Ухвала

від 25.04.2024 по справі 761/43679/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/43679/23

Провадження № 4-с/761/62/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Харечко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «КМ Груп» про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2023р. ОСОБА_1 (далі по тексту - заявник/боржник) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаною скаргою, в якій просив суд:

-зобов`язати Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Чернігові східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (далі по тексту - Відділ ДВС/суб`єкт оскарження) зняти арешт із нерухомого майна скаржника, накладений в межах виконавчого провадження НОМЕР_2, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 49842097, виданий 04 квітня 2016р. Відділом ДВС, номер запису про обтяження: 14007693 (спеціальний розділ), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29086527 від 04 квітня 2016р.

Свої вимоги скаржник обґрунтовував тим, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 18 жовтня 2023р. наявна інформація про накладений арешт на все нерухоме майно боржника, на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 49842097, виданий 04 квітня 2016р. Відділом ДВС щодо примусового виконання виконавчого листа №2-4720, виданого 09 січня 2013р. Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі по тексту - ПАТ «КБ «Надра») заборгованості за Кредитним договором №31/П/84/2008-980 від 11 квітня 2008р. (далі по тексту - кредитний договір).

16 листопада 2023р. скаржник звернувся з заявою до Відділу ДВС, з вимогою зняти арешт з нерухомого майна, що накладений в межах вказаного виконавчого провадження, у зв`язку із фактичним виконанням боржником усіх зобов`язань за кредитним договором перед кредитором, який не має жодних майнових та фінансових претензій до скаржника.

21 листопада 2023р. Відділ ДВС повідомив листом, що в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем не було виявлено майна боржника на яке можна звернути стягнення і здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, відтак 27 серпня 2018р. державним виконавцем, на підставі п. 2) ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон), була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу, яку разом з виконавчим документом було направлено на адресу стягувача ПАТ «КБ «Надра». Згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження, в подальшому вищезазначений виконавчий документ на примусове виконання до Відділу ДВС не надходив. В той же час, підстави для зняття арешту з майна (коштів) боржника або його частини, визначені ст. 59 Закону. Відповідно до ч. 5 даної статті, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Таким чином, у Відділу ДВС відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.

За таких обставин, наявність протягом тривалого чacv (майже 7 років) не знятого арешту з майна боржника, за відсутністю відкритого виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору та майнових претензій з боку стягувача, на переконання заявника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, а тому наявні правові підстави для зняття арешту з усього нерухомого майна боржника.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023р. скаргу призначено до судового розгляду.

29 січня 2024р. на адресу суду надійшло клопотання начальника Відділу ДВС, в якому зазначено про розгляд скарги за наявними в матеріалах справи документами у відсутність представника суб`єкта оскарження. Крім того, в даному клопотанні представник суб`єкта оскарження зазначає, що правові підстави для зняття арешту з нерухомого майна, яке належить заявнику, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП НОМЕР_2 від 04 квітня 2016р., відсутні, оскільки боржником не було сплачено виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, про що Відділом ДВС було повідомлено боржнику.

29 січня 2024р. на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «КМ Груп» (стягувача), в якій представник просив суд розглядати скаргу у відсутність сторони стягувача та зазначив, що не заперечує щодо задоволення скарги, оскільки боржником (позичальником) фактично виконано усі взяті на себе зобов`язання за кредитним договором перед стягувачем (кредитором), який не має жодних претензій до боржника.

20 лютого 2024р. ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва, занесеною до протоколу судового засідання, витребувано у Відділу ДВС належним чином засвідчені копії виконавчих проваджень НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

26 березня 2023р. начальником відділу ДВС до суду подано повідомлення про неможливість надання належним чином завірених копій вказаних виконавчих проваджень, оскільки ті були знищені у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання, натомість надано суду копії процесуальних документів, що були винесені в рамках вказаних виконавчих проваджень, відомості про які містяться в Автоматизованій системі виконавчих проваджень.

Учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином, при цьому, заявник, пред`ставник суб`єкта оскарження та стягувача клопотали перед судом про розгляд скарги у їх відсутність.

В силу ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка учасників процесу в судове засідання не перешкоджає розгляду поданої скарги.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За змістом ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено наступні обставини.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 серпня 2010р. у справі № 2-4720/10 ухвалено рішення, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» стягнуто суму заборгованості по кредиту в сумі 1014049,84 грн.

19 січня 2016р. головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Дяченко А.М. винесено постанову про відкриття провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-4720/10, виданого Шевченківським районним судом 09 січня 2013р. на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 серпня 2010р., ВП НОМЕР_2.

23 січня 2016р. головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Дяченко А.М., керуючись ст. 28 Закону (в редакції, що діяла на час вчинення виконавчих дій) винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 101404,98 грн.

04 квітня 2016р. головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Дяченко А.М., керуючись ст. 57 Закону (в редакції, що діяла на час вчинення виконавчих дій час) винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

25 квітня 2016р головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Дяченко А.М на підставі ст. 41 Закону винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 63,92 грн.

25 квітня 2016р. головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Дяченко А.М на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону (в редакції, що діяла на час вчинення виконавчих дій) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження і направлено виконавчий документ з вказаною постановою; постановою про стягнення виконавчого збору; постановою про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на адресу іншого Відділу ДВС.

15 червня 2016р. головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Дяченко А.М винесено постанову про відкриття провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-4720/10, виданого Шевченківським районним судом 09 січня 2013р. на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 серпня 2010р., ВП НОМЕР_3.

22 червня 2016р. головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Дяченко А.М., керуючись ст. 28 Закону (в редакції, що діяла на час вчинення виконавчих дій) винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 101404,98 грн.

04 жовтня 2016р. головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Дяченко А.М. на підставі ст. 41 Закону винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 63,92 грн.

21 червня 2018р. головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Чернігів Головного територіального управління юстиції України у Чернігівській області Дяченко А.М. на підставі ст.ст. 68, 69, 70 Закону винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

27 серпня 2018р. головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Чернігів Головного територіального управління юстиції України у Чернігівській області Дяченко А.М. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому вказаний виконавчий документ на примусове виконання не надходив.

Судом встановлено, що на час розгляду скарги виконавчі провадження НОМЕР_3 та НОМЕР_2 знищені у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання.

Представник заявника звернувся до Відділу ДВС з заявою про зняття арешту з нерухомого майна боржника виконавчому провадженні, однак згідно відповіді від 21 листопада 2023р. йому було відмовлено у скасуванні арешту майна в зв`язку наявністю невиконаного рішення про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

При цьому, судом не встановлено, що на виконанні у Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Чернігів Головного територіального управління юстиції України у Чернігівській області перебувають виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору та витрат виконавого провадження, з примусового виконання виконавчого листа №2-4720/10, виданого Шевченківським районним судом 09 січня 2013р. на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 серпня 2010р.

Крім того, судом встановлено, що 05 серпня 2020р. стягувач за виконавчим документом - ПАТ «КБ «Надра» на підставі Договору відступлення права вимоги відступив усі права і обов`язки за кредитним договором, новому кредитору - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

В подальшому, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступило усі права і обов`язки за кредитним договором, новому кредитору - ТОВ «ЮК «КМ Груп» на підставі договору відступлення права вимоги від 09 вересня 2020р.

Як вбачається із заяви стягувача ТОВ «ЮК «КМ Груп» боржником фактично виконано усі взяті на себе зобов`язання за кредитним договором перед стягувачем, який не має жодних претензій до боржника.

При цьому, як повідомляє начальник Відділу ДВС, станом на час розгляду даної скарги виконавчий збір та витрати виконавчого провадження боржником не сплачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі ст. 11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

У Законі наведено вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеногоч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

Таким чином, законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника, оскільки стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано.

Вказане також підтверджується позицією Верховного суду від 20 квітня 2023р. у справі № 2-681/2011.

З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Зазначений правовий висновок Верховного суду визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020р. № 813/1341/15. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 24 травня 2021р. по справі №712/12136/18.

Таким чином у випадку наявності арешту на майно боржника, яке не було знято під час закінчення виконавчого провадження у виконавчої служби відсутнє право на скасування відповідної постанови, а у випадку якщо не встановлено порушення порядку накладення арешту у керівника відповідного відділу виконавчої служби також відсутнє відповідне право. Єдиною можливістю, визначеної законодавцем, щодо зняття арешту є відповідне рішення суду, на підставі якого арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня.

Як убачається із матеріалів справи, 27 серпня 2018р. державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Строк пред`явлення до виконання виконавчого листа перервався, та вказаний виконавчий лист міг бути пред`явлений протягом трьох років після повернення виконавчого документа стягувачу.

Проте, в матеріалах справи відсутня інформація, що вказаний виконавчий лист стягувачем у виконавчу службу повторно пред`являвся.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (ст. 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У даній правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на майно боржника у виконавчому провадженні, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника після повернення виконавчого документа стягувачу.

При цьому суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу (майже 7 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно наявності відкритих виконавчих проваджень з примусового стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

За таких обставин та враховуючи відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно наявності відкритих виконавчих проваджень з примусового стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, суд приходить висновку про наявність правових підстав для зняття арешту з нерухомого майна заявника, оскільки протилежне є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Викладені мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 листопада 2021р. у справі № 21/170-08, від 03 листопада 2021р. у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021р. у справі № 645/6694/15-ц.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вказаної скраги.

Керуючись ст. ст. 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451 ЦПК України; Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «КМ Груп» про зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов`язати Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ: 35029719, місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Княжа, буд. 28) зняти арешт зі всього нерухомого майна, належного боржнику ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), та оголошення заборони на його відчуження, накладений постановою державного виконавця від 04 квітня 2016р. у виконавчому провадженні НОМЕР_2 (номер запису про обтяження: 14007693 (спеціальний розділ), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29086527).

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено законом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Повний текст ухвали суду складено 30 квітня 2023р.

Суддя: