Постанова

від 21.05.2024 по справі 546/1283/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 546/1283/21 Номер провадження 22-ц/814/1432/24Головуючий у 1-й інстанції Романенко О.О. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Карпушина Г.Л., Триголова В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтава апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Цокало Тетяни Михайлівни

на ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2023 року

по справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Цокало Тетяна Михайлівна до ОСОБА_2 , державного реєстратора виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Плахотник Інни Іванівни про скасування рішення про державну реєстрацію прав, визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки в порядку спадкування за законом, про припинення речового права та витребування 1/2 частини земельної ділянки із незаконного володіння

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив: 1) скасувати рішення, державного реєстратора виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавської області Плахотнік Інни Іванівни, індексний номер: 56550974 ВІД 10.02.2021 р., про проведену державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), за копією державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯГ 653061, виданий 11.08.2006, видавник: Шевченківська сільська рада/Решетилівський районний відділ земельних ресурсів щодо земельної ділянки кадастровий номер: 5324285608:08:001:0006, загальною площею 1,1322 га та припинити речове право ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер: 5324285608:08:001:0006, загальною площею 1,1322 га, відомості щодо якої було внесено до запису про інше речове право за номером 40491561, дата державної реєстрації: 08.02.2021, державним реєстратором виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавської області Плахотник Інною Іванівною на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 22.01.2021, видавник: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56551826 від 10.02.2021 державного реєстратора виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавської області Плахотник Інни Іванівни; 2) визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер: 5324285608:08:001:0006, загальною площею 1,1322 га., цільове призначення: для ведений особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Полтавська область, Решетилівський район, село Шамраївка, в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 3) витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 , належну 1/2 частку на праві приватної власності земельну ділянку кадастровий номер: 5324285608:08:001:0006, загальною площею 1,1322 га; 4) стягнути солідарно із ОСОБА_2 та державного реєстратора виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавська області Плахотник І.І. на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Ухвалою Решетилівського районногосуду Полтавськоїобласті від20грудня 2023року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Цокало Т.М., про відмову від позову в частині вимог до державного реєстратора виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Плахотник Інни Іванівнизадоволено.

Прийнято відмову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Цокало Т.М. від позову в частині вимог до державного реєстратора виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Плахотник Інни Іванівни.

Закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог до державного реєстратора виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Плахотник Інни Іванівни.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного реєстратора виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Плахотник Інни Іванівнисудові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 грн.

Не погодившись із ухвалою місцевого суду її в апеляційному порядку, в частині стягнення витрат на правничу допомогу, оскаржила представник ОСОБА_1 адвокат ЦокалоТетяна Михайлівна, просила дану ухвалу у відповідній частині скасувати, відмовити в задоволенні клопотання про стягнення з позивача на користь державного реєстратора виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Плахотник Інни Іванівни витрат на правничу допомогу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скаргаобгрунтована тим,що державнимреєстратором виконавчогокомітету Новосанжарськоїселищної радиПлахотник І.І.при подачівідзиву від20.07.2022 на первісну позовну заявута відзиву від 02.09.2022 на заяву про зменшення розміру позовних вимог не було заявлено вимогу про відшкодування судових витрат.

Таким чином, відповідачем всупереч ч.ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті до суду не було надано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач ОСОБА_5 понесла чи очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді.

Зазначено, що вимогу про стягнення із позивача витрат на професійну правову допомогу було заявлено предстаником відповідача адвокатом Плішкіним Ю.С. тільки 19.05.2023. Дана заява стороні позивача направлена не була, чим порушено принцип змагальності сторін.

Від представника державного реєстратора виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Плахотник І.І.адвоката Плішкіна Ю.С. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частин 1 та 2статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки ухвала Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2023 року оскаржується лише в частині стягнення витрат на правову допомогу, тому в іншій частині ухвала суду апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 263 ЦПК Українипередбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині повною мірою відповідає зазначеним вимогам.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК Українита іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно з частиною першою, пунктами 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до загального правила розподілу судових витрат між сторонами, шо передбаченочастиною 2 статті 141 ЦПК України,інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.

З аналізу частини третьоїстатті 141 ЦПК Україниможна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду врегульовано статтею 142 ЦПК України.

Частиною 3 статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 461/4349/23 (провадження № 61-1св24), тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Тобто друге речення частини третьоїстатті 142 ЦПК Україниповинно застосовуватися у системному зв`язку із першим реченням, де йдеться про відмову від позову позивача.

Звертаючись до суду з заявою про відмову від позову в частині позовних вимог пред`явлених до державного реєстратора виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Плахотник І.І., представник ОСОБА_1 адвокат Цокало Т.М. враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду в справі № 910/15792/20 посилалась на те, що державний реєстратор не є суб`єктом матеріальних правовідносин, які склалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В даному випадку саме ОСОБА_2 несе цивільно-правову відповідальність за порушені права та інтереси позивача.

Одним із основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, зокрема стаття 13 ЦПК України зобов`язує суд розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог (відповідно суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, та перевіряти законність судових рішень лише в межах вимог заявлених у суді першої інстанції), а учаснику справи надає право розпоряджатися своїми правами, у тому числі вчиняти чи не вчиняти ті чи інші процесуальні дії, на власний розсуд.

Закриваючи провадження у справі відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 255 ЦПК Україниу зв`язку з відмовою позивача від позову в частині позовних вимог пред`явлених до державного реєстратора виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Плахотник І.І. і прийняття відмови судом, суд першої інстанції виходив з того, що відмова від позову є правом позивача та у суду відсутні підстави не прийняти відмову позивача від позову в частині вимог до державного реєстратора. Таким чином, позивач відмовився від позову внаслідок його вільного волевиявлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. ч 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 59 Конституції Україникожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогамистатті 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленомузаконом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Пунктом 3.2Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини другоїстатті 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4статті 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг за виконання робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

У разі недотримання вимог частини 4статті 137 ЦПК Українисуд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6ст.137 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником державного реєстратора виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Плахотник І.І. адвокатом Плішкіним Ю.С. надано суду:

- договір про надання правничої допомоги від 25.09.2022, укладений між державним реєстратором виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Плахотник І.І. та адвокатом Плішкіним Ю.С. (т. 2 а.с.136-138, т. 3 а.с.58-63);

- ордер про надання правничої (правової допомоги) на підставі договору про надання правової допомоги від 25.09.2022 (т. 3 а.с. 57);

- довідку-розрахунок від 29.11.2022 (т. 2 а.с. 135, т. 3 а.с. 64);

- квитанцію № 1 від 29.11.2022 на суму 10500 грн. (т. 2 а.с. 140, т. 3 а.с. 66);

- акт приймання-передачі наданих послуг від 29.11.2022 до договору про надання правничої допомоги від 25.09.2022 (т. 2, а.с. 139, т. 3, а.с. 65).

Визначаючи суму стягнення з позивача на відшкодування відповідачу ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції не взяв до уваги приписи ч. 4ст. 137 ЦПК Українищодо врахування співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката.

Із відзиву на позов вбачається, що відповідач державний реєстратор виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Плахотник І.І. усвідомлювала, що вона у даній справі є неналежним відповідачем.

Враховуючи обставини справи та відсутність предмету позовних вимог до державного реєстратора виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Плахотник І.І., правнича допомога та час на її надання, що зазначені в акті приймання-передачінаданих послугвід 29.11.2022 є невиправданими.

Таким чином, рівень складності справи не вимагав значного обсягу правничої допомоги, в тому числі, такого обсягу часу, який зазначений адвокатом в акті приймання-передачі наданих послуг від 29.11.2022, як витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18, провадження № 14-26цс21.

Враховуючи вищевикладені норми процесуального права, обставини справи та керуючись закріпленимстаттею 11 ЦПК Українипринципом пропорційності у цивільному судочинстві, виходячи з вимог розумності та справедливості, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності стягнутих при закритті справи за позовом до державного реєстратора виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Плахотник І.І. судових витрат на правничу допомогу та приходить до висновку про їх зменшення до 2 000 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 376 ч. 4 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Керуючись ст.367, ст.374ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 3, 4, ч. 4, ст.382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката ЦокалоТетяни Михайлівни задовольнити частково.

Ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2023 року змінити в частині суми стягнення із ОСОБА_1 на користь державного реєстратора виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Плахотник Інни Іванівни витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши розмір відшкодування витрат на правничу допомогу з 10500 грн. до 2000 грн.

В іншій частині ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О. Ю. Кузнєцова

Судді: Г. Л. Карпушин

В. М. Триголов