Постанова

від 22.05.2024 по справі 484/3043/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22.05.24

22-ц/812/811/24

Провадження №22-ц/812/809/24, №22-ц/812/810/24, №22-ц/812/811/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 травня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.

із секретарем судового засідання: ОСОБА_1 ,

за участю: прокурора Черніговської О.С.,

розглянувши впорядку спрощеногопровадження увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу № 484/30433/23 за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які підписані їх представником -адвокатом КравченкомОлександром Сергійовичем, на рішення, яке постановив Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Максютенко Оксани Анатоліївни у приміщенні цього суду 05 березня 2024 року, повний текст якого складений 15 березня 2024 року, за позовом прокурора окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації, Національний природний парк «Бузький Гард», Первомайська райдержадміністрація Миколаївської області (Первомайська районна військова адміністрація), про визнання незаконним та скасування наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність і зобов`язання повернути земельні ділянки,

у с т а н о в и в :

У червні 2023 року прокурор окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) (далі прокурор) звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області), ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації, Національний природний парк «Бузький Гард» (далі - НПП «Бузький Гард»), Первомайська райдержадміністрація Миколаївської області (Первомайська районна військова адміністрація), про визнання незаконним та скасування наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність і зобов`язання повернути земельні ділянки.

Позов мотивований тим, що наказами ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 15 жовтня 2020 року за №12051-СГ, №12047-СГ, №12046-СГ, №12050-СГ надано ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок площею по 2 га кожному за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4825485100:06:000:0742 площею 22,8115 га, розташованої в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району. У подальшому наказом ГУ Держгеокадастру в області №13921-СГ від 18 грудня 2020 року затверджено спільно виготовлений 11 громадянами, у тому числі і ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки загальною площею 8 га по 2 га кожному з кадастровими номерами 4825485100:06:000:0827, 4825485100:06:000:0828, 4825485100:06:000:0829, 4825485100:06:000:0830, відповідно, розташовані в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району. На підставі вказаного наказу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 22 січня 2021 року проведено реєстрацію відповідних речових прав ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 за №40308445, №40307333, №40305632, №40308917. Відповідно до Витягів з технічної документації із нормативної грошової оцінки земельних ділянок вартість земельних ділянок з кадастровими номерами 4825485100:06:000:0827, 4825485100:06:000:0828, 4825485100:06:000:0829, 4825485100:06:000:0830 складає по 56864 грн. 38 коп. кожна. Прокурор вважає, що наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області №13921-СГ від 18 грудня 2020 року в частині відведення ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 земельних ділянок загальною площею 8 га з кадастровими номерами 4825485100:06:000:0827, 4825485100:06:000:0828, 4825485100:06:000:0829, 4825485100:06:000:0830 та надання їх у власність вказаним громадянам виданий з порушенням вимог земельного і природоохоронного законодавства та є незаконним.

Так, Указом Президента України від 27 серпня 2008 року №774/2008 «Про невідкладні заходи щодо розширення мережі національних природних парків» постановлено підтримати ініціативу Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій щодо розширення мережі національних природних парків та створення на території Миколаївської області національного природного парку «Бузький Гард» (робоча назва «Гранітно-степове Побужжя»). В подальшому Указом Президента України від 30 квітня 2009 року №279/2009 створено національний природний парк «Бузький Гард» (далі НПП «Бузький Гард»), який відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонди» отримав статус території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та є об`єктом Смарагдової мережі Європи. Указом установлено площу земель НПП «Бузький Гард» в розмірі 6 138,13 га, в тому числі 2650,85 га земель, що вилучаються в установленому порядку та надаються парку у постійне користування, і 3487,28 га земель, що включаються до його складу без вилучення у власників земельних ділянок та землекористувачів. Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 31 серпня 2020 року №111 затверджено Положення про НПП «Бузький Гард» (далі Положення). Відповідно до пунктів 1.1 1.6 Положення НПП «Бузький Гард» є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою, що розташована на території Арбузинського, Братського, Вознесенського, Доманівського та Первомайського районів Миколаївської області. Розділом 2 Положення визначено, що метою створення парку є збереження та відновлення природних та історико-культурних комплексів та природних об`єктів басейну Південного Бугу, що мають важливе природоохоронне, наукове, історико-культурне, освітнє, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення. Одними із основних завдань Парку відповідно до пункту 2.2. Положення є збереження і відновлення природних та історико-культурних комплексів, а також природних об`єктів басейну Південного Бугу, зокрема видів тваринного і рослинного світу та природних оселищ, занесених до червоної книги України та міжнародних Червоних списків. Таким чином НПП «Бузький Гард» як об`єкт природно-заповідного фонду юридично створений з 30 квітня 2009 року і включає 6138,28 га земель, що перебувають під особливою державною охороною. Відповідно до Переліку земель, які включаються до складу національного природного парку «Бузький Гард» без вилучення у власників земельних ділянок та землекористувачів (додаток 2 до Указу Президента України №279/2009 від 30 квітня 2009 року), до складу НПП «Бузький Гард» увійшли землі Первомайської центральної районної лікарні (далі Первомайської ЦРЛ) площею 225,14 га, що використовувались останньою на підставі договору оренди від 04 грудня 2003 року. Після закінчення строку дії вищевказаного договору оренди земельну ділянку площею 225,14 га було поділено та з поміж інших сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4825485100:06:000:0742 площею 22,8115 га (пояснювальна записка до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Первомайській ЦРЛ). У подальшому 21 жовтня 2014 року між ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та Первомайською ЦРЛ укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки. На підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди від 06 грудня 2019 року договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4825485100:06:000:0742 площею 22,8115 га достроково розірвано. Відповідно до інформації Інституту географії НАН України від 10 березня 2023 року, яким проведено геоінформаційне просторове співставлення меж спірних земельних ділянок та меж НПП «Бузький Гард», встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4825485100:06:000:0827, 4825485100:06:000:0828, 4825485100:06:000:0829, 4825485100:06:000:0830 знаходяться в межах НПП «Бузький Гард». Аналогічний висновок встановлено і за результатами проведених ФОП ОСОБА_6 топографо-геодезичних робіт.

Крім того, відповідно до інформацій Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації від 26 січня 2022 року та НПП «Бузький Гард» від 21 січня 2022 року зазначені земельні ділянки повністю входять до складу території Парку та відносяться до його господарської зони. Території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 ЦК України належать до об`єктів, вилучених з обороту. Розташування спірних земельних ділянок у межах НПП «Бузький Гард» свідчить про їх віднесення до земель природно-заповідного фонду. Указане унеможливлює перебування цих ділянок у приватній власності з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, землі природно-заповідного фонду вилучені з обороту, а тому не можуть перебувати у власності фізичних чи юридичних осіб, надаватись для інших цілей, ніж ті, що передбачені статтею 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Відповідно до інформації Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації від 26 січня 2022 року межі НПП «Бузький Гард» не встановлено в натурі, проте, за приписами статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Спірні земельні ділянки належать до земель природно-заповідного призначення за фактом розташування в межах об`єкту природно-заповідного фонду НПП «Бузький Гард», що узгоджується з висновками Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №813/4701/16. Фактичні обставини свідчать про незаконне надання у приватну власність земель природно заповідного фонду для сільськогосподарських цілей, що суперечить їх правовій природі, оскільки вони перебувають під особливою охороною держави. Встановлене спірним земельним ділянкам цільове призначення для ведення особистого селянського господарства жодним чином не впливає на їх обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості їх використання за таким призначенням, оскільки з моменту створення НПП «Бузький Гард» ці території мають статус природно-заповідного фонду та їх правовий режим і цільове призначення визначаються фактом розташування на них вказаного об`єкта. Під час прийняття наказу ГУ Держгеокадастру в області від 18 грудня 2020 року № 13921-СГ в частині відведення земель відповідачам за рахунок земель природно-заповідного фонду порушено норми Земельного кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України». За інформацією Миколаївської обласної державної адміністрації від 19 січня 2022 року останньою розпорядження про добровільне вилучення земель НПП «Бузький Гард» чи зміну цільового призначення таких земель не видавались. Згідно інформації Управління екології Миколаївської облдержадміністрації від 26 січня 2022 року проєкт відведення у власність спірних земельних ділянок до управління не надходив та не погоджувався. Крім того у проєкті створення національного природного парку «Гранітно-степове Побужжя», назву якого відповідно до Указу Президента від 27 серпня 2008 року № 774/2008 змінено на «Бузький Гард», наявний акт вибору земельних ділянок, передбачених для створення національного природного парку, від 03 червня 2008 року. До складу комісії при проведенні вибору земель, якою складено такий акт, входив начальник відділу земельних ресурсів в Первомайському районі, який склав висновок про погодження включення земельних ділянок в межах території Первомайського району в склад НПП «Гранітно-степове Побужжя» та надав експлікацію земельних угідь у розрізі землекористувачів, що свідчить про обізнаність ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про включення спірних земель до складу земель НПП «Гранітно-степове Побужжя» та у подальшому - НПП «Бузький Гард».

Також НПП «Бузький Гард» на адресу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та відділу у Первомайському районі ГУ Держгеокадастру в області 25 вересня 2020 року скеровано листи, якими зверталась увага на дотримання земельного та природоохоронного законодавства при здійсненні інвентаризації земель сільськогосподарського призначення. До листа, який скеровано на адресу відділу у Первомайському районі, долучено перелік кадастрових номерів земельних ділянок, які входять в межи території НПП «Бузький Гард», що включає відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4825485100:06:000:0742, за рахунок якої сформовано спірні землі. Втім, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, незважаючи на обізнаність щодо існування на підпорядкованій території об`єкту природно-заповідного фонду, в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, - вказану вище земельну ділянку із земель природно-заповідного фонду та після поділу передано її складові спірні землі у приватну власність громадян. За такого ГУ Держгеокадастру в області своїм наказом від 18 грудня 2020 року № 13921-СГ передав відповідачам у власність земельні ділянки природно-заповідного фонду загальною площею 8 га для ведення особистого селянського господарства, що суперечить вимогам частини 3 статті 7, частини 1 статті 9, статтям 53, 54 Закону України «Про природно заповідний фонд України», статтям 19, 20, 84 ЗК України, відповідно до яких землі під об`єктами природно-заповідного фонду не можуть передаватися у приватну власність, а території та об`єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватись лише у природоохоронних, науково дослідних, оздоровчих та інших рекреаційних, освітньовиховних цілях та для моніторингу навколишнього природного середовища. Ведення особистого селянського господарства на землях природно заповідного фонду суперечить встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню і використання їх природних комплексів та окремих об`єктів, оскільки відповідно до норм частини 2 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів і об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про надання у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 спірних земельних ділянок порушує право держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) на використання земель природно заповідного фонду як національного надбання, що Україна розглядає як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебуває під особливою охороною. Наказ прийнято всупереч частини 2 статті 7, частини 1 статті 9, частини 1 статті 53, статті 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статті 19, 461, 84, 122, 149, 150 ЗК України, оскільки ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області розпорядилося вилученими з обороту землями природно-заповідного фонду, які не можуть передаватись у приватну власність. Предметом спірних правовідносин є протиправна втрата земельною ділянкою природно-заповідного фонду, як об`єкту особливої охорони та обмеженого в обороті, свого статусу і перехід з державної у приватну власність, що є порушенням інтересів держави. Необхідність пред`явлення позову прокурором зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони земель як національного багатства. Позов прокурора про витребування на користь держави земельних ділянок природно-заповідного фонду, право власності на які незаконно зареєстровано за приватними особами, спрямований на збереження екосистеми України, захисту довкілля і реалізації екологічних прав громадян, а також контролю за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства. Пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Згідно частини 5 статті 122 ЗК України розпорядження землями природно-заповідного фонду віднесено до повноважень обласних державних адміністрацій. Предметом спору є земельні ділянки, які накладаються на територію об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення НПП «Бузький Гард», правом розпоряджатися якими на цей час уповноважена Миколаївська обласна державна адміністрація. Тобто, на даний момент розпорядником спірних земель є Миколаївська обласна державна адміністрація (Миколаївська обласна військова адміністрація). Оскаржуваним наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області порушено інтереси держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації як власника та розпорядника земель природно-заповідного фонду державної форми власності, оскільки її позбавлено можливості реалізації правомочностей щодо користування та розпорядження спірними земельними ділянками державної власності, які за фактом їх розташування в межах НПП «Бузький Гард» є земельними ділянками природно-заповідного фонду. Листом Миколаївської обласної державної адміністрації від 30 вересня 2022 року зазначено, що заходи до усунення виявлених порушень земельного законодавства не вживались та висловлено позицію про не заперечення представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Посилаючись на викладене, та з метою захисту інтересів держави, прокурор просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №13921-СГ від 18 грудня 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення» в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надання у власність земельних ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 по 2 га кожному із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованих в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району, та зобов`язати відповідачів повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) земельні ділянки із кадастровими номерами: 4825485100:06:000:0827, 4825485100:06:000:0828, 4825485100:06:000:0829, 4825485100:06:000:0830 площею по 2 га, розташованих в межах Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, а також стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 червня 2024 р. забезпечено позов накладено арешт на спірні земельні ділянки площею по 2 га з кадастровими номерами: 4825485100:06:000:0827, 4825485100:06:000:0828, 4825485100:06:000:0829, 4825485100:06:000:0830 та заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, у тому числі, у разі її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками; заборонено відповідачам вчиняти із спірними земельними ділянками дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо них.

У відзиві на позовну заяву ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області просило відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невірне тлумачення прокурором законодавчих норм, оскільки законодавцем визначено, що склад території НПП може бути неоднорідним і включати в себе землі з різним цільовим призначенням, а відтак - з різним правовим режимом. На момент створення НПП до його складу увійшли землі Первомайської центральної районної лікарні площею 225.14 га, що використовувалися нею на праві договору оренди від 04 грудня 2003 року. Об`єктом вказаного договору була земельна ділянка державної форми власності рілля для ведення підсобного сільськогосподарського господарства. Вказана земельна ділянка існувала задовго до створення НПП «Бузький Гард». Шляхом поділу земельної ділянки площею 225.14 га була сформована земельна ділянка з кадастровим номером 4825485100:06:000:0742 площею 22,8115 га, яка перебуваючи у складі території НПП використовувалась орендарем Первомайською центральною лікарнею з 21 жовтня 2014 року року по 06 грудня 2019 року як рілля, оскільки отримувалася для ведення підсобного сільськогосподарського господарства. У подальшому чотири спірні земельні ділянки утворилися внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4825485100:06:000:0742 площею 22,8115 га та зберегли статус землі сільськогосподарського призначення. В силу нормативних приписів, чинних на момент прийняття спірного наказу, Головне управління мало статус розпорядника сільськогосподарських земель державної власності. Спірна земельна ділянка мала статус земель сільськогосподарського призначення (рілля) та не мала статусу земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Головне управління, приймаючи спірний наказ, діяло в межах ст.118,186-1 ЗК України. Також у відзиві зазначено, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту.

Представник третьої особи- директор юридичного департаменту Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України надав суду пояснення, в яких просив позов задовольнити у повному обсязі, зазначаючи, що особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення. Розташування спірних земельних ділянок, які набули у приватну власність відповідачі, свідчить про їх віднесення до земель природно-заповітного фонду. Встановлене цільове призначення земельним ділянкам для ведення особистого селянського господарства не передбачає можливості їх використання за таким призначенням, оскільки з моменту створення НПП «Бузьки Гард» ці території мають статус природньо-заповітного фонду та їх правовий режим і цільове призначення визначаються фактом розташування на них вказаного об`єкта.

Рішенням Первомайського міськрайонногосуду Миколаївськоїобласті від05березня 2024року позовнівимоги задоволенів повномуобсязі.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №13921-СГ від 18 грудня 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення» в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надання у власність земельних ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 по 2 га кожному із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованих в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району.

Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) земельні ділянки із кадастровими номерами 4825485100:06:000:0827, 4825485100:06:000:0828, 4825485100:06:000:0829, 4825485100:06:000:0830 відповідно, кожна площею по 2 га, розташовані в межах Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позовної заяви та забезпечення позову по 1859 грн. 46 коп. з кожного.

Також судомзазначено проскасування післянабрання рішеннямзаконної силиарешту,заборони відчуженнята заборониорганам,які здійснюютьреєстрацію речовихправ нанерухоме майно,накладних ухвалоюПервомайського міськрайонногосуду Миколаївськоїобласті від14червня 2023року уцій справіна земельніділянки:із кадастровиминомерами 4825485100:06:000:0827площею 2га,розташовану вмежах Мигіївськоїсільської радиПервомайського районуМиколаївської області;4825485100:06:000:0828площею 2га,розташовану вмежах Мигіївськоїсільської радиПервомайського районуМиколаївської області;4825485100:06:000:0829площею 2га,розташовану вмежах Мигіївськоїсільської радиПервомайського районуМиколаївської області;4825485100:06:000:0830площею 2га,розташовану вмежах Мигіївськоїсільської радиПервомайського районуМиколаївської області.

В апеляційних скаргах, які підписані представником - адвокатом Кравченком О.С., Гадицька О.А., Гадицький М.Г., ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Статтею 391 ЦК України установлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Зайняття спірних земельних ділянок із порушенням положень ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. При визначенні законного володільця спірного майна необхідно враховувати, що право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу. Згідно із частиною 1 статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, у тому числі, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад. Пунктом 58 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності з 27 травня 2021 року, доповнено розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України п. 24, яким передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, за виключенням, у даному випадку, земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. З 27 травня 2021 року землі територій об`єктів природно-заповідного фонду місцевого зазначення перейшли у комунальну власність та право розпорядження ними перейшло до повноважень відповідних сільських, селищних, міських рад. Таким чином, на думку представника ОСОБА_7 , оскільки спірні земельні ділянки розташовані в межах території Мигіївської об`єднаної територіальної громади, її власником і законним володільцем з 27 травня 2021 року є зазначена територіальна громада в особі Мигіївської сільської ради, яка може вимагати усунення порушення її права власності на цю ділянку, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку. Тому права Мигіївської об`єднаної територіальної громади мали б підлягати захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 повернути зазначені земельні ділянки у власність Мигіївської об`єднаної територіальної громади в особі Мигіївської сільської ради. У зв`язку з чим, адвокат КравченкоО.С. зауважує, що суддею першої інстанції мало б бути відмовлено у задоволені позову з підстав невірно визначеного прокурором позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана її представником ОСОБА_7 , Миколаївська обласна прокуратура просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції у своєму рішенні вірно констатував, що Миколаївська обласна державна адміністрація є не тільки розпорядником спірних земельних ділянок, а й правонаступником у питанні розпорядження землями природно-заповідного фонду повноважень Кабінету Міністрів України, поза волею якого обмеженооборотоздатний об`єкт цивільних прав вибув з державної власності. Безпідставним є і посилання представника відповідача у своїй апеляційній скарзі на положення п. 58 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності з 27 травня 2021 року. Так, вказаним законом доповнено розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України п. 24, яким передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Разом з тим, підпунктом «в» пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України визначено виключення із переліку земель державної власності, що підлягають передачі в комунальну власність, до яких увійшли земелі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Таким чином автоматична передача в силу закону земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природнозаповідного фонду загальнодержавного значення з державної у комунальну власність положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ не передбачалась. Отже обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову керівника Первомайської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної (військової) адміністрації, а доводи апеляційної скарги представника відповідача не спростовують таких висновків суду, оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим.

У відзиві на апеляційні скарги Первомайська районна державна адміністрація просить залишити апеляційні скарги представника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відзив мотивовано тим, що оскаржуване рішення суду є обґрунтованим та прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Вимоги до судового рішення викладені у статтях 263, 264 ЦПК України.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Щодо меж апеляційного розгляду справи.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, серед іншого, чи оскаржувати судове рішення в апеляційному порядку та в яких межах.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року у справі № 760/3730/19 (провадження № 61-4446св23) зазначено, що:

«основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). У справі, що переглядається, інший відповідач (ОСОБА_3) не скористалася своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка відповідача свідчить про повну згоду з судовими рішеннями у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3. Аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_2 не навела переконливих доводів, яким чином судові рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 щодо визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, порушують її права та інтереси, за умови, що ОСОБА_3 не оскаржила рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в цій частині, тобто погодилися з цими судовими рішеннями».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 359/2087/19 (провадження № 61-19150св20) вказано, що:

«у пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається, відповідач ОСОБА_2 судові рішення про їх виселення не оскаржував, своїм правом приєднання до касаційної скарги не скористався. Така процесуальна поведінка цих відповідача свідчить про згоду з оскарженими судовими рішеннями. Аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_3 не навела переконливих доводів, яким чином оскаржені судові рішення в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_2 порушує її права та інтереси за умови, що цей відповідач судові рішення не оскаржив, тобто погодився з ними».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року у справі № 571/1607/20 (провадження № 61-805св22) зазначено: «у пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). У справі, що переглядається, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 судові рішення про їх виселення не оскаржували, своїм правом приєднання до касаційної скарги не скористалися. Така процесуальна поведінка цих відповідачів свідчить про згоду з оскарженими судовими рішеннями. Аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_2 не навела переконливих доводів, яким чином оскаржені судові рішення в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 порушують її права та інтереси за умови, що ці відповідачі судові рішення не оскаржили, тобто погодилися з ними. Тому судові рішення в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 належить залишити без змін».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 243/8943/15-ц (провадження № 61-12416св19) зазначено, що:

«відповідно до положень статті 2 ЦПК України, одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність, визначення якого наведено у частині першій статті 13 цього Кодексу, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Положення цього принципу мають вираження і у частині першій статті 367 ЦПК України, за змістом якої суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Поручитель ПП «Колегія» не подавав апеляційну скаргу, ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження повноважень представляти інтереси ПП «Колегія» в апеляційному суді, а тому суд, діючи у межах визначених частиною першою статті 367 ЦПК України, не мав визначених процесуальним законом повноважень переглядати рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ПП «Колегія».

Ураховуючи принцип диспозитивності, Верховний Суд, вважає необхідним зауважити, що ОСОБА_2 також не надала суду касаційної інстанції доказів на підтвердження повноважень діяти в інтересах ОСОБА_1 та ПП «Колегія». Порука ОСОБА_2 та ПП «Колегія» не є солідарною, оскільки кожен з них уклав з кредитором окремий договір поруки та взяв на себе обов`язок відповідати за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором солідарно з позичальником, а тому обсяг відповідальності поручителя ПП «Колегія» жодним чином не впливає на права та обов`язки поручителя ОСОБА_2, тоді як ОСОБА_1 рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку не оскаржував».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21) вказано, що:

«Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо інших відповідачів (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4), з таких мотивів. У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України)».

У справі, що переглядається апеляційним судом, рішення Первомайського міськрайонного суду від 05 березня 2024 року в апеляційному порядку оскаржили лише відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які доказів на представництво інтересів інших відповідачів та третіх осіб апеляційному суду не надали.

Інші відповідачі: ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_5 , а також треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації, Національний природний парк «Бузький Гард», Первомайська райдержадміністрація Миколаївської області (Первомайська районна військова адміністрація) не реалізували своє право на подання апеляційної скарги.

За таких обставин ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не мають повноважень на оскарження рішення Первомайського міськрайонного суду від 05 березня 2024 року в частині вимог до інших відповідачів.

Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, Указом Президента України від 27 серпня 2008 року №774/2008 «Про невідкладні заходи щодо розширення мережі національних природних парків» постановлено підтримати ініціативу Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій щодо розширення мережі національних природних парків та створення на території Миколаївської області національного природного парку «Бузький Гард» (робоча назва «Гранітно-степове Побужжя») (том 1, а.с. 35).

В подальшому Указом Президента України від 30 квітня 2009 року №279/2009 створено на території Арбузинського, Братського, Вознесенського, Доманівського та Первомайського районів Миколаївської області національний природний парк «Бузький Гард» (далі НПП «Бузький Гард»), який відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонди» отримав статус території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та є об`єктом Смарагдової мережі Європи. Указом установлено площу земель НПП «Бузький Гард» в розмірі 6138,13 га, в тому числі 2650,85 га земель, що вилучаються в установленому порядку та надаються парку у постійне користування, і 3487,28 га земель, що включаються до його складу без вилучення у власників земельних ділянок та землекористувачів (том 1, а.с. 36-37).

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 31 серпня 2020 року №111 затверджено Положення про НПП «Бузький Гард» (далі Положення) (том 1, а.с. 140-147).

Відповідно до пунктів 1.11.6 Положення НПП «Бузький Гард» є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою, що розташована на території Арбузинського, Братського, Вознесенського, Доманівського та Первомайського районів Миколаївської області, і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони відтворення та використання. Парк віднесений до сфери управління Міністерства захистудовкілля таприродних ресурсівУкраїни і утримується за рахунок коштів державного бюджету.

Розділом 2 Положення визначено, що метою створення парку є збереження та відновлення природних та історико-культурних комплексів та природних об`єктів басейну Південного Бугу, що мають важливе природоохоронне, наукове, історико-культурне, освітнє, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.

Одними із основних завдань Парку відповідно до пункту 2.2. Положення є збереження і відновлення природних та історико-культурних комплексів, а також природних об`єктів басейну Південного Бугу, зокрема видів тваринного і рослинного світу та природних оселищ, занесених до червоної книги України та міжнародних Червоних списків.

Таким чином НПП «Бузький Гард» як об`єкт природно-заповідного фонду юридично створений з 30 квітня 2009 року та включає 6138,28 га земель, що перебувають під особливою державною охороною.

Відповідно до Переліку земель, які включаються до складу національного природного парку «Бузький Гард» без вилучення у власників земельних ділянок та землекористувачів (додаток 2 до Указу Президента України №279/2009 від 30 квітня 2009 року), до складу НПП «Бузький Гард» увійшли землі Первомайської центральної районної лікарні (далі Первомайської ЦРЛ) площею 225,14 га, що використовувались останньою на підставі договору оренди від 04 грудня 2003 року (том 1, а.с. 38-39).

Після закінчення строку дії цього договору оренди земельну ділянку площею 225,14 га було поділено та з поміж інших сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4825485100:06:000:0742 площею 22,8115 га (пояснювальна записка до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Первомайській ЦРЛ (том 1, а.с. 42-47).

21 жовтня 2014 року між ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та Первомайською ЦРЛ укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4825485100:06:000:0742 площею 22,8115 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться на території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області для ведення підсобного сільського господарства строком на 10 років (том 1, а.с. 49-53).

На підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди від 06 грудня 2019 року договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4825485100:06:000:0742 площею 22,8115 га розірвано (том 1, а.с. 54).

Наказами ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 15 жовтня 2020 року за №12051-СГ, №12047-СГ, №12046-СГ, №12050-СГ ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 надано дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, площею по 2 га кожному за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4825485100:06:000:0742 площею 22,8115 га, розташованої в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району (том 1, а.с. 95, 97, 99, 101).

Наказом ГУ Держгеокадастру в області №13921-СГ від 18 грудня 2020 року затверджено спільно виготовлений 11 громадянами, у тому числі і ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , проєкт землеустрою (а.с. 90-129) та надано у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки загальною площею 8 га по 2 га кожному з кадастровими номерами 4825485100:06:000:0827, 4825485100:06:000:0828, 4825485100:06:000:0829, 4825485100:06:000:0830 відповідно, розташовані в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району (том 1, а.с. 85).

На підставі вказаного наказу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 22 січня 2021 року проведено реєстрацію речових прав ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (права власності на земельні ділянки) за №40308445, №40307333, №40305632, №40308917 (том 1, а.с. 86-89).

Відповідно до витягів з технічної документації із нормативної грошової оцінки земельних ділянок вартість земельних ділянок з кадастровими номерами 4825485100:06:000:0827, 4825485100:06:000:0828, 4825485100:06:000:0829, 4825485100:06:000:0830 складає по 56 864,38 грн кожна (том 1, а.с. 151-154).

Відповідно до інформації Інституту географії Національної академії наук України від 10 березня 2023 року, яким проведено геоінформаційне просторове співставлення меж спірних земельних ділянок та меж НПП «Бузький Гард», встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4825485100:06:000:0827, 4825485100:06:000:0828, 4825485100:06:000:0829, 4825485100:06:000:0830 знаходяться в межах НПП «Бузький Гард» (том 1, а.с. 155-157).

Аналогічний висновок встановлено і за результатами проведених ФОП ОСОБА_6 топографо-геодезичних робіт (том 1, а.с. 64-65).

Крім того відповідно до інформацій Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації від 26 січня 2022 та НПП «Бузький Гард» від 21 січня 2022 зазначені земельні ділянки повністю входять до складу території Парку без вилучення у землекористувачів та відносяться до його господарської зони, проєкт відведення цих земельних ділянок у власність до Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації не надходив і не погоджувався (том 1, а.с.55, 57-58).

За інформацією Миколаївської обласної адміністрації від 19 січня 2022 року нею розпорядження про вилучення земель НПП «Бузький Гард» чи зміну цільового призначення таких земель не видавалось (том 1, а.с. 132).

Задовольняючи позовпрокурора,суд першоїінстанції виходивз того,що спірніземельні ділянкиналежать доземель природно-заповідногопризначення зафактом розташуванняїх вмежах об`єктуприродно-заповідногофонду НПП «БузькийГард»,тому незаконнимє наданняїх уприватну власність,тому оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області порушує право держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) на використання земель природнозаповідного фонду як національного надбання, тому, виходячи з положень статей 21, 152 ЗК України, статті 1212 ЦК України, тому визнав незаконним цей наказ та поклав на відповідачів обов`язок з повернення у власність держави спірних земельних ділянок.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в обґрунтування підстав скасування рішення суду першої інстанції зазначили, що прокурором невірно визначений позивач у позові Миколаївська обласна державна адміністрація (Миколаївська обласна військова адміністрація), яка не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах. Тому на виконання положень частини 1 статті 367 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення в межах саме цих доводів.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовується в апеляційних скаргах, що спірні земельні ділянки, передані у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , є землями державної власності та входять до складу території НПП «Бузький Гард», який є об`єктом природно-заповідного фонду, без вилучення цих земель у землекористувачів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України, які мають особливий правовий режим.

Відповідно до статті 19 ЗК України серед категорій земель виокремлені землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Згідно із статтею 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

В силу частин 1, 2 статті 45 ЗК України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

У преамбулі до Закону України № 2456-XII «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон № 2456-XII) зазначено, що цей Закон визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Відповідно до статті 3 цього Закону природно-заповідного фонду України належать, серед інших, національні природні парки.

Частинами 1-4 статті 7 Закону № 2456-XII землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно із статтею 9 Закону № 2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Відповідно до положень статті 20 Закону № 2456-XII національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Відповідно до статті 21 Закону № 2456-XII на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням.

Зокрема, у межах господарської зони, до якої входять спірні земельні ділянки, забороняються рубки головного користування і проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (стаття 18 ЗК України).

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання (частина 5 статті 53 Закону № 2456-XII).

Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус територій чи об`єктів природно-заповідного фонду, до категорії земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об`єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною, про що зроблений висновок у постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 752/3093/19 (провадження № 61-76св21).

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

У частинах 1 та 2 статті 116 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В силу статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 54 Закону № 2456-XII визначено, що зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.

Частина 1 статті 150 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відносить до особливо цінних земель, зокрема, землі природно-заповідного фонду (пункт «г»).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) зроблений висновок про те, що «системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

[..] фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду. При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону № 2456-XII та інших нормативно-правових актів України заборонено.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону № 2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку (такий підхід не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому щодо земельних ділянок водного фонду у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункти 51-52)).

За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов».

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Відповідно до пункту 2 статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Згідно із частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною 5 статті 122 ЗК України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

За такого саме до повноважень Миколаївської обласної адміністрації входило розпорядження землями природно-заповідного фонду, до складу яких входили земельні ділянки, передані на підставі оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки ці землі хоча й віднесені за категорією до земель сільськогосподарського призначення, але з огляду на те, що ці землі також входять до природно-заповідного фонду, розпорядження цими землями було поза повноваженнями ГУ Держгеокадаструу Миколаївськійобласті.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У частині першій статті 328 цього Кодексу передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

За змістом частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється є також визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (частина 3 статті 152 ЗК України).

Згідно зі статтями 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Оскільки спірні ділянки відносяться до територій, що входять до НПП «Бузький Гард», ураховуючи імперативні положення статті 7 Закону № 2456-XII і статті 43 ЗК України, вони є землями природно-заповідного фонду, перебувають під особливою охороною, щодо них встановлений спеціальний порядок вилучення (стаття 150 ЗК України), відтворення і використання, а також обмеження щодо їх цивільного обороту.

Враховуючи, що Миколаївська обласна державна адміністрація не погодила передання земельних ділянок державної власності зі складу природно-заповідного фонду, право власності держави на спірні земельні ділянки не припинилося і до фізичних осіб-відповідачів не перейшло.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Щодо аргументу апеляційний скарг про те, що належним позивачем у справі, в інтересах якого прокуратура могла би звернутися з позовом на захист прав на спірні земельні ділянки, є не Миколаївська обласна державна адміністрація (Миколаївської обласної військової адміністрації), а територіальні громада Мигіївської сільської ради, на території якої знаходяться спірні земельні ділянки, на підставі пункту 58 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким доповнено розділ Х «Перехідні положення» ЗК України пунктом 24, колегія суддів погоджується із запереченнями, викладеними у відзиві прокурора на апеляційні скарги, і виходить з наступного.

Пунктом 58Закону України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо вдосконаленнясистеми управліннята дерегуляціїу сферіземельних відносин»,яким доповненорозділ Х«Перехідні положення»який набравчинності 27травня 2021року,ЗК Українидоповнено пунктом24, відповіднодо якогоз дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім, серед інших земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

За такого вказані зміни до ЗК України не передбачають передання у комунальну власність територіальних громад земель державної власності, які розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, які відносяться, як і земельні ділянки щодо повернення яких виник спір, до земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

За такого колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в межах, в яких воно оскаржується, а саме щодо позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,ухвалено відповіднодо положеньматеріального права,які регулюютьспірні правовідносини,та здотриманням вимогпроцесуального закону,а томув силустатті 375ЦПК Українивідсутні підставидля йогоскасування увідповідній частині.

З огляду на результати апеляційного перегляду та положення статті 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат, проведеного судом першої інстанції, та розподілу судових витрат, понесених в апеляційному суді, оскільки ці витрати покладаються у цій справі на відповідачів, які подали апеляційні скарги.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які підписані їх представником -адвокатом КравченкомОлександром Сергійовичем, залишити без задоволення, рішення Первомайського міськрайонногосуду Миколаївськоїобласті від05березня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складений 22 травня 2024 року