Рішення

від 21.05.2024 по справі 160/7161/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 рокуСправа №160/7161/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРКОН-Д" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

УСТАНОВИВ:

19.03.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРКОН-Д" до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці: №UA110130/2023/000209/1 від 10.11.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення легкового автомобілю, позивач подав до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №23UА110130023085U3, а також всі передбачені митним законодавством обов`язкові документи.

Митна вартість придбаного товару визначена позивачем за основним методом, передбаченимМитним кодексом України, а саме - за ціною договору.

Проте, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та виніс рішення №UA110130/2023/000209/1 від 10.11.2023 про її коригування, за яким митну вартість товару визначено за резервним методом.

Також позивач додатково зазначив про те, що оскаржуване рішення Дніпровської митниці є протиправним, оскільки воно прийняте з порушенням зазначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності і правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання. А тому таке рішення підлягають скасуванню.

Вважаючи, що ним було подано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, позивач не погоджується з винесеним рішенням про коригування митної вартості товару та просить його скасувати, про що звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 р. справу № 160/7161/24 прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву.

23.04.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Дніпровської митниці надійшов відзив проти позову.Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, вказує, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Дніпровською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № №23UА110130023085U3 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000209/1 від 10.11.2023, а саме:

- Згідно графи 4 «місце та дата завантаження» наданої до митного контролю CMR від 02.11.2023 № 0058 зазначено Саsterfeldstrabe 108, 88199 Mannheim, що не відповідає заявленим у Контракті умовам поставки FCA Hindenburg Gorinchen 1 Netherland. Також відповідно до відомостей, зазначених у автотранспортній накладній CMR від 02.11.2023 № 0058, місце розвантаження визначене с. Орлівщина (Дніпропетровська обл.), однак за умовами договору-заявки на перевезення від 02.11.2023 № 02-1/11- 2023 між перевізником (ФОП ОСОБА_1 ) та Позивачем адреса завантаження зазначена м. Дніпро, що суперечить наданими перевізником товаросупровідним документів. Зазначене може свідчити про не включення до ціни товару усіх складових за маршрутом Саsterfeldstrabe 108, 88199 Mannheim Hindenburg Gorinchen 1 Netherland.;

- У графі 2 автотранспортної накладної CMR від 02.11.2023 № 0058 зазначено отримувача товару ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ-К», 51215, Орлівщина, Україна, що не відповідає умовам Контракту та може свідчити про залучення до зовнішньоекономічної операції третіх осіб та як наслідок, наявність додаткових посередницьких витрат. Відомості щодо договірних відносин, а також документи купівлі-продажу між ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ-К» та Продавцем ALIKA-L sp. z o.o. у митного органу відсутні.

Перевізником ФОП ОСОБА_1 надано довідку від 08.11.2023 №б/н про допущену помилку при заповненні CMR від 02.11.2023 № 0058. Згідно даних, наявних у Журналі пропуску через митний кордон, перевізником на кордоні виступала особа ТОВ «АВТО ХАНТЕР» (витяг з Журналу додається до відзиву на позовну заяву), відповідно рахунок на оплату транспортних послуг до митного кордону має бути від ТОВ «АВТО ХАНТЕР», проте до митного контролю документи, щодо вартості послуг зазначеного перевізника не надавалось. У сукупності вищезазначене викликає сумніви, що саме перевізником ФОП ОСОБА_1 складено та заповнено автотранспорту накладну CMR від 02.11.2023 № 0058.;

- До митного контролю не надано відомостей щодо експедиторського договору, при цьому у договорі-заявці на перевезення від 02.11.2023 № 02-1/11-2023 фігурують відомості про включення експедиторських витрат до вартості перевезення. При чому в наданих до митного контролю документах відсутні відомості щодо числових значень таких витрат.;

- Оскільки виконавцями перевезення виступають різні особи, такі як ТОВ «АВТО ХАНТЕР» та ФОП ОСОБА_1 , одним із них є фактичний перевізник (зазначений у CMR), а інша особа є експедитором. При здійсненні міжнародних перевезень має бути укладений договір перевезення або договір транспортно-експедиторського обслуговування або договір експедирування тощо, натомість до митного контролю надано лише договір-заявку на перевезення без посилання на відповідний договір від 02.11.2023 № 02-1/11-2023, в якій загальну вартість перевезення складає сума 132 606 грн, при цьому прописом зазначено таке: «сімдесят девять тисяч шістсот десять гривень».

Відомості щодо ТОВ «АВТО ХАНТЕР» у зазначеній заявці відсутні, отже існує окремий договір з ТОВ «АВТО ХАНТЕР», який до митного контролю не надано.;

- Зазначена заявка містить вартість перевезення окремо щодо трьох різних автомобілів. Вартість такого перевезення для кожного із автомобілів ідентична та складає 32 160 грн за межами митної території України та 12 060 грн на митній території України, але при цьому пункти відправки для всіх автомобілів є різними, а саме: м. Gorinchen (Нідерланди), а для третього автомобіля таким пунктом є м. Mannheim (Німеччина). Таким чином, враховуючи різницю у відстані вартість такого перевезення має відрізнятися.;

- дана заявка-договір від 02.11.2023 № 02-1/11-2023 містить відомості про те, що оплата за транспортні послуги здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Враховуючи наданий до митного контролю платіжний документ від 06.11.2023 № 45, такий акт виконаних робіт вже має бути складений та підписаний. Всупереч зазначеному, даний документ до митного контролю не надано;

- Наданий до митного контролю рахунок на оплату транспортних послуг від 06.11.2023 № 1 не містить відомостей щодо вартості експедиторських послуг;

- Враховуючи характер вантажу (легкові автомобілі) у митниці відсутні відомості щодо страхування такого товару;

- Дата наданої до митного оформлення довідки про транспортні витрати (з уточненням) № б/н від 02.11.2023 не кореспондується з датою виставленого рахунку на оплату транспортних витрат № 1 від 06.11.2023. Переміщення товару розпочалось 02.11.2023 згідно наданої до митного оформлення автотранспортної накладної CMR від 02.11.2023 № 0058.

У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято рішення про коригування митної вартості від 10.11.2023 № UA110130/2023/000209/1.

23.04.2024р. від за допомогою підсистеми «Електронний суд» Дніпровською митницею також було заявлене клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи 160/7161/24 за правилами загального позовного провадження з повідомленням ( викликом) сторін.

Відповідно до ч.1ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства Україниза правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257,262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українипри розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баркон Д» звернувся до Дніпровської митниці для здійснення митного оформлення товару: «Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марка - BMW, модель - Z3; номер кузова/VIN - НОМЕР_1 тип двигуна - бензиновий; робочий об`єм циліндрів - 3201см3; екологічна норма - не нижче Євро-2; рік виготовлення - 01.10.1998; колір - жовтий.», країна походження Німеччина. Вищезазначений товар надійшов на адресу Позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту від 02.11.2023 № 02/11-3 із компанією «ALIKA-L sp.z o.o.» (Польща), рахунку-фактури від 02.11.2023 № 15/11/23 та заявлений до митного оформлення шляхом електронного декларування за митною декларацією № 23UA110130023085U3 (далі ЕМД).

Поставка товарів здійснена на умовах FCA, Mannheim, Німеччина.

Митна вартість товару заявлена Позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України (далі МКУ) та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема: Контракт №02/11-3 від 02.11.2023 року; Додаткову угоду б/н від 03.11.2023 року до Контракту №02/11-3 від 02.11.2023 року; Рахунок-фактуру №15/11/23, від 02.11.2023 року; Рахунок-фактуру №15/11/23 від 02.11.2023 року з уточненням; Свіфт № б/н від 21.11.2023 року; Договір-заявку на перевезення №02-1/11-2023 від 02.11.2023 року; Договір - заявку на перевезення №02-1/11-2023 від 02.11.2023 року з уточненням; Рахунок-фактуру №1 від 06.11.2023 року; Платіжна інструкцію №45 від 06.11.2023 року; Акт виконаних робіт №1 від 07.11.2023 року; Довідку від 02.11.2023 року; Довідку №40860 від 09.11.2023 року; Довідку від 08.11.2023 року; ЦМР №0058 від 02.11.2023 року; ЦМР №0058 від 02.11.2023 року з уточненням; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 27.07.2017 року; Висновок ТО06112023-008 від 06.11.2023 року; Перепустка №8652 від 08.11.2023 року; Фото ТЗ; Паспорт НОМЕР_3 від 14.12.2018 року; Внутрішній договір доручення №14 від 03.11.2023 року.

Під час здійснення Дніпровською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №23UA110130023085U3 від 09.11.2023 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UА110130/2023/000209/1 від 10.11.2023 р., а саме:

- Згідно графи 4 «місце та дата завантаження» наданої до митного контролю CMR від 02.11.2023 № 0058 зазначено Саsterfeldstrabe 108, 88199 Mannheim, що не відповідає заявленим у Контракті умовам поставки FCA Hindenburg Gorinchen 1 Netherland. Також відповідно до відомостей, зазначених у автотранспортній накладній CMR від 02.11.2023 № 0058, місце розвантаження визначене с. Орлівщина (Дніпропетровська обл.), однак за умовами договору-заявки на перевезення від 02.11.2023 № 02-1/11- 2023 між перевізником (ФОП ОСОБА_1 ) та Позивачем адреса завантаження зазначена м. Дніпро, що суперечить наданими перевізником товаросупровідним документів. Зазначене може свідчити про не включення до ціни товару усіх складових за маршрутом Саsterfeldstrabe 108, 88199 Mannheim Hindenburg Gorinchen 1 Netherland.;

- У графі 2 автотранспортної накладної CMR від 02.11.2023 № 0058 зазначено отримувача товару ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ-К», 51215, Орлівщина, Україна, що не відповідає умовам Контракту та може свідчити про залучення до зовнішньоекономічної операції третіх осіб та як наслідок, наявність додаткових посередницьких витрат. Відомості щодо договірних відносин, а також документи купівлі-продажу між ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ-К» та Продавцем ALIKA-L sp. z o.o. у митного органу відсутні.

Перевізником ФОП ОСОБА_1 надано довідку від 08.11.2023 №б/н про допущену помилку при заповненні CMR від 02.11.2023 № 0058. Згідно даних, наявних у Журналі пропуску через митний кордон, перевізником на кордоні виступала особа ТОВ «АВТО ХАНТЕР» (витяг з Журналу додається до відзиву на позовну заяву), відповідно рахунок на оплату транспортних послуг до митного кордону має бути від ТОВ «АВТО ХАНТЕР», проте до митного контролю документи, щодо вартості послуг зазначеного перевізника не надавалось. У сукупності вищезазначене викликає сумніви, що саме перевізником ФОП ОСОБА_1 складено та заповнено автотранспорту накладну CMR від 02.11.2023 № 0058.;

- До митного контролю не надано відомостей щодо експедиторського договору, при цьому у договорі-заявці на перевезення від 02.11.2023 № 02-1/11-2023 фігурують відомості про включення експедиторських витрат до вартості перевезення. При чому в наданих до митного контролю документах відсутні відомості щодо числових значень таких витрат.;

- Оскільки виконавцями перевезення виступають різні особи, такі як ТОВ «АВТО ХАНТЕР» та ФОП ОСОБА_1 , одним із них є фактичний перевізник (зазначений у CMR), а інша особа є експедитором. При здійсненні міжнародних перевезень має бути укладений договір перевезення або договір транспортно-експедиторського обслуговування або договір експедирування тощо, натомість до митного контролю надано лише договір-заявку на перевезення без посилання на відповідний договір від 02.11.2023 № 02-1/11-2023, в якій загальну вартість перевезення складає сума 132 606 грн, при цьому прописом зазначено таке: «сімдесят девять тисяч шістсот десять гривень».

Відомості щодо ТОВ «АВТО ХАНТЕР» у зазначеній заявці відсутні, отже існує окремий договір з ТОВ «АВТО ХАНТЕР», який до митного контролю не надано.;

- Зазначена заявка містить вартість перевезення окремо щодо трьох різних автомобілів. Вартість такого перевезення для кожного із автомобілів ідентична та складає 32 160 грн за межами митної території України та 12 060 грн на митній території України, але при цьому пункти відправки для всіх автомобілів є різними, а саме: м. Gorinchen (Нідерланди), а для третього автомобіля таким пунктом є м. Mannheim (Німеччина). Таким чином, враховуючи різницю у відстані вартість такого перевезення має відрізнятися.;

- дана заявка-договір від 02.11.2023 № 02-1/11-2023 містить відомості про те, що оплата за транспортні послуги здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Враховуючи наданий до митного контролю платіжний документ від 06.11.2023 № 45, такий акт виконаних робіт вже має бути складений та підписаний. Всупереч зазначеному, даний документ до митного контролю не надано;

- Наданий до митного контролю рахунок на оплату транспортних послуг від 06.11.2023 № 1 не містить відомостей щодо вартості експедиторських послуг;

- Враховуючи характер вантажу (легкові автомобілі) у митниці відсутні відомості щодо страхування такого товару;

- Дата наданої до митного оформлення довідки про транспортні витрати (з уточненням) № б/н від 02.11.2023 не кореспондується з датою виставленого рахунку на оплату транспортних витрат № 1 від 06.11.2023. Переміщення товару розпочалось 02.11.2023 згідно наданої до митного оформлення автотранспортної накладної CMR від 02.11.2023 № 0058.

У зв`язку з тим, що документи, які були надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх необхідних відомостей стосовно складової митної вартості, відповідач запропонував декларанту надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - за наявності виписку з бухгалтерської документації; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - копію митної декларації країни відправлення.

За відсутності відповіді та відповідно до приписів ч. 6ст. 54 МК Українивідповідач прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною вартістю, заявленою декларантом. Так, відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000209/1 від 10.11.2023 відповідно достатті 64 МК України.

На вимогу відповідача Листом від 16.02.2024 № 4-16 декларантом надано додаткові документи: додаткову угоду від 03.11.2023 б/н до Контракту №02/11-3 від 02.11.2023 року; рахунок № 15/11/23 від 02.11.2023 року ( з уточненням); договір заявку № 02-1/11-2023 від 02.11.2023 ( з уточненням); свіфт б/н від 21.11.2023; ЦМР №0058 від 02.11.2023 року ( з уточненням); акт виконаних робіт № 1 від 07.11.2023 року.

27.02.2024 року Дніпровською митницею розглянуто додаткові документи та надано лист № 7.5-1/15-02/8.19/1243, яким повідомлено, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000209/1 від 10.11.2023 залишено в силі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернуся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 382 Господарського кодексу України, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Відповідно до ч. 2ст. 382 Господарського кодексу Україниформа і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України Про міжнародне приватне право та іншими законами.

Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16 квітня 1991 року №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановленірозділом III Митного кодексу України(надалі -МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно з статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Відповідно до ч. 1ст. 49 Митного кодексу Українимитною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як передбачено ч.1ст.50 Митного кодексу Українивідомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 51 Митного кодексу Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.52 Митного кодексу Українизаявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1ст.53 Митного кодексу Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2ст.53 Митного кодексу Українимістить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положеньМитного кодексу Українив редакції від 13 березня 2012 року .

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу Українипередбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3ст.54 Митного кодексу Україниза результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6ст.54 Митного кодексу Українимитний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1ст.55 Митного кодексу Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1ст. 57 Митного кодексу Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8ст.57 Митного кодексу Україниосновним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексуза основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно достатті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно достатті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64 цього Кодексу.

Частиною 7ст. 54 Митного кодексу Українипередбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як вже зазначалося судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронними митними деклараціями, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, а саме посиланні, що заявлена до декларування вартість легкового автомобілю значно нижча аніж рівень митних вартостей товарів по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі «імпорт» за час наближений до дати експорту в МКУ суд зазначає про таке.

Положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженихнаказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, чітко встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. ст.59,60та64 Митного кодексу України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань.

Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому митний орган зобов`язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.

У зв`язку з цим, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак, рішення про коригування митної вартості товару №UA110130/2023/000209/1 від 10.11.2023 не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару митницею навіть не наведено посилань на ЕМД в якості інформації щодо автомобіля, митне оформлення якого вже здійснено.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другоїстатті 55 Митного кодексу Україниякщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

При коригуванні митної вартості декларант не має змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України не має.

Суд зазначає, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначенийМК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншимметодом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про автомобіль.

Не наведення у спірному рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань суперечить принципу правової визначеності та позбавляє декларанта права спростувати наведену митним органом інформацію.

Отже, доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Щодо доводів митного органу про ненадання документів, що підтверджують сплату транспортно-експедиційних послуг, відомостей про вартість транспортування товарів до ввезення на митну території України, документів що підтверджують витрати на навантаження, вивантаження, суд зазначає таке.

Факт поставки на умовах FCA Mannheim підтверджується: Додатковою угодою б/н від 03.11.2023 року; заявкою на перевезення №02-1/11-2023 від 02.11.2023 року з уточненням; рахунком №15/11/23 від 02.11.2023 року з уточненням, рахунком-фактурою №1 від 06.11.2023 року; актом виконаних робіт №1 від 07.11.2023 року; ЦМР №0058 від 02.11.2023 року з уточненням; довідкою від 02.11.2023 року.

Вартість транспортних витрат при митному оформленні була заявлена у розмірі 32 160 грн.

Отже, вартість доставки товару з м. Манхейм (Німеччина) до п/п Угринів-Долгобичув склала 32 160 грн. з урахуванням експедиторської винагороди, що підтверджується: заявкою на перевезення №02-1/11-2023 від 02.11.2023 року з уточненням; рахунком-фактурою №1 від 06.11.2023 року; актом виконаних робіт №1 від 07.11.2023 року, довідкою від 02.11.2023 року. Згідно платіжної інструкції №45 від 06.11.2023 року транспортні витрати оплачені у повному обсязі.

Відповідно до умов поставки FCA страхування не є обов`язковим. В довідці від 02.11.2023 року зазначено, що страхування не здійснювалося.

В заявці на перевезення №02-1/11-2023 від 02.11.2023 року з уточненням виправлено суму перевезення, яка була зазначена прописом. Заявка на перевезення №02-1/11-2023 від 02.11.2023 року надана з листом від 16.02.2024 №4-16 має позначку «з уточненням».

Відповідно до ст.654 ЦКУ зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Отже, зміни у Заявку на перевезення №02-1/11-2023 від 02.11.2023 року були внесені у спосіб, який передбачений договором.

З приводу оформлення ЦМР необхідно додати, що відповідно до частини 2 статті КДПВ якщо, на запит відправника, перевізник вносить у вантажну накладну дані, зазначені у пункті 1 цієї статті, то вважається, доки не доведене зворотне, що він це зробив від імені відправника. Саме у такому порядку були внесені зміні у всі примірники ЦМР. Крім того, при митному оформленні була надана довідка б/н від 08.11.2023 року від перевізника де було також зазначено, що в ЦМР допущена помилка в назві отримувача товару та правильним вважати отримувача ТОВ «Баркон Д» код ЄДРПОУ 44905727.

Дослідивши вказані вище докази суд встановив, що задекларована позивачем вартість товару відповідала даним зазначеним у митній декларації та доданим до матеріалів справи інвойсом, платіжними дорученнями про перерахування коштів. Достовірність вказаних документів обґрунтованих сумнівів не викликає.

Отже, наведені документи у повній мірі підтверджують вартість витрат з транспортування товару до кордону України.

Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач (сертифікат дилера) не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України.

Отже, у ході судового розгляду справи суд доходить висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Таким чином подані декларантом документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Уч.2ст. 53 МК Українине передбачено надання декларантом на підтвердження митної вартості документів, які зазначаються сторонами у зовнішньоекономічній угоді.

Таким чином, зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні, як підстави для його прийняття суперечить положеннямчинного законодавства України.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд робить висновок про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченіст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положеньМитного кодексу Українив редакції від 13 березня 2012 року, у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6ст. 54 Митного кодексу Українивстановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3ст. 53 Митного кодексу Україниу разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення цих складових.

Відповідно до ч. 3ст. 318 Митного кодексу Українимитний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно ізЗаконом України від 15.02.2011 №3018-VIПро внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними уст.8 Митного кодексу Українипринципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Суд бере до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000209/1 від 10.11.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно дост. 2 Кодексу адміністративного судочинства Українизавданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положеньст. 9 Конституції Українита ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положеньЄвропейської конвенції з прав людинита її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених уконституціїчи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно з ч. 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 6267,74 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст.139,242-246,250,262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРКОН-Д" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці: №UA110130/2023/000209/1 від 10.11.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «баркон Д» ( 51215, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Орлівщина, пров. Лісний, буд. 10, код ЄДРПОУ 44905727) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6267,74 грн (шість тисяч двісті шістдесят сім гривень 74 коп).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук