Рішення

від 21.05.2024 по справі 580/2721/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року справа № 580/2721/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес до Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Приватна науково-виробнича компанія Інтербізнес (далі компанія, позивач) подала позов до Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 14.11.2023 № 031870.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідач протиправно, з порушенням норм матеріального права, правової процедури та невірного встановлення фактичних обставин, 14.11.2023 прийняв постанову № 031870 про застосування до філії Городищенська ПНВК Інтербізнес адміністративно-господарського штрафу у сумі 51000,00 гривень. Представник позивача зазначив, що Філія Городищенська ПНВК Інтербізнес є відокремленим підрозділом Приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес, входить до її складу без статусу юридичної особи, наділена відповідними правами і обов`язками, зокрема щодо обліку та звітності, фінансово-господарської діяльності та управління, у розумінні визначення, наведеного у абзаці 18 статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт, не є автомобільним перевізником - самостійним суб`єктом господарювання. А тому відносно Філії не може бути застосована передбачена нормами статті 60 цього Закону адміністративно-господарська відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Зауважив, що саме позивач, який є юридичною особою, в структурі якої без статусу юридичної особи перебуває Філія Городищенська ПНВК Інтербізнес, є перевізником і, відповідно, може нести відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, незалежно від того, хто вказаний у товарно-транспортній накладній із числа структурних підрозділів (одиниць) юридичної особи зазначений автомобільним перевізником, в тому числі з ким із таких підрозділів (одиниць) укладений трудовий договір водія, який керував транспортним засобом. Положення Закону України Про автомобільний транспорт не ідентифікують філії юридичних осіб як автомобільних перевізників, в тому числі самостійних суб`єктів які можуть нести відповідальність за порушення правил перевезення, визначених коментованим законом. Вважає, що справа щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт мала бути розглянута відповідачем і прийнято рішення відносно автомобільного перевізника - суб`єкта господарювання, яким у даному випадку є юридична особа ПНВК Інтербізнес, що діяла в особі її відокремленого структурного підрозділу філії Городищенська.

Ухвалою від 22.03.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

03.04.2024 представниця відповідача подала до суду відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що відповідно до даних зафіксованих в товарно-транспортній накладній № 3119 від 16.10.2023, яка була надана водієм працівникам Укртрансбезпеки на момент перевірки саме Філія Городищенська ПНВК Інтербізнес є автомобільним перевізником. З огляду на сталу практику Верховного суду щодо встановлення автомобільного перевізника згідно наданої під час перевірки товарно-транспортної накладної № 3119 від 16.10.2023, у відповідача не було підстав не брати до уваги дані стосовно визначення автомобільним перевізником саме Філію Городищенська Приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес. За наявності доведеного відповідачем та не спростованого позивачем факту допущення останнім порушення законодавства про автомобільний транспорт, що виразилось у здійсненні перевезення вантажу з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм понад 30%, відповідачем правомірно застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф згідно абзацу 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-111

08.04.2024 представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що за фактичними обставинами справ, що наведені відповідачем у відзиві висновки Верховного Суду ніяким чином не містять питання визначення особи, що може нести відповідальність за умови участі у цих відносинах відокремлених підрозділів юридичних осіб-суб`єктів господарювання. Відповідальність за виконання філією функцій юридичної особи несуть юридичні особи, які створили відповідну філію (відокремлений підрозділ).

12.04.2024 представниця відповідачів подала заперечення на відповідь на відзив, в якому, крім доводів, що зазначені у відзиві на позов, зазначила, що філія Городищенська Приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес є відокремленим підрозділом та має код ЄДРПОУ 41943199, а також зареєстрований ним КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Зазначений КВЕД включає усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом. Крім того, відповідно до Положення про Філію, предметом її діяльності, серед іншого, є надання послуг з перевезення вантажів, у тому числі міжнародних.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що на підставі направлення на рейдову перевірку від 12.10.2023 № 012972 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За наслідками перевірки складено Акт від 16.10.2023 № 029648, в якому зафіксовано, що 16.10.2023 о 12 год. 00 хв. на а/д 0-241701-4, 3 км. (загального користування місцевого значення) Філія Городищенська Приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес (відповідно до ТТН № 3119 від 16.10.2023) за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки SCANIA д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом FELDBINDER АТ 0505 ХР, здійснювало перевезення вантажу. Під час перевірки здійснено документальний ваговий контроль (згідно ТТН № 3119 від 16.10.2023 (комбікорм повнораціонний) та виявлено, що перевезення вантажу здійснено з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР норм для доріг місцевого значення понад 30% (на 59,67 % (загальна маса т/з - 38,32 т., при допустимих - 24 т.);

За вказане порушення постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 14.11.2023 № 031870 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 51000,00 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до абз. 2 ст. 19 Конституції України державні органи, органи місцевого самоврядування та їх службові і посадові особи зобов`язані діяти виключно в межах та спосіб, визначені законом.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України Про автомобільний транспорт від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі Закон № 2344-III).

Статтею 6 Закону № 2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п. 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567) державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Частинами 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону № 2344-III рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктами 12, 14 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктами 16 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів.

Суд врахував, що в силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

З урахуванням доводів адміністративного позову та відзиву на позовну заяву, предметом доказування у цій справі є документальна доведеність факту перевищення нормативів вагових параметрів транспортного засобу, а також наявність підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до статті 33 Закону № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах, за нормами пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків (частина 4 статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт).

Згідно з вимогами пунктів 3, 4 Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі Порядок № 879).

Пункт 2 Порядку № 879 розкриває зміст термінів, які вживаються в цьому Порядку, зокрема:

2) вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу;

5-1) документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу;

6) вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики;

11) точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).

У силу вимог пунктом 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (п. 16 Порядку № 879).

Згідно з пунктами 18, 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його виконання. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Таким чином, нормами Порядку № 879 детально регламентовано порядок здійснення точного габаритно-вагового контролю, визначено алгоритм дій уповноважених осіб Укртрансбезпеки, вимоги до зважувального обладнання тощо. При цьому порядок здійснення документального габаритно-вагового контролю не деталізований.

Відтак, враховуючи нормативне формулювання документального габаритно-вагового контролю, як визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, слід уважати, що висновку про перевищення транспортним засобом встановлених габаритно-вагових параметрів за результатами документального контролю можна дійти у разі якщо уповноваженими особами Укртрансбезпеки в результаті аналізу пред`явлених до перевірки документів встановлено обставини 1) щодо власної маси транспортного засобу, 2) щодо маси вантажу, та шляхом математичного обчислення їх суми визначено 3) фактичну маса транспортного засобу, яка перевищує нормативно встановлену. В такому разі повністю розкривається зміст здійснення документального габаритно-вагового контролю в його нормативно-правовому розумінні.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема: б) фактичної маси на дорогах місцевого значення для двовісного автомобіля (тягач) з двовісним напівпричепом 24 тонни.

Як підтверджується матеріалами справи, 16.10.2023 посадові особи Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області провели документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача (згідно ТТН від 16.10.2023 № 3119 про що складено довідку № 0077025 від 16.10.2023 про результати здійснення габаритно-вагового контролю).

Досліджуючи вказану ТТН суд встановив, що маса вантажу - 24060 кг, вага авто (тара) - 14260 кг, брутто 38320 кг.

З урахуванням зазначеного, суд вважає доведеним належними доказами зміст правопорушення за яке до позивача застосовано штрафні санкції згідно спірної постанови.

Стосовно доводів позивача, що Положення Закону України Про автомобільний транспорт не ідентифікують філії юридичних осіб як автомобільних перевізників, в тому числі самостійних суб`єктів, які можуть нести відповідальність за порушення правил перевезення, визначених коментованим законом, суд зазначає таке.

Відповідно до визначення поняття, встановленого ст. 1 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі Правила № 363) перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Таким чином, характерною ознакою автомобільного перевізника є саме перевезення ним пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, при цьому обставина віднесення його до категорії самостійної юридичної особи чи філії не є визначальною для спірних правовідносин.

Слід зазначити, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (п. 11.1 Правил № 363).

Суд встановив, що згідно ТТН від 16.10.2023 № 3119, автомобільним перевізником вказана філія Городищенська ПНВК Інтербізнес.

Суд також врахував, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, філія Городищенська Приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес є відокремленим підрозділом та має код ЄДРПОУ 41943199, а також зареєстрований ним КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Зазначений КВЕД включає усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом. Крім того, відповідно до п.2.2 розділу 2 Положення про Філію, предметом її діяльності, серед іншого, є надання послуг з перевезення вантажів, у тому числі міжнародних (а.с. 17).

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, транспортна послуга - це перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Надана на момент перевірки ТТН свідчить, що саме філія Городищенська ПНВК Інтербізнес здійснювала перевезення вантажу та зазначена як автомобільний перевізник.

Підсумовуючи наведене суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах саме філія Городищенська ПНВК Інтербізнес є автомобільним перевізником у розумінні статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт.

З урахуванням зазначеного, доводи позивача про протиправність спірної постанови не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач Приватна науково-виробнича компанія Інтербізнес (03115, м. Київ, пр. Берестейський, 121В, оф. 106, код ЄДРПОУ 01200244);

2) відповідач Відділ державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 223).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 21.05.2024.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК