Постанова

від 21.05.2024 по справі 480/6889/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Гелета С.М.

21 травня 2024 р. Справа № 480/6889/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 по справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Сумській області до товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТ БЕСТ» про стягнення податкового боргу та накладення арешту,-

ВСТАНОВИВ:

19.10.2022 позивач Головне управління Державної податкової служби у Сумській області (далі ГУ ДПС у Сумській області, контролюючий орган) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТ БЕСТ» (далі ТОВ «ВЕТ БЕСТ», підприємство) в якому просить:

- стягнути з відповідача за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) (код бюджетної класифікації 14010100) загальною сумою 11 390.00 грн, отримувач ГУК Сум.обл/Сумська обл. МТГ/14060100 на р/рUA158999980313040029000018540, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998;

- накласти арешт на кошти ТОВ «ВЕТ БЕСТ» у загальній сумі 11 390.00 грн, які знаходяться на відкритих рахунках у таких банках: МФО банку - 305299 назва банку - АТ КБ «Приват банк» номер рахунку - UA353052990000026006050009757; валюта рахунку - 980-українська гривня.

Вимоги мотивував тим, що відповідач є платником податків та зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом. Внаслідок несплати відповідачем у повному обсязі узгоджених податкових зобов`язань, у нього утворився податковий борг, який на момент звернення до суду залишається несплаченим. Зазначив, що заходами проведеними податковим органом встановлена відсутність майна у відповідача за рахунок якого може бути погашений податковий борг.

Відзив на позовну заяву не надходив.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2022 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративний позов ГУ ДПС у Сумській області задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «ВЕТ БЕСТ» за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) (код бюджетної класифікації 14010100) загальною сумою 11.390 грн, отримувач ГУК Сум.обл/Сумська обл. МТГ/14060100 на р/р UA158999980313040029000018540, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що сума податкового боргу відповідачем не сплачена на час розгляду справи тому позовні вимоги щодо стягнення податкового боргу з відповідача визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо вимог позивача в частині накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, суд зазначив, що у даному випадку ГУ ДПС у Сумській області не зазначило та не довело належними доказами наявність підстав застосування арешту коштів відповідача, передбачених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України (далі ПК України).

Не погоджуючись із судовим рішенням, в частині відмови у задоволенні позову щодо накладення арешту на кошти відповідача, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Сумській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Аргументи, наведені контролюючим органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеним у позовній заяві.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що обов`язковими підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є наявність у цього платника податків податкового боргу та відсутність майна та/або наявність майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.

Підставою застосування арешту коштів ТОВ «ВЕТ БЕСТ» позивачем визначено відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг.

Зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, не враховано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна, витягу МВС України щодо відсутності зареєстрованих за підприємством транспортних засобів та інформацією щодо наявності у відповідача відкритих банківських рахунків. Вважає, що вказані докази є достатніми підставами для звернення до суду для застосування арешту коштів відповідача.

Посилається на правові висновки, викладені у рішеннях Верховного Суду від 17.09.2019 № 804/4273/13-а, від 17.01.2022 по справі № 480/5449/21, від 06.02.2020 по справі № 826/8691/16.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи та прийнятті відповідного рішення в частині відмови інших вимог, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову в частині накладення арешту на кошти відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором і є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Судовим розглядом справи встановлено, що ТОВ «ВЕТ БЕСТ» знаходиться на обліку в ГУ ДПС у Сумській області та є платником податків.

Відповідно до розрахунку податкової заборгованості, сформованого на підставі ІКПП ITC «Податковий блок», у відповідача наявний податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 11.390.00 грн (а.с.11).

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було сформовано податкові повідомлення-рішення, якими до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг):

- від 11.03.2021 № 0016971810 на суму 1 020.00 грн (а.с. 12);

- від 26.01.2021 № 0005691810 на суму 1 020.00 грн (а.с. 14);

- від 21.04.2020 № 0033485404 на суму 170.00 грн (а.с. 16);

- від 05.06.2020 № 0045605404 на суму 1 020.00 грн (а.с. 18);

- від 20.11.2020 № 0021390416 на суму 1 020.00 грн (а.с. 20);

- від 29.12.2020 № 0043480416 на суму 1 020.00 грн (а.с. 22);

- від 29.10.2020 № 0033720416 на суму 1 020.00 грн (а.с. 25);

- від 18.08.2020 № 0064005404 на суму 1 020.00 грн (а.с. 26);

- від 10.08.2020 № 0060795404 на суму 1 020.00 грн (а.с. 28);

- від 13.08.2020 № 0062815404 на суму 1 020.00 грн (а.с. 30);

- від 21.09.2020 № 0016170416 на суму 1020.00 грн (а.с. 32);

- від 10.09.2020 № 0005290416 на суму 1020.00 грн (а.с. 34)

Дані податкові повідомлення-рішення направлялися на адресу платника податків: вул. Харківська, буд. 3, м. Суми, 40000, проте повернуті до контролюючого органу з відміткою пошти «За закінченням терміну зберігання» (а.с. 12, 14, 16, 18, 20, 22, 25, 26, 28, 30, 32, 34 зворотній бік).

Відповідно до п. 45.2 ст. 45 ПК України адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті п. 42.1 ст. 42 ПК України).

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2 ст. 42 ПК України).

Згідно з п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Доказів того, що відповідачем було сплачено визначені податковим органом грошові зобов`язання матеріали справи не містять.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному чи судовому порядку, тому визначені ними суми грошового зобов`язання є узгодженими та набули статусу податкового боргу.

Судом встановлено, що у зв`язку з несплатою відповідачем в установлені строки узгодженої суми податкового зобов`язання, позивачем винесено податкову вимогу форми «Ю» від 02.09.2020 № 12-13 (а.с. 4)

Дана податкова вимога форми «Ю» від 02.09.2020 № 12-13 надіслана ТОВ «ВЕТ БЕСТ» за податковою адресою : вул. Харківська, буд. 3, м. Суми, 40000, проте повернута до контролюючого органу з відміткою пошти «За закінченням терміну зберігання» (а.с. 4).

З урахуванням положень п. 42.5 ст. 42 ПК України податкова вимога форми «Ю» від 02.09.2020 № 12-13 вважається врученою платнику податків -17.10.2020.

На підтвердження відсутності у ТОВ «ВЕТ БЕСТ» майна позивачем надало:

- інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 27.09.2021, згідно якої відносно ТОВ «ВЕТ БЕСТ» у вказаних реєстрах відомості відсутні;

- відомості МВС України відповідно до яких за відповідачем( ЄДРПОУ 42389432) транспортні засоби не зареєстровані.

З урахуванням приписів ст. 308 КАС України та вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Сумській області апеляційному перегляду підлягає питання правильності застосування судом першої інстанції норм права під час ухвалення судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України).

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; латник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Водночас ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового борг.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України, за наявності умов, встановлених п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 та п. 94.2 ст. 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України, за наявності умов, встановлених п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 та п. 94.2 ст. 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Положення пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16, від 06.06.2023 у справі № 360/4856/20, від 18.10.2022 у справі №380/9147/21.

На підтвердження наявності підстав для арешту коштів на рахунках ТОВ «ВЕТ БЕСТ» позивачем надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 27.09.2021, згідно якої за ТОВ «ВЕТ БЕСТ» відсутня реєстрація речових прав на нерухоме майно/прав власності на нерухоме майно (а.с. 6).

Водночас, контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами відсутності у відповідача будь-якого іншого майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг/яке може бути джерелом погашення податкового боргу, відмінного від нерухомого майна та транспортних засобів, зокрема, різного роду устаткування, обладнання тощо, у тому числі такого, права на яке не підлягає державній реєстрації, іншого майна, що перебуває у користуванні відповідача на підставі іншого речового права, на яке може бути накладено арешт та яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Вказаний висновок узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 28.06.2022 у справі № 825/1994/18, від 30.05.2022 у справі № 825/2335/18.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження або спростування наявності у платника податкового боргу та майна (фінансовий звіт про фінансовий стан платоспроможності платника, баланс, інтегрована картка платника, зокрема, щодо податків і зборів, по яких рахується заборгованість, а саме щодо обліку податку на додану вартість та податку на прибуток тощо), інші докази в підтвердження або спростування наявності у платника податкового боргу та майна.

Без повного дослідження всіх обставин, на які посилаються сторони в обґрунтування своїх правових позицій та вимог, неможливо вирішити питання щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника.

Вказаний висновок узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеним у постанові від 25.01.2024 у справі № 825/1982/18.

Позивачем не надано доказів, що ним здійснювався пошук всього майна відповідача, та що його балансова вартість є меншою суми податкового боргу.

З листа МВС України щодо відсутності зареєстрованих транспортних засобів (а.с. 9а), не вбачається, що інформація надана стосовно ТОВ «ВЕТ БЕСТ». При цьому даний лист не містить дати на яку була сформована інформація. Відсутній підпис уповноваженої особи.

Колегія суддів також зазначає, що акт виходу за податковою адресою боржника від 05.11.2021 згідно якого було встановлено відсутність майна, що належить боржнику на праві власності, не доводить актуальності таких відомостей станом на час звернення позивача до суду з вимогою про накладення арешту, оскільки такі відомості надані станом на вересень, листопад 2021, у той час як з позовом у цій справі податковий орган звернувся лише у жовтні 2022.

Таким чином, враховуючи недоведеність наявності обставин/підстав, за яких судом може бути прийнято рішення про накладення арешту на кошти платника ТОВ «ВЕТ БЕСТ», колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог ГУ ДПС у Сумській області в частині накладення арешту на кошти відповідача в загальній сумі 11 390.00 грн., які знаходяться на відкритих рахунках у банку.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді Л.В. Курило А.О. Бегунц