Рішення

від 20.05.2024 по справі 380/9077/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2024 рокусправа № 380/9077/22

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сихівського відділу Державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Галичина-Авто», Акціонерне товариство «Сенс Банк», про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування актів.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Сихівського відділу Державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі третя особа 1), Приватне акціонерне товариство «Галичина-Авто» (далі третя особа 2; ПАТ «Галичина-Авто»), Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі третя особа 3; АТ «Сенс Банк»), в якому просить:

- поновити строки на подання даного позову, що пропущений з поважних причин;

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ Літавого В.М. щодо не звернення до суду з поданням про визначення частки боржника у майні, а саме у обладнанні, меблях та посуді в кількості 36 позицій, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 ;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ Літавого В.М. щодо арешту майна боржника, а саме обладнання, меблів та посуду в кількості 36 позицій, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , а постанову державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ Літавого В.М. про арешт майна боржника від 15.10.2014 визнати незаконною та скасувати;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ Літавого В.М. щодо проведення опису та арешту майна боржника, а саме обладнання, меблів та посуду в кількості 36 позицій, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , а акт державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ Літавого В.М. про опис та арешт майна боржника від 23.10.2014 визнати незаконним та скасувати;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ Літавого В.М. щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності, а постанову старшого державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ Літавого В.М. про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 08.06.2015 визнати незаконною та скасувати;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ Літавого В.М. щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності, а постанову старшого державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ Літавого В.М. про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 24.12.2016 визнати незаконною та скасувати;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ Літавого В.М. щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності, а постанову старшого державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ Літавого В.М. про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 10.01.2017 визнати незаконною та скасувати;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ щодо визначення вартості рухомого майна, яка здійснена на підставі звіту про оцінку майна, який складений суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 у межах процедури виконавчого провадження, щодо рухомого майна боржника, а саме обладнання, меблів та посуду в кількості 36 позицій, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 ;

- визнати неправомірними дії начальника Сихівського ВДВС ЛМУЮ щодо направлення філії ДП Сетам заяви на реалізацію, а саме обладнання, меблів та посуду в кількості 36 позицій (передачі майна на реалізацію з прилюдних торгів);

- визнати неправомірними дії державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львів Бурій В.Я. щодо акту про проведення електронних торгів, а акт державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львова Бурій В.Я. про проведення електронних торгів від 11.07.2017 визнати незаконним та скасувати;

- визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львова ЗМУ МЮ (м. Львів) Голенко М.В. щодо незалучення до виконавчого провадження №44972961 органів опіки та піклування;

- визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львова ЗМУ МЮ (м. Львів) Голенко М.В. щодо неотримання в межах виконавчого провадження №44972961 попереднього дозволу органів опіки та піклування для реалізації нерухомості право на користування яким мають неповнолітні діти;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львова ЗМУ МЮ (м. Львів) Голенко М.В. щодо визначення вартості нерухомого майна, яка здійснена на підставі звіту про оцінку майна, який складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 станом на 03.10.2019 у межах процедури виконавчого провадження №44972961, щодо нерухомого майна боржника, а саме 1/6 частки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 40.1 кв.м, житловою площею 20.1 кв.м;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львова ЗМУ МЮ (м. Львів) Голенко М.В. щодо проведення опису та арешту майна боржника, а постанову старшого державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львова ЗМУ МЮ (м. Львів) Голенко М.В. про опис та арешт майна боржника від 02.07.2019 визнати незаконною та скасувати;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львова у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Голенко М.В. щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності, а постанову старшого державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львова ЗМУ МЮ (м. Львів) Голенко М.В. про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 05.07.2019 визнати незаконною та скасувати;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львова ЗМУ МЮ (м. Львів) Голенко М.В. щодо направлення 07.10.2019 висновку про вартість майна боржника;

- визнати неправомірними дії начальника Сихівського ВДВС м. Львова ЗМУ МЮ (м. Львів) Нагорняк О.Я. щодо направлення 22.10.2019 Львівській філії ДП Сетам заяви на реалізацію житлової нерухомості (передачі частки квартири на реалізацію з прилюдних торгів);

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львова ЗМУ МЮ (м. Львів) Голенко М.В. щодо направлення 16.01.2020 повідомлення стягувачам про можливість залишення за собою нереалізованого майна;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львова ЗМУ МЮ (м. Львів) Голенко М.В. щодо передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а постанову старшого державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львова ЗМУ МЮ (м. Львів) Голенко М.В. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 24.01.2020 визнати незаконною та скасувати;

- визнати незаконним та скасувати акт старшого державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львова ЗМУ МЮ (м. Львів) Голенко М.В. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 24.01.2020.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що відповідачем неправомірно та з недотриманням норм права винесено оскаржувані постанови. Вказано, що відповідачем порушено приписи Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII), Сімейного кодексу України (далі СК України), Закону України «Про охорону дитинства» , Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (далі Інструкція №512/5) під час здійснення примусового виконання наказу №914/188/16 Господарського суду Львівської області від 26.09.2014 та під час реалізації рухомого та нерухомого майна позивача для погашення боргу.

Ухвалою від 14.09.2022 Львівський окружний адміністративний суд відкрив спрощене позовне провадження у цій справі. Питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом, про залучення третіх осіб та про витребування доказів постановив вирішити у судовому засіданні /Т.1, арк.спр.169-171/.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 22.09.2022 /Т.1, арк.спр.192-214/, в якому вказує, що діяв в межах і в спосіб встановлений приписами Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції №512/5. Тому, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою від 12.10.2022 без виходу до нарадчої кімнати суд залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача фізичну особу підприємця ОСОБА_2 , ПАТ Галичина-Авто, ПАТ Альфа-Банк /Т.2, арк.спр.244-245/.

Представник третьої особи ФОП ОСОБА_2 02.11.2022 подав заяву до суду, в якій просив відмовити ФОП ОСОБА_1 у поновленні строків на звернення до адміністративного суду та залишити позов без розгляду /Т.3, арк.спр.1-3/.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 у задоволенні клопотання позивачки про поновлення строку звернення до суду із позовом відмовлено. Заяву представника ФОП ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду задоволено, позовну заяву ФОП ОСОБА_1 залишено без розгляду /Т.3, арк.спр.24-26/.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 про залишення позовної заяви без розгляду у справі змінено в частині мотивів. В інших частинах ухвалу суду першої інстанції залишено без змін /Т.3, арк.спр.158-161/.

Постановою Верховного Суду від 30.11.2023 касаційної скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 скасовано, а справу направлено до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду /Т.4, арк.спр.93-107/.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2023 для розгляду справи визначено суддю Кравціва О.Р. /Т.4, арк.спр.115/.

Ухвалою суду від 25.12.2023 вирішено прийняти справу до розгляду; розгляд справи продовжити за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні, з викликом сторін /Т.4, арк.спр.116-117/.

Представником третьої особи 1 подано письмові пояснення від 07.02.2024 в яких додатково обґрунтовує свою позицію, у задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою від 07.02.2024 без виходу до нарадчої кімнати суд здійснив заміну назви третьої особи 3 з ПАТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк» /Т.4, арк.спр.186-187/.

Ухвалою суду від 13.03.2024 у задоволенні заяви представника третьої особи 1 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено; клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено; причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом визнано поважними /Т.5, арк.спр.12-14/.

Відповідачем подано додаткові пояснення по суті спору від 29.04.2024 /Т.5, арк.спр.34-40/ в яких додатково обгрунтовано правомірність дій державного виконавця з посиланнями на судову практику.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, уповноважених представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд з`ясував позиції сторін щодо можливості продовження розгляду справи у письмовому провадженні, проти чого сторони заперечень не висловили. Зважаючи на особливості розгляду справ передбачених статтею 287 КАС України, суд ухвалив продовжити розгляд справи за наявними матеріалами в письмовому провадженні.

Суд заслухав доводи сторін, з`ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, відзив, додаткові пояснення, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи та, -

в с т а н о в и в :

На виконанні Сихівського відділу Державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебувало зведене виконавче провадження №48235661 про примусове стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, яке складалось з наступних виконавчих проваджень:

-виконавче провадження №44972961 з виконання наказу №914/2355/14 від 26.09.2014, виданого Господарським судом Львівської області, про стягнення заборгованості на користь ОСОБА_2 в сумі 128291,72 грн.;

-виконавче провадження №45475192 з виконання виконавчого листа №6-3370/11 від 26.09.2011, виданого Новозаводським судом міста Чернігова, про стягнення заборгованості на користь «ПАТ «Альфа-Банк» в сумі 110519,22 грн.;

-виконавче провадження №45789877 з виконання наказу №914/3326/14 від 21.11.2014, виданого Господарським судом Львівської області, про стягнення заборгованості на користь ПАТ «Галичина-Авто» в сумі 14165,02 грн.;

-виконавче провадження №50539326 з виконання наказу №914/188/16 від 15.03.2016, виданого Господарським судом Львівської області, про стягнення заборгованості на користь ОСОБА_2 в сумі 12528,39 грн.;

-виконавче провадження №54874428 з виконання наказу №914/1590/17 від 02.10.2017, виданого Господарським судом Львівської області, про стягнення заборгованості на користь держави в сумі 1811,00 грн.;

-виконавче провадження №55705230 з виконання наказу №914/1590/17 від 02.10.2017, виданого Господарським судом Львівської області, про стягнення заборгованості на користь ОСОБА_2 в сумі 6737,27 грн.

На виконання наказу №914/2355/14 від 26.09.2014, виданого Господарським судом Львівської області, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2024.

15.10.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження.

Актом опису та арешту майна від 23.10.2014 державним виконавцем описано та арештовано майно боржника, а саме обладнання, меблі та посуд в кількості 36 позицій, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Постановами у ВП №44972961 від 08.06.2015, 24.12.2016, 10.01.2017 державним виконавцем призначено суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості майна.

Вищевказане майно боржника реалізоване в порядку проведення електронних торгів відповідно до протоколу №265477 від 22.06.2017 /Т.4, арк.спр.243-244/. Кошти в сумі 7976,20 грн., які надійшли на депозитний рахунок відділу від реалізації майна перераховані стягувачам в порядку пропорційного стягнення.

На підставі вказаного протоколу державним виконавцем видано акт про проведення електронних торгів від 11.07.2017.

Постановою від 02.07.2019 державним виконавцем проведено опис та арешт майна боржника, а саме 1/6 частки квартири АДРЕСА_2 .2, арк.спр.69-72/.

Постановою від 05.07.2019 державним виконавцем призначено суб`єкта оціночної діяльності /Т.2, арк.спр.74/.

04.10.2019 відповідачем отримано звіт про оцінку частки квартири /Т.2, арк.спр.83-84/.

Відповідно до супровідного листа вказаний звіт надіслано учасникам виконавчого провадження на наступний робочий день 07.10.2019.

22.10.2019 відповідачем надіслано Львівській філії ДП «СЕТАМ» заяву на реалізацію житлової нерухомості.

Оскільки, тричі електроні торги не відбулися, 16.01.2020 державним виконавцем надіслано стягувачам повідомлення про можливість залишення за собою нереалізованого майна.

У відповідь на вказане повідомлення третьою особою 1 подано заяву в якій виявлено бажання залишити за собою нереалізоване майно в рахунок погашення боргу.

Постановою державного виконавця від 24.01.2020 у ВП №44972961 /Т.2, арк.спр.105-107/ передано стягувачу ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу 1/6 частку квартири (місцезнаходження АДРЕСА_3 ; загальна площа квартири 40,1 м.кв.; реєстраційний номер майна: 1406616946101).

24.01.2020 державним виконавцем винесено акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

Не погоджуючись з такими діями, рішеннями та бездіяльністю державного виконавця, позивач звернулася із скаргою до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.06.2022 провадження у справі закрито. Роз`яснено, що чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, однак згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, від 12.09.2018 у справі № 906/530/17, від 13.02.2019 у справі № 808/2265/16).

Вважаючи протиправною бездіяльність та акти державного виконавця у ВП №44972961, позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 4 частини 3 статті 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII.

Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі Закон №1403-VIII).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1).

Крім того, на підставі пункту 6 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа.

За приписами статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця) (частина 1).

За приписами статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Поняття права власності визначено у статті 317 ЦК України, відповідно до якої це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності закріплено у статті 318 ЦК України, де зазначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1).

За приписами частини 1 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до частини 6 статті 48 Закону №1404-VIII стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно з частиною 1 статті 50 Закону №1404-VIII звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

За приписами частини 1 статті 61 Закону №1404-VIII реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

У разі нереалізації майна на третьому електронному аукціоні виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду (частина 6 статті 61 Закону №1404-VIII).

Відповідно до частини 7 статті 61 Закону №1404-VIII у разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

Частиною 8 статті 61 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною третього електронного аукціону або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно (частина 9 статті 61 Закону №1404-VIII).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом з`ясовано, що спір виник у зв`язку з протиправною, на думку позивача, діями (бездіяльністю) та незаконними актами державного виконавця чим порушено право власності позивача на рухоме та нерухоме майно. Тому, для відновлення своїх прав просить визнати таку бездіяльність протиправною, а акти державного виконавця скасувати.

Для застосування судом того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом; чи передбачений законом ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що відповідно до акта опису та арешту майна від 23.10.2014 державним виконавцем описано та арештовано майно боржника, а саме обладнання, меблі та посуд в кількості 36 позицій, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .1 арк.спр.224-227/. Державний виконавець неодноразово виносив постанови у ВП №44972961 про призначення суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості майна. Проте звіти про оцінку майна у справі відсутні. В подальшому вказане майно реалізовано шляхом проведення електронних торгів. Відповідно до протоколу проведення електронних торгів №265477 /Т.1 арк.спр.245-246/ переможцем торгів призначено ОСОБА_5 , який запропонував найвищу цінову пропозицію. На підставі вказаного протоколу державним виконавцем видано акт про проведення електронних торгів з реалізації арештованого рухомого майна від 11.07.2017 в якому зазначено, що «Майно придбав переможець прилюдних торгів Учасник №3 ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 ) /Т.1 арк.спр.248/.

Суд бере до уваги покликання позивача про те, що під час здійснення виконавчих дій держаним виконавцем допущено порушення законодавства, зокрема відповідач не звернувся до суду з поданням про визначення частки боржника всупереч частині 6 статті 48 Закону №1404-VIII.

Щодо вказаних обставин суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1), так і інші юридичні факти (пункт 4).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 цього Кодексу).

За приписами частини 1 статті 61 Закону №1404-VIII реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає у продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника електронних торгів. Враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення електронних торгів це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.07.2019 у справі №206/2421/16-ц, де зазначив, що: «Відчуження майна з прилюдних торгів за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України.

З огляду на викладене суд висновує, що обраний позивачем спосіб захисту ніяким чином не відновить його право власності на рухоме майно. За вказаних обставин ефективним і належним способом захисту прав у цих правовідносинах є пред`явлення до суду позову про визнання правочину про перехід права власності недійсним.

Також, судом встановлено, що державним виконавцем постановою від 02.07.2019 описано та арештовано 1/6 частку квартири АДРЕСА_2 .2 арк.спр.69-72/ та передано вказане майно на реалізацію шляхом проведення електронних торгів. Оскільки, тричі електроні торги не відбулися, 16.01.2020 державним виконавцем надіслано стягувачам повідомлення про можливість залишення за собою нереалізованого майна. Відповідно до акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 24.01.2020 майно передано третій особі 1. На підставі вказаного акта 14.02.2020 приватним нотаріусом посвідчено право власності на 1/6 частки квартири АДРЕСА_2 .1 арк.спр.72/.

Позивач вважає такі дії державного виконавця незаконними, такими, що суперечать пункту 29 Інструкції №512/5. Вказує, що відповідач не звертався за дозволом до органу опіки та піклування та такого органу не залучав в межах виконавчого провадження, незважаючи на той факт, що вчинялись дії щодо реалізації житлової нерухомості, право на користування якою мали малолітні діти.

Щодо зазначених обставин суд вказує на таке.

Ефективним способом захисту права неволодіючого власника майна до володіючого, на його думку, невласника є звернення з віндикаційним позовом, тобто з позовом про витребування майна (пункт 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження №12-14звг19) та інші).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Водночас, суд зауважує що відповідно до статті 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Право власника витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном набувачем без правових підстав, тобто недобросовісним набувачем, передбачено статтею 387 ЦК України, а право власника витребувати своє майно від добросовісного набувача передбачено у статті 388 ЦК України і є обмеженим.

Такий правовий висновок неодноразово висловлено Верховним Судом у постановах від 06.12.2010 у справі №3-13г10, від 02.03.2016 у справі №6-3090цс15, від 21.12.2016 у справі 1522/25684/12 та інших.

З урахуванням викладеного, до спірних правовідносин застосовуються положення статті 387 ЦК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 року у справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22).

Суд повторно зауважує, що «Відчуження майна з прилюдних торгів за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України.

Водночас Закон №1404-VIII допускає, що реалізація арештованого майна на електронних торгах може не відбутися. У такому випадку з метою забезпечення права стягувача учасника виконавчого провадження, Закон №1404-VIII передбачає відповідний порядок дій, які повинен вчинити державний виконавець, а саме: повідомити стягувача про те, що арештоване майно не було реалізоване на електронних торгах після проведення повторної оцінки, та запропонувати стягувачу залишити це майно за собою (частина 6 статті 62 Закону №1404-VIII).

Якщо стягувач своєчасно і письмово не заявить про таке своє бажання, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові (частина 7 статті 62 Закон №1404-VIII). Якщо ж стягувач заявить про бажання залишити нереалізоване на електронних торгах майно за собою, державний виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу, а за фактом такої передачі складає відповідний акт. При цьому майно передається саме стягувачу в рахунок погашення боргу, а відповідні постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (частина 9 статті 62 Закону №1404-VIII).

З огляду на зазначене, передбачена статтею 62 Закону процедура передачі державним виконавцем стягувачу нереалізованого на електронних торгах арештованого майна боржника в рахунок погашення його боргу оформлюється шляхом прийняття державним виконавцем постанови та складення акта про передачу майна стягувачу, які можуть вважатися юридичними фактами, що є законними підставами виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 4 частини 2 статті 11 ЦК України). Однак за своєю правовою природою таку процедуру разом з відповідними постановою та актом державного виконавця не можуть бути ототожнені з процедурою відчуження майна з електронних торгів тільки тому, що за результатами проведення електронних торгів державний виконавець також складає акт.

Таким чином, передача державним виконавцем стягувачу нереалізованого на електронних торгах арештованого майна в рахунок погашення боргу, постанова, прийнята державним виконавцем у результаті цієї процедури, та складений державним виконавцем акт про передачу майна стягувачу не можуть визнаватися недійсними на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України».

Верховний Суд у постанові від 19.07.2023 у справі №127/28780/21 (провадження № 61-633св23) дійшов висновку, що оскільки спірне нерухоме майно не було примусово реалізовано на торгах, а на підставі заяви особи, яка не була учасником торгів залишено за нею у рахунок погашення боргу, тому положення частини другої статті 388 ЦК України на цю особу не поширюються.

З огляду на викладене, ефективним способом захисту порушеного права власника є витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), у межах чого може досліджуватися правомірність дій (бездіяльності), рішень державного виконавця у процесі здійснення ним виконавчого провадження.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 у справі №755/4534/21.

За встановлених обставин, з позиції суду, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є не ефективним, не відповідає змісту порушеного права та не забезпечує його поновлення.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому суд в праві не надавати оцінку іншим аргументам позовної заяви.

Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (провадження №12-52гс20, пункт 52), від 22.06.2021 року у справі №200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 155).

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог. Тому, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, в силу приписів статті 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

При цьому, суд враховує, що ухвалою від 14.09.2022 відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

За подання цього позову позивачу належало сплатити 47139,00 грн. судового збору. З огляду на норми частини 2 статті 133 КАС України, суд стягує з позивача до Державного бюджету України витрати на сплату судового збору.

Керуючись статтями 2, 73, 77, 90, 133, 139, 241-246, 268-272, 287, 293 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до бюджету (отримувач коштів: ГУК Львiв/Залізничний р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38008294; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA128999980313101206084013951; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Львівський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа) судовий збір в сумі 47139 (сорок сім тисяч сто тридцять дев`ять) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Суддя Кравців Олег Романович