Рішення

від 20.05.2024 по справі 927/296/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іменем України

РІШЕННЯ

20 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/296/24 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Хоровінкіна Андрія Юрійовича,

код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс,

код ЄДРПОУ 33259128, вул. Рудого,14, м. Чернігів,14021

про стягнення 35 125,05 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Обставини справи.

27.03.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Хоровінкіна Андрія Юрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс про стягнення 35 125,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині своєчасної оплати за надані послуги за договором про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів №А-00000004.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2024 справу №927/296/24 передано на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.04.24 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; зобов`язано відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

Ухвала суду від 01.04.24 доставлена в електронному вигляді до електронного кабінету позивача та його представника 01.04.24 о 16:55, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

У зв`язку з відсутністю станом на день відкриття провадження у справі у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс зареєстрованого електронного кабінету, ухвала суду від 01.04.24, що направлялась відповідачу на адресу, вказану в позовній заяві і яка відповідає адресі державної реєстрації, було повернуто до суду з відміткою відділу поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, відсутністю адресата за вказаною адресою.

Судом встановлено, що адреса відповідача, яка зазначена у позовній заяві повністю збігаються з адресою, зазначеною у рекомендованому повідомленні та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Заяв про зміну місцезнаходження від відповідача не надходило.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, а також близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Крім того, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене вище та факт надсилання судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі, враховуючи повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу про відкриття провадження у справі №927/296/23.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзиву у встановлений судом строк не надав.

Згідно частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

04.01.2022 року між фізичною особою-підприємцем Хоровінкіном Андрієм Юрійовичем (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс (Замовник) укладено договір (далі - Договір) про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів №А-00000004, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання протягом строку дії Договору надавати комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту (далі послуги) транспортних засобів (далі ТЗ) з встановленням запчастин і використанням супутніх товарів, необхідних при проведенні зазначених робіт, на станції технічного обслуговування ремонту автомобілів (далі СТО) за місцем розташування виконавця:

1)м. Чернігів, вул. Інструментальна, 1.

2) м. Чернігів, вул. В.Дрозда, 13.

Відповідно до умов п.1.2. Договору, послуги зазначені в п.1.1. Договору, спрямовані на підтримання транспортних засобів Замовника в технічно равному стані, належному технічному вигляді та на виконання вимог нормативних актів щодо надійсності, економічності, безпеки руху та екологічної безпеки.

Конкретний перелік та вартість послуг, запасних частин та матеріалів, що надаються замовнику, визначається при кожному прийманні автомобіля на СТО та оформляється нарядом-замовленням. Наряд-замовлення узгоджується з замовником та є підставою для складання рахунків (п.1.4.).

Згідно п. 3.1 Договору вартість наданих послуг та запчастин визначається на підставі тарифів та розцінок, встановлених Виконавцем.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що Замовник здійснює оплату наданих послуг Виконавцем шляхом внесення готівкових коштів до каси виконавця або шляхом перерахування коштів у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця у банку.

Умовами пункту 3.3. Договору Замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг:

п.3.3.1. при проведенні робіт за умовою 100% попередньої оплати відповідно до виставленого виконавцем рахунку за умови обов`язкового надходження суми попередньої оплати на банківський рахунок виконавця до моменту здійснення робіт.

п.3.3.2. за погодженням сторін замовник може здійснити оплату виконаних робіт по факту їх виконання шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок виконавця або внесення коштів до його каси;

п.3.3.3. при проведенні робіт з відстрочкою платежу протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати виставлення рахунку фактури або закінчення виконання робіт;

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання (п. 9.1 Договору).

Враховуючи умови Договору за надані послуги Замовнику було надано:

- рахунок-фактуру № А-00000286 від 31.05.2023 року на суму 14 080,62 грн. без ПДВ, який Замовник отримав, відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № А-00001054 від 31.05.2023 року, по замовленню-наряду № А-00000905 від 01.05.2023 року. Строк оплати вартості наданих послуг з ремонту - до 01.06.2023 року;

- рахунок-фактуру № А-00000287 від 31.05.2023 року на суму 21 044,43 грн. без ПДВ, який Замовник отримав, відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № А-00001055 від 31.05.2023 року, по замовленню-наряду № А-00000978 від 10.05.2023 року. Строк оплати вартості наданих послуг з ремонту - до 31.05.2023 року.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.23 № А-00001054 на суму 14 080,62 грн, від 31.05.23 № А-00001055 на суму 21 044,43 грн, підписані та скріплені печатками обох сторін. Крім того, у зазначених Актах вказано: «Роботи прийняті в повному обсязі по кількості і якості. Сторони взаємних претензій не мають. Місце складання м. Чернігів». Отже, Замовник прийняв виконані роботи без зауважень та претензій, однак відповідач не виконав обов`язок щодо оплати виконаного ремонту автомобілів позивачем. Як вказує позивач, Замовник за надані послуги по Договору оплату не здійснив, у зв`язку з чим заборгованість відповідача складає 35 125,05 грн.

Правовідносини сторін є господарськими, що виникли з договору підряду (договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу).

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу укладають відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо).

Істотними умовами договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу є: найменування та місце розташування сторін за цим договором; перелік робіт з технічного обслуговування чи ремонту та термін їх виконання; вартість робіт та порядок розрахунків; перелік складових частин (матеріалів), використаних виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт із технічного обслуговування або ремонту транспортного засобу; перелік документів, який надається замовнику для підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту, та гарантійні зобов`язання виконавця щодо проведених робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Між сторонами у справі укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів №А-00000004 від 04.01.2022 року.

У ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про автомобільний транспорт" виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів зобов`язаний, зокрема, підтверджувати документально види та обсяги виконаних робіт та надавати замовнику відповідні документи із зазначенням дати виконання.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про автомобільний транспорт" замовник за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу має право, зокрема, отримувати від виконавця документальне підтвердження виду та обсягу виконаного технічного обслуговування чи ремонту транспортного засобу.

Як вбачається з доданих до справи документів (замовлення-наряди та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які перелічені вище) відповідач прийняв виконані роботи без зауважень та претензій, що підтверджується підписаним з боку відповідача замовленнями-нарядами та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Умовами пункту 3.3. Договору Замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг:

п.3.3.1. при проведенні робіт за умовою 100% попередньої оплати відповідно до виставленого виконавцем рахунку за умови обов`язкового надходження суми попередньої оплати на банківський рахунок виконавця до моменту здійснення робіт.

п.3.3.2. за погодженням сторін замовник може здійснити оплату виконаних робіт по факту їх виконання шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок виконавця або внесення коштів до його каси;

п.3.3.3. при проведенні робіт з відстрочкою платежу протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати виставлення рахунку фактури або закінчення виконання робіт;

Також відносини між замовниками транспортних послуг, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт", а взаємовідносини між замовником і виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, їх складових частин (систем), а також вимоги щодо контролю за відповідністю наданих послуг Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених наказом міністерства інфраструктури України № 615 від 28.11.2014 (надалі Правила).

Відповідно до п. 1 розділу V Правил порядок оплати послуг з технічного обслуговування та ремонту КТЗ визначається договором.

Згідно з п. 3 розділу V Правил виконавець оформлює документ про витрати на виконання послуг, який підписується виконавцем і замовником і є невід`ємною частиною договору.

Виконавець оформлює для юридичних осіб окремо документи на оплату матеріалів і послуг з технічного обслуговування і ремонту (включаючи необхідні діагностичні роботи) та окремо документи на оплату матеріалів і виконання робіт з ремонту (включаючи необхідні діагностичні роботи). Виконані роботи виконавець відносить або до технічного обслуговування, або до ремонту на підставі переліків і процедури виконання робіт, регламентованих виробником КТЗ та їх складових частин (систем), та (або) за записами, зробленими в інструкціях з експлуатації та (або) у сервісних книжках, в іншому інформаційному забезпеченні від виробника, а також у нормативно-правових актах (п. 5 розділу V Правил).

Пунктом 7 розділу V Правил передбачено, що документами, що підтверджують надання послуги, є: акт передавання-приймання КТЗ (його складових частин (систем)) після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту; наряд-замовлення, підписаний контролером якості (з проставлянням печатки виконавця (за наявності)) та замовником; документ, що підтверджує оплату послуг; рахунок-фактура; податкова накладна (для юридичних осіб).

Відповідно до п. 8 розділу VII Правил виконавець після виконання робіт надає замовнику такі документи: рахунок-фактуру, наряд-замовлення, накладну, квитанцію тощо (окремо пов`язані з виконанням технічного обслуговування (крім гарантійного) та окремо пов`язані з виконанням ремонту); гарантійний талон (один примірник); додатки до експлуатаційної документації у випадках, зазначених у пункті 7 розділу VI цих Правил, а також пункті 7 цього розділу; довідку-рахунок на складові частини, придбані й установлені виконавцем на КТЗ; довідку про колір (основний колір) КТЗ, якщо цей колір змінено під час ремонту; приймально-здавальний акт виконавця, який має право на випробування систем живлення КТЗ з газобалонного обладнання і виконав ці випробування.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що виконавець зобов`язаний підтвердити документально види та обсяги виконаних робіт та надавати замовнику відповідні документи із зазначенням дати виконання.

Судом встановлено, що матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження належного виконання позивачем зобов`язань за Договором, перелічені вище наряди-замовлення та акти надання послуг приєднано до матеріалів справи.

Крім того, до матеріалів справи позивачем подано Акт звірки взаєморозрахунків, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 квітня 2018 р. у справі № 905/1198/17, від 5 березня 2019 р. у справі № 910/1389/18, від 4 грудня 2019 р. у справі № 916/1727/17.

Таким чином, поданий позивачем Акт звірки взаєморозрахунків за 2023 р., який підписаний та скріплений печатками обох сторін, суд приймає в якості належного доказу виникнення у відповідача зобов`язань з оплати послуг по спірному Договору відповідно до умов цього договору.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати за надані позивачем послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної та повної оплати отриманих послуг, є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (1); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (2).

За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За приписами частини 3 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 3 - 6 статті 126 ГПК України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Виходячи з аналізу вказаних статей для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати критерії складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кваліфікації і досвіду адвоката, ціну позову, керуватися принципами розумності та справедливості.

У позовній заяві позивач повідомив, що розмір витрат на правову допомогу становить 15000,00 грн.

На підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу позивач додав до матеріалів справи: договір про надання правових послуг (професійної правничої допомоги) б/н від 18.03.24, укладений між ФОП Хоровінкіним А.Ю. (Замовник) та адвокатом Шаповаловим М.С. (Виконавець); квитанцію до прибуткового касового ордера №09/24 від 18.03.24; акт виконаних робіт з описом від 20.03.24,

На підтвердження повноважень адвоката Шаповалова М.С. позивач додав до матеріалів справи свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії №657 від 31.08.12 та ордер на надання правничої (правової) допомоги від СВ №1027039.

Згідно із п.1.1 договору на умовах цього договору Виконавець зобов`язується надати послуги по справі, передбаченої п.1.1. цього договору своєчасно та якісно, у відповідності до умов договору та вимог, які звичайно ставляться до надання послуг такого роду.

У п. 4.1. Договору сторони погодили, що вартість юридичних послуг за даним договором визначається за домовленістю сторін та погоджується з рекомендаціями, щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затвердженого рішеннями Ради адвокатів Чернігівської області у відповідні роки і становить 15 000 грн, яка за природою свого походження є гонораром.

Сума гонорару в розмірі 15 000 грн виплачується виконавцю з дня підписання даного договору в готівковому вигляді на підтвердження чого виконавець видає замовнику квитанцію на оплату послуг. Гонорар не включає кошти, що сплачуються замовником виконавцю в п.4.1. Договору, на покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням цієї угоди, а саме сплата судового збору, державні мита, поштові витрати, витрати з прибуттям виконавця до місця надання послуг, виконання робіт, що знаходиться поза межами населеного пункту робочого місця виконавця (саме м. Чернігова) (п.4.2.).

Відповідно до акту виконаних робіт з описом від 20.03.24 за Договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) б/н від 18.03.24, виконавець попередньо повністю виконав взяті на себе зобов`язання по вищевказаному договору, а замовник їх прийняв у формі:

1.ознайомлено з матеріалами справи, підготовлено договір (18.03.24) витрачено 2 год. робочого часу;

2.підготовлено позовну заяву по справі (20.03.24) витрачено 5 год.;

3.надано замовнику на його вимогу юридичні консультації, що стосуються даної справи (з 18.03.24 по 20.03.24) 3 год.;

4.участь у судовому засіданні, з урахуванням витраченого часу на прибуття до суду (планується) 1 год.;

5.отримання в канцелярії суду рішення та виконавчих документів (планується) 1 год.

Досліджуючи надані документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наданих представником Фізичної особи-підприємця Хоровінкіна Андрія Юрійовича доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом Шаповаловим М.С. професійної правничої допомоги позивачу у цій справі на суму 15000,00 грн.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Частиною четвертою статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

При цьому слід зазначити, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони (в цьому випадку відповідача), відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Зазначена позиція суду щодо застосування статті 129 ГПК України узгоджується також із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15000,00 грн не є співмірними із ціною позову, складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності та справедливості.

Окрім того, у вартість виконаних адвокатом для позивача робіт безпідставно включено, надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу під час участі у судовому засіданні (1 год.), однак судове засідання у справі 927/296/24 не проводилось, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання).

Зважаючи на характер спірних правовідносин, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи малозначність цієї справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, суд дійшов висновку про зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5000 грн, які покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені в повному обсязі, то на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівтранс (код ЄДРПОУ 33259128, вул. Рудого, 14, м. Чернігів, 14021) на користь Фізичної особи-підприємця Хоровінкіна Андрія Юрійовича (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 35 125,05 грн основного боргу, 3028 грн судового збору та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяМ.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/

Документи по справі можуть бути направлені на адресу суду: пр-т Миру, 20, м. Чернігів, 14000, та на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області - e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; засоби зв`язку - тел.099 420 54 50.