Постанова

від 15.05.2024 по справі 160/11807/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2024 року м.Дніпросправа № 160/11807/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТИФЕРЕТ АМАЦОТ» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі № 160/11807/23 (суддя Бондар М.В., справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні) за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства «ТИФЕРЕТ АМАЦОТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «ТИФЕРЕТ АМАЦОТ» (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 202 755,70 грн..

В обґрунтування позову було зазначено, що відповідачем не виконується норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю та самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції, у зв`язку з чим, за ним рахується заборгованість з адміністративно-господарських санкцій за 2022 рік у розмірі 202 755,70 грн..

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено. Судом стягнуто з Приватного підприємства «ТИФЕРЕТ АМАЦОТ» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 202755,70 грн..

Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказує, що підстави для стягнення з підприємства адміністративно-господарських санкцій у визначеному позивачем розмірі відсутні, з огляду на те, що у періоді 2022 року у відповідача працювали дві особи з інвалідністю, а отже норматив з працевлаштування, визначений законом виконано.

Крім того, відповідач зазначив, що про рішення суду першої інстанції йому стало відомо після того, як у примусовому порядку з його рахунку виконавчою службою було проведено стягнення зазначеної в рішенні суду суми санкцій. Просить в разі задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, вирішити питання про поворот виконання в порядку ст. 380 КАС України.

Позивач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача не скористався.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік щодо Приватного підприємства «ТИФЕРЕТ АМАЦОТ» (код ЄДРПОУ 32281126):

- рядок 01: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, осіб 45;

- рядок 02: середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб 0;

- рядок 03: норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), одиниць 2;

- рядок 04: фонд оплати праці штатних працівників, грн 4562003,18;

- рядок 05: середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01), грн 101377,85;

- рядок 06: кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03-02), одиниць 2;

- рядок 07: сума коштів адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05х06); від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05); від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2), грн 202755,70 (а.с.3).

Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, на підтвердження чого надано квитанцію від 17.04.2023 (а.с.4).

Вважаючи наявними порушення з боку відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення належної до сплати суми 202755,70 грн..

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у 2022 році відповідач не подавав до центру зайнятості звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», не створив робочі місця для осіб, яким встановлено інвалідність, на підприємстві не були працевлаштовані особи з інвалідністю, що свідчить про невиконання нормативу. Відповідач не вживав всіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та їх працевлаштування на вакантні посади.

Колегія суддів, з врахуванням наданих відповідачем доказів, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно із ст.20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Таким чином, за своєю правовою природою вказані штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями, як один із видів господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Відповідачем до апеляційної скарги надані докази, які свідчать, що у спірному періоді ним дотримано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Так, ще з 2016 року (а.с. 77 зв.ст.) у відповідача працює ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с.78), на посаді сортувальника. Він є особою з інвалідністю, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА від 21.06.2018 року (а.с. 79), інвалідність йому встановлена безстроково. Доказом того, що протягом 2022 року ОСОБА_1 працював у відповідача є відомості про нарахування заробітної плати (а.с. 45-75, 80-85).

З 24.06.2021 року у відповідача на посаді розкатника працює ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 76), якому з 31.07.2008 року та довічно встановлено 3 групу інвалідності (а.с. 77). Доказом того, що протягом 2022 року ОСОБА_1 працював у відповідача є відомості про нарахування заробітної плати (а.с.45-75, 80-85).

Таким чином, відповідачем у звітному 2022 році в повному обсязі виконано вимоги щодо нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 2 осіб, а інформація, зазначена позивачем у розрахунку санкцій не відповідає дійсності, та спростовується доказами, долученими до справи.

Підстави для нарахування та стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 202755,70грн. відсутні, за відсутності в діях відповідача складу правопорушення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідач в апеляційні скарзі заявив про необхідність вирішення питання щодо повороту виконання рішення, посилаючись на те, що у виконавчому провадженні ВП №73491038 в примусовому порядку з його рахунків проведено стягнення на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію № NCJC0166U8 від 19.12.2023 року (а.с.42 зв.ст.).

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 380 КАС України, суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо скасувавши рішення, він відмовляє в позові повністю.

В матеріалах справи наявний виконавчий лист, що видавався на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі № 160/11807/23 (а.с.33), та постанова про закінчення виконавчого провадження № ВП 73491038 на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з погашенням заборгованості, стягнення з ПП «ТИФЕРЕТ АМАЦОТ» (код ЄДРПОУ 32281126) на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарських санкцій за 2022 рік у розмірі 202755,70грн..

З урахуванням наданих доказів, які свідчать про стягнення на користь позивача з відповідача санкцій, тобто про виконання рішення суду першої інстанції, яке підлягає скасуванню за наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявні підстави для задоволення заяви відповідача та здійснення повороту виконання судового рішення суду першої інстанції у даній справі.

Керуючись ст.311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 322, 325, 329, 380 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТИФЕРЕТ АМАЦОТ» - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі № 160/11807/23 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства «ТИФЕРЕТ АМАЦОТ» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 202 755,70 грн. - відмовити.

Заяву Приватного підприємства «ТИФЕРЕТ АМАЦОТ» про поворот виконання судового рішення задовольнити.

Здійснити поворот виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі № 160/11807/23 про стягнення з Приватного підприємства ТИФЕРЕТ АМАЦОТ на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 202755 (двісті дві тисячі сімсот п`ятдесят п`ять гривень) 70 копійок.

Стягнути з Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (адреса: вул. Старокозацька, 52, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 25005978) на користь Приватного підприємства ТИФЕРЕТ АМАЦОТ (адреса: пр.Богдана Хмельницького, буд. 169, м. Дніпро, 49057; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 32281126) кошти в розмірі 202755 (двісті дві тисячі сімсот п`ятдесят п`ять гривень) 70 копійок., що були стягнуті на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі № 160/11807/23

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак