Постанова

від 14.05.2024 по справі 914/3659/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/3659/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Волковицької Н. О., Краснова Є. В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Естейт»</a>

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 (колегія суддів: Галушко Н. А. - головуючий, Желік М. Б., Орищин Г. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Естейт»</a>,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс»;

2) ОСОБА_1 ,

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

1. Обставини справи

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» (далі - ТОВ «Ресторан «Беркут») звернулось до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про заміну первісного відповідача належним відповідачем і заяви про зміну предмету позову) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Естейт»</a> (далі - ТОВ «Львів Естейт») про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1815568146101, а саме: площадки (споруди) площею 1 379,3 м2 (в межах 1-го поверху площадки (споруди) влаштованого торговельного павільйону міні ринку, загальною площею 1 193,6 м2), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. В. Великого, 59-В, у власність ТОВ «Ресторан «Беркут».

1.2 Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.11.2023 (суддя Сухович Ю. О.) у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з позивача в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 681 090,58 грн.

1.3 ТОВ «Ресторан «Беркут» не погодилося із вказаним рішенням суду та звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

1.4 Від ТОВ «Ресторан «Беркут» та від його представника до Західного апеляційного господарського суду надійшли заяви про відмову від позову.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1 Оскаржуваною ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 заяви ТОВ «Ресторан «Беркут» про відмову від позову задоволено; рішення Господарського суду Львівської області від 01.11.2023 визнано нечинним; провадження у справі закрито.

2.2 Суд апеляційної інстанції виходив з того, що заяви про відмову від позову не суперечать чинному процесуальному законодавству України та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяв відповідача і третьої особи-1 про стягнення з позивача в дохід Державного бюджету України недоплаченого судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 681 090,58 грн.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі ТОВ «Львів Естейт» просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 в частині висновків про відсутність підстав для задоволення заяв відповідача і третьої особи-1 про стягнення з позивача в дохід Державного бюджету України недоплаченого судового збору і ухвалити в цій частині нове рішення, яким заяви відповідача і третьої особи-1 про розподіл судових витрат задовольнити; стягнути з ТОВ «Ресторан «Беркут» в дохід Державного бюджету України недоплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 681 090,58 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 367 884,34 грн, що становить 50 % розміру судового збору, який підлягав до сплати при подачі позивачем апеляційної скарги з урахуванням сплаченого ним судового збору у розмірі 81 5470 грн.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції частини 2 статті 123, пункту 2 частини 1 та частини 2 статті 163, частин 1 і 2 статті 130, пункту 4 частини 1, частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), частини 1 статті 3, частини 1 статті 4, пункту 1 частини 2 статті 4, пункту 6 частини 2 статті 4, частини 2 статті 6, пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», оскільки суд не вирішив питання щодо стягнення з позивача судового збору в порядку та розмірі, який визначений законодавством.

4. Мотивувальна частина

4.1 Відповідно до статті 274 ГПК України у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу (частина 1). Якщо заява про відмову від позову відповідає вимогам статті 191 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі (частина 2).

4.2 Аналогічні за змістом положення містяться і у пункті 3 частини 1 статті 275 ГПК України, згідно якого суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.

4.3 Як уже зазначалося від ТОВ «Ресторан «Беркут» та від його представника до Західного апеляційного господарського суду надійшли заяви про відмову від позову.

4.4 Прийнявши відмову позивача від позову, апеляційний суд визнав нечинним рішення суду першої інстанції, закрив провадження у цій справі, що відповідає вищенаведеним нормам процесуального законодавства.

4.5 У касаційній скарзі відповідач не заперечує в цілому висновки суду щодо закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою від позову та визнання нечинним рішення суду першої інстанції, проте стверджує про порушення норм ГПК України та Закону України «Про судовий збір» в частині висновків щодо відсутності підстав для задоволення заяв відповідача і третьої особи-1 про стягнення з позивача в дохід Державного бюджету України недоплаченого судового збору.

4.6 Перевіряючи викладені у касаційній скарзі доводи в цій частині, Суд виходить з такого.

4.7 Згідно із вимогами частини 1 статті 281 ГПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

4.8 Отже, постанова судом апеляційної інстанції ухвалюється за наслідками розгляду апеляційної скарги, а у даній справі, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, апеляційного перегляду судового рішення не відбулося.

4.9 Відповідно до положень частини 2 статті 281 ГПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

4.10 За змістом частини 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

4.11 Згідно зі статтею 129 цього Кодексу яка визначає розподіл судових витрат, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1). Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (частина 2). Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 14).

4.12 Як зазначено у постанові Верховного Суду від 09.11.2022, прийнятій у цій справі: «розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи» (п.38); «При цьому правовий аналіз положень частини другої статті 163 ГПК України, абзацу 1 частини другої статті 6 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що якщо між сторонами після відкриття провадження у справі виникає спір з приводу дійсної вартості спірного майна, з якого справляється судовий збір при зверненні до суду з позовними вимогами майнового характеру, у суду відсутні правові підстави для залишення позовної заяви без руху з підстав, передбачених частиною одинадцятою статті 176 ГПК України, з огляду на те, що такі обставини входять до предмета доказування у даному спорі і встановлюються судом під час розгляду справи по суті на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, тобто, такі обставини є предметом доказування у справі та оцінки судом відповідно до положень статей 73 - 79, 86 ГПК України.» (п.41).

4.13 Отже, виходячи із наведених висновків Верховного Суду у цій справі обставини справи щодо дійсної вартості спірного майна та розміру судового збору, який підлягає сплаті, визначає суд під час розгляду спору.

4.14 Як вбачається із резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 01.11.2023, визнаного нечинним оскарженою ухвалою суду апеляційної інстанції, та як зазначено в оскарженій ухвалі суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції стягнуто з позивача в дохід Державного бюджету України 681 090,58 грн судового збору.

4.15 Господарський суд Львівської області ухвалюючи це рішення виходив із того, що позивачем частково був сплачений судовий збір у сумі 67 950,00 грн.

4.16 За вказаних обставин виходячи із наведених норм права та враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 09.11.2022, прийнятій у цій справі, здійснення розподілу судового збору має обраховуватися із складених сум 67 950,00 грн + 681 090,58 грн.

4.17 Отже, на підставі положень частини 2 статті 281, частини 4 статті 231 ГПК України постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі суд апеляційної інстанції мав вирішити питання про розподіл судових витрат, про що цьому суду зазначали відповідач і третя особа-1 у своїх заявах.

4.18 Разом з тим слід зазначити, що як із доводів, викладених у касаційній скарзі, так і із оскарженої у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції не вбачається, чи було виконано рішення Господарського суду Львівської області від 01.11.2023 в частині стягнення з позивача в дохід Державного бюджету України 681 090,58 грн судового збору. Отже, доводи та вимоги ТОВ «Львів Естейт», викладені у касаційній скарзі, про наявність правових підстав для стягнення із ТОВ «Ресторан «Беркут» в дохід Державного бюджету України недоплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 681 090,58 грн, є передчасними.

4.19 При цьому слід зазначити, що стягнення подвійного розміру судового збору із позовної заяви не передбачено положеннями ГПК України та Закону України "Про судовий збір".

4.20 Крім того у порушення наведених вище норм процесуального права судом апеляційної інстанції при постановленні оскарженої у касаційному порядку ухвали не вирішено питання про розподіл судових витрат за подання апеляційної скарги з урахуванням сплаченого ТОВ «Ресторан «Беркут» судового збору у розмірі 81 540 грн 00 коп.

4.21 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.22 Частиною 6 цієї статті визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.23 Згідно пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково, зокрема, для продовження розгляду.

4.24 Відповідно до частини 4 статті 304 у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

4.25 За вказаних обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Ухвалу суду апеляційної інстанції належить скасувати в частині визнання нечинним рішення Господарського суду Львівської області від 01.11.2023, яка стосується стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» в дохід Державного бюджету України судового збору в сумі 681 090,58 грн, та закриття провадження у справі в цій частині, а справу в указаній частині передати на розгляд суду апеляційної інстанції.

4.26 Згідно з приписами статей 129, 130 ГПК України оскільки суд касаційної інстанції не ухвалює нового судового рішення у справі, розподіл судових витрат є передчасним.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Естейт»</a> задовольнити частково.

Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 у справі № 914/3659/21 в частині визнання нечинним рішення Господарського суду Львівської області від 01.11.2023, яка стосується стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» в дохід Державного бюджету України судового збору в сумі 681 090,58 грн, та закриття провадження у справі в цій частині скасувати, а справу в указаній частині передати на розгляд суду апеляційної інстанції.

В решті ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Н. О. Волковицька

Є. В. Краснов