Постанова

від 21.05.2024 по справі 910/17804/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р. Справа№ 910/17804/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 21.05.2024 у справі №910/17804/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КМГ Трейд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024

у справі № 910/17804/23 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КМГ Трейд»

про стягнення неустойки у розмірі 727 504,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача пені в сумі 398 812,50 грн., штрафу в сумі 328 691,68 грн., нарахованих за порушення відповідачем строків поставки товару за договором поставки № ЦЗВ-01-06022-01 від 27.12.2022.

Позивач зазначив про те, що за умовами вказаного договору товар мав бути поставлений в строк до 27.04.2023 включно, проте відповідач у вказаний термін поставив лише частину з товару на суму 2 215 504,32 грн., а решту товару на суму 2 191 277,88 грн. останнім станом на день звернення до суду з цим позовом поставлено не було, з огляду на що позивач має право на стягнення, передбачених таким договором пені та штрафу.

У відзиві на позов відповідач не заперечив проти порушення ним строків поставки товару на визначену позивачем суму, проте зазначив, що несвоєчасне виконання ним вказаного обов`язку було обумовлено об`єктивними обставинами, зокрема:

- невизначеністю початку відліку терміну постачання, який визначався рознарядкою;

- різноманітністю номенклатури (76 видів) та кількістю (до 1 000 одиниць);

- виробничою невизначеністю: необхіднісить забезпечити виробництво (авансування), узгодити строки виготовлення; приймання, транспортування;

- тим, що продукція мала бути виготовлена не раніше 2022 року, що виключає можливість відповідача або виробника створювати запаси продукції;

- воєнним станом та пов`язаними з ним ризиками та складнощами, зокрема відключенням електроенергії з листопада 2022 року по березень 2023 року.

Крім того відповідач зауважив на:

- нерівності сторін спірного договору, яка поляга у тому, що саме позивач визначав термін поставки товару, що надало йому значний контроль та перевагу по відношенню до відповідача та на тому, що він звертався до позивача з пропозиціями щодо внесення змін до рознарядки в частині продовження строків поставки товару, проте вказані пропозиції залишились без задоволення;

- скрутному майновому стані відповідача що стало наслідком збройної агресії Російської Федерації;

- тому, що сплата непомірно великої неустойки призведе до банкрутства відповідача.

Вказане, за твердженням відповідача свідчить про наявність підстав для зменшення пені та штрафу на 90 % (до 32 869,17 грн. штраф та до 39 881,26 грн. пені).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/17804/23 позов задоволений, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено пеню в сумі 398 812,50 грн., штраф в сумі 328 691,68 грн. та 10 912,56 грн. судового збору.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції, встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по поставці на виконання умов договору поставки № ЦЗВ-01-06022-01 від 27.12.2022 товару на суму 2 191 277,88 грн., з огляду на що позивач має право на стягнення нарахованих у відповідності до умов вказаного договору штрафу та пені у визначених позивачем сумах.

Суд першої інстанції не знайшов підстав для зменшення пені та штрафу, зазначивши про те, що:

- всупереч вимог ст. 74 ГПК України відповідачем не надано суду належних доказів, які б давали підстави для зменшення розміру належної з нього на користь позивача неустойки;

- посилання відповідача на неможливість належного виконання зобов`язання за спірним договором внаслідок форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які були спричинені введенням воєнного стану в Україні є безпідставними, оскільки договір поставки № ЦЗВ-01-06022-01 від 27.12.2022 укладений вже після настання вищевказаних обставин, вплив яких на відносини сторін вже можна було передбачити.

- залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв`язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України;

- підприємства залізничного транспорту у взаємодії з іншими видами транспорту повинні своєчасно і якісно здійснювати перевезення пасажирів і вантажів, забезпечувати безпеку руху, розвивати сферу транспортного обслуговування народного господарства та населення;

- задля забезпечення рухомого складу залізничного транспорту (у т.ч. і ланцюги постачання запасних частин до електропоїздів) суворе виконання зобов`язань по відношенню до такого транспорту забезпечить функціонування цього виду транспорту, не виконання же зобов`язань по відношенню до нього може потягнути негативні наслідки як для суспільства, так і для обороноздатності держави.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «КМГ Трейд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 04.032024 у справі № 910/17804/23 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 32 869,17 грн. штрафу та 39 881,26 грн. пені, а у частині стягнення 295 822,51 грн. та 358 931,31 грн. - відмовити.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, ухваленим за відсутності з`ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що наявні підстав для зменшення штрафних санкцій на 90 %, зауваживши на тому, що:

- він не посилався на настання форс-мажорних обставин за спірним договором, які були спричиненні введенням воєнного стану в Україні та дійсно не надавав відповідні докази. В свою чергу, твердження про наслідки введення воєнного стану та війни з загарбником стосувались загальних викликів з якими зіштовхнулась більшість підприємств та підприємців в Україні. Серед таких наслідків були названі віялові відключення електроенергії в 2022 - 2023 році які припадали на період виконання зобов`язань за договором, неможливість прогнозувати господарську (виробничу) діяльність виробнику продукції ( ТОВ «СВП «КВАЗАР») та загальну мобілізацію, яка також торкнулась виробника продукції;

- не відповідає дійсності твердження про не надання суду належних доказів, які б давали підстави для зменшення розміру неустойки в порядку ст. 74 ГПК України, оскільки відповідачем були надані копії фінансового звіту малого підприємства. Баланс на 31.12.2022 з квитанцією про отримання уповноваженим органом, фінансового звіту малого підприємства. Баланс на 30.09.2023 з квитанцією про отримання уповноваженим органом, які підтверджують значне скорочення доходів скаржника та незадовільні фінансові результати.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024, справу № 910/17804/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/17804/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/17804/23.

01.04.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КМГ Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/17804/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.05.2024 об 11:00 год.

22.04.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на те, що:

- спірний договір укладено вже після початку відключень електроенергії, а відтак вплив таких обставин на відносини сторін вже можна було передбачити;

- підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через мобілізацією частини працівників виробника продукції ТОВ СВП «КВАЗАР» до лав ЗСУ повинно засвіджчуватись сертифікатом, виданим відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати України», проте відповідачем таких доказів суду надано не було;

- в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин, так як відсутні і докази того, що відповідач звертався до позивача і з пропозицією відносно укладання додаткової угоди про подовження строку (зміни строку виконання зобов`язань;

- матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження в державі воєнного стану;

- скаржником не доведено, що нараховані штрафні санкції відповідно до умов спірного договору значно перевищує розмір збитків. При цьому фінансовий стан скаржника є таким, що дає змогу останньому сплатити неустойку, внаслідок порушення ним свої договірних зобов`язань, так як з відкритих джерел фінансова звітність ТОВ « КМГ Трейд»: за 2022 рік складає 98 млн. грн. доходу, 18 млн. грн. чистого доходу, 23 млн. грн. зобов`язань;

- аргументи скаржника щодо нерівності сторін спірного договору є абсурдними, адже останній був учасником публічної закупівлі та за результатами проведення закупівлі за номером № UA-2022-11-01-009860-а його визнано переможцем. При цьому, під час укладення спірного договору сторони узгодили його істотні умови, надавши їм визначеної законом форми, при цьому, жодних розбіжностей щодо умов зазначеного договору між сторонами не виникало,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Станом на 21.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

27.12.2022 позивач (покупець) та відповідач (постачальник) уклали договір поставки № ЦЗВ-01-06022-01 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що відповідач зобов`язується поставити та передати у власність позивачу товар, відповідно до Специфікації № 1, що є невід`ємною частиною Договору, а позивач - прийняти та оплатити товару на умовах Договору.

Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у Специфікації № 1 до Договору (п. 1.3 Договору).

Сторонами також було підписано Специфікацію № 1, у якій погоджені найменування, кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару.

Згідно п. 4.2. Договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.

Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.

Ціна договору відповідно до умов п. 6.3 Договору становить 12 346 107,53 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до умов п. 16.1 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2022 строк дії цього договору встановлений з моменту його підписання сторонами та діє до 31.03.2023. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару в межах строків, визначених умовами цього договору.

За умовами п. 4.1,4.2 Договору постачальник здійснює поставку товару на умовах СРТ пункт призначення - згідно рознарядки покупця (відповідно до вимог «Інкотермс» ред. 2020 р.).

Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.

Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.

Позивачем відповідачу надано рознарядку № ЦЗВ-20/909 від 28.03.2023 на поставку партії запасних частин до електропоїздів серії ЕР на загальну суму 4 406 782,20 грн. в строк до 27.04.2023.

Наданим позивачем копіями видаткової накладної № 32 від 14.04.2023, товарно-транспортної накладної № Р32 від 14.04.2023 підтверджено, що відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 2 215 504,32 грн.

Позивач зазначає про те, що решту з товарів за рознарядкою № ЦЗВ-20/909 від 28.03.2023 відповідачем поставлено не було.

Вказаний факт відповідачем не заперечується.

З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача пеню в сумі 398 812,50 грн. та штраф в сумі 328 691,68 грн., нараховані за порушення строків поставки товару за рознарядкою № ЦЗВ-20/909 від 28.03.2023 на суму 2 191 277,88 грн. (4 406 782,20-2 215 504,32).

Заперечення відповідача проти позову детально наведені вище.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, матеріалами справи підтверджується, що відповідач за рознарядкою № ЦЗВ-20/909 від 28.03.2023 мав поставити позивачу товар на загальну суму 4 406 782,20 грн. в строк до 27.04.2023, проте у межах вказаного строку поставив позивачу товар на загальну суму 2 215 504,32 грн., а решту товару на суму 2 191 277,88 грн. відповідачем поставлено не було.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до умов п. 9.3.1 Договору при порушені строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строку поставки товару на суму 2 191 277,88 грн., яке тривало більше 15 календарних днів, позивач відповідно до приписів Договору має право нарахувати пеню за період такого прострочення, а також штраф та звернутися за її стягненням до суду.

Перевіривши виконані позивачем розрахунки пені та штрафу, колегія суддів визнає їх арифметично вірними.

Щодо наявності підстав для зменшення пені та штрафу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення нейстойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої неустойки, яка нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Наведені відповідачем підстав для зменшення розміру неустойки детально наведені вище.

Щодо посилань відповідача на нерівність сторін Договору та складність його виконання, зокрема на наступне:

- саме позивач визначав термін поставки товару що надало йому значний контроль та перевагу по відношенню до відповідача;

- початок відліку терміну постачання, який визначався рознарядкою є заздалегідь не визначений;

- різноманітність номенклатури (76 видів) та кількістю (до 1 000 одиниць);

- виробничу невизначеність (необхідність забезпечити виробництво (авансування), узгодити строки виготовлення; приймання, транспортування);

- продукція мала бути виготовлена не раніше 2022 року, що виключає можливість відповідача або виробника створювати запаси продукції,

колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що укладення Договору для відповідача не було обов`язковим в силу положень чинного законодавства, а відтак укладаючи такий договір він погодився з всіма його умовами, в тому числі і щодо строків поставки, номенклатури товару та, відповідно, мав виконати прийняті на себе зобов`язання.

Посилання відповідача на складнощі, які виникли при виконання Договору, зокрема відключення електроенергії з листопада 2022 року по березень 2023 року та мобілізація працівників юридичної особи - виробника товарів, також не можуть бути визнані достатніми підставами для зменшення неустойки, оскільки Договір був укладений вже в період воєнного стану та відключень електроенергії, а отже відповідач на момент укладення даного договору, взявши на себе зобов`язання по поставці товарів, був обізнаний як про потенційну можливість відключень електроенергії, так і про можливість мобілізації працівників юридичної особи - виробника товарів.

До того ж, загальновідомим є той факт, що у період з січня 2023 року кількість планових та аварійних відключень в місті Києві значно зменшилась у порівнянні з кінцем 2022 року, а з березня 2023 року планових відключень не було.

Колегія зауважує і на тому, що відповідачем до матеріалів справи взагалі не додано жодного доказу на підтвердження мобілізації працівників юридичної особи - виробника товарів.

Слід окремо зауважити і на тому, що військова агресія Російської Федерації безумовно вплинула на матеріальне становище всіх учасників господарських правовідносин, а відтак, такі обставини однаковою мірою впливають як на відповідача, так і на позивача та, з огляду на вказане, на думку колегії суддів, не можуть свідчити про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій адже вказане ставить відповідача у більш привілейоване становище, ніж позивача.

Слід зазначити і про те, що за приписами ч. 2 ст. 218 ГК України, відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відсутність прибутку, так само як і невиконання контрагентами боржника зобов`язань перед останнім, становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, уклавшого з ним цей договір.

Слід окремо зауважити і на тому, що відповідач не був позбавлений, у порядку встановленому Договором, повідомити позивача про настання форс-мажорних обставин та, з огляду на вказане, звільнити себе від відповідальності за несвоєчасну поставку товару.

До того ж як вірно встановлено судом першої інстанції:

- залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв`язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України;

- підприємства залізничного транспорту у взаємодії з іншими видами транспорту повинні своєчасно і якісно здійснювати перевезення пасажирів і вантажів, забезпечувати безпеку руху, розвивати сферу транспортного обслуговування народного господарства та населення;

- задля забезпечення рухомого складу залізничного транспорту (у т.ч. і ланцюги постачання запасних частин до електропоїздів) суворе виконання зобов`язань по відношенню до такого транспорту забезпечить функціонування цього виду транспорту, не виконання же зобов`язань по відношенню до нього може потягнути негативні наслідки як для суспільства, так і для обороноздатності держави.

Отже, колегія суддів вважає, що підстави для зменшення розміру неустойки відсутні.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 398 812,50 грн., штрафу в сумі 328 691,68 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/17804/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «КМГ Трейд» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КМГ Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/17804/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/17804/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/17804/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 21.05.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала