Ухвала

від 22.05.2024 по справі 748/674/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №6/748/51/24

Єдиний унікальний № 748/674/24

У Х В А Л А

22 травня 2024 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Майбороди С.М.,

за участю секретаря Пасько К.П.,

провівши судове засідання в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

09 квітня 2024 року, згідно поштового відправлення, представник заявника ОСОБА_2 звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 із заявою, в якій просила визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ, виданий Чернігівським районним судом Чернігівської області від 16.02.2024 № 748/674/24 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 12 лютого 2024 року та до досягнення дітьми повноліття. Заявник вважає, що вказаний судовий наказ не підлягає виконанню, оскільки діти проживають разом з батьком та знаходяться на його утриманні. Мати дітей ОСОБА_3 з грудня 2023 року самоусунулась від своїх материнських обов`язків, разом з дітьми та їх батьком не проживає.

В судове засідання заявник та його представник не з`явились. Представник заявника надала заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати за їх відсутності.

Стягувач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином.

Суд визнав можливим проводити розгляд справи у відсутності її учасників.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи,16.02.2024 року Чернігівським районним судом Чернігівської області у справі № 748/674/24 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 12 лютого 2024 року та до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до ч. 5ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У разі видачі судового наказу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Згідно з ч. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до п. п. 4 і 5 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянутий за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, закон передбачає можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Отже, до підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто, об`єктивно відсутній обов`язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто, випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.

При цьому, словосполучення «або з інших причин» стосується саме відсутності (припинення) обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

З аналізу наведених норм процесуального права вбачається, що законодавцем передбачено судовий спосіб захисту прав боржника у разі якщо стягувач не визнає відсутність обов`язку боржника.

Звертаючись до суду із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, заявник посилається на те, що діти проживають разом з ним та перебувають на його утриманні і у ОСОБА_3 були відсутні підстави для звернення до суду із заявою про стягнення з нього аліментів.

На думку заявника, факт проживання дітей разом з ним свідчить про припинення у нього обов`язку з виконання судового наказу про стягнення аліментів.

Відповідно дост. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять належних доказів припинення зобов`язань ОСОБА_1 за судовим наказом, яким з нього стягнуто аліменти на утримання дітей.

Крім цього, судом встановлено, що заява про видачу судового наказу подана матір`ю дітей про стягнення аліментів з батька дітей відповідала за формою та змістом вимогамстатті 163 ЦПК Українита відповідала критеріям визначеним встатті 161 ЦПК Українив частині вимог, за якими може бути видано судовий наказ. До заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів додана довідка уповноваженого органу про проживання матері разом з дітьми.

Відтак суд вважає, що немає правових підстав для визнання судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей таким, що не підлягає виконанню, оскільки існує судове рішення, а саме судовий наказ, який набрав законної сили, а тому у відповідності до вимогст. 129-1 Конституції Українитаст. 18 ЦПК Україниє обов`язковим до виконання.

Законодавцем визначено підстави припинення обов`язку зі сплати аліментів на підставі судового рішення.

Так,статтею 273 Сімейного кодексу Українивизначено, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених устаттях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Аналіз вказаної норми закону свідчить, що у зв`язку зі зміною обставин, які мають істотне значення, платник аліментів у порядку визначеному законом, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом, має право на звільнення його від обов`язку щодо сплати аліментів.

З наведеного слідує, що факт проживання дитини з батьком, з якого стягуються аліменти на користь матері для утримання дитини, може слугувати підставою для звернення батька до суду з позовом про звільнення від сплати аліментів або ззаявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.

На час розгляду судом заяви відсутнє судове рішення, яким би було встановлено, що діти проживають з батьком, мати дітей неналежно виконує свої батьківські обов`язки та позбавлена батьківських прав. Крім того матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували припинення обов`язку (зобов`язань) батька зі сплати аліментів за судовим наказом від 16 лютого 2024 року, який набрав законної сили (наприклад, рішення суду про звільнення від сплати аліментів), та у відповідності до вимог закону є обов`язковим до виконання.

Також, як слідує з досліджених матеріалів справи, судовий наказ стягувачем не отриманий та не звертався до виконання.

Доданий до заяви акт встановлення фактичного місця проживання (не проживання) від 04 березня 2024 року не свідчить про припинення обов`язку боржника зі сплати аліментів. Акт складений зі слів свекрухи ОСОБА_6 про те, що її невістка ОСОБА_3 постійно не проживає з грудня 2023 року. Разом з тим, ОСОБА_3 отримала поштове відправлення особисто за вказаною адресою. В матеріалах справи мається довідка Редьківського старостинського округу від 19 січня 2024 року про те, що ОСОБА_3 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 .

З урахуванням наведених вище обставин, суд приходить до висновку про те, що подана заява про визнання судового наказу виданого Чернігівським районним судом Чернігівської області 16 лютого 2024 року в частині стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини таким, що не підлягає виконанню задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.80,259,353-355,431,432 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 провизнання судовогонаказу від16лютого 2024року таким,що непідлягає виконанню -відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п"ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.М.Майборода