Рішення

від 17.05.2024 по справі 211/1089/24

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/1089/24

Провадження № 2/211/1302/24

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

17 травня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ткаченко С.В.,

за участю секретаря судового засідання Бірж Д.В.,

у відсутність сторін,

розглянувши в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Українська товарна біржа «ТБУ», про визнання права власності за набувальною давністю на частину домоволодіння,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на 1/2 частки житлового будинку з господарчими спорудами по АДРЕСА_1 , посилаючись фактичну належність їй цієї частки будинку на підставі укладеного на товарній біржі договору. В обґрунтування вимог зазначено, що 10 липня 1999 року між нею та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку «А» за АДРЕСА_1 житловою площею 33,6 кв.м., загальною 59,3 кв.м., 1/2 частину сараю «Б», 1/2 частину сараю «В». Вказаний договір було укладено на Українській товарній біржі «ТБУ» без нотаріального посвідчення угоди. Інша частина будинку належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Починаючи з 1999 року вона безперервно володіла вказаною часткою домоволодіння, проживала в будинку, сплачувала вартість комунальних послуг , однак коли вирішила розпорядитися належним їй майном, при зверненні до нотаріуса дізналась про неможливість продажу будинку у зв`язку з відсутністю нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу частини домоволодіння. Рішенням суду від 17.01.2023 їй було відмовлено у задоволенні позову про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, рішення в частині відмови залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02.05.2023. Тому вважає єдиною можливість захисту її порушеного права власності звернення до суду з позовом про визнання права власності на вказаний будинок за набувальною давністю та просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 01 03 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено по справі підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 15 04 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Встановлено загальний порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про розгляд справи за їх відсутності, на вимогах наполягає.

Відповідач ОСОБА_2 причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення міститься й у статті 321 ЦК України.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, згідно наданої до суду копії договору купівлі-продажу нерухомості реєстраційний № 460552, укладеного 10 липня 1999 року на Українській товарній біржі, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_4 придбала 1/2 частку житлового будинку «А» за АДРЕСА_1 житловою площею 33,6 кв.м., загальною 59,3 кв.м., 1/2 частину сараю «Б», 1/2 частину сараю «В», який належав продавцю на підставі рішення суду від 22.12.1978. Нотаріально сторони договір не посвідчили.

При укладенні шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».

Право власності на іншу 1 / 2 частку домоволодіння за АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 листопада 2021 року.

Відповідно до частини першої статті 344ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 449/570/19 (провадження № 61-3711св21) зазначено, що «згідно із статтею 328ЦК України набувальна давність є однією із підстав набуття права власності.

Положення інституту набувальної давності регулюють один із первинних способів набуття права власності, тобто це є таким способом, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередньому титулі права власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першійстатті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми права про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналіз категорії добросовісності заволодіння майном як умови набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344ЦК України дає підстави для висновку, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного права означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно реалізовувати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки. При вирішенні таких спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Добросовісний володілець майна у момент заволодіння ним не знає (не може і не повинен знати) про неправомірність такого заволодіння майном, а також про те, що він не став його власником. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для набуття права власності на нього.

Йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, а так само про те, що він володіє чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном як своїм власним.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх наведених умов у сукупності.

Відсутність добросовісності у позивача під час заволодіння ним спірним майном як власним звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України».

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Установивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, а саме, що позивач ОСОБА_1 була впевнена, що являється власником 1 / 2 частини придбаної за укладеним на товарній біржі договором купівлі-продажу, добросовісно заволоділа часткою нерухомого майна, не знала про те, що не стала його власником з підстав відсутності нотаріального посвідчення договору та реєстрації в органах бюро технічної інвентаризації, впевнена в тому, що на це майно не претендують інші особи і вона отримала це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для набуття права власності на нього (придбання на товарній біржі), суд вважає, що позивачем доведено наявність усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю.

При цьому право власності за набувальною давністю визнається на підставі відомостей щодо частки придбання спірного домоволодіння, вказаних у договорі купівлі-продажу нерухомості від 10 липня 1999 року.

У зв`язку з відсутністю вимоги про відшкодування судових витрат, на підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст.321, 344 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності за набувальною давністю на 1/ 2 частку домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомості реєстраційний № 460552 від 10 липня 1999 року укладеного на Українській товарній біржі «ТБУ».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: С. В. Ткаченко