Рішення

від 08.05.2024 по справі 922/4587/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2024 Справа № 922/4587/13 (922/3690/21)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Ліквідатора ФОП Бабича І.Ю. - арбітражного керуючого Кошовського С.В. (адреса для кореспонденції: 61022, м. Харків, а/с 4596) Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП "Факторинг Україна" (адреса: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 28д; код ЄДРПОУ: 36789421).до 1) ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) , 2) ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 ) За участі Служби у справах дітей Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтава ради (36040, м. Полтава, вул. Мазепи Івана, 30; код ЄДРПОУ: 05384695) про визнання недійсним договору дарування поданої в межах справи № 922/4587/13 за заявою Mramor LLP, Wales про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця Бабич Ігоря Юрійовича

за участю представників сторін:

ліквідатора - Кошовський С.В. (особисто);

інші учасники - не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Харківської області (суддя Байбак О.І.) перебуває справа № 922/4587/13 за заявою Mramor LLP, Wales про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця Бабича Ігоря Юрійовича.

Постановою Господарського суду Харківської області від 10.12.2013 Фізичну особу-підприємця Бабича І.Ю. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.

Розгляд звіту ліквідатора неодноразово відкладався.

В межах справи про банкрутство ФОП Бабича І.Ю. ліквідатор Кошовський С.В. (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою (вх. № 3690/21 від 13.09.2021) до 1) ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 (далі перший відповідач) та 2) ОСОБА_3 (далі другий відповідач), в якій просить суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку площею 323,40 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , укладений 15.11.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Набокою Юлією Василівною та зареєстрований в реєстрі за № 2796.

Ухвалою господарського суду Харківської області (суддя Усатий В.О.) від 13.09.2021 заяву ліквідатора про визнання недійсним договору дарування (вх.№ 3690/21 від 13.09.2021) прийнято до розгляду, та призначено такий розгляд на 05.10.2021; залучено до участі у розгляді заяви керуючого реалізацією - Бабича Данила Ігоровича, в інтересах якого діє ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ), та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.10.2021 задоволено частково клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про залучення Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради до участі у розгляді заяви керуючого реалізацією; залучено до участі у розгляді заяви керуючого реалізацією про визнання недійсним договору дарування (вх. № 3690/21 від 13.09.2021) Службу у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради.

В подальшому розгляд зазначеної заяви неодноразово відкладався.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2023 для розгляду даної справи визначено наступний склад суду: головуючий суддя Байбак О. І.

Ухвалою Господарського суду Харківської області (суддя Байбак О.І.) від 19.02.2024 прийнято позовну заяву Ліквідатора ФОП Бабича І.Ю. - арбітражного керуючого Кошовського С.В. до розгляду новим складом суду; розпочато розгляд з початку; постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання у справі на 11.03.24, залучено до розгляду позовної заяви в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "ОТП "Факторинг України".

Розгляду позовної заяви відкладався.

В процесі розгляду позовної заяви ліквідатора, ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 надав суду відзив (вх. № 26314 від 09.11.2021) в якому ОСОБА_2 просить суд відмовити ліквідатору у задоволенні заяви в повному обсязі, у зв`язку з необґрунтованістю, а у разі, якщо суд дійде висновку про те, що вимоги керуючого реалізацією є обґрунтованими, - відмовити у задоволенні заяви у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Ліквідатор звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів (вх. № 29151 від 09.12.2021), в якому у порядку ст.81 ГПК України просив суд витребувати у Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради матеріали справи щодо надання дозволу на отримання у власність нерухомого майна неповнолітнім ОСОБА_1 за договорами дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 323,40 кв.м., житловою площею 59,2 кв.м., та земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площею 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема, але не виключно: заяви (заява дитини та/або її батьків, та/або законних представників), документи додані до цих заяв, технічну документацію на нерухоме майно та усі інші документи.

Ухвалою суду від 13.12.2021 задоволено клопотання ліквідатора про витребування документів (вх. № 29151 від 09.12.2021). Витребувано у Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради належним чином засвідчені копії матеріалів справи щодо надання дозволу на отримання у власність нерухомого майна неповнолітнім ОСОБА_1 за договорами дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 323,40 кв.м., житловою площею 59,2 кв.м, та земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площею 0,0409 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема, але не виключно заяви (заява дитини та/або її батьків, та/або законних представників), документи, додані до цих заяв, технічну документацію на нерухоме майно та усі інші документи, які надати суду протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

На електронну адресу суду від Органу опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради надійшли письмові пояснення (вх. № 7806 від 16.12.2021), в яких виконавчий комітет просить суд заяву керуючого реалізацією про визнання недійсним договору дарування залишити без задоволення.

Ліквідатор Кошовський С.В. звернувся до суду з заявою про долучення доказів (вх. № 11833 від 06.05.2024), а саме, рішення Київського районного суду м. Полтави від 05.09.2014 у справі №552/3875/14-ц та дозволу ВК Шевченківської районної у м. Полтава ради від 24.10.2017.

У судове засідання 08.05.2024 прибув ліквідатор Кошовський С. В., який просить суд задовольнити позовну заяву про визнання договору дарування недійсним у повному обсязі.

Кредитори, боржник, третя особа та орган опіки та піклування своїх уповноважених представників на судове засідання не направили, про причини неприбуття суд не повідомили, хоча судом вжито передбачених законом заходів з метою їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 19.03.2007 між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № CNL-D0Ц/018/2018 відповідно до умов якого ЗАТ ОТП Банк зобов`язалося надати ОСОБА_4 кредит в сумі 248950 дол. США зі строком сплати до 19 березня 2013 року, щомісячної сплатою 2500 дол. США + сума нарахованих процентів на дату платежу.

В забезпеченням виконання зобов`язань за кредитним договором між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_4 було укладено Договір іпотеки наступної черги № CNL-D00 118 2018, предметом якого є нерухоме майно - будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та земельна ділянка загальною площею 0,0774 га. За цією ж адресою. Як стверджує ОСОБА_4 , станом на дату подання заяви у вказаному будинку він проживає зі своєю родиною, в т.ч., неповнолітнім сином ОСОБА_1 .

18.03.2011 між Приватним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого у зв`язку з укладанням договору купівлі-продажу кредитного портфелю б/н від 18.03.2011 між фактором та клієнтом, за яким ПрАТ "ОТП Банк" передав першому ТОВ "ОТП Факторинг Україна" права вимоги за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1 до даного договору, укладеними між другим відповідачем та позичальниками клієнта, перелік яких міститься в додатку № 1 до даного договору (далі - боржники), що забезпечений іпотекою/заставою за договорами іпотеки/договорами застави, перелік яких міститься в додатку № 1 до даного договору, укладеними між другим відповідачем та боржниками.

За цим договором до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" переходять всі права ПрАТ "ОТП Банк" як сторони, що іменується "Іпотекодержатель/Заставодержатель" у зобов`язаннях, що виникли на підставі договорів забезпечення в обсязі та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором (включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки/застави) (п.1.2 договору відступлення права вимоги).

Таким чином, з 18.03.2011 року права ЗАТ ОТП Банк до Позичальника за кредитним та іпотечним договорами були переуступлені ТОВ ОТП Факторинг Україна.

Таким чином, в іпотеці ТОВ "ОТП Факторинг Україна" знаходиться наступне майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 537,1 кв. м. та земельна ділянка площею 0,0774 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0006.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, 17.10.2016 між ОСОБА_4 (надалі - продавець) та ОСОБА_3 (надалі - продавець) було укладено договір купівлі-продажу (надалі договір купівлі продажу № 1 т. 10 а.с.82), відповідно до умов якого продавець через представника передає у власність покупця житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а ОСОБА_3 приймає його та сплачує за нього обумовлену грошову суму (пункт 1 договору купівлі продажу №1).

Згідно з Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ 5304700202016, виданим 10.10.2016р. Управлінням Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області, житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0774га, кадастровий номер якої :5310137000:15:004:0006, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Договір купівлі -продажу земельної ділянки укладається одночасно з посвідченням цього договору.

На зазначеній земельній ділянці розташовано: житловий будинок з вбудованим гаражем літ. А-2 загальною площею 537,1кв.м., житловою площею 82,4кв.м., огорожа №1-2, підпірна стіна №3-4, замощення; 5,альтанка Б (пункт 2 договору купівлі продажу №1).

17.10.2016р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності №17012607, за яким власником майна: житлової будівлі 537,1 кв.м, житловою площею- 82,4кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , є ОСОБА_3 (т.10 а.с. 84).

Також, 17.10.2016р. між ОСОБА_4 (надалі - продавець) та ОСОБА_3 (надалі - продавець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (надалі договір купівлі продажу №2 т.10 а.с.85-86), відповідно до умов якого ОСОБА_4 через представника передає у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0774га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а ОСОБА_3 приймає її та сплачує за неї обумовлену грошову суму (пункт 1 договору купівлі продажу №2).

Пунктом 1.2 договору купівлі продажу №2 встановлено, що цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки: 5310137000:15:004:0006.

17.10.2016р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності №17013475, власником земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки: 5310137000:15:004:0006, є ОСОБА_3 (т.10 а.с. 87).

24.10.2017р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про те, що об`єкт знаходиться в процедурі поділу (т.10 а.с. 22).

З деталізованої інформаційної довідки вбачається, що ОСОБА_3 вчинила дії з поділу вказаного вище майна, за результатом яких житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 537, 1 кв.м. та земельна ділянка площею 0,0774 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0006 були поділені на два об`єкта нерухомості:

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 323,40 кв.м., житловою площею 59,2 кв.м., та земельна ділянка кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площа 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_3 ;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 213,7 кв.м., житловою площею 23,2 кв.м., та земельна ділянка кадастровий номер 5310137000:15:004:0159, площа 0,0365 га за адресою: АДРЕСА_3 .

15.11.2017 приватним нотаріусом Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 2796, посвідчено договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 323,40 кв.м., житловою площею 59,2 кв.м. та земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площа 0,0409 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за умовами якого ОСОБА_3 безоплатно передала у власність ОСОБА_1 , в інтересах якого діяли його законні представники, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , як дарунок вказаний житловий будинок.

Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 213,7 кв.м., житловою площею 23,2 кв.м. та земельна ділянка кадастровий номер 5310377000:15:004:0159, площа 0,0365 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , залишилися у власності ОСОБА_3 .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.08.2019, залишеною без змін постановами Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 та Верховного Суду від 19.05.2020, зокрема, задоволено заяву ТОВ "ОТП Факторинг України" (вх. № 41470 від 12.12.2017) про визнання недійсним договору купівлі-продажу, з урахуванням уточнень (вх. № 2031 від 24.01.2018, вх. № 15695 від 27.06.2019). Визнано недійсними договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений 17.10.2016 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1886, та договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0006 за адресою: АДРЕСА_3 , посвідчений 17.10.2016 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1887.

Застосовано наслідки недійсності договору купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений 17.10.2016 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1886, та договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0006 за адресою: АДРЕСА_3 , посвідчений 17.10.2016 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1887, шляхом повернення сторін у початковий стан, а саме: повернення у власність ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 213,7 кв.м., житловою площею 23,2 кв.м., земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0159, площа 0,0365 га, за адресою: АДРЕСА_3 , які утворилися в результаті поділу предмету іпотеки ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за договором іпотеки № PCNL-D00/018/2007, а саме: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 537,1 кв.м. та земельної ділянки площею 0,0774 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0006, які ухвалено передати ліквідатору Кошовському Сергію Васильовичу.

Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37726693 від 24.10.2017 13:05:17, приватний нотаріус Набока Юлія Василівна, Полтавський міський нотаріальний округ, Полтавська обл., за ОСОБА_3 права власності на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа (кв. м.): 213,7, житлова площа (кв. м.): 23,2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , розташований на земельній ділянці площею 0,0365 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0159, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1386807653101, номер запису про право власності: 22975717.

Зазначені судові рішення мотивовані з посиланням на те, що договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений 17.10.2016 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1886, та договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0006 за адресою: АДРЕСА_3 , посвідчений 17.10.2016 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1887 укладені з порушенням вимог ст. 203, 215 ЦК України, оскільки продаж майна банкрута за договорами було здійснено не ліквідатором, а безпосередньо банкрутом, без згоди заставного кредитора - ТОВ ОТП Факторинг Україна, не у порядку, передбаченому Законом (без проведення аукціону), а кошти від реалізованого майна не направлені заставному кредитору.

При зверненні до суду з позовною заявою ліквідатор вказує, що оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений 17.10.2016 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1886, визнано недійсним в судовому порядку, відповідно ОСОБА_3 , не може вважатися такою, що набула право власності на вказаний житловий будинок, а відповідно не мала права на його дарування ОСОБА_1 відповідно до умов договору дарування від 15.11.2017 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Окрім того, ліквідатор в судовому засіданні також посилається на фраудаторність даного договору, оскільки він, на думку ліквідатора, не спрямований на реальне настання правових наслідків, встановлених ним, а спрямований на фактичне повернення нежитлового будинку у фактичне користування батька неповнолітнього ОСОБА_1 ОСОБА_4 , який є боржником у даній справі.

З огляду на викладені обставини, ліквідатор в позовній заяві просить суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку площею 323,40 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , укладений 15.11.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Набокою Юлією Василівною та зареєстрований в реєстрі за № 2796.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд виходить із того, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Разом з тим, згідно до ч. ч. 1-3,5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. ч. 1-3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 216 ЦПК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1-2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

В даному випадку, правовою підставою набуття ОСОБА_3 права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 стало укладання договору купівлі-продажу названого будинку між ОСОБА_4 , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, та посвідченого 17.10.2016 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1886,

Оскільки ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.08.2019 визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , то суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 не набувала права власності на зазначений житловий будинок, а власником такого майна є ОСОБА_4 .

Відповідно, ОСОБА_3 не мала право на розпорядження зазначеним будинком, в т. ч. на укладання договору дарування житлового будинку площею 323,40 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , укладеного 15.11.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Набокою Юлією Василівною та зареєстрований в реєстрі за № 2796, відповідно до умов якого вона здійснила відчуження цього будинку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вказаний договір укладено з порушенням вимог ст. 317, 319, 717, ч. 2 ст. 203, ст. 215 ЦК України, а тому він підлягає визнанню недійсним.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що на даний час власником житлового будинку площею 323,40 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 син боржника у даній справі - ОСОБА_4 .

Зазначені відомості підтверджуються дозволом ВК Шевченківської районної у м. Полтава ради від 24.10.2017, з якого вбачається що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, з рішення Київського районного суду м. Полтави від 05.09.2014-ц у справі №552/3875/14 вбачається, що мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (яка в даному випадку діє в інтересах ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 є рідними сестрами.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 у справі № 922/4587/13 доведено факт спільності дій таких осіб, як ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з метою завдання шкоди заставному кредитору ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Верховний Суд у постанові від 28.07.2018 у справі № 922/4587/13 підтвердив наявність недобросовісного наміру при вчиненні правочину, що був укладений 17.10.2016, а саме укладання договору купівлі-продажу житлового будинку з ОСОБА_3 , яка в подальшому вчинила дії, щодо поділу будинку та часткового повернення останнього у володіння боржника.

У матеріалах справи наявні підтвердження, що саме боржник залишається фактичним власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ., з таких причин, при укладанні договору дарування сторонами цього правочину виступали ОСОБА_3 , як дарувальник, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , як законні представники ОСОБА_1 (обдарованого), оскільки як вже встановлено судом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками обдарованого.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зазначений вище правочин договір дарування житлового будинку площею 323,40 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , укладений 15.11.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Набокою Юлією Василівною та зареєстрований в реєстрі за № 2796, не мав на меті створення нових юридичних наслідків, а був створений задля уникнення звернення стягнення на майно боржника.

Разом з тим, ст. 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Пунктом 6 ч. 1 ст. З ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. З ст. 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Також, добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Отже, законодавець, визначивши принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб.

Вчинення правочину, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.ч 1, 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 у справі № 299/396/17 (провадження № 61-26562св18), від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Зазначена правова позиція стосовно фраудаторних правочинів висловлена Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №9 22/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2023 у справі № 910/14918/20 (910/17697/21) договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Як вже зазначалось судом, в даному випадку наявний факт спільності дій таких осіб, як ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з метою завдання шкоди заставному кредитору - ТОВ «ОТП Факторинг Україна», оскільки в даному випадку підтверджується наявність недобросовісного наміру при вчиненні правочину, що був укладений 17.10.2016, а саме, укладання договору купівлі-продажу житлового будинку між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , яка набувши право власності на будинок ОСОБА_4 в подальшому вчинила дії, щодо його поділу та його часткового повернення у володіння сина ОСОБА_4 ОСОБА_1 , Таким чином, фактично здійснилося повернення частини будинку у власність самого ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_1 . Зазначене в свою чергу свідчить, що фактично нових юридичних наслідків утворено не було, всі дії були спрямовані на уникнення виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу на користь кредитора - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та з метою завдати шкоди цьому кредитору.

Всі викладені фактичні обставини свідчать про наявність ознак фраудаторності оскаржуваного договору дарування.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку що договір дарування укладений з порушенням вимог ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним також відповідно до ст. 234 ЦК України.

Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про задоволення позову ліквідатора та визнання недійсними договору дарування будинку площею 323,40 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 укладеного 15.11.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Набокою Ю.В за реєстраційним № 2796.

Згідно з ст. 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну загострену обстановку, введення особливого режиму роботи, та складну ситуацію з електропостачанням м. Харкова, суд при виготовленні повного тексту рішення був вимушений вийти за межі строку, встановленого відповідним положенням Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування будинку площею 323,40 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 , укладений 15.11.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Набокою Юлією Василівною за реєстраційним № 2796.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "21" травня 2024 р.

СуддяО.І. Байбак