Постанова

від 14.05.2024 по справі 914/2404/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2024 р. Справа №914/2404/19(914/533/24)

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

СуддіМалех І.Б.,

Зварич О.В.,

Секретар судового засідання: Фарина Х.І.

за участю представників сторін:

арбітражний керуючий: Шимчишин І.С.- ліквідатор

від скаржника: Метель О.Д.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Ансіл Інвестмент Кампані б/н від 08.03.2024 (вх. №01-05/711/24 від 11.03.2024)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.03.2024 (повний текст рішення складено 14.03.2024)

у справі №914/2404/19(914/533/24) (суддя Артимович В.М.)

про забезпечення позову до подання позову

за заявою Ансіл Інвестмент Кампані, Кайманові острови

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Вілла Ріхтера, м. Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий Дар, м. Городок, Львівська область

про: визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону

у межах справи про банкрутство № 914/2404/19

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю ТБ Сад, с. Братковичі, Городоцький район, Львівська область

та за заявою: Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Легран, м. Городок Львівської області

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий Дар (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 274А; ідентифікаційний код 32475074)

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/2404/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий Дар (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 274А; ідентифікаційний код 32475074).

Ухвалою від 06.10.2021 Ансіл Інвестмент Кампані була визнана кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю « Яблуневий Дар».

Постановою суду від 03.08.2022 визнано ТзОВ Яблуневий Дар банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ТзОВ Яблуневий Дар арбітражного керуючого Шимчишина І.С.

26.02.2024 Ансіл Інвестмент Кампані було подано на розгляд Господарського суду Львівської області заяву про забезпечення позову до подання позову шляхом заборони ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю Шимчишину Ігорю Степановичу здійснювати будь-які дії, підписувати будь-які правочини та інші документи щодо предмету електронного аукціону № BRD001-UA-20240213-15337; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Вілла Ріхтера (ідентифікаційний код 44646464) здійснювати будь-які дії, підписувати будь-які правочини та інші документи щодо предмету електронного аукціону № BRD001-UA-20240213-15337; державним та/або приватним нотаріусам видавати свідоцтво про придбання майна з аукціону № BRD001-UA-20240213-15337; державним реєстраторам, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії щодо змін державної реєстрації права власності.

Заява обґрунтована тим, що, на думку заявника, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони ліквідатору здійснювати заходи щодо реалізації/відчуження будь-якого майна ТзОВ Яблуневий Дар, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав заявника, за захистом яких він планує звернутися до суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.03.2024 у справі №914/2404/19(914/533/24) відмовлено у задоволенні заяви Ансіл Інвестмент Кампані від 23.02.2024 про забезпечення позову.

Ухвала мотивована тим, що доводи заявника у даній справі не підтверджені жодними доказами, а є лише припущеннями щодо наявності певних обставин.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Ансіл Інвестмент Кампані оскаржила таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 11.03.2024.

В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.03.2024 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Ансіл Інвестмент Кампані про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що предметом майбутнього позову є визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, таким чином, метою позову буде недопущення продажу майна боржника на аукціоні, проведеному з порушенням встановленого порядку його підготовки або проведення, що перешкодило або могло перешкодити продажу майна за найвищою ціною. Також заявник вказує, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, відповідно до порядку проведення аукціонів з продажу майна боржника у справах про банкрутство відповідачами (Товариством з обмеженою відповідальністю Яблуневий Дар в особі ліквідатора та Товариством з обмеженою відповідальністю Вілла Ріхтера) укладається акт про придбання майна на аукціоні № BRD001-UA-20240213-15337, який було проведено з порушенням встановленого порядку його підготовки або проведення, що могло перешкодити продажу майна за найвищою ціною.

Заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до завдання значної шкоди заявнику та кредиторам, що знайде своє відображення у значному недоотриманні коштів заявником та іншими кредиторами.

Також стверджує, що ним було виявлено численні порушення порядку підготовки аукціону в процедурі банкрутства, що, на його переконання, перешкодило, або могло перешкодити продажу майна за найвищою ціною.

29.04.2024 від арбітражного керуючого Шимчишин І.С. надійшов відзив б/н від 18.04.2024 (вх.№01-04/2887/24) на апеляційну скаргу, в якому арбітражний керуючий не погоджується з доводами апеляційної скарги, зазначає, що заявником не вказано, яким чином такі порушення, які наведені у заяві про забезпечення позову, перешкодили продажу майна за найвищою ціною.

Також зазначає, що у заяві про забезпечення позову необґрунтовано, яким саме чином незабезпечення позову у спосіб заборони ліквідатору та переможцю підписувати будь-які правочини та інші документи щодо предмету електронного аукціону та заборони третім особам (державним та/або приватним нотаріусам, державним реєстраторам) видавати свідоцтво про придбання майна з аукціону та здійснювати реєстраційні дії щодо змін державної реєстрації права власності на майно, може мати наслідком ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.

Крім того, ліквідатор вказує, що у заяві відсутнє обґрунтування зв`язку між запропонованим заходом забезпечення позову і предметом майбутнього позову, та не наведено підстав, не надано жодних доказів наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання судового рішення при можливому задоволенні вимог.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панової І.Ю., суддів Малех І.Б. та Зварич О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ансіл Інвестмент Кампані б/н від 08.03.2024 (вх. №01-05/711/24 від 11.03.2024) у справі №914/2404/19(914/533/24) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.03.2024 у справі №914/2404/19(914/533/24).

Ухвалою суду від 19.04.2024 призначено розгляд справи на 14.05.2024.

В судовому засіданні 14.05.2024 арбітражний керуючий заперечив доводи апеляційної скарги з підстав визначених у відзиві на апеляційну скаргу. Представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Інші учасники справи явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про час, дату та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст. 73 Кодексу України з процедур банкрутства правочин щодо продажу майна, вчинений на аукціоні, проведеному з порушенням встановленого порядку його підготовки або проведення, що перешкодило або могло перешкодити продажу майна за найвищою ціною, може бути визнаний недійсним господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за заявою боржника, арбітражного керуючого, кредитора або особи, інтереси якої були при цьому порушені.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що в даному випадку на правовідносини, що склалися не розповсюджуються вимоги передбачені ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно якої, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Встановлена Кодексом заборона на накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном боржника визнаного банкрутом за колом осіб поширюється на суб`єктів яким законодавством надано повноваження на накладення арештів (інших обмежень) на майно фізичних та юридичних осіб, зокрема, органи державно виконавчої служби, реєструючи та правоохоронні органи та їх посадових осіб.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.10.2018 у справі № Б-50/112-09, а також в постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку не існує передбачених чинним законодавством обмежень щодо звернення кредитора з заявою про забезпечення позову до подання позову у справі за позовом про визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону у межах справи про банкрутство.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному ст. 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

За змістом ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов, зокрема, забезпечується в тому числі забороною відповідачу вчиняти певні дії, зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (Постанова Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (Постанова Пленуму ВГСУ № 16 від 26.12.2011).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 щодо забезпечення позову зазначено що, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим при вирішенні спору у суді є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; заборони забезпечення позову таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Аналогічна правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена постанові від 26.06.2019р. у справі №904/5806/19.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Суд зазначає, що твердження скаржника щодо існування реальної загрози ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав у разі невжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованим та недоведеним належними, допустимими та достовірними доказами, а наведені доводи та обґрунтування кредитора стосуються майбутніх позовних вимог, щодо порушення порядку підготовки аукціону в процедурі банкрутства, що перешкодило або могло перешкодити продажу майна за найвищою ціною.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про те, що заява кредитора Ансіл Інвестмент Кампані про забезпечення позову до подання позову не підлягає задоволенню.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області від 06.03.2024 у справі №914/2404/19(914/533/24) ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Ансіл Інвестмент Кампані б/н від 08.03.2024 (вх. №01-05/711/24 від 11.03.2024)- залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.03.2024 у справі №914/2404/19(914/533/24) залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено та підписано 22.05.2024

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддіМалех І.Б.,

Зварич О.В.,