Рішення

від 21.05.2024 по справі 442/3144/24

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/3144/24

Провадження №2/442/879/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючого судді Хомик А.П., розглянувши в приміщенні суду в м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Газ-ВФ», третьої особи - ОСОБА_2 про звільнення з роботи та внесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просить визнати припиненими трудові відносини між ТзОВ «Регіон-Газ-ВФ», та директором ОСОБА_1 на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням з 27.02.2023 з внесенням відповідних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позов мотивує тим, що вона згідно до рішення ТзОВ «Регіон-Газ-ВФ» від 25.08.2021 року була призначена керівником юридичної особи ТзОВ «Регіон-Газ-ВФ» з 28.08.2021 року на підставі рішення учасника ТзОВ «Регіон-Газ-ВФ» ОСОБА_2 . Згідного до п.3 даного рішення її, на підставі виниклих у них трудових відносин було як новопризначеного керівника зобов`язано подати документи для внесення змін до єдиного реєстру (Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) відповідно до чинного законодавства. Нею було подано такі документи та внесено відповідні зміни. В подальшому підприємство ТзОВ «Регіон -Газ -ВФ» перестало вести свою господарську діяльність.

Під час введення в Україні військового стану учасник товариства та його засновник ОСОБА_2 виїхав з території України за кордон. Де на даний час він точно перебуває їй не відомо. На даний час вона хоче піти на іншу роботу, пов`язану з державною службою. Вона звернулась до державного реєстратора з проханням виключити відомості про те, що вона є директором ТзОВ «Регіон -Газ-ВФ». На прийомі у державного реєстратора їй було роз`яснено, що виключення її з числа директорів ТзОВ можливо лише за нотаріальною згодою учасника товариства, а якщо такої згоди не має - виключно на підставі рішення суду, а тому змушена звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою від 18.04.2024 провадження в зазначеній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін на 21.05.2024.

Копію ухвали з позовною заявою та додатками направлено сторонам.

06.05.2024 від ОСОБА_2 надійшла заява в якій останній не заперечує проти звільнення ОСОБА_1 з посади директора.

Від ТзОВ «Регіон -Газ-ВФ» відзиву на позов не надходило.

Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням ТзОВ «Регіон-Газ-ВФ» від 25.08.2021 року ОСОБА_1 була призначена керівником юридичної особи ТзОВ «Регіон-Газ-ВФ» з 28.08.2021 року на підставі рішення учасника ТзОВ «Регіон-Газ-ВФ» ОСОБА_2 .

Також встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю ТзОВ «Регіон-Газ-ВФ», керівником якого є ОСОБА_1 .

Згідно наказу №3 від 27.02.2023 «Про звільнення з роботи», виданого ТзОВ «Регіон-Газ-ВФ», ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади директора за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП.

З роз`яснень Першого заступника Міністра Міністерства юстиції України Є.Горовець встановлено, що виключення позивачки з числа директорів ТзОВ можливо лише за нотаріальною згодою учасника товариства, а якщо такої згоди не має - виключно на підставі рішення суду

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кодекс законів про працю встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися ст. 38 КзПП та ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даною норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

У пункті 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Верховний Суд у своїх постанові від 03.07.2019р. по справі № 520/11437/16-ц (провадження № 61-11763св18), розглядаючи спір про звільнення з посади директора товариства та зобов`язання вчинити певні дії, зазначив про таке.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.12.2019р. у справі №758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначено, що «установлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою усіх учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, передача печатки, документів уповноваженій особі свідчать про те, що позивач дотримався процедури звільнення із займаної посади директора товариства. Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Водночас особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими».

Аналогічної позиції дотримався Верховний Суд у Постанові від 17.03.2021р. у справі №761/40378/18 (провадження № 61-18255св19).

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона просить суд визнати припиненими трудові відносини між ТзОВ «Регіон-Газ-ВФ», та директором ОСОБА_1 на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням з 27.02.2023 з внесенням відповідних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

У частині 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

В указаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

З огляду на наведене, позовні вимоги про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити певні дії підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 12, 81, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ухвалив :

Позов задоволити.

Визнати припиненими трудові відносини між ТзОВ «Регіон-Газ-ВФ» та директором ОСОБА_1 на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням з 27.02.2023 з внесенням відповідних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон-Газ-ВФ», код ЄДРПОУ: 33853420, юридична адреса: вул. Дрогобицька, 91, с.Брониця Дрогобицького району Львівської області.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Дата складення повного судового рішення 21 травня 2024 року.

Головуючий суддя Хомик А.П.