Ухвала

від 22.05.2024 по справі 947/15060/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/15060/24

Провадження № 1-кс/947/6869/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2024 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м.Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Білгород-дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження №42024164220000051 від 01.05.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.197-1, ч.1 ст.364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до клопотання, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024164220000051 від 01.05.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.197-1, ч.1 ст.364 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Білгород-Дністровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 12.04.2024 Білгород-Дністровською КЕЧ району проведено обстеження території військового містечка № НОМЕР_1 загальновійськовий полігон « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: Одеська область, Болградський район, Бородінська ТГ (за межами населених пунктів), що відведені Міністерству оборони України на підставі рішення Ізмаїльського виконкому № 7 від 10.06.1946 року. Станом на 01.01.2024 року відповідно д відомості наявності на використання земельних ділянок перебувають на обліку Білгород-Дністровської КЕЧ району.

Зафіксовано наявність озимих злакових сільськогосподарських культур земельної ділянки приблизною площею 8,17 га за координатами 46°15'38"N 29°20'44"Е. Зазначені правопорушення здійснено невстановленими особами в межах земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 із загальною площею 23253,17 га.

Під час огляду встановлено наявність сходів злакових сільськогосподарських культур на земельних ділянках загальною площею 27,04 га, засіяних невстановленими особами, про що на виконання пункту 3 розділу V Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 16.01.2024 № 26/нм, складено Акт про виявлення факту самовільного зайняття/ неправомірного вилучення земельної ділянки.

На теперішній час земельна ділянка приблизною площею 8,17 га, розташована на території військового містечка №11 відповідно до відомостей наявності та використання земельних ділянок станом на 01.01.2024 року перебуває на картковому обліку Білгород-Дністровської КЕЧ району.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, розташовану за адресою: Одеська область, Болградський район, ( за межами населеного пункту) кадастровий номер: 5124780700:01:002:0510, призначена для потреб оборони на території колишнього військового полігону «Тарутинський». Інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня, загальна площа земельної ділянки 6953.2926 га.

Землі надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, визнаються землями оборони (стаття 1 Закону України Про використання земель оборони).

Так, подальшим досудовим розслідуванням 14.05.2024 у період часу з 19:27 до 19:49 год. СУ ГУНП в Одеській області за участі інспектора геодезиста ОСОБА_5 проведено огляд земельної ділянки, розташованої за адресою: Одеська область, Болградський район, Веселодолинська сільська рада (за межами населених пунктів) кадастровий номер: 5124780700:01:002:0510, колишній військовий полігон «Тарутинський», геодезичні координати: НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 . Під час огляду встановлено, що вказана земельна ділянка засіяна сільськогосподарськими культурами яровим ячмінем та озимою пшеницею має площу 8,8728 га. Також, під час огляду від представника Білгородської КЕЧ району стало відомо, що договорів на обробку даної земельної ділянки Білгородською КЕЧ району ні з ким не укладалось та хто на даний час засіяв вказану земельну ділянку невідомо.

В органудосудового розслідуванняє підставивважати,що набуттяневстановленими підчас досудовогорозслідування особамиу користуванняземельної ділянкиплощею 8,8728га розташованої на території колишнього військового полігону «Тарутинський», нині вивільненого військового містечка НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5124780700:01:002:0510, є результатом протиправної діяльності невстановлених осіб.

Посилаючись на обставини, викладені в клопотанні, слідчий просить накласти арешт на земельну ділянку та сільськогосподарські культури.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали, надані з клопотанням, приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями ст.2, ст.7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що слідчим під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.

Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.

Слідчим при складанні клопотання про накладення арешту на майно не дотримані вимоги ч.2 ст.171 КПК України.

Так, у клопотанні слідчий просить накласти арешт на сільськогосподарські культури, які незаконно вирощуються на земельній ділянці площею 8,8728 га, розташованій на території колишнього військового полігону «Тарутинський», нині вивільненого військового містечка НОМЕР_1 за адресою: Одеська область, Тарутинський район, Веселодолинська сільська рада, кадастровий номер 5124780700:01:002:0510, геодезичні координати: 5122118.549 32 85345.862; 5122112.099 3285309.538; 5122091.431 328508.404; 5121571.993 3285401.865; НОМЕР_6 власником якої є Держава України в особі Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 , із забороною розпорядження та користування, з метою забезпечення речових доказів, однак постанови про визнання сільськогосподарських культур речовими доказами не надав.

Крім того, зазначене у клопотанні слідчого майно, на яке належить накласти арешт, не містить індивідуально-визначених ознак такого майна, а саме кількості/маси/найменування сільськогосподарських культур, які незаконно вирощуються на земельній ділянці, що унеможливлює його ідентифікацію, тобто вимоги, заявлені слідчим у клопотанні є некоректними та неконкретними.

Тобто, будь-яке обґрунтування, на підставі якого слідчий суддя міг би вирішити питання обґрунтованості вказаних доводів сторони обвинувачення, зокрема перевірити факт відповідності такого майна категорії речових доказів (ч.1 ст.98 КПК України), дане клопотання не містить.

Згідно з нормами Глави10та Глави17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

За наявних недоліків клопотання та долучених до нього матеріалів слідчий суддя позбавлений можливості повно, всебічно та об`єктивно розглянути його.

Таким чином, клопотання та долучені до нього матеріали не відповідають вимогам ч.2 ст.171 КПК України, оскільки не підтверджують підстави, мету та відповідного обґрунтування необхідності арешту майна.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить до переконання, що на теперішній час наявні всі правові підстави для повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, відповідно до вимог ч.3 ст.172 КПК України.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Білгород-дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження №42024164220000051 від 01.05.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.197-1, ч.1 ст.364 КК України повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1