Постанова від 08.05.2024 по справі 755/13322/14-ц

Унікальний номер справи 755/13322/14-ц

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/8370/2024

Головуючий у суді першої інстанції Н. Є. Арапіна

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

08 травня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Авєлін А. О.

учасники справи:

заявник Акціонерне товариство «Сенс Банк»

заінтересована особа ОСОБА_1

заінтересована особа Другий Київський відділ державної виконавчої

служби у місті Одеса Південного міжрегіонального

управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

заінтересована особа Солом`янський відділ державної виконавчої служби

у місті Києві Центрального міжрегіонального

управління Міністерства юстиції (м. Київ)

заінтересована особа Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк», подану представником Гаполяком Олегом Володимировичем, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року, постановлену у складі судді Арапіної Н. Є., в примішенні Дніпровського районного суду м.Києва,

у с т а н о в и в :

У січні 2024 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документу, заінтересовані особи ОСОБА_1 , Другий Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), АТ «Укрсоцбанк».

В обгрунтування заявлених вимог вказано, що на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 12.06.2014 у справі № 755/13322/14-ц 23.06.2024 було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 12.07.2013. Постановою Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у ВП № НОМЕР_3 від 26 серпня 2014 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа. 15 жовтня 2019 року Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа Банк» з дати, визначеної у Передавальному акті, тобто з 15 жовтня 2019 року. Протоколом № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа Банк» від 15 жовтня 2019 року вирішено затвердити Передавальний акт. 01 грудня 2022 року змінено найменування АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк». Строк для пред`явлення виконавчого листа від 23.06.2014 у справі № 755/13322/14-ц сплив. Разом з тим відомостей щодо місцезнаходження оригіналу виконавчого листа від 23.06.2014 у справі № 755/13322/14-ц немає.

На підставі викладеного заявник просив суд замінити сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 23.06.2014 у справі № 755/13322/14-ц, а саме замінити стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» правонаступником АТ «Сенс Банк», поновити строк для пред`явлення виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 23.06.2014 у справі № 755/13322/14-ц, до виконання та видати дублікат вказаного виконавчого листа.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року у задоволенні заяви АТ «Сенс Банк» відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду АТ «Сенс Банк» через свого представника Гаполяка О. В. подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постановленої судом ухвали, порушення норм процесуального права, не встановлення судом обставин, що мають значення для вирішення питання про заміну стягувача у виконавчому провадженні, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що під час розгляду заяви судом не було враховано, що АТ «Сенс Банк», як юридична особа, була створена та зареєстрована відповідно до законодавства України. Не зважаючи на те, що серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) АТ «Сенс Банк» раніше були громадяни Російської федерації, обов`язковою умовою для застосування пункту 10-2 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» є імперативна норма, що юридична особа має бути створена та зареєстрована відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, що в свою чергу не може застосовуватися до АТ «Сенс Банк». Звертуто увагу, що з 22 липня 2023 року єдиним кінцевим беніфіціаром та власником 100% акцій АТ «Сенс банк» є держава Україна в особі Міністерства фінансів України, а тому суд безпідставно не замінив стягувача правонаступником.

Також вказано, що судом першої інстанції не було вірно оцінено дійсних причин пропуску заявником строку пред`явлення виконавчих документів до виконання, як і не було враховано обставини щодо порушення органами примусового виконання рішень порядку направлення постанов про повернення виконавчих документів стягувачу та оригіналів виконавчих листів. Окрім того вказує, що суд не врахував висновків Верховного Суду з цього питання. Суд дійшов помилково висновку про недоведеність факту втрати виконавчого документу.

Представник заявника АТ «Сенс Банк» Юртаєва - Бунець І. В. підтримала подану апеляційну скаргу, просила її задовольнити на підставі викладених у ній доводів, ухвалу суду просила скасувати та ухвалити нове судове рішення про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачу дубліката виконавчого листа.

Заінтересована особа АТ «Укрсоцбанк» (первісний стягувач), будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечило, причини неявки не повідомило.

Заінтересована особа (боржник) ОСОБА_1 , завчасно, належним чином в установленому законом порядку, повідомлявся про час та дату розгляду справи, у судове засідання апеляційної інстанції повторно не з`явився. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від нього не надходило.

Заінтересована особа Другий Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечило. Відділ подав до апеляційного суду заяву, у якій просить розгляд справи здійснювати без участі його пердставника.

Заінтересована особа Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином повідомлявся про час та дату розгляду справи, у судове засідання апеляційної інстанції не з`явився. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від Відділу не надходило.

Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності заінтересованих осіб, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника заявника Юртаєвої - Бунець І. В., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Так, відмовляючи у задоволенні заяви, суд, врахувавши імперативну норму про заборону заміни стягувача у виконавчому провадженні, стягувачами за яким є юридичні особи, які хоча і створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, проте кінцевими бенефіціарними власниками яких є громадяни Російської федерації, що передбачено пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», встановив, що АТ «Сенс Банк», як юридична особа, було створене та зареєстроване відповідно до законодавства України, кінцевими бенефіціарними власниками АТ «Сенс Банк» є виключно громадяни Російської федерації. При цьому відомостей про те, що вказані особи проживають на території України на законних підставах матеріали справи не містять.

Проте колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону, є такими, що суперечать встановленим обставинам справи, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.07.2013 Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків у справі №541/13 ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту в сумі 2 152 012,32 грн та третейський збір у сумі 21 920, 12 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2014 року видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі №541/13 від 12.07.2013 року.

23.06.2014 Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №755/13322/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 2 174 176, 04 грн, який у подальшому пред`явлено стягувачем до виконання.

Постановою Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у ВП № НОМЕР_3 від 28 серпня 2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №755/13322/14-ц, виданого 23.06.2014 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 2 174 176, 04 грн.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 та рішенням (протокол) № 4/2019 загальних зборів акціонерів АТ «Альфа Банк» від 15 жовтня 2019 року, затверджено Передавальний акт.

Згідно з пунктом 1 Передавального акту внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ «Альфа Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа Банк» з дати затвердження цього Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк», а саме з 15 жовтня 2019 року.

01 грудня 2022 року АТ «Альфа Банк» змінило найменування на АТ «Сенс Банк», що підтверджується витягом з державного реєстру банків від 02 грудня 2022.

Так, згідно з частиною 1статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами 1, 2 та абзацом 1 частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Таким чином, виконавче провадження є однією зі стадій судового процесу, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового процесу на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема у правовідносинах, що допускають правонаступництво.

Відповідно до пунктів 1 і 2 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і правонаступництва.

Частинами 1 та 2статті 442 ЦПК Українивизначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно зі статтею 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

При такій заміні кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК Україниза заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, в тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положеньстатті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

У постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року в справі № 201/16014/13-ц вказано, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.

Тобто, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами. При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 зазначено, що «на стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченомуст. 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених ст. 55 ЦПК України.

У цьому випадку приписист. 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями ст. 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі ч. 5 ст. 442 ЦПК України».

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно достатті 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно достатті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом переуступки права вимоги на підставі правочину на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК Українита статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення вимог заяви АТ «Сенс «Банк» щодо заміни стягувача правонаступником, як це передбачено устатті 442 ЦПК України, що знайшло своє підтвердження зібраними по справі доказами. Враховуючи висновки Верховного Суду суд вважає за необхідне замінити первісного стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» правонаступником АТ «Сенс банк» саме у виконавчому листі, а не у виконавчому провадженні, про що ставить питання заявник, оскільки із матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист з примусового виконання рішення третейського суду на теперішній час на виконанні не перебуває, виконавче провадження не відкрито.

Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції як на підставу відмови у заміні стягувача правонаступником на те, що АТ «Сенс банк», як юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства України, але кінцевими бенефіціарними власниками АТ «Альфа-Банк» є громадяни Російської Федерації, з огляду на наступне.

24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє на даний час.

Згідно з пунктом 10-2 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих діях, стягувачами за якими є Російська Федерація або такі особи: громадяни Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Зазначене обмеження не застосовується до громадян Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, та юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, або виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах.

Відповідно до вказаної норми закону, заборона заміни стягувача у виконавчих провадженнях застосовується до юридичних осіб, які: 1) створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; 2) створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України і серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Разом з цим, з матеріалів справи установлено, що АТ «Сенс Банк» створено та зареєстровано відповідно до законодавства України. АТ «СЕНС БАНК» є правонаступником усіх прав і зобов`язань АТ «АЛЬФА-БАНК», ПАТ «АЛЬФАБАНК», ЗАТ «Альфа-Банк», АКБ «Київінвестбанк», КБ «Київінвестбанк» та КБСК «ВІТО», а також всього майна, прав і зобов`язань АТ «УКРСОЦБАНК».

Окрім того, згідно з умовами договору купівлі-продажу від 22 липня 2023 року, укладеного між Міністерством фінансів України та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, 100% акцій системно важливого АТ «Сенс Банк» перейшло у власність держави, а отже власником банку є держава Україна.

Відтак посилання суду на положення пункту 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» у даній справі є помилковими та критично оцінюються апеляційним судом у данному випадку, оскільки на час звернення АТ «Сенс Банк» із вказаною заявою до суду відповідні відомості щодо належності Банку державі Україна були розміщені на сайті Національного Банку України та були загальновідомими.

Однак з незрозумілих причин, суд першої інстанції долучив до матеріалів справи відомості з офіційного сайту НБУ про остаточних учасників у структурі власності банку станом на 14.03.2022, тоді як АТ «Сенс Банк» звернулося до суду із заявою у січні 2024 році та станом на січень 2024 року на офіційному сайті НБУ було розміщено інформації про належність 100% акцій АТ «Сенс Банк» державі Україна.

Суд апеляціної інстанції також вважає підтвердженим обґрунтованість вимог заяви АТ «Сенс Банк» про видачу дубліката виконавчого листа.

Так, судом встановлено, що рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від №541/13 від 12.07.2013 станом на час розгляду справи не виконане.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі №1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази.

Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист (постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11, вказано, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа довиконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

В постановах Верховного Суду від 19 квітня 2019 року у справі № 2-1316/285/11, від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі №643/20898/13-ц, від 20 травня 2022 року у справі № 1005/7133/2012, від 19 липня 2022 року у справі № 750/13088/14, від 14 грудня 2022 року у справі № 753/20452/21, від 01 березня 2023 року у справі № 433/1335/14-ц, зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму неможна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

У постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 2515/739/2012, від 12 березня 2018 року у справі № 583/1828/17-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 6-676/10, від 24 квітня 2018 року у справі № 161/1441/14-ц, від 15 серпня 2018 року у справі № 2-1976/10, від 22 січня 2020 року у справі № 2-1693/10, від 28 травня 2020 року у справі № 1003/6035/12, від 17 листопада 2021 року у справі № 419/310/12, зроблено висновок, що належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу є квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відмова в поновленні строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання тягне за собою фактичне невиконання рішення суду, що, як уже зазначалось, є завершальною частиною розгляду цивільної справи, то суд, вирішуючи дане питання відповідно до практики Європейського суду, повинен враховувати, що процесуальні обмеження у вигляді пропуску процесуального строку не можуть обмежувати реалізацію права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Згідно відповіді Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20.03.2023 №9882 на виконанні у Відділі перебував виконавчий лист №755/13322/14-ц, виданий Дніпровським районним судом м. Києва від 23.06.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошових коштів (АСВП НОМЕР_3). 21.12.2015 виконавче провадження закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції станом на 21.12.2015), оригінал виконавчого документа направлено до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за місцем затримання належного боржнику транспортного засобу марки «Nissan Maxima», д.н.з. НОМЕР_1 . Зокрема вказано, що на час надання відповіді відповідно до АСВП у Відділі на виконанні відсутній вказаний виконавчий документ.

З відповіді Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02.05.2024 №83137 вбачається, що у Відділі перебувало виконавче провадження №50361071 з примусового виконання виконавчого листа №755/13322/14-ц, виданого 23.06.2014 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 2 174 176,04 грн. 03.03.2016 державним виконавцем на підставі 21, 23, п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, яку направлено до Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси за адресою: 65065, Одеська область, м. Одеса, вул. Генерала Перова,1. Станом на момент надання відповіді виконавче провадження знищено за закінченням терміну зберігання, виконавчий лист №755/13322/14-ц від 23.06.2014 на виконанні у Відділі не перебуває.

В подальшому виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа №755/13322/14, виданого 23.06.2014 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ПАТ «Укрсоцбанк», у вказаних Відділах не відкривались, виконавчі дії примусового характеру не проводились.

Також, відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого документа щодо ОСОБА_1 станом на день подання заяви закінчено, оригінал виконавчого документу щодо боржника на примусовому виконанні не перебуває.

Вказані обставини свідчать про те, що виконавчий лист №755/13322/14-ц від 23.06.2014, виданий Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 2 174 176,04 грн., втраченено.

Доказів направлення вищезазначених постанов про завершення та відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа щодо ОСОБА_1 відділами виконавчих служб суду не надано. Таких доказів не здобуто стягувачем, оскільки матеріали вказаних виконавчих проваджень було знищено за закінченням трирічного терміну зберігання. Зокрема відстуні докази на підтвердження надходження цих постанов та оригіналів виконавчих листів на адресу первісного стягувача чи його правонаступника.

Натомість із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що АТ «Сенс Бакн» було вчинено ряд дій, спрямованих на відшукування місцезнаходження оригіналу вищезазначеного виконавчого листа, оскільки такий виканавчий документ не міститься у переданій від первісного стягувача кредитній справі.

Таким чином, з наведеного вище можна дійти висновку, що після пред`явлення вищевказаного виконавчого документу до виконання первісний стягувач не отримував постанову про завершення виконавчого провадження чи постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та оригіналу виконавчого листа, та не був обізнаний про хід виконавчого провадження, що обмежило останнього у праві на повторне звернення до органів виконавчої служби у визначені законом строки.

Відповідно до статей12, 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Колегія суддів розуміє, що з моменту пересилання між відділами виконавчого листа (2014 - 2015 роки) і до звернення заявника до суду (2024 рік із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) минув тривалий час і первісний стягувач та/або його правонаступник (АТ «Альфа-Банк») мали добросовісно користуватися правами стягувача у виконавчому провадженні, мали цікавитися рухом виконавчого провадження, чого ними зроблено протягом тривалого часу не було, але вказані обставини не свідчать про відсутність підстав для поновлення заявнику строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки відсутні належні та допустимі докази направлення виконавчими службами оригіналу цього виконавчого листа первісному стягувачу (або правонаступникам) та отримання ними вказаного виконавчого документа.

Суд вважає, що зазначені обставини свідчать про втрату виконавчого листа. Факт втрати оригіналу виконавчого листа об`єктивно не залежав від дій чи бездіяльності заявника та первісного стягувача, який законно вважав, що виконавчі дії вчиняються, оскільки виконавчий лист завчасно було пред`явлено первісним стягувачем до виконання і даний лист повернуто стягувачу не було. Відтак, заявником надано належні та допустимі докази на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред`явлення вищевказаного документу до виконання та факту втрати оригіналу виконавчого листа.

Оскільки первісним стягувачем було пред`явлено виконавчий лист №755/13322/14-ц від 23.06.2014, виданий Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 2 174 176,04 грн, у межах строку пред`явлення його до виконання, державним виконавцем було відкрито виконавче провадження, при цьому вказаний виконавчий документ не було виконано, тому відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» строк пред`явлення цього виконавчого документа до виконання перервався, про що первісному стягувачу, його правонаступникам відомо не було.

Отже, обгрунтованими є доводи АТ «Сенс Банк» щодо відсутності у нього та в органах ДВС оригіналу виконавчого документу, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами щодо належності доказів на підтвердження втрати оригіналу виконавчого документа, а також факт невиконання боржником судового рішення, яке набрало законної сили, а тому суд апеляційної інстанції вважає наявними правові підстави для видачі дубліката вищевказаного виконавчого листа.

Водночас, є необґрунтованим твердження заявника про те, що строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив у зв`язку із запровадженням на території України карантину.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ), яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».

Автоматичне продовження строку, визначеного частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до Закону № 540-ІХне передбачено, тому він не поширюється на спірні правовідносини.

Ураховуючи, що оригінал вищевказаного виконавчого листа було втрачено та він не пред`являвся повторно до виконання до органів виконавчої служби, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, суд вважає наявними підстави для поновлення АТ «Сенс Банк» строку пред`явлення виконавчого листа №755/13322/14-ц, виданого 23.06.2014 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 2 174 176, 04 грн, до виконання.

Встановивши, що оригінал вищевказаного виконавчого листа втрачено, у зв`язку з чим стягувач позбавлений можливості повторно пред`явити його до виконання, а рішення третейського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором боржником не виконано, з урахуванням поновленого стягувачу пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, суд дійшов висновку про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа №755/13322/14-ц, виданого 23.06.2014 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 2 174 176, 04 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з вищенаведеного, ухвала суду першої інстанції не може вважатись законною та обґрунтованою, і такою, що постановлена з правильним застосуванням норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для її скасування з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви АТ «Сенс Банк» з наведених вище підстав.

Ураховуючи, що апеляційна скарга АТ «Сенс Банк» підлягає задоволенню, понесені АТ «Сенс Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 118,84 грн, на підставі положень статті 141 ЦПК України, підлягають стягненню з боржника ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк», подану представником Гаполяком Олегом Володимировичем задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити.

Замінити сторону у виконавчому листі №755/13322/14-ц, виданому 23.06.2014 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 2 174 176, 04 грн, а саме: замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) правонаступником Акціонерним товариством «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100).

Поновити Акціонерному товариству «Сенс Банк» пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа №755/13322/14-ц, виданого 23.06.2014 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 2 174 176, 04 грн, до виконання.

Видати дублікат виконавчого листа №755/13322/14-ц, виданого 23.06.2014 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 2 174 176, 04 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ((РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 118 (три тисячі сто вісімнадцять) грн 84 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 21 травня 2024 року.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна