Рішення

від 16.05.2024 по справі 440/4846/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 травня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/4846/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Сучасні технології" до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Укртрансгаз" про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Приватне підприємство "Сучасні технології" (надалі - позивач, ПП "Сучасні технології") звернулось до суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі - відповідач, Шевченківський ВДВС), у якому позивач просив:

визнати протиправними дії державного виконавця Філонюк О. П. щодо винесення у ВП №71539965 постанови про накладення штрафу у сумі 5100,00 грн та зобов`язання виконати рішення Господарського суду Полтавської області від 15.03.2021 протягом 10 робочих днів у строк до 01.03.2024;

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу у сумі 5100,00 грн та зобов`язання виконати рішення Господарського суду Полтавської області від 15.03.2021 протягом 10 робочих днів у строк до 01.03.2024 у виконавчому провадженні №71539965;

визнати протиправними дії державного виконавця Філонюк О. П. щодо винесення у ВП №71539965 постанови про накладення штрафу від 21.02.2024 у сумі 10200,00 грн та звернення до органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення;

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу у сумі 10200,00 грн у виконавчому провадженні №71539965 від 21.03.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність та необґрунтованість рішень державного виконавця у виконавчому провадженні №71539965 про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення Господарського суду Полтавської області від 29.09.2022 у справі №917/5/22 з огляду на наявність форс-мажорних обставин, що перешкоджали боржнику своєчасно виконати рішення суду у повному обсязі.

2. Позиція відповідача та третьої особи.

Відповідач відзив на позов не надав.

Позовна заява разом з доданими до неї документами подана позивачем через підсистему "Електронний суд" та доставлена Шевченківському ВДВС 22.04.2024 /а.с. 35/.

Електронний примірник ухвали від 06.05.2024 про відкриття провадження у цій справі доставлений в електронний кабінет Мін`юсту того ж дня о 19:35 /а.с. 65, зі звороту/.

Представник третьої особи надав до суду письмові пояснення, у яких наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог, стверджуючи, що відповідач не виконав рішення суду без наявності на те поважних причин /а.с. 68-72/.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Цією ухвалою до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (надалі - АТ "Укртрансгаз").

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до частини четвертої статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.09.2022 у справі №917/5/22 позов АТ "Укртрансгаз" до ПП "Сучасні технології" задоволено частково. Зобов`язано ПП "Сучасні технології" виконати умови договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №Т-10/2103000045 від 15.03.2021 в частині виконання зобов`язання щодо поставки відповідного обсягу товару згідно з умовами укладеного договору і специфікації (Додаток №1 до договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №Т-10/2103000045 від 15.03.2021) /а.с. 75-78/.

Рішення суду набрало законної сили 09.02.2023, а 13.03.2023 Господарський суд Полтавської області видав АТ "Укртрансгаз" наказ №917/5/22.

11.04.2023 постановою заступника начальника Шевченківського ВДВС відкрито виконавче провадження №72539965 /а.с. 11, зі звороту/.

Листом від 20.04.2023 директор ПП "Сучасні технології" звернувся до державного виконавця з поясненнями, у яких зазначив про наявність форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України, оголошення воєнного стану на території України), що ускладнюють виконання рішення суду /а.с. 12-13/.

27.04.2023 державний виконавець надіслав боржнику вимогу про надання доказів разом з їх документальним підтвердженням щодо неможливості виконання рішення суду у строк до 10.05.2023 /а.с. 13-14/.

Постановою від 27.04.2023 державний виконавець відклав проведення виконавчих дій до 10.05.2023 /а.с. 14-15/.

Листом від 09.05.2023 директор ПП "Сучасні технології" звернувся до державного виконавця з поясненнями, у яких зазначив про заходи, вжиті боржником з метою виконання рішення суду /а.с. 15, зі звороту/.

26.06.2023 державний виконавець повторно надіслав боржнику вимогу про надання доказів разом з їх документальним підтвердженням щодо неможливості виконання рішення суду у строк до 07.07.2023 /а.с. 16, зі звороту/.

20.07.2023 боржник надав державному виконавцю пояснення, у яких зазначив про вжиття заходів щодо замовлення постачання товарів з метою виконання умов договору від 15.03.2021 №Т-10/2103000045, а також про тимчасову непрацездатність директора ПП "Сучасні технології", що перешкоджає вжиттю заходів щодо виконання рішення суду /а.с. 17/.

16.02.2024 за невиконання рішення суду державний виконавець наклав на боржника штраф у розмірі 5100,00 грн, про що прийняв постанову /а.с. 18/.

21.03.2024 державний виконавець за повторне невиконання рішення суду наклав на боржника штраф у розмірі 10200,00 грн /а.с. 31, зі звороту, а.с. 32/.

Не погодившись з постановами державного виконавця від 16.02.2024 та 21.03.2024 у виконавчому провадженні №71539965, позивач оскаржив їх до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 129-1 Основного Закону України проголошує, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин (далі - Закон №1404-VІІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України /пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження"/.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до статті 10 Закону №1404-VІІІ заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Частиною шостою цієї статті передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з частинами першою - третьою статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, статтею 75 Закону №1404-VІІІ передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір стосується правомірності постанов державного виконавця про накладення на позивача штрафів за невиконання рішення суду.

Перевіряючи правомірність спірних постанов на відповідність вимогам до легітимності актів індивідуальної дії, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, суд виходить з таких міркувань.

Накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №360/3573/20, від 20.05.2021 у справі №420/5465/18, від 13.10.2021 у справі №360/4705/20 та у справі №360/4708/20, від 31.05.2022 у справі №360/940/20.

Суд також зауважує, що за виконавчим документом у виконавчому провадженні №71539965 боржника було зобов`язано виконати умови договору від 15.03.2021 №Т-10/2103000045 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) в частині виконання зобов`язання щодо поставки відповідного обсягу товару згідно з умовами укладеного договору і специфікації (Додаток №1 до договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 15.03.2021 №Т-10/2103000045).

Так, 15.03.2021 між АТ "Укртрансгаз" та ПП "Сучасні технології" було укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №Т-10/2103000045 /а.с. 20-24/.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник (ПП "Сучасні технології") зобов`язувався у визначений цим договором строк передати у власність Покупця (АТ "Укртрансгаз") "Плити, листи, стрічки та фольга, пов`язані з конструкційними матеріалами (Листи з нержавіючої сталі)" (Товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною, а Покупець прийняти і оплатити такі Товари.

У силу п. 5.1 договору Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.

Згідно зі Специфікацією, що є додатком 1 до договору про закупівлю товарів від 15.03.2021 №Т-10/2103000045, відповідач зобов`язувався поставити позивачу Товари на загальну суму 3 539 400,00 грн, в т.ч. ПДВ 589 900,00 грн. Строк поставки 45 календарних днів з дати укладення договору. Місце поставки Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49, Центральний склад ВРТП "Укргазенергосервіс".

Невиконання позивачем умов договору від 15.03.2021 №Т-10/2103000045 слугувало підставою для звернення АТ "Укртрансгаз" до Господарського суду Полтавської області з позовом у справі №917/5/22 та ухвалення судом рішення від 29.09.2022.

Мотивуючи наявність поважних причин невиконання рішення суду боржник у позовній заяві у цій справі посилався на наявність форс-мажорних обставин, а саме: введення на території України воєнного стану з 24.02.2022 внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, а також блокування українсько-польського кордону з осені 2023 року.

Оцінюючи повідомлені боржником обставини, суд враховує, що лист торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилався позивач та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

На таке звернув увагу й Верховний Суд у постановах від 29.06.2023 у справі №922/999/22, від 02.08.2023 у справі №916/1788/22.

За приписами статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до п. 4.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який затверджено рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5), Торгово-промислова палата України здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов зовнішньоторговельних угод та міжнародних договорів України, норм законодавства, відомчих нормативних актів, а також умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

За умовами договору від 15.03.2021 №Т-10/2103000045 Сторони погодили, що не пізніше, ніж протягом 10-ти календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі (п. 8.2 Договору).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема документ (сертифікат) Торгово-промислової палати України. Строк для надання відповідних документів протягом 30-ти календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили (п. 8.3 Договору).

Відповідно до п. 8.4 Договору у випадку не виконання вимог пунктів 8.2, 8.3 Договору, Сторона, що їх не виконала позбавляється права посилатися на обставину непереборної сили (форс-мажорну обставину), як на таку, що виключає її відповідальність.

Представник третьої особи у письмових поясненнях звертав увагу на те, що ПП "Сучасні технології" жодним чином не повідомляло АТ "Укртрансгаз" про настання форс-мажорних обставин.

Матеріали справи не містять доказів отримання позивачем сертифіката торгово-промислової палати, що підтверджував би настання форс-мажорних обставин для ПП "Сучасні технології" та надання такого сертифіката державному виконавцю.

За наведених обставин суд відхиляє посилання позивача на обставини військової агресії російської федерації проти України, а також обставини блокування українсько-польського кордону, як на підставу визнання поважними причин невиконання вимог виконавчого документа у виконавчому провадженні №71539965.

До того ж, суд враховує, що матеріали справи не містять доказів звернення боржника до суду, який видав виконавчий документ, із заявами про відстрочення, розстрочення виконання рішення суду у справі №917/5/22 тощо.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи "Войтенко проти України", "Горнсбі проти Греції").

Отже виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Підсумовуючи вищенаведене суд зауважує, що позивач не надав доказів на підтвердження наявності дійсно непереборних обставин неможливості виконання вимог виконавчого документа.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПП "Сучасні технології".

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 36, 37/.

Відповідач та третя особа доказів понесення судових витрат не надали.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем та третьою особою судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Водночас суд враховує, що цей позов поданий через електронний кабінет користувача Електронного суду.

За змістом підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано юридичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У силу положень частини першої статті 4 названого Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 01.01.2024 - 3028,00 грн.

При цьому, як визначено частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тож за звернення до суду з цією позовною заявою позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн (3028,00 грн х 0,8).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми /частина друга статті 7 Закону України "Про судовий збір"/.

Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Тож суд вважає за доцільне повернути ПП "Сучасні технології" з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн (3028,00 грн - 2422,40 грн).

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 143, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Сучасні технології" до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Укртрансгаз" про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця відмовити.

Повернути Приватному підприємству "Сучасні технології" (код ЄДРПОУ 32689583; вул. Великотирнівська, 10/61, м. Полтава, Полтавська область, 36000) з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) відповідно до платіжної інструкції від 22.04.2024 №1454.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів після складення повного судового рішення.

СуддяО.О. Кукоба