Ухвала

від 21.05.2024 по справі 460/9316/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/9316/23 пров. № А/857/23881/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Онишкевича Т. В.суддів -Сеника Р. П. Судової-Хомюк Н. М.з участю секретаря судових засідань Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 460/9316/23 позовну заяву Головного управління ДПС у Рівненській області залишено без задоволення. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №313832-5002-1716 від 08 травня 2018 року, №100740-5013-1716 від 27 березня 2019 року, №45916-5005-1716 від 16 квітня 2020 року, №450174-2405-1712 від 10 липня 2021 року. У частині визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми Ф № 4104-25 від 06 жовтня 2014 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 460/9316/23 без змін.

25 березня 2024 року представник ОСОБА_1 подала апеляційному суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення з питань розподілу судових витрат, у якій просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 16000 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Вирішуючи по суті вимоги заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, невирішення судом питання про судові витрати є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Згідно з частиною 1-4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Обов`язок подання до закінчення судових дебатів (до закінчення розгляду справи, у випадку її розгляду в порядку спрощеного або письмового провадження) доказів на підтвердження розміру понесених стороною судових витрат або заяви про те, що докази розміру судових витрат будуть надані після ухвалення судового рішення та протягом п`яти днів після закінчення розгляду справи прямо визначений у частині 7 статті 139, частині 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 16 червня 2022 року у справі № 380/3999/21.

В ухвалі від 10 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду виклав таку правову позицію:

«Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів.

Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдину можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Тому з уваги на процедуру розгляду скарги, положення частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України треба розуміти так, що сторона має заявити суду про необхідність розподілу витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення за скаргою. У такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи), можуть бути надані суду - для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, докази понесення яких не могли бути надані суду до ухвалення постанови - протягом п`яти днів після ухвалення постанови за скаргою.

Якщо докази на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, - за умови, що прохання про розподіл цих витрат буде заявлене суду до завершення розгляду справи - будуть надані по спливу п`яти днів після ухвалення судового рішення за скаргою - заява про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги - залишається без розгляду».

Як слідує з матеріалів справи, представником позивача до закінчення апеляційного розгляду справи вимоги про відшкодування судових витрат не заявлялись.

Окрім того, заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат подана апеляційному суду поштовим зв`язком 18 березня 2024 року.

З огляду на встановлене апеляційний суд дійшов висновку, що заявником не дотримано зазначених вимоги частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже заява представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 139, 143, 241, 243, 252, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 460/9316/23 щодо стягнення витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддями та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк