Постанова

від 21.05.2024 по справі 380/22261/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/22261/23 пров. № А/857/6621/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Львова апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ" та Державної служби геології та надр України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 380/22261/23 за адміністративним позовом Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ» про визнання протиправними дій,-

суддя в 1-й інстанції Желік О.М.,

час ухвалення рішення 15.02.2024 року,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся в суд з позовом до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними дії Державної комісії України по запасах корисних копалин і Державної служби геології та надр України щодо розгляду матеріалів початкової геолого-екологічної оцінки перспективних ресурсів вуглеводнів Небилівської площі та скасувати рішення засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, оформлене протоколом від 29.11.2018 №4602;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 27.12.2018 № 521 в частині надання товариству з обмеженою відповідальністю ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ спеціального дозволу на користування надрами;

- визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.12.2018 № 4962, виданий товариству з обмеженою відповідальністю ГАЗ- ІНВЕСТ АКТИВ, вид користування - геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовища вуглеводнів, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовища).

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ у 2018 році отримало спеціальний дозвіл на користування надрами без проведення аукціону. Нормативною підставою для отримання спеціального дозволу став підпункт 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615. У той же час обставини, передбачені Порядком № 615 для отримання спеціального дозволу без проведення аукціону, у підприємства були відсутні, внаслідок чого, Товариство не мало правових підстав для отримання дозволу поза аукціоном. З посиланням на положення статті 19 Кодексу України про надра та Порядку проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 №865 позивач, вказує, що юридична особа або фізична особа є надрокористувачем з моменту надання їй спеціального дозволу на користування надрами і до моменту закінчення терміну дії або припинення такого дозволу. Водночас, станом на 29.11.2018 ТОВ ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ не володіло спеціальним дозволом на користування надрами, отже не було надрокористувачем.

Позивач зазначає, що прийняття Державною комісією України по запасах корисних копалин на розгляд матеріалів початкової геолого-економічної оцінки перспективних ресурсів вуглеводнів від юридичної особи, яка не є надрокористувачем ТОВ ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ, здійснено попри вимоги законодавства, у зв`язку з чим такі дії повинні визнаватися протиправними, а прийняте рішення у формі протоколу від 29.11.2018 № 4602 підлягає скасуванню. Оскільки вказаний протокол ДКЗ затверджено із порушенням вимог законодавства, він не може засвідчувати право ТОВ Газ-Інвест Актив на отримання поза конкурсом спеціального дозволу на користування надрами.

В обґрунтування позиції щодо обов`язкової наявності спеціального дозволу на користування надрами під час подання на розгляд ДКЗ матеріалів геолого-економічної оцінки заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури посилається також на Методичні рекомендації щодо змісту, оформлення і порядку подання на розгляд ДКЗ матеріалів геолого-економічних оцінок родовищ металічних і неметалічних корисних копалин, затверджені наказом ДКЗ від 21.07.2015 № 293, згідно яких матеріали геолого-економічних оцінок розвіданих родовищ подаються в ДКЗ користувачами надр, що мають спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення або розробки родовищ корисних копалин. На підставі викладеного просить суд задовольнити поданий позов.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 380/22261/23 позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржили відповідачі 1 і 3 , подавши на нього апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі апелянт - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ" зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не здійснювався виклик у судові засідання належним чином.

Крім того, у позовній заяві не обґрунтовано, а судом першої інстанції не досліджувалось та не встановлювалось, чому саме ТОВ «Газ-Інвест Актив» є належним співвідповідачем у справі, які дії саме ТОВ «Газ-Інвест Актив» призвели до порушення прав позивача та на якій підставі позивач вважає ці дії протиправними, а також якими діями ТОВ «Газ-Інвест Актив» порушені права позивача можуть бути відновлені.

Апелянт вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних на те причин.

Крім того, газ природний і нафта та металічні і неметалічні корисні копалини є різними групами корисних копалин. Це підтверджується також постановою Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994 р., якою затверджені переліки корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення. Відповідно до цього переліку, газ природний, в тому числі газ, розчинений у нафті, нафта відносяться до горючих корисних копалин, в той час як до металічних та неметалічних корисних копалин відносяться інші види корисних копалин. Таким чином, Методичні рекомендації, затверджені ДКЗ з метою регулювання порядку оформлення і подання на розгляд матеріалів геолого-економічних оцінок (ГЕО) родовищ корисних копалин металічних та неметалічних руд не можуть регулювати правовідносини, що склались з приводу подачі та оформлення ТОВ «Газ-Інвест Актив» до ДКЗ матеріалів ГЕО родовищ вуглеводнів.

В оскаржуваному рішенні суд в підтвердження свого висновку про те, що «матеріали геолого-економічної оцінки можуть бути затверджені ДКЗ України лише у разі, якщо останні подані користувачами надр, що мають спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення або розробки корисних копалин» посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 16.06.2021 р. у справі № 240/4936/18, від 23.10.2019 у справі № 0640/4292/18, від 22.03.2023 р. у справі № 806/2202/18, від 26.01.2023 р. у справі № 240/3379/19, від 27.09.2023 р. Але обставини зазначених в цих постановах справ та окремі норми права, що застосовані до спірних правовідносин, різняться з обставинами поточної прави.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 380/22261/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог або залишити позовні вимоги без розгляду.

В апеляційній скарзі апелянт - Державна служба геології та надр України зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що реєстрація товариством переліку РДГВН не є доказом проведення таких робіт та не є дозвільним документом для користування надрами в розумінні положень Кодексу України про надра. Проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин є одним з етапів у процедурі надання спеціальних дозволів на користування надрами з метою їх видобування. При цьому, матеріали геолого-економічної оцінки можуть бути затверджені ДКЗ України лише у разі, якщо останні подані користувачами надр, що мають спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення або розробки родовищ корисних копалин.

Існує протилежний висновок Верховного Суду з аналогічної справи № 0640/4277/18.

Крім того, у Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/ функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц конкретизувала вищенаведені висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, вказавши на необхідність у кожному конкретному випадку перевіряти:

1) доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів у спосіб, який обрав прокурор та

2) доводи прокурора з приводу відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц зазначила, що процесуальне законодавство вимагає вказувати у позовній заяві докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог (на підтвердження обставин, якими обґрунтовані ці вимоги).

У постанові від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 Велика Палата Верховного Суду вирішуючи питання про наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді, звернула увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор.

Проте, заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури не було обґрунтовано чи долучено будь які докази підтверджуючі пояснення Позивача про нібито наявність порушення законних інтересів держави. Натомість, суд першої інстанції ухвалою від 28.11.2023 року у даній справі необґрунтовано підтримав припущення Позивача та ухвалив протиправне рішення, обмежуючись виключно посиланням про те, що «дотримання встановленого порядку користування надрами становить особливий суспільний інтерес».

Відповідачами по даній судовій справі вказувалось, що Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері раціонального використання надр та наділено повноваженнями видавати накази, які підлягають виконанню Державною службою геології та надр України, а впорядкування діяльності Державної служби геології та надр України шляхом прямої координації здійснюється Кабінетом міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України, який, поміж іншого розглядає звіти про усунення порушень і недоліків в роботі Державної служби геології та надр України.

Апелянт вказує, що з урахуванням мети за завдань адміністративного судочинства спори, спрямовані на захист інтересів держави, які виникають в процедурі отримання зацікавленою особою відповідного дозволу на користування надрами, можуть бути реалізовані в межах існуючих адміністративних (судових) процедур, які можуть бути ініційовані суб`єктами владних повноважень, наведеними у статті 64 Кодексу України про надра, а також Кабінетом Міністрів України та Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України, яким належать функції захисту інтересів держави, про які йдеться у позовній заяві прокурора.

Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 380/22261/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням імперативних положень Порядку №615, Порядку № 865 та Методичних рекомендацій № 293, суд дійшов висновку про протиправність протоколу засідання колегії ДКЗ України від 29.11.2018 №4602, прийнятого наказу Держгеонадра від 27.12.2018 № 521 та виданого на його підставі спеціального дозволу на користування надрами від 29.12.2018 № 4962.

Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ за договором купівлі-продажу права на користування геологічною інформацією від 03.09.2018 № 103/11, укладеного з Державною службо геології та надр України, було придбано геологічний звіт Отчет о сейсмических исследованиях МОВ многократными схемами наблюдений с опробовавнием площадних систем в пределах Бориславско-Покутской зоны Предкарпатского прогиба Ясеновецкой площади, ЗУГРЕ Укргеофізика, 1978 рік, автор ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інв. № 41667.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ подано на розгляд до ДКЗ України матеріали попередньої геолого-економічної оцінки перспективних ресурсів вуглеводнів Небилівської площі Івано-Франківської області, за результатом яких оформлено протокол засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України №4602 від 29.11.2018.

Вказаним протоколом, серед іншого, визнано перспективні ресурси нафти та розчиненого газу Небилівської нафтогазоносної площі підготовленими до геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки з подальшим видобуванням вуглеводнів (промислова розробка) на умовах геолого-економічного ризику користувача надр, та апробовано поточні й початкові станом на 01.01.2018 перспективні ресурси нафти Небилівської площі.

03.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ звернулось із заявою №1 до Державної служби геології та надр України відповідно до підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 про отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ з подальшим випробуванням нафти, газу (промислова розробка) Небилівської площі, розташованої на території Рожнятівського та Богородчанського районів Івано-Франківської області.

До заяви №1 від 03.12.2018, зокрема, додано:

1.Пояснювальну записку з обґрунтуванням необхідності проведення геологорозвідувальних робіт на ділянці надр із зазначенням мети її геологічного вивчення, потужності підприємства;

2. Каталог географічних координат кутових точок ділянки надр (похибка менш як 1 секунда) із зазначенням її площі;

3. Завірена ТОВ ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ копія протоколу ДКЗ України №4602;

4. Графічні матеріали:

- оглядова карта (масштаб 1:500 000);

- ситуаційний план з нанесеними межами площі геологічного вивчення та географічними координатами її кутових точок;

- оглядова геологічна карта з лініями проектних геологічних розрізів;

- геологічні розрізи;

5. ОВД повідомлення про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля №201811152166.

Державна служба геології та надр України звернулась із листом №24596/03/12-18 від 21.12.2018 з приводу надання погодження щодо отримання товариством з обмеженою відповідальністю ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовища вуглеводнів із подальшим видобуванням нафти й газу (промислова розробка родовища) газу природнього, конденсату, нафти Небилівської площі, розташованої на території Рожнятівського та Богородчанського районів Івано-Франківської області.

Рішенням Івано-Франківської обласної ради від 21.12.2018 №1040-26/2018 Про погодження надання товариству з обмеженою відповідальністю ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ у користування ділянки надр вирішено погодити надання товариству з обмеженою відповідальністю ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ у користування ділянки надр з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) газу природнього, конденсату, нафти Небилівської площі, розташованої на території Рожнятівського та Богородчанського районів Івано-Франківської області.

Після цього наказом Державної служби геології та надр України від 27.12.2018 №521 надано ТОВ ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ на 20 років спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.12.2018 № 4962 з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовища вуглеводнів із подальшим видобуванням нафти й газу (промислова розробка родовища).

Вважаючи протокол ДКЗ України №4602 від 29.11.2018, наказ Держгеонадара від 27.12.2018 №521 та спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.12.2018 № 4962 протиправними, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо доводів апеляційних скарг з приводу відсутності у позивача повноваження на подання вказаного адміністративного позову, то колегія суддів зазначає наступне.

У статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і у порядку, що визначені законом.

Частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно ж із частиною четвертою статті 23 цього Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Водночас прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для цього прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

У постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зробив правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, зазначила, що за змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Відповідно до у ч.ч. 3-5 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 54 цього Кодексу відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Відповідно до п.п. 7 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

При цьому ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що право подання позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом надано Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Встановлено також, що повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством, тобто закріплений пріоритет положень відповідних процесуальних кодексів.

Порядок організації діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді визначений, зокрема, наказом Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень» від 21.09.2018 № 186, який визначає джерела інформації, з яких прокурор встановлює необхідність здійснення представництва, форми такого представництва, порядок організації роботи прокурора щодо подання позовних заяв, апеляційних чи касаційних скарг.

Таким чином, законодавством України закріплене право прокурора звертатися з позовом до суду, однак підстави та умови такого звернення чітко регламентовані та не можуть тлумачитись розширено, оскільки у протилежному випадку це суперечитиме, серед іншого, конституційним принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та принципу змагальності сторін (ч. 2 ст. 129 Основного Закону України).

У справі, що розглядається, прокурор звернувся із позовом до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ», в якому просить визнати протиправними дії Державної комісії України по запасах корисних копалин і Державної служби геології та надр України щодо розгляду матеріалів початкової геолого-екологічної оцінки перспективних ресурсів вуглеводнів Небилівської площі та скасувати рішення засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, оформлене протоколом від 29.11.2018 №4602; визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 27.12.2018 № 521 в частині надання товариству з обмеженою відповідальністю ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ спеціального дозволу на користування надрами; визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.12.2018 № 4962, виданий товариству з обмеженою відповідальністю ГАЗ- ІНВЕСТ АКТИВ, вид користування - геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовища вуглеводнів, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовища), оскільки вважає, що вказані рішення та дозвіл винесено/отримано без проведення аукціону, оскільки ТОВ "ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ" на момент їх винесення не було надрокористувачем.

Колегія суддів зазначає, що таке обґрунтування є сумісним з розумінням "інтересів держави", що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, який міститься, зокрема, у постановах від 24.03.2020 у справі № 806/1001/17, від 16.04.2020 у справі № 826/7696/18 та від 14.05.2020 у справі № 806/998/17, відповідно до якого дотримання встановленого порядку користування надрами становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України надра є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв`язку з цим, важливим є забезпечення та перевірка уповноваженими державними органами чіткого дотримання особами, які виявили бажання отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, вимог користування надрами та відповідність таких осіб, визначеним законодавством критеріям (умовам). Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання родовищ корисних копалин, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

З приводу наявності підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", для представництва інтересів держави у суді у справі, що розглядається, колегія суддів зазначає наступне.

У позовній заяві прокурор стверджував про відсутність органу, до повноважень якого належить здійснення контролю за дотриманням процедури надання надр у користування у спосіб, обраний прокурор, тобто шляхом звернення до суду.

Зокрема, вважаючи, що негативні наслідки надання надр у користування без проведення аукціону створюють безпосередню загрозу порушенню інтересів держави та зважаючи на те, що вказані порушення мають бути усунені у найкоротші строки, прокурор обрав саме судовий спосіб захисту інтересів держави.

Отже, вирішуючи питання про наявність підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", для представництва прокурором інтересів держави у суді у спірних правовідносинах, суди мали визначити наявність органу, уповноваженого здійснювати контроль у сфері дотримання дозвільної процедури, у тому числі процедури надання спеціального дозволу на користування надрами, права звертатися до адміністративного суду з позовом до Держгеонадра України про визнання протиправними та скасування рішень, прийнятих у межах процедури розгляду питання про надання спеціального дозволу на користування надрами.

У цій справі прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач та визначив відповідачем саме Державну службу геології та надр України, Державну комісію України по запасах корисних копалин, оскаржуючи їх рішення.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.11.2022 у справі №240/401/19 дійшов таких висновків:

"…Суд зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням встановленої процедури надання спеціального дозволу на користування надрами (Держгеонадра, ДКЗ України або Житомирської обласної ради). При цьому, прокурор зазначав, що органи виконавчої влади, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням вищезазначеними органами встановленого порядку надання спеціального дозволу на користування надрами - Кабінет Міністрів України та Державна регуляторна служба України, не наділені повноваженнями звертатися до суду з позовом про визнання незаконними та скасування дій та рішень Держгеонадра, ДКЗ України або відповідної ради у межах процедури надання спеціального дозволу на користування надрами, а волевиявлення цих органів при виконанні своїх функцій, зокрема, щодо державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, прийняття до розгляду матеріалів геолого-економічної оцінки та погодження видачі спеціального дозволу за результатами розгляду цих матеріалів, не відповідає чинному законодавству. Отже, самостійне звернення прокурора з цим позовом спрямовано виключно на захист та відновлення порушених інтересів держави.

125. Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави - Держгеонадра, ДКЗ України та Житомирська ОР набувають статусу відповідача.

126. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 липня 2022 року у справі № 910/5201/19.»

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пунктах 8-9 частини першої статті 4 КАС України визначено позивача як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. При цьому відповідачем може бути суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інша особа, до якої звернена вимога позивача.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 КАС України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; формами захисту, зокрема, є визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Пунктами 3 та 5 частини першої статті 19 КАС України визначено два спеціальних види спорів, у яких позивачем може виступати суб`єкт владних повноважень:

1) спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління - компетенційні спори, під якими слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17 та постанова Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 826/6228/17);

2) спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом. У цій категорії справ можливі два випадки (види): 1) прямо передбачено КАС України (частина п`ята статті 46); 2) прямо передбачено спеціальним законом.

За загальним правилом, суб`єкти владних повноважень у некомпетенційних спорах мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України) та з метою реалізації покладених на них повноважень.

З огляду на вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17 та від 4 грудня 2019 року у справі № 826/6228/17, дійшла висновку, що за загальним правилом, якщо право державного органу на звернення з відповідним позовом прямо не передбачено законодавством, один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір.

Такий висновок застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 грудня 2019 року у справі № 826/3111/17, від 23 червня 2020 року у справі № 826/3061/16, від 1 грудня 2021 року у справі № 540/1980/19, від 6 грудня 2021 року у справі № 826/10972/16, від 22 грудня 2021 року у справі № 640/4083/21 та від 1 червня 2022 року у справі № 260/1815/21.

Зокрема, у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за змістом вищезазначених статей КАС України до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкту владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 сформульовано правову позицію, згідно якої поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Держава в особі відповідних органів може брати участь в судових процесах, в тому числі в якості позивача, за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, виходячи, в першу чергу, із суті правовідносин та з урахуванням, зокрема, суб`єктного складу сторін та інших чинників, які можуть впливати на визначення юрисдикції судів.

Спеціальним Законом, який регулює гірничі відносини з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорони прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян, є Кодекс України про надра.

Аналіз положень цього Кодексу дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду у правовідносинах, урегульованих цим Кодексом, наділені орган державного геологічного контролю, орган державного гірничого нагляду, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, місцеві ради щодо дострокового припинення права користування надрами у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 статті 64, у разі незгоди користувачів (пункт 7 частини першої статті 26) та у спорах з питань користування надрами (частина перша статті 64).

Інших підстав для звернення до суду з позовом у правовідносинах, урегульованих Кодексом України про надра, не визначено.

Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 810/3894/17, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 20 липня 2021 року у справі № 480/3093/20, від 5 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 18 грудня 2021 року у справі № 804/3740/18, від 2 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20, від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18, від 5 травня 2022 року у справі № 320/6514/18.

На цій підставі колегія суддів доходить висновку, що спеціальним законом, а саме - Кодексом України про надра не передбачено право ні Кабінету Міністрів України, ні Міністерства екології та природних ресурсів України, або іншого органу звертатися з позовом до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності державних органів у правовідносинах, що виникають у межах процедури надання спеціального дозволу на користування надрами."

Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави - Держгеонадра, ДКЗ України набувають статусу відповідача.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 та позицією Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ВС, відображеною у постанові від 29 листопада 2022 року у справа № 240/401/19 року.

Аналогічна позиція відображена у постановах КАС ВС від 29 січня 2024 року у справі №160/20090/23, від 27 березня 2024 року у справі № 400/8881/23.

Як наслідок, колегія суддів приходить до висновку, що звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у сфері дотримання вимог законодавства про надра та встановленого порядку надання спеціального дозволу на користування надрами, а тому за відсутності державного органу, уповноваженого на звернення з відповідним позовом, прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, діяв відповідно до вимог статті 53 КАС України та частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

За приведених обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг про відсутність підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави.

Щодо доводів апеляційних скарг з приводу пропуску позивачем строку звернення до суду, то колегія суддів зазначає наступне

За приписами абзацу другого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у випадках звернення до суду суб`єкта владних повноважень відлік строку для такого звернення КАС України пов`язує з виникненням підстав, що надають цьому суб`єкту право на таке звернення.

Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому тримісячний строк звернення до суду у суб`єкта владних повноважень обчислюється з дня виникнення підстав, що дають такому суб`єкту право на пред`явлення визначених законом вимог.

У постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Як підтверджено матеріалами справи, протокол засідання колегії ДКЗ від 29.11.2018 № 4602 оформлено за результатами розгляду матеріалів початкової геолого-економічної оцінки перспективних ресурсів вуглеводнів Небилівської площі Івано-Франківської області, поданих на розгляд ТОВ «ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ». На офіційному сайті Івано-Франківської обласної ради 10 січня 2019 року оприлюднено рішення Двадцять шостої сесії Сьомого демократичного скликання Івано-Франківської обласної ради від 21.12.2018 № 1040/26/2018 за результатами розгляду листа Держгеонадр з приводу надання погодження щодо отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ» спеціального дозволу на користування надрами. Рішенням обласної ради погоджено надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ» у користування ділянки надр з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у т. ч. ДПР, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), газу природного, конденсату, нафти Небилівської площі). Наказ Держгеонадра від 27.12.2018 № 521 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» опублікований на офіційному сайті суб`єкта владних повноважень у розділі архів наказів за 2018 рік.

Як вбачається з позову, про порушення Державною комісією України по запасах корисних копалин вимог Положення № 856 прокурору стало відомо після отримання постанови про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування від 08.09.2023 винесеної процесуальним керівником Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 та матеріалів, які містяться у кримінальному провадженні № 62019100000001655 від 07.11.2019. Саме із матеріалів, які містяться у кримінальному провадженні вбачається, що серед документів, які подавались ТОВ «Газ-Інвест Актив» та розглянуті Державною комісією України по запасах корисних копалин був відсутній діючий спеціальний дозвіл на користування надрами. Разом з тим, пунктом 1.4 Порядку № 263 (в редакції діючій на час виникнення правовідносин) визначено, що державній реєстрації підлягають роботи і дослідження, пов`язані із геологічним вивченням надр, що проводяться, в тому числі на основі діючого спеціального дозволу на користування надрами. Таким чином, на підставі вказаних документів та отриманої інформації в сукупності прокурором встановлено порушення інтересів держави, оскільки ТОВ «Газ-Інвест Актив» не є надрокористувачем в розумінні вимог Кодексу України про надра, відповідно не є суб`єктом, наділеним правом на певний вид надрокористування - геологічне вивчення, а відтак не могло подавати відповідні документи для отримання протоколу апробації на підставі якого в подальшому поза процедурою аукціону отримало спеціальний дозвіл на користування надрами.

Крім того, позивач вказує, що початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001655 від 07.11.2019 за фактом отримання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Газ-Інвест Актив» поза процедурою аукціону не свідчить про обізнаність слідчого, прокурора, керівника органу прокуратури про відповідні порушення вимог законодавства та порушення інтересів держави. Підставою початку досудового розслідування є ті відомості, з яких вбачаються обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення і саме під час досудового розслідування слідчий, прокурор зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження. Тобто, в ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження можливо встановити обставини правопорушення, зокрема шляхом отримання від уповноважених органів необхідної інформації. Встановлення порушень, які стали підставою для звернення до суду, стали відомі обласній прокуратурі лише після 08.09.2023, тобто, після дати надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 по справі № 826/13768/16 звернула увагу на те, що обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом шести місяців з дня виявлення таких порушень.

У випадку звернення прокурора із позовом в інтересах держави положення частини другої статті 122 КАС України (для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення відповідних підстав) слід застосовувати з урахуванням вимог частини третьої та четвертої статті 23 Закону №1697-VII, які серед іншого, вимагають від прокурора перед зверненням до суду з позовом в інтересах держави довести, що відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави, а також попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень; крім того лише у такій ситуації прокурор отримує право запитувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії; у випадку ж відсутності органу, який має право на звернення до суду з позовом, прокурор має право звернутися до суду з позовом зі статусом самостійного позивача після отримання відповідних документів, які свідчать про можливі порушення.

З урахуванням викладеного суд висновує, що прокурор, звернувшись 21.09.2023 до суду із позовною заявою, не пропустив тримісячного строку звернення до суду, з дня виявлення таких порушень, встановленого КАС України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про надра, Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, Положенням про Порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 22 грудня 1994 року № 865, Порядком державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 червня 2013 року № 263 (далі - Порядок №263).

Завданням Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до статті 3 Кодексу України про надра (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування (частина перша статті 4 Кодексу України «Про надра»).

У відповідності до частини першої статті 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

За змістом статті 14 Кодексу України про надра, такі надаються у користування, зокрема, для геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, видобування корисних копалин.

Частиною другою статті 16 Кодексу України про надра передбачено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 19 зазначеного Кодексу визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Частиною третьою статті 24 Кодексу України про надра визначено, що права та обов`язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у цій справі є прийняття ДКЗ України рішення у формі протоколу №4602 від 29.11.2018, на підставі якого ТОВ ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ звернулося до Держгеонадра із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовища вуглеводнів із подальшим видобуванням нафти й газу (промислова розробка родовища) газу природнього, конденсату, нафти Небилівської площі, розташованої на території Рожнятівського та Богородчанського районів Івано-Франківської області, за результатом якої прийнято наказ від 27.12.2018 №521, а також виданий на його підставі спеціальний дозвіл від 29.12.2018 № 4962 на користування надрами.

При цьому, прокурор наполягає на тому, що оскаржувані протокол та дозвіл є протиправними, оскільки ТОВ ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ станом на момент розгляду поданих матеріалів не володіло спеціальним дозволом на користування надрами.

За приписами статті 39 Кодексу України про надра передбачено, що роботи і дослідження, пов`язані з геологічним вивченням надр, підлягають обов`язковій державній реєстрації та обліку з метою узагальнення і максимального використання результатів вивчення надр, а також запобігання дублюванню зазначених робіт. Державну реєстрацію та облік робіт і досліджень, пов`язаних з геологічним вивченням надр, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Порядок розпорядження геологічною інформацією встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу єдину процедуру державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр (далі - РДГВН), з метою запобігання їх дублюванню при подальшому вивченні геологічної будови надр, виявленні та оцінці запасів і якості корисних копалин, дослідженні екологічного стану геологічного середовища, з`ясуванні гірничотехнічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовищ корисних копалин і використання надр для цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин установлює Порядок державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 14 червня 2013 року № 263, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 липня 2013 року за № 1157/23689 (далі - Порядок №263).

Підпунктом 2 пункту 1 цього ж порядку визначено, що державна реєстрація РДГВН - офіційне свідчення про доцільність здійснення певних видів і обсягів робіт, які спрямовані на збільшення повноти геологічної, гідрогеологічної, інженерно-геологічної, геофізичної, еколого-геологічної та геохімічної вивченості надр.

Державну реєстрацію РДГВН здійснює Державна служба геології та надр України відповідно до вимог цього Порядку шляхом проставлення відтиску штампа на переліку об`єктів робіт та досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр (далі - Перелік РДГВН) згідно з додатком до цього Порядку та внесення запису в журнал державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр (п. 1.3 Порядку № 263).

Реєстрації підлягають такі види РДГВН, серед інших, зокрема, як геолого-економічна оцінка (п.1.5 Порядку №263 в редакції, що діяла в період 2013 року включно по 16.04.2020 року)).

Проте, згідно п.1.4 Порядку №263 (в редакції, що діяла в період 2013 року включно по 16.04.2020 року) державній реєстрації підлягають РДГВН, що проводяться на основі:

- діючого спеціального дозволу на користування надрами;

- затвердженого в установленому порядку пооб`єктного плану виконавця РДГВН;

- висновку щодо доцільності розподілу раніше затверджених запасів корисних копалин родовища (ділянки) на окремі об`єкти надрокористування, затвердженого в установленому порядку.

Згідно пункту 1.7. Порядку №263 (в редакції, що діяла в період 2013 року включно по 16.04.2020 року) для проведення державної реєстрації виконавець РДГВН направляє заяву, до якої додаються такі документи:

Перелік РДГВН;

копія документа, на основі якого проводяться РДГВН (спеціальний дозвіл на користування надрами, пооб`єктний план геологорозвідувальних робіт, геологічне (технічне) завдання, висновок щодо доцільності розподілу запасів тощо);

ситуаційний план або картограма з контурами площ чи району проведення РДГВН (залежно від виду робіт та площі їх проведення).

Для цілей Порядку № 263 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), виконавцями РДГВН вважаються користувачі надр, визначені статті 13 Кодексу України про надра (абзац 2 пункту 1.2 Порядку №263).

Таким чином, оскільки Порядком № 263 передбачено можливість державної реєстрації РДГВН на підставі одного з документів, зазначених у переліку пункту 1.4. Порядку № 263, суд доходить висновку, що зареєстрована за ТОВ ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ РДГВН не може свідчити про наявність у ТОВ ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ статусу користувача надр.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові 26 січня 2023 року у справі №240/3379/19, від 27 вересня 2023 року у справі №240/3448/19.

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін регулює Порядок №615 (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 3 Порядку № 615 передбачається, що на кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки надається окремий дозвіл.

За змістом пункту 5 Порядку №615 дозволи надаються на такі види користування надрами:

геологічне вивчення родовищ корисних копалин;

геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

видобування корисних копалин;

геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ);

будівництво та експлуатація підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади тощо);

виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції.

За приписами пункту 2 цього Порядку дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, органом з питань надання дозволу, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

Також, абзацом першим пункту 4 Порядку №615 визначено, що дозвіл на видобування корисних копалин (промислову розробку їх родовищ) надається після проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин в установленому порядку чи апробації прогнозних (перспективних) ресурсів корисних копалин ДКЗ за умови подальшого затвердження нею таких запасів.

Відповідно до підпункту 1 пункту 8 Порядку №615, (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин), без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ, та подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів, а також видобування корисних копалин (для нафтогазоносних надр на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом трьох років, а в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України - десяти років з моменту надання дозволу.

Враховуючи положення абзацу першого пункту 4 Порядку №615, суд зазначає, що процедура отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин неможлива без попереднього проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин в установленому порядку.

Порядок і умови проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин визначає Порядок № 865 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом пункту 4 Порядку №865 державна експертиза та оцінка запасів корисних копалин проводиться ДКЗ України.

У абзаці першому пункту 7 Порядку №865 визначено, що Державна експертиза та оцінка запасів корисних копалин проводиться на підставі звітів, які містять в собі матеріали з геологічного вивчення родовищ корисних копалин, підрахунок їх запасів та техніко-економічне обґрунтування промислового значення (далі - геолого-економічна оцінка).

Абзацами першим, шостим пункту 9 Порядку № 865 встановлено, що матеріали геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин повинні містити, окрім іншого, документи, що засвідчують право на користування надрами.

У пункті 16 Порядку №865 закріплено правило, згідно з яким матеріали геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин подаються до ДКЗ користувачами надр або уповноваженими ними особами.

Вимоги до змісту, оформлення і порядку подання для державної експертизи та оцінки матеріалів геолого-економічної оцінки запасів родовищ конкретних видів корисних копалин затверджуються ДКЗ України (пункт 10 Порядку № 865).

Відповідно до вищезазначених приписів Порядку № 865, наказом ДКЗ України від 21 липня 2015 року №293 затверджено Методичні рекомендацій щодо змісту, оформлення і порядку подання на розгляд Державної комісії по запасах корисних копалин матеріалів геолого-економічних оцінок родовищ металічних та неметалічних корисних копалин (далі - Методичні рекомендації № 293), згідно з підпунктом 13.3 пункту 13 яких матеріали геолого-економічних оцінок розвіданих родовищ подаються в ДКЗ України користувачами надр, що мають спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення або розробки родовищ корисних копалин.

У разі коли склад і зміст зазначених матеріалів не відповідає вимогам відповідних нормативно-правових актів, ДКЗ утримується від оцінки запасів корисних копалин і всі подані матеріали повертає замовнику, про що вказано у пункті 24 Порядку № 865.

Згідно з приписами абзацу другого пункту 23 та пункту 28 Порядку № 865 рішення ДКЗ, що приймаються на пленарних засіданнях і оформляються протоколами, спрямовуються на реалізацію єдиної науково-технічної політики щодо проведення геолого-економічної оцінки, державного обліку і забезпечення повноти використання запасів родовищ корисних копалин, визначення ступеня їх підготовленості до промислового освоєння відповідно до законодавства.

Таким чином, чинними на момент виникнення спірних правовідносин законодавчими приписами чітко врегульовано процедуру надання спеціальних дозволів на користування надрами з метою їх видобування, в тому числі, без проведення аукціону у передбачених Кабінетом Міністрів України випадках, а також унормовано усі стадії такого процесу.

Проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин є одним з етапів у процедурі надання спеціальних дозволів на користування надрами з метою їх видобування. При цьому, матеріали геолого-економічної оцінки можуть бути затверджені ДКЗ України лише у разі, якщо останні подані користувачами надр, що мають спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення або розробки родовищ корисних копалин.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними в постановах від 16 червня 2021 року у справі №240/4936/18, від 23 жовтня 2019 року у справі №0640/4292/18, від 22 березня 2023 року у справі №806/2202/18, від 26 січня 2023 року у справі № 240/3379/19, від 27 вересня 2023 року у справі №240/3448/19, де Суд вказав про протиправність протоколу засідання колегії ДКЗ України, перш за все, з огляду на відсутність у відповідного заявника спеціального дозволу на користування надрами.

Як підтверджено матеріалами справи, Небилівська площа Івано-Франківської області є розвіданою. Детальна розвідка Небилівської площі Івано-Франківської області проведена у 1978 році, і саме на результатах документу Звіт про сейсмічні дослідження МОВ багаточисельними схемами спостережень з випробовуванням площадних систем в межах Бориславсько-Покутської зони Прикарпатського прогину Ясеновецькой площі, ЗУГРЕ Укргеофізика, 1978 рік, автор ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інв. № 41667, базується проведена на замовлення позивача геолого-економічна оцінка родовища, що також знайшло своє відображення в оскаржуваному спеціальному дозволі.

ТОВ ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ звернулося до ДКЗ України, яка спірним протоколом №4602 від 29.11.2018 розглянула матеріали геолого-економічної оцінки, подані позивачем, та прийняла рішення, яким визнано перспективні ресурси нафти та розчиненого газу Небилівської нафтогазоносної площі підготовленими до геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки з подальшим видобуванням вуглеводнів (промислова розробка) на умовах геолого-економічного ризику користувача надр, та апробовано поточні й початкові станом на 01.01.2018 перспективні ресурси нафти Небилівської площі.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що на момент подання документів до ДКЗ України ТОВ ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ не мало спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення або розробки родовищ корисних копалин.

Разом з тим, проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин є одним з етапів у процедурі надання спеціальних дозволів на користування надрами з метою їх видобування.

При цьому, матеріали геолого-економічної оцінки можуть бути затверджені ДКЗ лише у разі, якщо останні подані користувачами надр, що мають спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення або розробки родовищ корисних копалин.

Вказане спростовує доводи апелянтів про те, що надання Спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону може відбуватися на підставі матеріалів геолого-економічної оцінки.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2021 року у справі №0640/4277/18 зроблено висновок, що геологічне вивчення, як вид надрокористування на підставі спеціального дозволу на користування надрами, слід відрізняти від робіт та досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, які зареєстровані у Держгеонадрах України у відповідності до Порядку № 263. Державна реєстрація РДГВН є одним із етапів отримання в майбутньому спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовища. Державній реєстрації підлягають РДГВН, що проводяться на основі, зокрема, висновку щодо доцільності розподілу раніше затверджених запасів корисних копалин родовища (ділянки) на окремі об`єкти надрокористування, затвердженого в установленому порядку. Для проведення державної реєстрації виконавець РДГВН направляє заяву, до якої додаються документи, передбачені пунктом 1.7 наказу № 263. У разі невідповідності поданих документів вимогам пункту 1.7 розділу І цього Порядку у державній реєстрації РДГВН може бути відмовлено.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ, не будучи користувачем надр, не мало права на подання до ДКЗ України вищевказаних матеріалів геолого-економічної оцінки, а ДКЗ України була зобов`язана їх повернути замовнику, однак прийняла ці документи до розгляду і постановила, зокрема, визнати перспективні ресурси нафти та розчиненого газу Небилівської нафтогазоносної площі підготовленими до геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки з подальшим видобуванням вуглеводнів (промислова розробка) на умовах геолого-економічного ризику користувача надр, та апробати поточні й початкові станом на 01.01.2018 перспективні ресурси нафти Небилівської площі, чим допустила порушення вимог пунктів 9, 16, 24 Порядку № 865 й прийняла рішення, оформлене спірним протоколом, яке, за таких обставин, не відповідає вимогам законодавства.

Верховний Суд в постанові від 27 вересня 2023 року у справі №240/3448/19 звернув увагу на те, що відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу, тому умови щодо їх використання, зокрема надр без проведення аукціону, є особливо суворими та, як виняток, застосовується до суб`єкта, який забезпечив безумовне дотримання всіх вимог законодавства у сфері надрокористування для отримання спеціального дозволу на користування надрами. Лише зазначене у сукупності дає пільгове право на особливі умови використання надр, як національного багатства. Суд врахував, що видача спеціальних дозволів на використання надр через аукціон передбачає проведення процедур, які гарантують отримання від учасників такого аукціону найкращих умов, зокрема, щодо ціни дозволу, що безумовно максимально відповідатиме суспільним інтересам в розумінні статті 13 Конституції України. При цьому, лише видача спеціальних дозволів на користування надрами через аукціон повною мірою відповідатиме такому, передбаченому пунктом 7 частини другої статті 2 КАС України принципу прийняття рішення суб`єктом владних повноважень як рівність перед законом та запобігання всім формам дискримінації, а також принципам відкритості, прозорості та відповідальності, передбаченим статтею 2 Закону України Про центральні органи виконавчої влади.

Відповідно до статті 56 Кодексу України про надра основними вимогами в галузі охорони надр є, у томі числі додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

З огляду на вищевказане, з урахуванням положень Порядку №615, Порядку № 865 та Методичних рекомендацій № 293, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про протиправність протоколу засідання колегії ДКЗ України від 29.11.2018 №4602, прийнятого наказу Держгеонадра від 27.12.2018 № 521 та виданого на його підставі спеціального дозволу на користування надрами від 29.12.2018 № 4962.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним, обгрунтованим та скасуванню не підлягає.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії, параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачами в апеляційних скаргах обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційні скарги слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись ст. 308, 310, 313, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-ІНВЕСТ АКТИВ" та Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 380/22261/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повний текст постанови складено 21.05.2024