Рішення

від 22.05.2024 по справі 242/749/24

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 242/749/24

Провадження № 2/242/295/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-3 м.Селидове» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно рішення Селидівської міської ради від 25.04.2012 р. № 6/21-549 будинок АДРЕСА_1 передано на баланс ОСББ «Союз-3 м.Селидове». Протоколом загальних зборів засновників ОСББ № 2 від 10.03.2012 р. розмір внесків на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна затверджено у розмірі 2 грн./кВ.м загальної площі приміщення. У період з 01.04.2014 р. по 01.06.2019 р. боржник ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , систематично не вносив внески на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 14046,94 грн. , яку просив стягнути з відповідача, а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Заяви та клопотання сторін.

Заяв та клопотань по справі не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 01.05.2024 року провадження у зазначеній цивільній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у "розумні строки". Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі "Странніков проти України", де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі „розумності строку".

З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, щозгідно рішення Селидівської міської ради від 25.04.2012 р. № 6/21-549 будинок АДРЕСА_1 передано на баланс ОСББ «Союз-3 м.Селидове».

Протоколом загальних зборів засновників ОСББ № 2 від 10.03.2012 р. розмір внесків на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна затверджено у розмірі 2 грн./кВ.м загальної площі приміщення, що підтверджується Протоколом загальних зборів № 2 від 10.03.2012 р.

У період з 01.04.2014 р. по 01.06.2019 р. боржник ОСОБА_1 систематично не вносив внески на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 14046,94 грн., що підтверджується наданим розрахунком.

Заперечень та доказів щодо спростування вимог позивача відповідачем не надано. Оскільки відповідач добровільно не оплатив заборгованість, вона підлягає стягненню в примусовому порядку у розмірі 14046, 94 грн.

Також, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у розмірі 3028,00 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ОСББ «Союз-3 м.Селидове» було створено з метою забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території та діє у відповідності зЗаконом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»та Статутом від 2016 р. (в новій редакції).

Згідно п.2.1 Статуту ОСББ «Союз-3 м.Селидове» метою створення об`єднання є забезпечення захисту прав співвласників та дотримання ними обов`язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Згідно п.11.1 Статуту за його порушення та порушення законних рішень статутних органів співвласники несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

За змістомст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст.ст. 525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно дост. 385 ЦК України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Відповідно до ч. 2ст. 382 ЦК Україниусі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно зст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року №2866-III(далі - Закон №2866) об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно ст. ст.4,12 Закону № 2866, об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цимЗакономта статутом об`єднання.

Статтею 1 Закону № 417передбачено, що управління багатоквартирним будинком полягає у вчиненні співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Відповідно дост. 10 Закону № 2866, вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6ст. 13 Закону № 2866).

Згідно положень п. 11 ст. 10 Закону № 417рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.

Згідно п. 5 ч. 1ст. 7 Закону України № 417співвласники зобов`язані виконувати рішення загальних зборів.

Відповідно дост. 15 Закону № 417співвласник зобов`язаний забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до ч. 6ст. 22 Закону № 2866, для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання.

Згідно частині 2статті 8 Закону № 2866, кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно достатті 15 Закону №2866співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності ( ч.1ст. 20 Закону № 2866).

Згідно з частинами 5, 8 ст. 22 Закон у № 2866 у разі, якщо правління об`єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором із постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об`єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об`єднання комунальних послуг. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об`єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості з плати за відповідними рахунками у примусовому порядку.

Як передбачено частинами 2, 3 ст. 23 Закону № 2866, власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов`язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Закон № 417, який набрав чинність 01.07.2015 року, визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Відповідно до ч. 2ст. 4 Закону № 417власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (ч. 2ст. 7 Закону № 417).

Згідно з ч.1ст. 9 вказаного Закону№ 417, управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно до ч. 2ст. 12 Закону № 417, витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Варто зазначити, що ОСББ не надає співвласникам жодних послуг, зокрема, житлово-комунальних в тому сенсі, що ОСББ не є і не може бути виконавцем послуг у відносинах із співвласниками.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у листі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26.04.2011 №7/15-4687, надавання послуг має на увазі отримання прибутку від господарської діяльності, а ОСББ відповідно до ч. 4Закону №2866 створюється як непідприємницьке товариство, має статус неприбуткової організації та не має на меті отримання прибутку. ОСББ лише збирає та акумулює кошти співвласників, оплачує спільні витрати (в тому числі на утримання будинку та прибудинкової території), які ОСББ здійснює відповідно до статуту й затвердженого кошторису.

Отже, визначенізакономмета і предмет діяльності ОСББ не передбачають провадження об`єднанням господарської діяльності, а тому ОСББ не є суб`єктом господарювання і не може бути виробником або виконавцем житлово-комунальних послуг відповідно доЗакону України «Про житлово-комунальні послуги»(№1875- IV від 24.06.2004, чинний на момент створення ОСББ).

Водночас за ч. 2ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189, не є предметом регулювання цьогоЗаконувідносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно достатті 22 Закону № 2866.

Тому співвласники сплачують в ОСББ не за послуги, а внески на відшкодування витрат на управління будинком.

ОСББ як юридична особа не потребує житлово-комунальних послуг, їх потребують співвласники Будинку. У зв`язку з цимстаттею 22 Закону №2866визначено особливості укладення ОСББ договорів про надання житлово-комунальних послуг: об`єднання за договором з постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг.

Варто зауважити, що наведені нормиЗакону №2866є спеціальними відносно нормист. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV, яка регулює укладання договорів у багатоквартирному будинку, оскільки положеннястатті 22 Закону №2866визначають порядок оплати комунальних послуг та укладення відповідних договорів у багатоквартирних будинках, де створено ОСББ, а не в багатоквартирних будинках загалом.

Обов`язок утримання майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. Витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їх часток співвласника незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 916/2197/13 (№ 3-28гс15), від 11.11.2015 у справі № 914/189/14 (№ 3-945гс15), від 27.01.2016 у справі № 904/8242/14 (№ 3-1028 гс15) та постановах Верховного Суду від 14.12.2017 у справі №910/582/17, від 22.05.2018 у справі №910/12065/17.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного та інших фондів, встановлюється загальними зборами Об`єднання відповідно до законодавства та Статуту.

Відповідно до правового висновку, до якого дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21.01.2020 року у справі 910/1395/19, законодавством на відповідача, як на члена ОСББ та на особу, у повному господарському віданні якої перебуває належне державі на праві власності майно, покладено обов`язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів ОСББ, якими зокрема є загальні збори учасників та правління ОСББ.

Положеннямист. 611 ЦК Українипередбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, ОСББ «Союз-3 м.Селидове», яке створено із метою управління і забезпечення експлуатації нерухомого майна, фактично здійснювало управління вказаним житловим будинком та несло витрати по його утриманню, а відповідач, який є власником нерухомості у цьому будинку, не відмовлявся від вказаних послуг, отримував їх, проте не оплачував їх вартість, а тому наявні підстави для стягнення заявленої позивачем заборгованості.

У відповідності зіст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Виходячи з вимогст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст. ст.2,11,12,13,76-81,259,263-265,268,280- 281,284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимогиОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-3 м.Селидове», код ЄДРПОУ 38033425, юридична адреса: Донецька область, м.Селидове, бул.Гоголя 10, до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрован за адресою: АДРЕСА_2 , про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-3 м.Селидове» заборгованість зі сплати внесків на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна у розмірі 14046 грн. (чотирнадцять тисяч сорок шість) грн.. 94 коп. та судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя