Ухвала

від 21.05.2024 по справі 460/24392/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про повернення касаційної скарги

21 травня 2024 року

м. Київ

справа № 460/24392/23

адміністративне провадження № К/990/17760/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Здолбунівської міської ради Рівненського району Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Здолбунівської міської ради Рівненського району Рівненської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Здолбунівської міської ради Рівненського району Рівненської області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду його заяви про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за кадастровим номером 5622684600:02:004:0176 площею 42,0000 га, яка розташована на території Новосільківської сільської ради Рівненського району Рівненської області за межами населеного пункту, за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про продаж вказаної земельної ділянки з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024, позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, Здолбунівська міська рада Рівненського району Рівненської області звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами загального позовного провадження.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

У касаційній скарзі як на підставу до відкриття касаційного провадження скаржник вказує пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що вбачає необхідність відступлення від висновку Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №800/304/17, якими керувалися суди першої та апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

Також, скаржник зазначає що висновок Верховного Суду у справі № 454/160/17 не є подібним до справи, що розглядається, оскільки вказаний висновок був сформований щодо застосування статті 118 Земельного кодексу України. Натомість, спірні правовідносини які склалися між позивачем та Здолбунівською міською радою Рівненського району Рівненської області регулюються статтею 128 Земельного кодексу України.

Як вбачається з касаційної скарги позивач оскаржує протиправну бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви про продаж земельної ділянки. Оскільки відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства не прийнято жодних рішень за результатами розгляду заяви позивача.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.02.2020 у справі №800/304/17 зазначено, що під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Таким чином, мотиви судів першої та апеляційної інстанцій, якими вони керувалися ухвалюючи оскаржувані судові рішення у повній мірі відповідають правовій позиції, наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №800/304/17, а доводи касаційної скарги жодним чином їх не спростовують.

Також скаржник лише формально посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

В касаційній скарзі скаржник вказує про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №800/304/17 водночас зазначає, що предмет спору у вищевказаному висновку Верховного Суду не є ідентичним до предмету спору у спірних правовідносин.

Верховний Суд звертає увагу, що вмотивоване обґрунтування необхідності відступу від висновку Верховного Суду полягає у доведенні того, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов`язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено судове рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Здолбунівської міської ради Рівненського району Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Здолбунівської міської ради Рівненського району Рівненської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко