Рішення

від 06.03.2024 по справі 214/3529/23

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/3529/23

2/214/992/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 березня 2024 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Попова В.В.,

при секретарі Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Комунального підприємства «Міський тролейбус» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через свого представника, звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з Комунального підприємства «Міський тролейбус» (далі - Відповідач) на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 19320 грн. 35 коп., моральну шкоду у розмірі 5000 грн., а також понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05 жовтня 2020 року, о 15 год. 47 хв., в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на пл. Горького, у тролейбуса марки «ЮМЗ-Т2», н/з НОМЕР_1 , який рухався по маршруту №24, під керуванням водія ОСОБА_3 , відбувся зрив струмоприймача, який в подальшому впав на автомобіль марки «Hyundai Getz», р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 та який належить на праві власності позивачу, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, що спричинило матеріальні збитки. Вказані факти та обставини підтверджуються постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.12.2020 року по справі про адміністративне правопорушення №214/7124/20, яка набрала законної сили та якою провадження про притягнення водія тролейбусу ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП було закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Між тим, згідно з Висновком експертного автотоварознавчого дослідження №220/20 від 19.11.2020 року по визначенню вартості матеріального збитку, виконаного судовим експертом автотоварознавцем Рейнюком О.В., розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки «Hyundai Getz», р/н НОМЕР_2 , склав 16820 грн. 35 коп., який позивач і просить стягнути з Відповідача на свою користь. Разом з тим, позивач також просить стягнути з Відповідача завдану йому моральну шкоду, що полягає в негативній зміні його життєвого устрою через необхідність витрачання часу на пошук адвоката, організації проведення експертного дослідження автомобіля, звернення до суду, тощо. Всі вказані обставини в своїй сукупності свідчать про наявність в його житті негативних явищ та зниження якості його життя, що пов`язано з пошкодженням належного йому автомобіля. Так, завдану позивачу моральну шкоду він оцінює у 5000 грн. Також, позивач просив стягнути з Відповідача на його користь понесені ним витрати на проведення експертного дослідження в сумі 2500 грн. та витрати, пов`язані з розглядом справи.

Позивач у судове засідання не з`явився, його представник надав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд розглянути справу за його відсутності та за відсутності позивача.

Представник відповідача у судове засідання також надав письмову заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог на підставі долученого до матеріалів справи відзиву на позов.

Так, із наданого відзиву убачається, що Відповідач не спростовує факту ДТП, яка сталась 05 жовтня 2020 року та внаслідок якої належний позивачу транспортний засіб зазнав пошкоджень. Між тим, зазначено, що позивач обґрунтовує розмір позовних вимог виключно на підставі наданого висновку експертного автотоварознавчого дослідження, але доказів понесення таких витрат не надає, у зв`язку з чим розмір завданих йому збитків є недоведеним. Разом з тим, зазначено, що позивач також не надав доказів, які б підтверджували вину працівника Відповідача ОСОБА_3 у скоєнні ДТП, що свідчить про відсутність обов`язку Відповідача нести цивільно-правову відповідальність за дії свого працівника за відсутності його вини. Що стосується вимог про стягнення компенсації моральної шкоди, то Відповідач вважає заявлений розмір не співмірним з доводами та обставинами, викладеними у позові.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступного.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, позивач є власником автомобіля марки «HyundaiGetz»,р/н НОМЕР_2 (а.с.14).

Як убачається з матеріалів справи та зі змісту постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.12.2020 року по справі про адміністративне правопорушення №214/7124/20, яка набрала законної сили, 05 жовтня 2020 року, о 15 год. 47 хв., в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на пл. Горького, у тролейбуса марки «ЮМЗ-Т2», н/з НОМЕР_1 , який рухався по маршруту №24, під керуванням водія ОСОБА_3 , відбувся зрив струмоприймача, який в подальшому впав на автомобіль марки «Hyundai Getz», р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, що спричинило матеріальні збитки (а.с.15-23).

Зазначеною вище постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.12.2020 року по справі про адміністративне правопорушення №214/7124/20, яка набрала законної сили, провадження про притягнення водія тролейбусу ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП було закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.22-23).

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 82 ЦПК України вирок судув кримінальномупровадженні,ухвала прозакриття кримінальногопровадження ізвільнення особивід кримінальноївідповідальності абопостанова судуу справіпро адміністративнеправопорушення,які набрализаконної сили,є обов`язковимидля суду,що розглядаєсправу проправові наслідкидій чибездіяльності особи,стосовно якоїухвалений вирок,ухвала абопостанова суду,лише впитанні,чи малимісце цідії (бездіяльність)та чивчинені воницією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Згідно з Висновком експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку №220/20 від 19.11.2020 року, виконаного на замовлення позивача судовим експертом Рейнюком О.В., за проведення якого позивачем було сплачено 2500 грн., розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки «Hyundai Getz», р/н НОМЕР_2 , складає 16820 грн. 35 коп. (а.с.24-49).

Відповідно до положеньст. 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідност.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі. До збитків відносяться витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1172ЦК України передбачено, що відповідальність за шкоду, завдану фізичній чи юридичній особі рішеннями, діями або бездіяльністю працівника під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків покладається на юридичну особу, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.

Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 1187ЦКУкраїни джереломпідвищеної небезпекиналежить визнаватибудь-якудіяльність,здійснення якоїстворює підвищенунебезпеку завданняшкоди черезнеможливість контролюза неюлюдини,а такождіяльність,пов`язануз використанням,зберіганням абоутриманням транспортнихзасобів,механізмів таобладнання,використанням,зберіганням хімічних,радіоактивних,вибухо-і вогненебезпечнихта іншихречовин,утриманням дикихзвірів,службових собакта собакбійцівських порідтощо,що створюєпідвищену небезпекудля особи,яка цюдіяльність здійснює,та іншихосіб. Оскількизазначена нормане міститьвичерпного перелікувидів джерелпідвищеної небезпеки(видівпідвищеної небезпечноїдіяльності),суд,беручи доуваги особливівластивості предметів,речовин абоінших об`єктів,що використовуютьсяв процесідіяльності,має правовизнати джереломпідвищеної небезпекитакож йіншу діяльність.До цихособливих властивостейслід відноситистворення підвищеноїймовірності завданняшкоди черезнеможливість повногоконтролю заними збоку людей. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166ЦК, особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч).

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При цьому, у п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Отже, відповідно до положень ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міський електричний транспорт» міський електричний транспорт - це складова частина єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метрополітену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів; об`єкти міського електричного транспорту - рухомий склад, контактні мережі, тягові підстанції, колії трамвайні та метрополітену, а також споруди, призначені для забезпечення надання транспортних послуг.

Відповідно до положень ст. 1, 13 Закону України «Про міський електричний транспорт» обов`язок утримування рухомого складу (трамвайні вагони, тролейбуси, вагони метрополітену) та інших об`єктів міського електричного транспорту (контактні мережі, тягові підстанції, колії трамвайні та метрополітену, а також споруди, призначені для забезпечення надання транспортних послуг) у належному стані покладається на перевізника - юридичну особу, яка в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, здійснюючи експлуатацію та утримання об`єктів міського електричного транспорту.

Відповідно дост.15Закону України«Про міськийелектричний транспорт»до складуміського електричноготранспорту входятьпідприємства,що надаютьтранспортні послуги,об`єкти міськогоелектричного транспорту,системи електропостачаннята зв`язку,будівлі таслужбові приміщення. Вимоги до технічного стану, обслуговування, ремонту об`єктів міського електричного транспорту та їх охорони встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про міський електричний транспорт» технічний і санітарний стан рухомого складу, який працює на маршрутах (лініях), та інших об`єктів міського електричного транспорту повинен відповідати вимогамПравил дорожнього руху,Правил експлуатації трамвая та тролейбуса,Правил технічної експлуатації метрополітену, а також нормам у цій сфері.

Згідно з пунктом 2.5 Правил експлуатації трамвая і тролейбуса, затверджених Наказом Міністерства юстиції України за №36 від 03.02.2020 року, підприємства здійснюють свою діяльність відповідно до Законів України «Про дорожній рух», «Про транспорт», «Про міський електричний транспорт» та інших нормативно-правових актів у сфері міського електричного транспорту. До основних функцій підприємств відносяться, зокрема, здійснення експлуатації об`єктів, споруд, систем, обладнання і устаткування відповідно до вимог нормативно-правових актів, цих Правил та технічної документації; проведення технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, інших об`єктів, систем електропостачання та зв`язку, обладнання та устаткування міського електричного транспорту.

Отже, з наданих суду доказів установлено, що дорожньо-транспортна пригода, яка трапилась 05 жовтня 2020 року та внаслідок якої було пошкоджено автомобіль марки «Hyundai Getz», р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , сталась через зрив струмоприймача у тролейбуса марки «ЮМЗ-Т2», н/з НОМЕР_1 , який рухався по маршруту №24, під керуванням водія ОСОБА_3 , тобто внаслідок технічної несправності тролейбуса, яка виникла під час його руху по маршруту, і ніяким чином не залежала від дій чи бездіяльності водія цього тролейбуса, власником якого є Відповідач і який зобов`язаний утримувати тролейбус в належному технічному стані.

Відсутність, при цьому, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, у діях водія тролейбусу, не може бути доказом відсутності вини Відповідача у спричиненні позивачу матеріальної шкоди внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та обставиною для звільнення від її відшкодування, позаяк саме на Відповідача, який є власником тролейбуса марки «ЮМЗ-Т2», н/з НОМЕР_1 , що рухався по маршруту, тобто використовувався за своїм цільовим призначенням, а також є роботодавцем ОСОБА_3 , який і керував зазначеним тролейбусом, як на власника джерела підвищеної небезпеки закон в першу чергу покладає обов`язок забезпечити належний технічний стан транспортного засобу та відповідальність за шкоду, завдану таким транспортним засобом через неналежне виконання обов`язку, пов`язаного із його належним утриманням та експлуатацією.

Доказів того, що вказана дорожньо-транспортна пригода та як її наслідок завдання шкоди позивачу, сталась внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, що могло б розглядатись як обставина для звільнення Відповідача як особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, від обов`язку відшкодування шкоди, матеріали справи не містять.

Разом з тим, суд зазначає, що Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами розмір заявленої позивачем шкоди, а тому позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, завданої останньому внаслідок пошкодження належного йому автомобіля, у розмірі 16820 грн. 35 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Також підлягають стягненню з Відповідача на користь позивача витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку, спричиненого позивачу, у розмірі 2500 грн.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з Відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповіднодо ч.ч.1-3ст.23ЦК Україниособа маєправо навідшкодування моральноїшкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ.Моральна шкодаполягає,зокрема удушевних стражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої,членів їїсім`їчи близькихродичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.п.3, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість подовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В обґрунтування спричинення моральної шкоди позивач посилався на негативні зміни його життєвого устрою та зниження якості його життя, що пов`язано з пошкодженням належного йому автомобіля, необхідність витрачання часу на пошук адвоката, організації проведення експертного дослідження автомобіля, звернення до суду, тощо, що завдало йому додаткових незручностей.

Так, суд погоджується із зазначеними вище доводами позивача, позаяк вказані обставини в своїй сукупності свідчать про наявність в його житті негативних явищ та зниження якості його життя, що пов`язано з пошкодженням належного йому майна, однак разом з тим приходить до висновку про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди з 5000 грн. до 1000 грн., який вважає, що відповідатиме вимогам розумності, виваженості та справедливості та не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не призведе до його збагачення та при встановлених обставинах становитиме достатньо справедливу сатисфакцію.

Таким чином, зважаючи на вище викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з Відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 82, 89, 95, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Стягнути зКомунального підприємства«Міський тролейбус»(кодЄДРПОУ 34811465,адреса:Дніпропетровська область,м.Кривий Ріг,вул.Дніпровське шосе,22)на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_1 )16820(шістнадцятьтисяч вісімсотдвадцять)грн.35коп.-в рахуноквідшкодування матеріальноїшкоди,спричиненої внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди,2500(двітисячі п`ятсот)грн.00коп.-в рахуноквідшкодування витрат,пов`язаних ізпроведенням експертногоавтотоварознавчого дослідженняпо визначеннюматеріального збитку,1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. - в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В.Попов.