Рішення

від 22.05.2024 по справі 280/2694/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року Справа № 280/2694/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Запорізького апеляційного суду (пр. Соборний, буд. 162, м. Запоріжжя), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

26.03.2024 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Запорізького апеляційного суду (далі відповідач), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій позивачка просить суд:

визнати протиправними дії відповідача (лист від 11.03.2024 №08-37/555/24) щодо відмови у видачі позивачці та надіслання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року, у відповідності до вимог частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», обчисливши розмір суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці: з 01.01.2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні;

зобов`язати відповідача направити позивачці та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом: на 01.01.2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні.

Крім того, просить: всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача; справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке нараховує і виплачує позивачці щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідок апеляційного суду. З 01.01.2024 змінився розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, проте відповідач у 2024 році ні позивачці, ні ГУ ПФУ не видавав довідку про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді, у розмірі, визначену законом на 1 січня відповідного календарного року. Листом від 12.01.2024 № 08-37/87/2024 відповідач відмовив у видачі позивачці відповідної довідки для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання. Позивачка вважає таку відмову протиправною.

Ухвалою суду від 01.04.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області).

12.04.2024 засобами системи «Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнає позов, зазначає, що позивачці відмовлено у наданні запитуваних довідок, оскільки розмір посадового окладу працюючого судді, з урахуванням норм Законів України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 9 листопада 2023 року № 3460-IX (далі Закон № 3460-IX) у 2024 році залишився незмінним. Частина 3 статті 135 Закону №1402-VIII є бланкетною нормою, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду (50), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону № 3460-IX, статтею 7 якого визначено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні. Отже, з 01.01.2024 року розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. З огляду на зазначене, доводи позивачки, про те, що відповідач протиправно відмовив їй у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 є безпідставними, а відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. Вважає, що позивачка своїми діями спонукає відповідача вчинити незаконні дії, а саме видати документ (довідку) з даними, які не відповідають чинному законодавству з метою збільшення виплат щомісячного грошового утримання за рахунок державних коштів і це в період, коли у державі іде війна та її бюджет максимально формується для забезпечення обороноздатності. Просить у задоволенні позову відмовити.

24.04.2024 засобами системи «Електронний суд» до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, за змістом яких ГУ ПФУ в Запорізькій області проти позову заперечує, зазначає, що законодавством визначено прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, як окремому розмірі, який не співпадає з прожитковим мінімумом для працездатних осіб. Вказує, що саме Законом про Державний бюджет України встановляються прожиткові мінімуми для різних категорій громадян. Зазначає, що, хоча виплати винагороди суддям є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак введення окремого прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності гарантії незалежності суддів та не обмежують права суддів, зокрема й позивачки, оскільки розмір суддівської винагороди не зменшився по відношенню до тієї, яку судді отримували раніше. При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується суддів, а й інших категорій працівників, зокрема поширюється на працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури. Таким чином, розмір суддівської винагороди, яка враховується при обчисленні щомісячного довічного грошове утримання судді у відставці - позивачки, розраховано згідно до вимог чинного законодавства. Просить відмовити в задоволенні позову.

З матеріалів справи суд встановив такі обставини.

Позивачка є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області.

Щомісячне довічне грошове утримання позивачки обчислено на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.10.2023 № 07-37/73, виданої відповідачем.

За змістом даної довідки посадовий оклад обчислений в розмірі 126120,00 грн.

Сторони не заперечують, що при обрахунку розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання за вказаною довідкою, відповідачем взято за основу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2020 року, визначений статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14 листопада 2019 року № 294-IX 2102 гривні.

05.03.2024 позивачка звернулась до відповідача із заявою, в якій просила видати їй та надіслати до ГУ ПФУ в Запорізькій області довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024, обчисливши розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді: з 01 січня 2024 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень.

Відповідач листом від 11.03.2024 №08-37/555/24 повідомив, що Законом №3460-IX установлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, складає 2102 гривні, виходячи з якого обчислено на 2024 рік базовий посадовий окладу судді Запорізького апеляційного суду, а саме, 126120 гривень. Цей посадовий оклад закріплено у штатному розписі суду на 2024 рік. Встановлений Законом № 3460-IX прожитковий мінімум у розмірі 3028 гривень для працездатних осіб не може застосовуватися для визначення базового розміру посадового окладу судді, що виключає можливість надання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у 2024 році із зазначенням іншого розміру суддівської винагороди, ніж та, яку отримували судді Запорізького апеляційного суду у вказаний період.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році, позивака звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402-VIII.

Згідно з частиною 3 статті 142 Закону № 1402-VI, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді.

Відповідно до частин 4, 5 статті 142 Закону № 1402-VI, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя, що закріплена в частині 1 статті 124 Конституції України.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11 -р/2018.

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Статтею 4 Закону №1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Частиною 1 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що розмір суддівської винагороди визначається лише на підставі норм Закону №1402-VIII.

Відповідно до частини 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною 4 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (частин 5 цієї статті).

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України Про прожитковий мінімум від 15.07.1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Водночас, статтею 7 Закону 3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Верховний Суд у постановах від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21 сформував правовий висновок у правовідносинах щодо застосування положень статті 135 Закону № 1402-VIII та статті 7 Законів України Про Державний бюджет України на 2021 рік від 15 грудня 2020 року № 1082-IX (далі Закон №1082-ІХ) при обчисленні суддівської винагороди, які у подальшому були підтримані Верховним Судом у постановах від 02 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі № 240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі № 240/3795/22 тощо.

Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII. Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 1082-IX та Закону № 1982-IX, є неправомірною (постанови від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 02 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі № 240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі № 240/3795/22, від 20 листопада 2023 року у справі №120/709/22-а).

Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до подібних правовідносин у період 2021 2024 роки з огляду на те, що Законами №1082-ІХ, № 1928-IX, № 2710-IX та №3460-IX запроваджено тотожне правове регулювання щодо встановлення такої величини як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 гривні.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить до висновку, що відповідно до статті 130 Конституції України, статей 135, 142 Закону №1402-VIII позивачка має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням розміру базового посадового окладу судді апеляційного суду, розрахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2024 року складає 3028,00 грн, а тому відповідач протиправно відмовив позивачці у видачі відповідної довідки про суддівську винагороду за відповідною посадою для перерахунку призначеного позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 Про затвердження Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за № 200/14891, з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України 09 лютого 2023 року № 7-2, затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України (Порядок №3-1).

Відповідно до пунктів 1-6 розділу IV Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів, частини другої статті 27 Закону України Про Конституційний Суд України органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.

Пенсійний фонд України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання (далі - список).

Органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, протягом 5 робочих днів з дня надходження інформації Пенсійного фонду України складають списки за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та подають їх відповідним судам, ліквідаційним комісіям, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів, або територіальним органам Державної судової адміністрації України (далі - відповідні органи).

На підставі списків відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді / довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди / винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку.

Відповідні органи можуть звертатись до органів, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, із запитами щодо отримання додаткових відомостей, необхідних їм для видачі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.

Довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, який надав список, та судді у відставці (судді Конституційного Суду України), щодо якого видана довідка, у місячний строк з дня надходження списку.

Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.

Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.

Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.

Пунктом 9 розділу IV Порядку №3-1 передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Аналіз наведених положень дозволяє дійти висновку, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється за наявності підстав, передбачених статтею 142 Закону № 1402-VI, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що може бути реалізовано двома шляхами:

(1) через централізований механізм повідомлень та інформувань Пенсійного фонду України відповідними органами (судами або Державною судовою адміністрацією України) у місячний строк з дня виникнення підстав для перерахунку;

(2) за зверненням судді у відставці.

При цьому, наведені вище положення Порядку №3-1 чітко визначають, що довідка про суддівську винагороду за відповідною посадою надсилається відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та судді у відставці, щодо якого видана довідка.

Отже, вимога позивачки про зобов`язання відповідача направити позивачці та надіслати до ГУ ПФУ в Запорізькій області довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року - виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Інші аргументи сторін не є визначальними для вирішення даної справи з огляду на вищезазначену сталу правову позицію Верховного Суду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що під час звернення до суду із цим позовом позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, які належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Запорізького апеляційного суду (пр. Соборний, буд. 162, м. Запоріжжя), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Запорізького апеляційного суду у видачі судді у відставці ОСОБА_1 та надіслання до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01 січня 2024 року у відповідності до вимог частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2024 року у розмірі 3028 гривень.

Зобов`язати Запорізький апеляційний суд направити судді у відставці ОСОБА_1 та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01 січня 2024 року виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік, з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Запорізького апеляційного суду судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.05.2024.

Суддя Р.В. Кисіль