Постанова

від 22.05.2024 по справі 675/427/17

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 675/427/17 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Янішевська Оксана Станіславівна Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

22 травня 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про оскарження накладених заходів стягнення, визнання незаконними дій адміністрації по зарахуванню на профілактичний облік, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», в якому просив: скасувати накладений 03 лютого 2017 року захід стягнення у вигляді поміщення до карцеру строком на 15 діб; скасувати накладений 09 лютого 2017 року захід стягнення у вигляді поміщення до одиночної камери строком на три місяці. Крім того, позивач збільшив позовні вимоги щодо стягнення у вигляді «суворої догани», накладені на нього з 03 лютого 2017 року по 03 червня 2017 року, 09 лютого 2017 року, а також просив визнати незаконними дії адміністрації державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» в частині зарахування позивача на профоблік як схильного до нападу на представників адміністрації та захоплення заручників, стягнути матеріальну та моральну шкоду у сумі 100 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31.10.2022 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує щодо задоволення апеляційної скарги, посилаючись на безпідставність її доводів. Вказує на те, що судом першої інстанції надано належну оцінку доводам позивача.

Судові рішення апеляційної та касаційної інстанції.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2022 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 07.12.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2023 скасовано, а справу №675/427/17 направлено на новий апеляційний розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені за допомогою електронних засобів зв`язку, шляхом надіслання повістки та ухвал на електронну адресу сторін, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Сторони в судове засідання не з`явились. Представником відповідача подано клопотання про розгляд справи за його участі.

Водночас колегія суддів враховує, що судом апеляційної інстанції не була визнана обов`язкова участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, та неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 3 лютого 2017 року до ОСОБА_1 застосоване стягнення у вигляді поміщення до карцеру на п`ятнадцять діб з огляду на те, що 3 лютого 2017 року о 16 годині 45 хвилин він допустив порушення вимог режиму відбування покарання, а саме безпідставно у категоричній формі відмовився від переведення у іншу камеру сектору довічного ув`язнення з камери №13 у камеру №5. У разі примусового поміщення в камеру №5 погрожував вчинити кримінальний злочин.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вказував на неправомірність зазначеної постанови, не визнав факт вчинення дисциплінарного проступку, повідомив, що змушений був відмовитися від поміщення до камери №5, оскільки у вказаній камері перебували засуджені, з якими у позивача був конфлікт.

Водночас ОСОБА_1 не заперечував щодо того, що був обізнаний з вимогами КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

Згідно з актом від 3 лютого 2017 року ОСОБА_1 відмовився дати письмове пояснення з приводу відмови від переведення до іншої камери.

Допитаний в ході судового розгляду справи у якості свідка засуджений ОСОБА_2 , який у лютому 2017 року перебував в одній камері з ОСОБА_1 , не підтвердив наявність конфлікту у ОСОБА_1 з іншими засудженими.

Допитаний в ході судового розгляду справи в якості свідка ОСОБА_3 показав суду, що складав два рапорти про вчинення засудженим ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, один з яких полягав у категоричній відмові від переміщення до іншої камери. Свідок стверджує, що причин такої відмови ОСОБА_1 не пояснював.

Допитаний в ході судового розгляду справи в якості свідка начальник оперативного відділу ОСОБА_4 вказав суду, що засудженого ОСОБА_1 знає з 2012 року, зазначив, що у камері, де перебували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , був виявлений мобільний телефон, зберігання якого засудженим заборонено, тому з оперативних міркувань було прийняте рішення перевести ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до різних камер, причому ОСОБА_1 мав бути переміщений до камери, у якій ніхто більше не утримувався. Свідок вказав, що будь-яка інформація про наявність конфліктів між ОСОБА_1 та іншими засудженими в оперативному відділі відсутня.

Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_5 вказав, що ОСОБА_1 відбував покарання у вигляді довічного позбавлення волі у Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)». Свідок підтвердив, що був випадок, коли ОСОБА_1 відмовився переходити до іншої камери та зауважив, що не було жодної інформації про наявність конфліктів між ОСОБА_1 та іншими засудженими. Свідок вказав, що він не був ініціатором переведення ОСОБА_1 до іншої камери та повідомив, що в установі не ведеться облік переміщення засуджених по камерах, тому інформація, в якій камері, коли перебував, який засуджений, відсутня.

Одночасно покази свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не були спростовані доказами, дослідженими в ході судового розгляду.

Також встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 3 лютого 2017 року о 16 годині 40 хвилини дисциплінарного проступку підтверджується доданою до матеріалів справи копією рапорту ОСОБА_3 від 3 лютого 2017 року.

Сам ОСОБА_1 підтвердив, що жодних письмових пояснень з приводу відмови від переміщення до іншої камери 3 лютого 2017 року не писав.

3 лютого 2017 року начальник оперативного відділу ОСОБА_4 провів службове розслідування по факту відмови від проживання в загальній масі засуджених камери №5 сектору для тримання засуджених чоловіків до довічного позбавлення волі. В ході службового розслідування встановлено, що причини, які б перешкоджали засудженому ОСОБА_1 проживати в камері №5 сектору для тримання засуджених чоловіків до довічного позбавлення волі, не виявлені, ніхто з засуджених сектору з ОСОБА_1 у конфліктних ситуаціях не перебуває та не перебував раніше.

У Державній установі «Замкова виправна колонія (№58)» наявний затверджений начальником графік покамерного переміщення засуджених ізольованого сектора довічного позбавлення волі без зазначення прізвищ засуджених. Відсутність поіменного обліку засуджених, які переміщаються з однієї камери до іншої, підтверджується інформацією, наданою виконувачем обов`язків начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» №3748 від 15 жовтня 2018 року, доданою до матеріалів справи.

Посилання засудженого на те, що події 3 лютого 2017 року фіксувались на відеореєстратор, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду. У довідці №3 від 8 лютого 2018 року, наданій начальником відділу нагляду і безпеки Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)», зазначено, що згідно з вказівкою Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України №426 від 31 січня 2017 року впроваджено вмикання персоналом установи відеореєстраторів при проявах (можливих проявах) масових безладів, групової непокори, конфліктних ситуаціях, перешкоджанні законним вимогам адміністрації, протиправних діях, агресивної чи нетактовної поведінки засуджених, приниженні честі і гідності персоналу при вилученні заборонених предметів, а також у разі існування інших обставин, які потребуватимуть цього; 3 лютого 2017 року о 16 годині 45 хвилин відеозйомка не проводилась.

Судом першої інстанції встановлено, що стягнення у вигляді поміщення до карцеру на п`ятнадцять діб було накладено на ОСОБА_1 вмотивованою постановою начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)».

Постановою начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 9 лютого 2017 року до ОСОБА_1 застосоване стягнення у вигляді суворої догани за те, що 3 лютого 2017 року о 10 годині 50 хвилин під час обходу відділення № 7 було встановлено, що цей засуджений наніс собі умисне ушкодження у вигляді порізів лівого передпліччя, що загрожувало безпеці молодшого інспектора ВНіБ.

ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначав, що вчинив ушкодження з метою привернути увагу прокурора до порушення своїх прав та таким чином домогтися зустрічі з прокурором. Позивач вказав, що з приводу вчинення ним та ОСОБА_2 ушкоджень викликались працівники поліції.

Доводи позивача підтверджуються наданими на запит суду та дослідженими в ході судового розгляду матеріли Ізяславського відділення поліції Славутського відділу ГУ НП в Хмельницькій області висновку №165 (ЄО №414 від 3 лютого 2017 року). Відповідно до рапорту чергового ОСОБА_6 від 3 лютого 2017 року, зі служби « 102» надійшло повідомлення 3 лютого 2017 року о 10 годині 28 хвилин про те, що 3 лютого 2017 року приблизно о 10 годині 20 хвилин в місті Ізяславі по вулиці Гагаріна №2, на території Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 нанесли собі ушкодження у вигляді порізів рук. Працівникам поліції ОСОБА_1 поясняв, що наніс собі тілесні ушкодження у вигляді множинних порізів передпліччя лівої руки елементом від одноразового станка, тому що йому погрожує адміністрація установи, не надає змоги зателефонувати рідним та прокурору, хоче перевести в камеру до осіб, з якими ОСОБА_1 перебуває у неприязних відносинах. Відповідно до висновку від 10 лютого 2017 року, затвердженого начальником Ізяславського відділення поліції Славутського відділу ГУ НП в Хмельницькій області від 10 лютого 2017 року, розгляд повідомлення закінчений. Вказане рішення не було оскаржено у встановленому законом порядку.

Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_3 суду показав, що складав рапорт з приводу того, що ОСОБА_1 порізав собі ліве передпліччя. Свідок стверджує, що засуджений не пояснював причин вчинення ушкодження, відмовлявся від медичної допомоги і погрожував чинити фізичний опір всім представникам установи.

Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_5 суду показав, що ОСОБА_1 надавав пояснення з приводу вчинення членоушкодження лише працівникам поліції, а представникам установи давати з цього приводу пояснення відмовився.

Факт нанесення ОСОБА_1 собі тілесних ушкоджень підтверджується рапортами від 3 лютого 2017 року начальника відділення ОСОБА_7 , психолога відділу оперативно-виховної та психологічної роботи ОСОБА_8 , начальника медичної частини ОСОБА_9 .

Згідно з довідкою начальника медичної частини Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» про надання медичної допомоги, засудженому ОСОБА_1 надавалась медична допомога у зв`язку з нанесенням членоушкодження у виді різаних ран 4,5 х 0,5 см та 3,0 х 0,5 см шкіри лівого передпліччя 11 квітня 2017 року. Станом на 23 травня 2017 року стан здоров`я ОСОБА_1 визнано задовільним.

По факту вчинення ОСОБА_1 ушкодження проводилось службове розслідування, за наслідками якого 6 лютого 2017 року складено висновок, затверджений 6 лютого 2017 року начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)». Зазначеним висновком не підтверджуються доводи ОСОБА_1 , навпаки, визнано, що причинами правопорушення є особиста недисциплінованість засудженого, небажання виконувати обов`язки, покладені на нього кримінально-виконавчим законодавством України, високий ступінь педагогічної занедбаності, цинізму та неповаги до суспільства, недостатній рівень проведення психопрофілактичної, виховної та роз`яснювальної роботи з психологом та начальником відділу СПС із засудженим. Згідно з довідкою начальника оперативного відділу ОСОБА_4 від 3 лютого 2017 року, в оперативний відділ інформація про наявність конфліктних ситуацій та боргових відносин ОСОБА_1 не надходила.

ОСОБА_1 повідомив, що жодних пояснень причин вчинення членоушкодження представникам установи не надавав.

Доводи позивача підтверджуються відповідним актом від 6 лютого 2017 року, доданим до матеріалів справи.

Одночасно ОСОБА_1 міг скористатись своїм правом на подачу заяв та скарг, що відповідало б чинному на той час законодавству.

Мотивувальна частина.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі «КАС України») визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини третьої статті 107 КВК України засуджені зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.

Відповідно до частини другої статті 9 КВК України невиконання засудженими своїх обов`язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Згідно із вимогами частини першої статті 132 КВК України в редакції, яка діяла на момент застосування стягнення, за порушення встановленого порядку відбування покарання до засуджених можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; дисциплінарний штраф у сумі до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання, передбачених статтями 138-140 і 143 цього Кодексу; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до п`ятнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, в карцер без виведення на роботу на строк до п`ятнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

Відповідно до частин першої, восьмої статті 134 КВК України при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. Поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або в карцер, чи переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов`язки, з визначенням строку тримання.

Статтею 135 КВК України встановлено, що правом застосовувати заходи заохочення і стягнення, передбачені статтями 130 і 132 цього Кодексу, користуються начальник колонії або особа, яка виконує його обов`язки, а також його прямі начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть застосовувати також заступник начальника колонії, начальник відділення соціально-психологічної служби колонії в межах, передбачених частинами другою і третьою цієї статті. Заступник начальника колонії користується таким же, як і начальник цієї колонії, правом застосовувати заходи заохочення і стягнення, за винятком накладення дисциплінарного штрафу, скасування поліпшених умов тримання, поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або карцер, переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери). Начальник відділення соціально-психологічної служби колонії має право застосовувати в усній формі такі заходи заохочення і стягнення, як подяка, дострокове зняття раніше накладеного ним стягнення; попередження, догана.

Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року №2186/5 (далі «Правила №2186/5»), які діяли на момент винесення постанов начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» стосовно ОСОБА_1 , регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у вигляді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі. Ці Правила обов`язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.

Відповідно до вимог підпункту 2 пункту ІІІ цих Правил, засуджені зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами, виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу установи виконання покарань.

Відповідно до додатка 6 до Правил №2186/5 (пункт 3 розділу ІІІ) до переліку предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженим заборонено, внесені радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (радіостанції, мобільні телефони та зарядні пристрої до них, SIM-картки, скетч-картки поповнення рахунку мобільного зв`язку, пейджери тощо), друкарські машинки, розмножувальні прилади.

Згідно з розділом ХІ Правил №2186/5, «Порядок вилучення предметів, виробів, речей та продуктів харчування, придбаних незаконним шляхом, а також заборонених для зберігання і використання» засудженим дозволяється зберігати при собі предмети, вироби і речі в асортименті та кількості, що визначені переліком.

Предмети, вироби, речі та продукти харчування, що не передбачені переліком, які були виявлені в передачах, вилучаються й повертаються особі, яка їх доставила, із зазначенням причин повернення в обох примірниках заяви.

Предмети, вироби та речі, що не передбачені переліком або кількість яких перевищує встановлені переліком норми, які були виявлені в посилках або по прибутті засудженого до установи виконання покарань, вилучаються, про що складається акт про вилучення продуктів харчування, предметів, виробів і речей, що не передбачені переліком продуктів харчування, виробів і речовин, які засуджені можуть отримувати в посилках (передачах), купувати в крамницях установ виконання покарань та зберігати при собі (понад встановлену переліком норму) (додаток 12), та передаються на склад установи.

При цьому, засудженому видається другий примірник акта з відміткою про передачу речей на склад. Вилучені предмети, вироби та речі, що не передбачені переліком, повертаються засудженому після відбуття ним строку покарання або його родичам за письмовою заявою засудженого. Продукти харчування, що не передбачені переліком, які були виявлені в посилках або придбані незаконним шляхом, підлягають вилученню, про що складається відповідний акт, та з письмової згоди начальника медичної частини установи виконання покарань або особи, яка виконує його обов`язки, передаються до їдальні або знищуються в присутності засудженого, на ім`я якого надійшла посилка, про що робиться відмітка в акті.

Предмети, вироби і речі, не заборонені для використання в установах виконання покарань, але які є у засуджених в асортименті та кількості понад норми, встановлені переліком, вилучаються та здаються на склад установи для зберігання, про що складається акт. Акт обов`язково підписують засуджений, у якого були вилучені речі понад встановлену переліком кількість, та особа, яка прийняла ці речі на склад установи виконання покарань. Якщо предмети, вироби і речі, що зберігаються на складі установи виконання покарань, знадобляться засудженому і не будуть перевищувати встановленого переліком асортименту та кількості, вони на підставі заяви видаються власнику.

У разі виявлення в посилках (передачах) і бандеролях грошей, цінних паперів і речей, а також предметів, які заборонено використовувати в установах виконання покарань, стосовно особи, яка намагалася передати їх засудженому, складається протокол про адміністративне правопорушення за статтею 188 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і негайно, але не пізніше трьох діб, вилучене здається ЧПНУ до бухгалтерії установи. Вилучене реєструється в журналі обліку грошей, цінних паперів і речей, вилучених у засуджених або при спробі їх доставки (додаток 13).

Рішення про конфіскацію таких речей та предметів або про передачу їх на зберігання до звільнення засудженого приймає слідчий суддя за клопотанням адміністрації установи виконання покарань. Якщо судом буде визнано недоцільним зарахування вилучених грошей, цінних паперів і речей у дохід держави, то гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого, а цінні папери і речі здаються в бухгалтерію або на склад установи виконання покарань для зберігання і повертаються засудженому після відбуття ним строку покарання або його родичам за письмовою заявою засудженого.

Виявлені у засуджених речі та предмети, які заборонено використовувати в установах виконання покарань, вилучаються, про що посадовою особою колонії складається протокол вилучення (додаток 14).

Вилучене реєструється в журналі обліку грошей, цінних паперів і речей, вилучених у засуджених або при спробі їх доставки (додаток 13).

Рішення про конфіскацію таких речей та предметів або про передачу їх на зберігання до звільнення засудженого приймає слідчий суддя за клопотанням адміністрації установи виконання покарань. У разі вилучення речей (наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, зброя тощо), за зберігання яких передбачена кримінальна відповідальність, вони передаються до органів внутрішніх справ для прийняття рішення в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до розділу ХІХ Правил №2186/5 «Нагляд за засудженими», нагляд за засудженими є системою заходів, що спрямовані на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у виді позбавлення (обмеження) волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.

Для забезпечення нагляду за поведінкою засуджених у відділеннях соціально-психологічної служби, локальних секторах, камерах, прогулянкових двориках, у місцях їх праці, їдальнях, клубах та закладах охорони здоров`я адміністрацією установ виконання покарань установлюються відеокамери, про що засуджений інформується під підпис.

З метою підтримання належного правопорядку в установах виконання покарань, попередження злочинів та правопорушень серед засуджених здійснюється комплекс спеціальних профілактичних заходів щодо виявлення, постановки на облік та організації нагляду за особами, схильними до вчинення правопорушень.

Виявлення та постановка на профілактичний облік засуджених, які вчинили правопорушення або мають намір їх вчинити, здійснюються працівниками оперативного підрозділу шляхом досконалого вивчення матеріалів особових справ засуджених, перевірки відомостей щодо їх поведінки в ізоляторах тимчасового тримання, слідчих ізоляторах, закладах охорони здоров`я тощо, документації, у якій фіксуються порушення режиму, перегляду кореспонденції, а також інформації працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки.

Індивідуальна профілактична робота із засудженими, які перебувають на профілактичних обліках, здійснюється цілеспрямовано, планомірно, диференційовано з урахуванням особистості правопорушника, характеру і ступеня його соціальної занедбаності, небезпеки вчиненого злочину та інших особливостей, що мають значення для правильного вибору методів і заходів впливу.

У разі переведення засудженого, який перебуває на профілактичному обліку, до іншої установи виконання покарань, працівник оперативного підрозділу долучає до його особової справи відповідні довідки-орієнтування із зазначенням підстави та строку перебування на обліку.

Зняття з профілактичного обліку здійснюється комісійно на підставі достатніх даних про зміну поведінки засудженого. Підготовку матеріалів на зняття з профілактичного обліку здійснює працівник оперативного підрозділу з урахуванням пропозицій працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки.

Факт вчинення ОСОБА_1 порушення вимог пп.3 п.ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року №2186/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли на момент винесення постанов начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» відносно ОСОБА_1 і оскаржуються позивачем, яке полягає у незаконному придбанні та зберіганні мобільного телефону марки «ALKATEL» та сім-карти мобільного оператора «Київстар» підтверджується також рапортами ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , висновком від 06 лютого 2017 року за матеріалами службового розслідування по факту виявлення та вилучення заборонених предметів у засудженого ОСОБА_2 .

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що постанова, винесена начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» 09 лютого 2017 року, відповідає вимогам чинного на момент винесення законодавства, винесена в порядку та у спосіб встановлений законом. Вказаний факт не був спростований в ході судового розгляду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо поставлення та не перебування позивача на оперативно-профілактичному обліку, як особи схильної до нападу та захоплення заручників, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до розділу ХІХ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, що затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли на момент винесення постанов начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» відносно ОСОБА_1 і оскаржуються позивачем, нагляд за засудженими є системою заходів, що спрямовані на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у виді позбавлення (обмеження) волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.

Для забезпечення нагляду за поведінкою засуджених у відділеннях соціально-психологічної служби, локальних секторах, камерах, прогулянкових двориках, у місцях їх праці, їдальнях, клубах та закладах охорони здоров`я адміністрацією установ виконання покарань установлюються відеокамери, про що засуджений інформується під підпис.

З метою підтримання належного правопорядку в установах виконання покарань, попередження злочинів та правопорушень серед засуджених здійснюється комплекс спеціальних профілактичних заходів щодо виявлення, постановки на облік та організації нагляду за особами, схильними до вчинення правопорушень.

Виявлення та постановка на профілактичний облік засуджених, які вчинили правопорушення або мають намір їх вчинити, здійснюються працівниками оперативного підрозділу шляхом досконалого вивчення матеріалів особових справ засуджених, перевірки відомостей щодо їх поведінки в ізоляторах тимчасового тримання, слідчих ізоляторах, закладах охорони здоров`я тощо, документації, у якій фіксуються порушення режиму, перегляду кореспонденції, а також інформації працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки.

Індивідуальна профілактична робота із засудженими, які перебувають на профілактичних обліках, здійснюється цілеспрямовано, планомірно, диференційовано з урахуванням особистості правопорушника, характеру і ступеня його соціальної занедбаності, небезпеки вчиненого злочину та інших особливостей, що мають значення для правильного вибору методів і заходів впливу.

У разі переведення засудженого, який перебуває на профілактичному обліку, до іншої установи виконання покарань, працівник оперативного підрозділу долучає до його особової справи відповідні довідки-орієнтування із зазначенням підстави та строку перебування на обліку.

Зняття з профілактичного обліку здійснюється комісійно на підставі достатніх даних про зміну поведінки засудженого. Підготовку матеріалів на зняття з профілактичного обліку здійснює працівник оперативного підрозділу з урахуванням пропозицій працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки.

На запит суду першої інстанції Державною установою «Замкова виправна колонія (№ 58)» 07 червня 2017 року надана довідка № 2024, згідно з якою надані відомості про здійснення оперативно-розшукової діяльності, кількість та категорії осіб, які перебувають на оперативно-профілактичних обліках, інформація про перебування конкретної особи на оперативно-профілактичному обліку, чисельність осіб, що є або були об`єктами оперативно-розшукових справ, кількість архівних справ джерел негласної інформації, оперативного обліку становлять службову інформацію.

Надалі 08 лютого 2018 року суду був наданий протокол № 15 оперативної наради при начальнику Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» від 03 березня 2017 року, у якому зазначено, що було вирішено постановити на оперативно-профілактичний облік засудженого ОСОБА_1 , як особу, схильну до нападу на адміністрацію та захоплення заручників. Строк перебування даного засудженого на оперативно-профілактичному обліку до кінця строку відбування покарання.

Як встановлено судом першої інстанції, допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_4 суду показав, що в оперативному відділі установи наявна інформація (рапорти, акти, довідки та інше), яка свідчить, що ОСОБА_1 схильний до нападу та захоплення заручників, однак ця інформація носить гриф секретної, тому не може бути надана суду для дослідження. Свідок вказує, що збереження таємної інформації перевіряється спеціально уповноваженими на те органами.

Відповідно до власноручної заяви ОСОБА_1 від 12 жовтня 2017 року він вибув до Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор».

Згідно з довідкою від 05 вересня 2019 року начальника оперативного відділу Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» № 3949 від 30 серпня 2019 року встановлено, що засуджений ОСОБА_1 перебував на оперативно-профілактичному обліку в оперативному відділі Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» згідно з п. 2.19 розділу ІХ Інструкції наказу Міністерства юстиції України від 14 листопада 2017 року № 2т «Про затвердження Інструкції організації діяльності оперативних підрозділів органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально виконавчої служби України».

При цьому, вказана інформація не відповідає іншим наданим суду відомостям, крім того, не може відповідати дійсності, оскільки станом на 14 листопада 2017 року ОСОБА_1 перебував у державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», а не в Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)».

Зокрема, згідно з наданою суду Державною установою «Замкова виправна колонія (№ 58)» довідкою від 30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 вибув з Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» 27 вересня 2017 року.

20 грудня 2019 року Державною установою «Замкова виправна колонія (№ 58)» до суду направлена копія витягу з протоколу №24 дск від 30 березня 2017 року про продовження перебування на оперативно-профілактичному обліку засудженого ОСОБА_1 , згідно з п. 2.19 розділу ІХ Інструкції наказу Міністерства юстиції України від 14 листопада 2017 року № 2т, яка не відповідає іншим наданим суду відомостям, крім того, не може відповідати дійсності, оскільки станом на 14 листопада 2017 року ОСОБА_1 перебував у Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», а не в Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)».

За інформацією виконувача обов`язків начальника Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» № 2/2918 від 21 червня 2019 року, ОСОБА_1 , в установі на профілактичному обліку не перебуває.

Крім того, згідно з листами Державної установи «Київський слідчий ізолятор» № 04/28414 від 12 грудня 2019 року та 04/209 від 03 січня 2020 року в особовій справі засудженого ОСОБА_1 інформація щодо постановки його на оперативно-профілактичний облік відсутня.

Разом з тим, за клопотанням позивача, судом вчинені всі дії для отримання від Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» письмових доказів, на підставі яких ОСОБА_1 , за твердженням відповідача, був поставлений на оперативно-профілактичний облік, як особа, схильна до нападу та захоплення заручників, однак ухвали суду про надання вказаних доказів виконані не були. Згідно з довідкою від 06 вересня 2022 року, через військову агресію росії 24 лютого 2022 року, реальну загрозу захоплення секретної інформації та неможливості її вивезення у безпечне місце всі матеріальні носії секретної інформації, які зберігались у Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)», були знищені.

З метою встановлення відповідно до вимог розділу ХІХ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, що затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли у березні 2017 року, наявності у матеріалах особової справи ОСОБА_1 довідки-орієнтування із зазначенням підстави та строку перебування засудженого на обліку, судом першої інстанції, за клопотанням позивача, витребувано та оглянуто опис документів особової справи. Наявність у матеріалах особової справи ОСОБА_1 такої довідки-орієнтування не встановлена.

Враховуючи всі досліджені докази, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не був поставлений та не перебував на оперативно-профілактичному обліку, як особа, схильна до нападу та захоплення заручників.

Слід також зазначити, що згідно медичною довідкою № 13/2/737 від 14 лютого 2018 року, наданою начальником медичної частини Чернігівського слідчого ізолятора, ОСОБА_1 в період з 01 лютого 2017 року по 01 лютого 2018 року до медичної частини Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» за меддопомогою не звертався.

Інших доказів на підтвердження погіршення стану здоров`я, пов`язаного з накладенням стягнень, позивачем до суду не було надано.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Ватаманюк Р.В.