Рішення

від 21.05.2024 по справі 420/3208/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3208/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А. розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів - Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі відповідач-2), в якому позивач просить визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100 000 грн. за періоди з 24.02.2022 по 19.03.2022, з березня 2023 року по жовтень 2023 року, пропорційно дням його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з перебуванням безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100 000 грн. за періоди з 24.02.2022 по 19.03.2022, з березня 2023 року по жовтень 2023 року, пропорційно дням його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з перебуванням безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, мотивуючи це тим, що він проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 військової частини НОМЕР_2 Сухопутних військ ЗСУ. 03.10.2023 року його звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я з виключенням з військового обліку та 10.10.2023 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 з 10.10.2023 року виключено із списків особового складу у зв`язку із звільненням. Після звільнення він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 з заявою, щодо виплати йому додаткової винагороди у розмірі 30 000грн., передбаченої постановою КМУ №168 за час несення військової служби з березня 2023 по жовтень 2023 року та причини її невиплати, а також невиплати додаткової винагороди за безпосередню участь у виконанні бойових завдань за час проходження ним військової служби у період з 24.02.2022 року по 19.03.2022 року на території Запорізької області. На що отримав відповідь, що накази у вказаний період березня 2023 по жовтень 2023 на виплату йому додаткової винагороди у розмірі 30000грн. не видавались у зв`язку з тим, що за вказаний період ним не виконувались бойові завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) відповідно до Розділу 43 п.2 Порядку виплати грошового забезпечення в/сл. ЗСУ №260 від 07.06.2018р., а за період з 24.02.2022 року по 19.03.2022 року додаткова винагорода виплачена у розмірі 30 000грн., пропорційно у розрахунку на місяць. Заборгованість у виплаті за вказаний період відсутні. З вказаною відповіддю він не згоден та вважає її протиправною, так як згідно довідки №678 від 29.03.2022 року він виконував завдання територіальної оборони на території Запорізької області з 24.02.2022 року по 19.03.2022 року у зв`язку з початком вторгнення та захопленням території Херсонської області окупаційними військами рф, та в період з березня 2023 по жовтень 2023 проходив військову службу на території Херсонської міської територіальної громади.

Ухвалою суду від 26.02.2024 р. у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 26.02.2024 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 29.03.2024 року поновлено провадження у справі.

06.03.2024 року від представника відповідача-1 до суду надійшов відзив у якому він просить відмовити у задоволенні позову з підстав того, що ІНФОРМАЦІЯ_8 є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_9 . У редакції Постанови №168 від 28.02.2022 року розмір додаткової винагороди для в/сл. ЗСУ був визначений у фіксованому розмірі 30 000грн. щомісячно. На момент виникнення спірних правовідносин до Постанови №168 внесені зміни зокрема: в абазаці першому пунку 1 постанови слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000грн. щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000грн. пропорційно в розрахунку на місяць»; - доповнено постанову пунктом 2-1 , яким установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розмір виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000грн.» Отже приписами Постанови №168 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважено керівників визначати не тільки порядок та умови виплат додаткової винагороди, а також її розмір (в розмірі до 30000грн.). Наказом МО від 25.01.2023 року №44 Порядок №260 доповнено новим розділом «ХХХІVВиплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» яким визначено кому виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000грн. та на підставі яких документів. За період з березня 2023 року по жовтень 2023 року підстав для виплати винагороди у розмірі 30 000грн. та 100000грн. не було, так як позивач не перебував у районі ведення бойових дій за вказаний період. Додаткова винагорода виплачується безпосередньо за виконання бойових (спеціальних) завдань та забезпечення їх виконання, а не за принципом лише перебування в/сл. у районі ведення бойових дій. За своєю природою вона є стимулюючою виплатою, яка реалізується за умови здійснення дій. Позивач не виконував бойові (спеціальні) завдання, тому жодних наказів ІНФОРМАЦІЯ_9 та підпорядкованого ІНФОРМАЦІЯ_10 не видавалось, тому що не це не було жодних підстав. А довідка №678 від 29.03.2022 року на яку посилається позивач не є підтверджуючим документом участі у бойових діях відповідно до п.4 наказу МО від 07.06.2018 року №260. Також ніяких розпоряджень про залучення Позивача до складу Сил територіальної оборони не видавалось. Крім того Наказ Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 вд 22.12.2022р. не може бути застосовний до позивача, так як на момент виникнення спірних правовідносин він проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_11 та мав статус військовослужбовця, а відтак цей наказ до нього не відноситься. Так як відповідно до статті 1 ЗУ «Про оборону України» район ведення воєнних (бойвих) дій це визначена рішення Головнокомандувача ЗСУ частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на яку впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії. Бойовими діями в розмінні ЗУ «Про оборону України» є застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

28.02.2024 року від представника третьої особи до суду надійшли пояснення, у який зазначив, що в військовій частині НОМЕР_1 наказів та розпоряджень щодо виконання завдань територіальної оборони на території Запорізької області в період з 24.02.2022 по 19.03.202 року та з березня 2023 року по жовтень 2023 року щодо участі позивача не видавалось, та бойових наказів (розпоряджень), журналів бойових дій або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, поза термінове) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорту(донесення) командира підрозділу (групи) про участь ОСОБА_1 у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань тощо у період часу березень 2023 по жовтень 2023 року у в/частині відсутні.

19.03.2024 року від представника позивач до суду надійшла відповідь на відзив.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши зміст заяв по суті справи, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 1983р.н. проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 військовій частині НОМЕР_2 .

Наказом командира в/ч НОМЕР_3 №419 від 03.10.2023 року позивача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я. 10.10.2023 року наказом командира в/ч НОМЕР_2 №142 по стройовій частині позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

У спірний період : з 24.02.2022 по 19.03.2022 позивачу додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн. не виплачувалась, та з березня 2023 року по жовтень 2023 року додаткова винагорода у розмірі 30000грн. також не виплачувалась, що сторонами визнається.

Позивач зазначає, що має право на виплату додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 19.03.2022 у розмірі до 100000грн., тоді як йому виплачено у розмірі 30000грн., та право на додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн. в розрахунку на місяць за період березень 2023 року по жовтень 2023 року, яка відповідачем йому не нараховувалось та не виплачувалась, що слугувало підставою звернення до суду.

Джерела права та висновки суду.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до п.2,3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (надалі, також - Порядок № 260).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Відповідно до пункту 31 частини 11 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Так, указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено: з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб (Указ Президента України від 14.03.2022 №133/2022); з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб (Указ Президента України від 18.04.2022 №259/2022); з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб (Указ Президента України від 17.05.2022 №341/2022); з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб (Указ Президента України від 12.08.2022 №573/2022); з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб (Указ Президента України від 07.11.2022 №757/2022); з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб (Указ Президента України від 06.02.2023 №58/2023); з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб (Указ Президента України від 01.05.2023 №254/2023); з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб (Указ Президента України від 26.07.2023 №451/2023).

Відповідно до абзаців першого та другого п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168), у редакції Постанови КМУ № 350 від 22.03.2022, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми є Підтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

На підставі рішення Міністра Оборони України від 07 березня 2022 року № 248/1217 та окремого доручення Міністра Оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 «з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», за підписом Міністра Оборони України, де він вимагає «під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючого угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення ( в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави.

На період дії воєнного стану військовослужбовцям встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах).

30 000 гривень іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення зі списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставах таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення;

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця ( у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснювати на підставах наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій)- особовому складу. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження). Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Наказом Міноборони від 25 січня 2023 року №44 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 року за №177/39233), Порядок №260 доповнено новим розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» (діяв на час виникнення спірних правовідносин в 2023 році).

Згідно пунктів 2, 4 Розділу XXXIV Порядку №260, на період дії воєнного стану додаткова винагорода згідно з Постановою №168 в розмірі 30000 грн виплачується військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до пунктів 8, 9 Розділу XXXIV Порядку №260, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Матеріали справи не місять доказів того, що відповідачами видавались накази про виплату позивачу додаткової винагороди, а також щодо видання бойових наказів (розпоряджень) щодо позивача, а тому позивач, який перебував на пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з березня 2023року по жовтень 2023 року до рапортів командирів на додаткову виплату 30 000 грн не вносився.

Таким чином за березень жовтень 2023 року додаткова винагорода, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану не виплачувалась позивачу правомірно.

Суд враховує, що факт проходження військовослужбовцем військової служби в населеному пункті, який включений до Переліку громад розташованих на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією без посередньої участі військовослужбовця у бойових діях не надає право на отримання додаткової винагороди.

Також позивач в обґрунтування вимог зобов`язати виплатити йому з 24.02.2022 року по 19.03.2023 року додаткову винагороду у розмірі до 100000грн. посилається на довідку №678 від 29.03.2022 року видану в/ч НОМЕР_1 особовому складу ІНФОРМАЦІЯ_12 , в тім, що вказані в ній особи (серед яких міститься позивач ) виконували завдання територіальної оборони на території Запорізької області з 24.02.2022 року по 19.03.2022 року.

Згідно п.16 ст.1 Закону України «Про основи національного спротиву» від 16 липня 2021 року № 1702-IX територіальна оборона - система загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій.

Відповідно до п.3 ст.3 Закону України завданнями територіальної оборони є:

1) своєчасне реагування та вжиття необхідних заходів щодо оборони території та захисту населення на визначеній місцевості до моменту розгортання в межах такої території угруповання військ (сил) або/чи угруповання об`єднаних сил, призначених для ведення воєнних (бойових) дій з відсічі збройної агресії проти України;

2) участь у посиленні охорони та захисті державного кордону;

3) участь у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, ліквідації наслідків ведення воєнних (бойових) дій;

4) участь у підготовці громадян України до національного спротиву;

5) участь у забезпеченні умов для безпечного функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування та органів військового управління;

6) участь в охороні та обороні важливих об`єктів і комунікацій, інших критично важливих об`єктів інфраструктури, визначених Кабінетом Міністрів України, та об`єктів обласного, районного, сільського, селищного, міського значення, районного у містах рад, сільських, селищних, порушення функціонування та виведення з ладу яких становлять загрозу для життєдіяльності населення;

7) забезпечення умов для стратегічного (оперативного) розгортання військ (сил) або їх перегрупування;

8) участь у здійсненні заходів щодо тимчасової заборони або обмеження руху транспортних засобів і пішоходів поблизу та в межах зон/районів надзвичайних ситуацій та/або ведення воєнних (бойових) дій;

9) участь у забезпеченні заходів громадської безпеки і порядку в населених пунктах;

10) участь у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану в разі його введення на всій території України або в окремих її місцевостях;

11) участь у боротьбі з диверсійно-розвідувальними силами, іншими збройними формуваннями агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями;

12) участь в інформаційних заходах, спрямованих на підвищення рівня обороноздатності держави та на протидію інформаційним операціям агресора (противника).

Таким чином завдання територіальної оборони є різноманітними, та не обов`язково пов`язані з участю у бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.

Згідно ч.2 ст.7 Закону України від 16 липня 2021 року № 1702-IX безпосереднє керівництво територіальною обороною здійснюється:

1) на всій території України - Головнокомандувачем Збройних Сил України через Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України;

2) у межах військово-сухопутної зони - керівником регіонального органу військового управління Сил територіальної оборони Збройних Сил України через регіональний орган військового управління Сил територіальної оборони Збройних Сил України;

3) у межах зони територіальної оборони - керівником зони територіальної оборони через штаб зони територіальної оборони;

4) у межах району територіальної оборони - керівником району територіальної оборони через штаб району територіальної оборони.

Згідно ч. 2 ст.16 Закону України від 16 липня 2021 року № 1702-IX керівник зони (району) територіальної оборони:

1) несе персональну відповідальність за стан готовності зони (району) територіальної оборони до виконання завдань територіальної оборони;

2) організовує та здійснює керівництво територіальною обороною в межах території відповідної зони (району) територіальної оборони;

3) організовує створення та функціонування системи управління територіальною обороною в зоні (районі) територіальної оборони та здійснює контроль за її станом;

4) організовує виконання у зоні (районі) територіальної оборони завдань щодо підготовки і ведення територіальної оборони, реалізацію наказів і директив з питань територіальної оборони;

5) забезпечує взаємодію з питань територіальної оборони з органами місцевого самоврядування у відповідній зоні (районі) територіальної оборони;

6) організовує підготовку та проводить навчання (тренування), оперативно-польові поїздки з територіальної оборони в зоні (районі) територіальної оборони;

7) бере участь в організації підготовки громадян України до національного спротиву в межах зони (району) територіальної оборони;

8) здійснює контроль за готовністю сил і засобів, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони у відповідній зоні (районі) територіальної оборони.

Згідно статті 20 Закону України від 16 липня 2021 року № 1702-IX виконання завдань територіальної оборони здійснюється поза районами ведення воєнних (бойових) дій.

Проте матеріали справи не містять документів складених керівником територіальної оборони в районі перебування позивача в лютому-березні 2022 року щодо завдань, які виконувались позивачем в той час, коли він був залучений до складу територіальної оборони.

Тому суд враховує, що в довідці №678 від 29.03.202року, та в інших матеріалах справи не міститься інформації, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в лютому-березні 2022 року.

Проте з письмових пояснень на позов представник в/ч НОМЕР_1 (якою видана довідка №678) вказав, що наказів та розпоряджень щодо виконання завдань територіальної оборони на території Запорізької області в період з 24.02.2022 по 19.03.202 року та з березня 2023 року по жовтень 2023 року щодо участі позивача не видавалось, та бойових наказів (розпоряджень), журналів бойових дій або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, поза термінове) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорту(донесення) командира підрозділу (групи) про участь ОСОБА_1 у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань тощо у період часу березень 2023 по жовтень 2023 року у в/частині відсутні.

Суд враховує, що командування військової частини у якій проходить службу військовослужбовець не має право без відповідних документів видавати наказ про нарахування та виплату йому додаткової винагороди у розмірі до 100000грн, без підтверджуючих документів на проведення такої виплати, а тому відповідач не вчинив протиправної бездіяльності щодо позивача по нарахуванню та її виплати.

З огляду на вище встановлені судом обставини позовні вимоги в частині визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100 000 грн. за періоди з 24.02.2022 по 19.03.2022, з березня 2023 року по жовтень 2023 року, пропорційно дням його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з перебуванням безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100 000 грн. за періоди з 24.02.2022 по 19.03.2022, з березня 2023 року по жовтень 2023 року, пропорційно дням його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з перебуванням безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно ч.1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6-8, ч.2 ст.9, ст.ст.10, 77, 90, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач : ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_4 .

Відповідач-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Відповідач-2: ІНФОРМАЦІЯ_3 АДРЕСА_3

Третя особа: Військова частина НОМЕР_1 53600, Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт.Покровське код ЄДРПОУ НОМЕР_6 .

Суддя Іванов Е.А.

.