Справа № 182/1912/22
Провадження № 2/0182/1463/2024
У Х В А Л А
Іменем України
16.05.2024 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого-судді Кобеляцької-Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Авраменко Артем Станіславович, до Фермерського господарства "Бутенко Микола Васильович" про витребування земельної ділянки, -
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Авраменко Артем Станіславович, до Фермерського господарства "Бутенко Микола Васильович" про витребування земельної ділянки.
Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 16 травня 2022 року головуючим суддею будо обрано Багрову А.Г.(а.с.34). Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2022 року по даній справі в порядку загального позовного провадження було відкрито провадження. Згідно рішення Вищої Ради правосуддя №527/0/15-23 від 25 травня 2023 року, суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Багрова А.Г. була звільнена з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с.127). Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 29 червня 2023 року головуючим суддею будо обрано Кобеляцьку-Шаховал І.О. (а.с.128-129). Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2023 року дану справу було прийнято до свого провадження (а.с.134).
Розгляд справи було призначено на 26 лютого 2024 року, однак, слухання справи було відкладено у зв`язку з поданням представника відповідача клопотання про відкладення справи.
Повторне судове засідання було призначено на 16 травня 2024 року, однак, позивачка та її представник, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, про що свідчать поштові повідомлення та довідки про доставку повідомлення, в судове засідання не прибули, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надали. Також, і відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не прибув, при цьому, від його представника ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява про закриття провадження, в порядку ст.255 ЦПК України. В обгрунтування заяви посилається на те, що в даній справі наявні підстави, визначенні п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, а саме: відсутній предмет спору. При цьому, зазначає, що договір оренди земельної ділянки, відповідно до положень ч.1 ст.210 ЦК України, ст.125 ЗК України, ч.5 ст.6, ст.17 Закону України «Про оренду землі», ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є вчиненим з моменту державної реєстрації цих прав, а саме: право оренди виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно, земельна ділянка за договором оренди вважається переданою орендодавцем орендареві теж з моменту державної реєстрації права оренди (ст.17 Закону України «Про оренду землі»). Так, 21 березня 2011 року між ФГ «Бутенко М.В» та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, площею 7,950 га, що розташована на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. Між сторонами погоджено та у пункті 37 договору оренди землі зазначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Тобто, підписуючи договори оренди землі, позивач розуміла, що даний договір буде фактично укладений не тільки після підписання, а й після його державної реєстрації. 27.12.2013 року державним реєстратором Нікопольського МУЮ Дніпропетровської області було зареєстровано право оренди, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 21.03.2011 року, а, відтак, як зазначено у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, строк дії договору оренди закінчується 26.12.2023 року. При цьому, як на підставу п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, представник відповідача посилається на ВП ВС, аналізуючи ст.ст.18, 20 ЗУ «Про оренду землі», які на момент розгляду спору вже виключені, норми ЗК України, а саме: ст.125, ст.126 та норми ЦК України, а саме: ст.631, ст.640,які намомент розглядуспору змінені,сторони вдоговорі орендиземлі маютьправо зазначатипро моментпочатку діїта моментприпинення цьогодоговору.В даномувипадку, момент укладеннядоговору,а,відтак,й початокперебігу строкуйого дії,сторони визначилита пов`язализ моментомдержавної реєстраціїдоговору. Договір оренди землі вважається укладеним та розпочинає свою дію з моменту державної реєстрації такого договору, а не з моменту нотаріального посвідчення чи підписання сторонами (ВП/ВС у справі № 322/1178/17 від 15 січня 2020 року). Відтак, враховуючи те, що договір оренди землі від 21.03.2011 року було зареєстровано 27.12.2013 року, відповідно дата його укладення є з моменту державної реєстрації, тобто, 27.12.2013 року, відповідно, строк дії договору оренди закінчено 26.12.2023 року. Так, станом на 26.02.2024 року, строк дії договору оренди землі сплив 26.12.2023 року, а, відтак, відсутній і предмет спору. Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року по справі № 638/3792/20, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв?язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Тому, враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить суд закрити провадження по справі в зв?язку з відсутністю предмету спору.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, а також розглянувши заяву представника відповідача про закриття провадження у справі, дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1ст.13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1ст.2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими, відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права, до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Так, у правових висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16), які також враховані та на які міститься посилання в постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 136/2211/15-ц (провадження № 61-5839св18), так само йдеться про те, що моментом укладення договору оренди земельної ділянки є день, коли сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору і скріпили його своїми підписами, однак договір набирає чинності в момент його державної реєстрації. Верховний Суд України також зробив висновок, що строк дії спірного договору оренди земельної ділянки починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані його умови, стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін (постанови Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 532/129/16-ц (провадження № 6-2777цс16) та від 07 червня 2017 року у справі № 634/769/15-ц (провадження № 6-872цс17).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 січня 2019 року у справі № 917/108/18 указано, що набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто, коли договір як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані його умови, стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.
Цивільним кодексом Українияк станом на момент укладення між сторонами договорів оренди, так і в чинній редакції, не містить такої правової конструкції, як «набрання договором чинності». Моментом, з яким пов`язується дія договору як регулятора для відносин сторін, є момент укладення договору, якщо сторони не передбачили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (частина третястатті 631 ЦК України). Тому, відповідно до статті210, частини третьої статті640 ЦК України(в момент укладання між ОСОБА_1 та ФГ "Бутенко Микола Васильович") моментом укладення договору був момент здійснення його державної реєстрації.
Позивачка, як на підставу звернення до суду з даним позовом послалась на ту обставину, що 21 березня 2011 року, уклавши з відповідачем по справі договір оренди землі, вони погодили, що договір оренди набуває чинності після підписання та його державної реєстрації. Тобто, фактично, позивачкою, з посиланням на пункти договору оренди, не заперечується той факт, що договір набирає чинності з моменту його підписання та державної реєстрації (а.с.7-10). При цьому, вказує, що, у відповідності до ЗУ «Про оренду землі», відповідач у визначений законом строк державну реєстрацію не провів та спірний правочин, на її думку, не зареєстрував. Проте, як вбачається з інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 234739684 від 30 листопада 2020 року, державну реєстрацію земельної ділянки, з приводу якої існує спір, було проведено 24 грудня 2013 року (а.с.11-12), що не заперечується й позивачкою, оскільки в позовній заяві містилось посилання на ту обставину, що державна реєстрація була проведена 24 грудня 2013 року, проте, вважає, що з 01 січня 2013 року набрали чинності зміни до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту ст.ст.182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а з ЗУ «Про оренду землі» були виключені ст.18 та ст.20 про обов`язковість державної реєстрації оренди землі, а тому після 01 січня 2013 року відповідач не міг зареєструвати спірний правочин.
Проте, згідно з умовами договору оренди землі п.37, передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с.10) та, згідно з п.6, вищевказаний договір оренди було укладено на строк 10 років (а.с.7). Тобто, в даному випадку, та з урахуванням вимог закону і матеріалів справи, а також викладених обставин, які в свою чергу дають суду підстави вважати, що строк дії договору оренди від 21 березня 2011 року, який зареєстрований 24 грудня 2013 року, закінчився. При цьому, дана підстава у суду сумніву не викликає, оскільки позивачкою та її представником в позовній заяві містилась дата щодо укладання договору оренди з посиланням на його строк дії. Попри це, позивачка, з посиланням на вимоги закону, у відповідності до ст.16 ЦК України, як спосіб захисту її порушеного права, просить суд витребувати у Фермерського господарства «Бутенко Миколи Васильовича» земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровим номером 1222982800:04:055:0791, що розташована на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. Тобто, з урахуванням заявлених вимог, підстав для звернення до суду з даним позовом, а також визначеного строку дії договору оренди, суд вважає, що фактично підстави щодо порушення прав позивачки як власниці земельної ділянки на даний час відсутні і на момент ухвалення рішення по даній справі поновленню, шляхом витребування земельної ділянки з ФГ « ОСОБА_3 », не підлягають.
Відповідно достатті 41 Конституції України,кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатись своєю власністю. Право власності є непорушним.
Згідно з частинами другою та третьоюстатті 13 ЦК України,при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Устатті 11 ЦК Українинадано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Однією з таких підстав є, відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України,договори та інші правочини.
Вказані обставини мають певний часовий проміжок дії, який має початок та закінчення.
У частині першійстатті 251 ЦК Українистрок визначено як певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третястатті 251 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені устатті 203 ЦК України.
Згідно із частиною третьоюстатті 6 ЦК України,сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
У частині першійстатті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тому вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто, сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.
Устатті 792 ЦК Українипередбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.
На час підписання договору оренди, 21 березня 2011 року, частина другастатті 124 ЗК Українипередбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
У частині другійстатті 125 ЗК Українивказано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється, відповідно дозакону, передбачена у частині другійстатті 126 ЗК України.
Спеціальнимзаконом, що регулює спірні правовідносини, єЗакон № 161-XIVу редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Устатті 13 Закону № 161-XIVнадано визначення договору оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 цього Закону № 161-XIV).
Згідно зістаттею 18 названого Закону,договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Статтею 20 Закону № 161-XIVпередбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
Момент укладення договору визначено у статтях638,640 ЦК України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо, відповідно до акта цивільного законодавства, для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотримались письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізуЦК Україниможна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.
Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями18,20 Закону № 161-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Верховний Суд України вказував, що поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено і у мотивувальних частинах постанов від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).
УЦК Українипередбачено, як визначення строку, так і початок перебігу строку та його закінчення.
Статтею 252 ЦК Українивказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина першастатті 253 ЦК України).
Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина першастатті 254 ЦК України). Переважна більшість правовідносин, які урегульовані нормами цивільного законодавства, є відносинами, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів та нормальна реалізація ними суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків. Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків.
Це загальне правило закріплено устатті 631 ЦК України, зокрема, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Разом з тим у частині третій вказаної статті обумовлено, що сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Момент укладення договору передбачений устатті 640 ЦК Україниі пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.
У спеціальномуЗаконі № 161-XIVвказано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18).
За таких обставин, можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства. Разом з тим якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальнимЗаконом № 161-XIV, який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації. Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якимизаконпов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.
Такі висновки щодо набрання чинності договором оренди земельної ділянки зроблено у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16), у мотивувальній частині якої міститься роз`яснення аналогічного розуміння правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13).
Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним. Разом з тим, реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.
Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що, відповідно до частини третьоїстатті 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності не збігаються (частина другастатті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки, відповідно до частини третьоїстатті 640 ЦК України,є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьоїстатті 631 ЦК України.
У постановах від 07 червня 2017 року у справі № 634/769/15-ц (провадження № 6-872цс17), від 18 січня 2017 року у справі № 532/129/16-ц (провадження № 6-2777цс16) та від 13 грудня 2013 року у справі № 1106/2791/2012 (провадження № 6-127цс13) Верховний Суд України звернув увагу на ситуацію, коли у договорах оренди сторони не вказали календарного терміну початку перебігу строку договору оренди, однак, зауважили, що договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації. У цих постановах Верховний Суд України зробив висновок, що моментом початку строку дії договору є саме набрання ним чинності.
Так, з урахуванням вищевикладеного, суд, вкотре, звертає увагу на те, що договір оренди між сторонами було укладено 21 березня 2011 року та набуває чинності після підписання та його державної реєстрації, тобто, сторонами було погоджено умови набрання чинності договору оренди, а також права та обов`язки як орендаря так і орендодавця. Проте, при ознайомленні з долученим договором оренди, який, в свою чергу, не містить відомостей та зазначення щодо обов`язку орендаря, та, в тому числі, щодо терміну держаної реєстрації після його підписання, а тому, згідно матеріалів справи, реєстрація правочину була проведена 24 грудня 2023 року, із строком дії - до 26 грудня 2023 року, з правом прологації (а.с.1 зворот), що, в даному випадку, свідчить про той факт, що момент укладення договору та строк його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору. Інших строків чи термінів ані договір оренди, ані витяг з реєстру не містять.
Тому, суд приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що строк дії договору закінчився та вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених устатті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).
Згідно із частиною другою статті 90 ЗК України,порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.
Суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першоїстатті 3 ЦК Українита враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно із частиною другоюстатті 5 ЦПК України,у випадку, якщозаконабо договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Тобто, представник позивача ОСОБА_4 , звертаючись до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 , вважає, що, в даному випадку, є об`єктивні обставини, які вказують на порушення прав його довірительки, проте, з урахуванням вимог закону та обставин справи, суд вважає, що на теперішній час предмет позову відсутній, оскільки строк договору оренди сплив, докази того, що відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою, ані позивачем, ані її представником надано не було, як й не було надано доказів на підтвердження того факту, що позивачка протягом одного місяця від дати закінчення строку дії договору оренди виявила бажання (щодо його поновлення на тих самих умовах та на той самий строк) або, в іншому випадку, заперечувала щодо припинення строку його дії, та дає суду підстави вважати, що спір між сторонами відсутній.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України,суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що провадження у справі, у відповідності до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, необхідно закрити, оскільки, з урахуванням обставин справи, суд приходить до висновку, що предмету спору відсутній.
Керуючись ст.ст. 206, 255, 256, 260 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Справуза позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Авраменко Артем Станіславович, до Фермерського господарства "Бутенко Микола Васильович" про витребування земельної ділянки закрити у зв`язку із відсутністю предмету спору.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал
Суд | Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 16.05.2024 |
Оприлюднено | 23.05.2024 |
Номер документу | 119192993 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: |
Цивільне
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Кобеляцька-Шаховал І. О.
Цивільне
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Кобеляцька-Шаховал І. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні