Постанова

від 22.05.2024 по справі 149/3278/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 149/3278/23

Провадження № 22-ц/801/1261/2024

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Павлюк О. О.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 рокуСправа № 149/3278/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Войтка Ю.Б., Матківської М.В.,

за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю.О.,

за участю сторін: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дмитрійчук А.А., представника відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні вм.Вінниці цивільнусправу №149/3278/23запозовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Вінницької обласної дирекції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання припиненим зобов`язання,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерноготовариства Акціонернийбанк «Укргазбанк»в особіВінницької обласноїдирекції нарішення Хмільницькогоміськрайонного судуВінницької областівід 19березня 2024року,яке ухвалила суддя Павлюк О.О. в Хмільницькому міськрайонномусуді Вінницької області, повний текст складено 28 березня 2024 року,

в с т а н о в и в:

В жовтні2023року ОСОБА_1 звернулася всуд зпозовом до ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Вінницької обласної дирекції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання припиненим зобов`язання, мотивуючи позовні вимоги тим, що 17 січня 2008 року між позивачем та ПАТ АБ «Укргазбанк» було укладено кредитний договір за № 8-Ф/08 відповідно до якого банк надав позивачу кредит в сумі 40000 доларів США на строк з 17 січня 2008 року по 14 січня 2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом із процентною ставкою 12,9% річних.

В забезпечення виконання зобов`язань між сторонами було укладено договір іпотеки, згідно умов якого банку в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 , в зв`язку з чим було накладено заборону відчуження вказаної квартири. Також 17 січня 2008 року, в забезпечення виконання зобов`язань позивача за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №8.

Рішенням Хмільницькогоміськрайонного судуВінницької областівід11 травня 2010 року (справа №2-322/10), стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 40640,29 доларів США, що еквівалентно 1070872 грн.

Вказане рішення виконано в повному обсязі, що підтверджується постановою Хмільницького ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області про закінчення виконавчого провадження. Однак при зверненні до відповідача про зняття обтяження з квартири, відповідачем було повідомлено, що сплата заборгованості за рішенням суду не є фактичним виконанням зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі.

Крім того, рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 17 лютого 2021 року (справа №149/2864/20) відмовлено в задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення донарахованих відсотків за кредитним договором.

За таких обставин позивач просить визнати припиненими зобов`язання за кредитним договором № 8-Ф/08 від 17 січня 2008 року, що укладений між ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Укргазбанк»; визнати припиненою іпотеку на квартиру АДРЕСА_1 , за договором іпотеки від 17 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Укргазбанк», посвідчений приватним нотаріусом Милещенко О. Л. за реєстраційним номером 165.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 березня 2024 року позов задоволено.

Визнано припиненими зобов`язання за кредитним договором № 8-Ф/08 від 17 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Укргазбанк», та визнано припиненою іпотеку на квартиру АДРЕСА_1 , за договором іпотеки від 17 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Укргазбанк», посвідчений приватним нотаріусом Милещенко О. Л. за реєстраційним номером 165. Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Не погодившисьз вказанимрішенням суду,ПАТ АБ«Укргазбанк» вособі Вінницькоїобласної дирекціїподало апеляційнускаргу,оскільки вважаєйого незаконнимта необґрунтованим,судом неповноз`ясовано обставини,що маютьзначення дляправильного вирішеннясправи танеправильно встановленообставини,які маютьзначення длясправи,внаслідок неправильногодослідження таоцінки доказів,порушено нормиматеріального тапроцесуального права.Таким чином,скаржник просивскасувати рішенняХмільницького міськрайонногосуду Вінницькоїобласті від19березня 2024рокута ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В апеляційній скарзі посилається на те, що банк заперечує проти того, що зобов`язання за кредитним договором припиняються в зв`язку з виконанням рішення суду про стягнення заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дмитрійчук А.А. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно ч.1-3,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суми заборгованості за кредитним договором, таке зобов`язання припинилось, а також припинилось право застави (іпотеки).

Колегія суддів, погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 січня 2008 року між позивачем та ПАТ АБ «Укргазбанк» було укладено кредитний договір за № 8-Ф/08 відповідно до якого банк надав позивачу кредит в сумі 40000 доларів США на строк з 17 січня 2008 року по 14 січня 2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом із процентною ставкою 12,9% річних.

Також 17 січня 2008 року між позивачем та ПАТ АБ «Укргазбанк» було укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань між сторонами за кредитним договором № 8-Ф/08. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 . В зв`язку з укладенням вказаного договору було накладено заборону відчуження вказаного майна, що підтверджується відповідним витягом.

17 січня 2008 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 8, яким останній поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору № 8-Ф/08.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Однією з таких підстав припинення зобов`язання, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (іпотека) припиняється у разіприпинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 11 травня 2010 року (справа № 2-322/2010) позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 8-Ф/08 від 17 січня 2008 року: 38172,46 доларів США неповерненого кредиту, 2467,83 доларів США прострочених відсотків за користування кредитом, а всього 40640,29 доларів США; 2585,68 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту та 2140,98 грн пені за несвоєчасне сплату відсотків по договору № 8-Ф/08 від 17 січня 2008 року, а всього 4726,66 грн; сплачені при зверненні до суду 1700 грн судового збору та 120 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

На підставі вказаного рішення суду, 25 травня 2010 року було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження №567967, яке постановою головного державного виконавця від 17 червня 2022 року було закінчено в зв`язку із погашенням заборгованості в повному обсязі.

Крім того, рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 17 лютого 2021 року (справа № 149/2864/20), яке набрало законної сили 19 березня 2021 року, було відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ АБ«Укргазбанк»до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 простягнення донарахованихвідсотків закредитним договором.

Позов бувмотивований тим,що за період з 29 грудня 2009 року по 10 грудня 2019 року банк нарахував проценти за користування кредитними коштами за кредитним договором № 8-Ф/08, що не були повернуті в терміни, що були передбачені договором, на залишок простроченої заборгованості, що становить 334803,08 грн, яку позивач просив стягнути. Крім того, позивачем за період з 13 лютого 2017 року по 12 лютого 2020 року була нарахована пеня в розмірі 433122,75 грн, яку позивач також просив стягнути.

РішеннямХмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 17 лютого 2021 року (справа № 149/2864/20) було встановлено, що позивач ПАТ АБ «Укргазбанк» використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, звернувшись у 2010 році з позовом до відповідачів, який рішенням суду від 04 лютого 2010 року задоволено, строк зобов`язання за даним кредитним договором настав 21 травня 2010 року, тобто з дати набрання рішенням суду законної сили, а тому відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідачів процентів та пені за період зазначений в позовній заяві.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позивач рішення суду виконала повністю, що підтверджується постановою державного виконавця від 17 червня 2022 року про закінчення виконавчого провадження, наявні підстави вважати зобов`язання за кредитним договором виконаним.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, адже з моменту виконання у повному обсязі зобов`язань, визначених рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 11 травня 2010 року (справа № 2-322/2010) про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, припинилися зобов`язання позивача як за договором кредиту, так і за договором іпотеки.

Схожі за змістом висновки викладені у поставі Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16, у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 629/4356/20 та від 27 квітня 2022 року у справі № 477/33/20.

Враховуючи викладене, а також те, що основне зобов`язання за кредитним договором виконано, а іпотечний договір є похідним від основного зобов`язання, тому і наявні підстави для припинення зобов`язань за договором іпотеки.

Апеляційний суд звертає увагу, що банк скористався своїм правом та достроково стягнув в судовому порядку заборгованість за кредитним договором, в результаті чого було стягнено заборгованість, яке в подальшому було виконане. Після зміни строку кредитування банк не має права нараховувати проценти і пеню, тому розмір заборгованості за основним зобов`язанням зафіксований вказаним рішенням суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстави для його скасування відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Вінницької обласної дирекції залишити без задоволення.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 травня 2024 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Войтко Ю.Б.

Матківська М.В.