вимоги в цій частині суд задовольняє.

Суд зазначає про відсутність підстав для нарахування 3% річних та інфляційних на вартість товару, вказану у видатковій накладній № 13 від 29 липня 2022 року з мотивів, наведених вище у рішенні, тому в цій частині позов суд відхиляє.

Перевірка правильності розрахунку 3% річних та втрат від інфляції здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій та розрахунок залучений до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційні системи інфраструктур на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Проф Електро Монтаж 423 912,49 грн заборгованості за поставлений товар, 28 777,20 грн - 3% річних, 133 951,25 грн інфляційних втрат.

В іншій частині позовні вимоги суд відхиляє в зв`язку з їх безпідставністю.

Позивач у позові прохає покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі на сплату судового збору.

За подачу цього позову позивач сплатив 9702,33 грн судового збору за платіжною інструкцією № 1 від 05.04.2024 (а.с. 7). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 11.04.2024 (а.с. 21).

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, у розмірі 8799,03 грн.

У позовній заяві позивач заявив про орієнтовний попередній розрахунок витрат на правову допомогу в сумі 25 000,00 грн. Фактичні докази їх понесення на дату прийняття цього рішення до суду не подані. Отже, на цей час відсутні підстави для вирішення питання про їх розподіл.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження, або після дати платежів, які враховані судом у рішенні, відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційні системи інфраструктур (вул. Миру, буд. 12, офіс 103, м. Полтава, 36022; ідентифікаційний код 43619398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Проф Електро Монтаж (вул. Білоруська, буд. 30, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 41861441) 423912 грн 49 коп. основного боргу за поставлений товар, 28777 грн 20 коп. - 3% річних, 133912 грн 49 коп. інфляційних втрат, 8799 грн 03 коп. - відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 21.05.2024.

Суддя Т. М. Безрук