Постанова

від 06.05.2024 по справі 910/12666/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2024 р. Справа№ 910/12666/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Гончаренко О.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.05.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Тренд" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 (повний текст рішення підписано 20.12.2023)

у справі №910/12666/23 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конектіс ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Тренд"

про стягнення 390 513,45 грн,-

В судовому засіданні 06.05.2024 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конектіс ЛТД" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт тренд» про стягнення заборгованості за договором поставки № 2710/6-П від 25.11.2022 у розмірі 390 513,45 грн, зокрема, 46 058,00 грн інфляційних втрат, 19 400 грн трьох відсотків річних та 325 054,63 грн штрафу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 по справі №910/12666/23 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Тренд" (04070, місто Київ, вул. Сагайдачного, 41, ідентифікаційний код 43720709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конектіс ЛТД" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 5, ідентифікаційний код 41179587) 46 058 (сорок шість тисяч п`ятдесят вісім) грн 00 коп. інфляційних втрат, 19 400 (дев`ятнадцять тисяч чотириста) грн 82 коп. 3% річних, 325 054 грн (триста двадцять п`ять тисяч п`ятдесят чотири) 63 коп. штрафу, 5 857 (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят сім) грн 70 коп. витрат на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач в порушення умов договору та норм законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо поставки позивачу товару, у зв`язку з чим правильно нараховано штраф відповідно до п.7.2 договору за період з 25.12.2022 по 20.01.2023 в сумі 325054,63 грн., який має природу пені;

- у задоволенні клопотання відповідача про необхідність зменшення розміру штрафу судом відмовлено, у зв`язку з необгрунтуванням та не наданням доказів того, що відповідні обставини були форс-мажорними саме в межах виконання відповідачем своїх господарських зобов`язань за договором поставки;

- 3% річних в сумі 19 400 грн та інфляційні втрати в сумі 46 058,00 грн за порушення грошового зобов`язання з повернення авансу за період з 28.01.2023 по 31.07.2023, судом визнані обґрунтованимb, з одночасним відхиленням тверджень відповідача про відмову у їх стягненні у зв`язку з укладенням договору під час воєнного стану;

- беручи до уваги обсяг наданих послуг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи, що справа №910/12666/23 є малозначною, розгляд якої проводиться за правилами спрощеного позовного провадження (без проведення судового засідання), враховуючи ціну позову, виходячи з характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів позовної заяви, розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 19 525,00 грн є явно завищеним порівняно зі складністю справи та підлягає зменшенню;

- враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг, а також не співмірність розміру витрат із складністю справи, витрати позивача на правову допомогу покладено на відповідача частково в сумі 10000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 08.01.2024 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач не погоджується з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 по справі №910/12666/23, вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставами для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне:

- основним видом діяльності ТОВ "Смарт Тренд" є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, проте, внаслідок надзвичайних обставин та всіх супутніх факторів, що об`єктивно склались на даний момент в Україні, у ТОВ "Смарт Тренд" склались надзвичайно складні фінансово-економічні труднощі, які в свою чергу унеможливили одномоментне повернення грошових коштів позивачу;

- відповідач підпав під дію форс-мажорних обставин, адже внаслідок надзвичайної та невідворотної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання зобов`язань, передбачених умовами Типового договору, згідно п.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», ТОВ "Смарт Тренд" не мало можливості виконувати свої договірні зобов`язання у встановлені строки.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12666/23.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Тренд» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/12666/23.

18.01.2024 матеріали справи №910/12666/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Тренд» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/12666/23; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Тренд» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/12666/23 на 19.02.2024.

Розгляд справи відкладався з об`єктивних обставин (за клопотанням представника відповідача), останній раз на 06.05.2024.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

В судовому засіданні 22.04.2024 представник позивача заперечував доводи апеляційної скарги, просив її відхилити, в подальшому в судове засідання, призначене на 06.05.2024, не з`явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений під розписку, що міститься в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомив.

В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача жодного разу не з`явився, двічі розгляд справи за його апеляційною скаргою відкладався, останній раз на 06.05.2024, про причини неявки в судове засідання 06.05.2024 представник відповідача суд не повідомив, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Докази наявні в матеріалах справи.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивача та відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

25 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Конектіс ЛТД" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт тренд» (далі - постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № 2710/6-П, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити дизель-генераторну установку моделі DAS (далі - обладнання або товар), а замовник зобов`язується прийняти її та оплатити відповідно до умов договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1 договору ціна та загальна вартість обладнання визначаються сторонами у специфікації, виходячи із сформованих цін, що склалися на момент укладання договору.

Відповідно до п. 3.1 договору замовник здійснює оплату товару авансом у розмірі 50% від загальної вартості товару, що зазначена у специфікації протягом трьох днів від дати отримання рахунку.

Згідно п. 5.1 договору постачальник зобов`язується передати замовнику обладнання в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації.

25 листопада 2022 року між замовником та постачальником було укладено специфікацію до договору (далі - специфікація).

Відповідно до умов, погоджених замовником і постачальником у специфікації, постачальник поставляє замовнику обладнання (згідно кількості та асортименту, зазначеного в специфікації) на загальну суму 8 788 513,97 грн. Строк поставки обладнання становить 25 календарних днів з дати передоплати товару у розмірі 50% вартості.

Зобов`язання зі сплати 50% авансу загальної вартості обладнання у сумі 4 394 256,99 грн. замовник виконав в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №60 від 29.11.2022, банківською випискою по оборотам по рахунку з 29.11.2022 по 20.05.2023.

Позивач зазначає, що дата поставки обладнання є 24.12.2022, проте постачальником строк було порушено та не поставлено обладнання.

В зв`язку із вищезазначеним, замовник звернувся до постачальника із претензією, викладеною в листі № б/н від 18.01.2023, з вимогою про повернення коштів з причини прострочення виконання зобов`язання та втратою інтересу замовника у виконанні зобов`язання в натурі.

На виконання зазначеної вимоги замовника, постачальник повернув отримані за договором кошти, а саме:

- 1500000,00 грн. згідно з платіжним документом № 69148 від 20.01.2023;

- 500000,00 грн. згідно з платіжним документом № 658712 від 08.02.2023;

- 500000,00 грн. згідно з платіжним документом № 65148 від 24.02.2023;

- 500000,00 грн. згідно з платіжним документом № 952148 від 13.03.2023;

- 100000,00 грн. згідно з платіжним документом № 05/202365148023 від 01.05.2023;

- 100000,00 грн. згідно з платіжним документом № /05/20239065321 від 08.05.2023;

- 100000,00 грн. згідно з платіжним документом № /05/20236010147 від 15.05.2023;

- 100000,00 грн. згідно з платіжним документом № 05/202352480369 від 22.05.2023;

- 100000,00 грн. згідно з платіжним документом № /05/20232016147 від 29.05.2023;

- 100000,00 грн. згідно з платіжним документом № 5/06/2023890653 від 05.06.2023;

- 100000,00 грн. згідно з платіжним документом № 12/06/202330148 від 12.06.2023;

- 100000,00 грн. згідно з платіжним документом № 19/06/202341047 від 19.06.2023;

- 100000,00 грн. згідно з платіжним документом № /06/20235124831 від 26.06.2023;

- 100000,00 грн. згідно з платіжним документом № /07/20233014872 від 03.07.2023;

- 100000,00 грн. згідно з платіжним документом № /07/20233012478 від 10.07.2023;

- 100000,00 грн. згідно з платіжним документом № 7/07/2023104257 від 17.07.2023;

- 100000,00 грн. згідно з платіжним документом № /07/20233104287 від 24.07.2023;

- 94256,99 грн. згідно з платіжним документом № /07/20232014736 від 31.07.2023.

Позивачем зазначено, що постачальник виконав своє грошове зобов`язання з повернення авансу тільки через шість місяців від отримання вимоги, тому відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з постачання обладнання з 25.12.2022 по 20.01.2023, а з 28.01.2023 прострочив виконання грошового зобов`язання з повернення сум авансу.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача 46 058,00 грн інфляційних втрат, 19 400,00 грн трьох відсотків річних та 325 054,63 грн штрафу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до специфікації до договору від 25 листопада 2022 року постачальник поставляє замовнику обладнання (згідно кількості та асортименту, зазначеного в специфікації) на загальну суму 8 788 513,97 грн. Строк поставки обладнання становить 25 календарних днів з дати передоплати товару у розмірі 50% вартості.

Судом першої інстанції встановлено, що зобов`язання зі сплати 50% авансу загальної вартості обладнання у сумі 4394256,99 грн замовник виконав в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 60 від 29.11.2022 та банківською випискою по оборотам по рахунку з 29.11.2022 по 20.05.2023 (сформована 17.05.2023).

Кінцевою датою поставки обладнання є 24.12.2022, проте обладнання постачальником не поставлено.

В подальшому, відповідачем було повернуто позивачу отримані за договором кошти у сумі 4 394 256,99 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями та банківськими виписками АТ «Райффайзен Банк».

Позивачем заявлено до стягнення 46 058,00 грн інфляційних витрат за лютий-квітень, червень 2023 року, та 19 400 грн 3% річних за період з 28.01.2023 по 30.07.2023.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого розміру 3% річних та інфляційних втрат та задовольнив позов в цій частині повністю, однак не врахував, що нарахування 3% річних проведено з урахуванням дня фактичної оплати, а тому за перерахунком апеляційного суду дійсний розмір 3% річних становить 19220,00 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних витрат, апеляцйний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову у цій частині в сумі 40958,06 грн., що не було враховано судом першої інстанції.

При цьому, доводи відповідача про відмову у стягненні 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану та ведення бойових дій, що відповідатиме принципам рівності та справедливості, правомірно відхилені судом як необґрунтовані.

Одночасно позивачем нараховано неустойку відповідно до п. 7.2. договору на суму 8788513,97 грн. за період з 25.12.2022 по 20.01.2023, у зв`язку з простроченням поставки обладнання за договором.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про правильність нарахування штрафу відповідно до п.7.2 договору, який має природу пені, та відмовив у клопотанні відповідача про зменшення розміру штрафу у зв`язку з необґрунтованістю.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду щодо наявності правових підстав для стягнення штрафу, виходячи з наступного.

Згідно п. 7.2. договору у разі прострочення поставки обладнання, що поставляється за цим договором, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості товару, що визначена в п.2.3. розділу 2 договору, за кожен день до моменту здійснення поставки обладнання.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами ст.216, 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ч.4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Визначена позивачем в п.7.2 договору неустойка у вигляді штрафу є за своїм визначенням пенею, оскільки обчислюється в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день, а пеня в такому випадку у відповідності до положень чинного законодавства нараховується від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, тому нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за порушення негрошового зобов`язання, а саме прострочення поставки обладнання, не узгоджується з положеннями ст.549 ЦК України, ст.230, 231 ГК України, та не підлягає задоволенню.

При цьому, підстав для нарахування пені за порушення не грошового зобов`язання, як це передбачено ч.2 ст.231 ГК України, в даному випадку не вбачається, оскільки жодна із сторін договору не є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, порушення не пов`язане з виконанням державного контракту, виконання зобов`язання не фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на вказані обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 325054,63 грн.

Посилання апелянта на неможливість виконання договірних зобов`язань внаслідок надзвичайної та невідворотної обставини, згідно п.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», колегією суддів відхиляються з наступних підстав.

24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який станом на даний час триває.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

На дату укладення договору між позивачем та відповідачем (25.11.2022) в державі введено воєнний стан.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики метання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення, про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій. Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.

Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно із частиною першою статті 14-1 зазначеного Закону ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 вказано, що у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати, що засвідчує ці обставини саме для конкретного випадку виконання зобов`язання.

Однак, у матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за договором поставки № 2710/6-П від 25.11.2022.

Запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в країні, що є форс-мажорними обставинами, не можуть однозначно засвідчувати неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки перелічені обставини не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання зобов`язання на час, протягом якого такі обставини зберігають свою дію.

Близький за змістом правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 910/7495/16 від 08.05.2018.

Відтак, оскільки на дату укладення договору між позивачем та відповідачем в державі вже було введено воєнний стан, належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання ним умов договору, тому колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання відповідача на те, що неможливість своєчасного виконання договірних зобов`язань настала внаслідок дії форс-мажорних обставин - введення на території України воєнного стану.

Позивачем заявлено в суді першої інстанції про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 19 525,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

04.08.2023 між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ПАРТНЕР`С» було укладено договір №1-04/08/2023 та додаткові угоди №1,2 до договору.

Відповідно до п.2 додаткової угоди № 2 до договору винагорода адвокатського об`єднання складає 19 525,00 грн.

Згідно рахунку №1.1-04/08/2023 від 04.08.2023 загальна вартість послуг склала 19 525,00 грн.

Також в матеріалах справи наявна платіжна інструкція №353 від 25.09.2023 на суму 19 525,00.

Питання про відшкодування витрат на правничу допомогу вирішується судом виходячи із наданих у сукупності доказів, зокрема детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, з якого вбачається обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та вартість окремо кожної послуги.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав про необґрунтований розмір витрат на правову допомогу, не співмірність зі складністю справи, наданими послугами, їх необґрунтованістю, досвідом адвоката, часом витраченим адвокатом та обсягом наданих послуг.

З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обсяг наданих послуг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи ціну позову, виходячи з характеру спірних правовідносин, розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 19 525,00 грн є явно завищеними порівняно зі складністю справи та правомірно зменшений судом.

В той же час, враховуючи, що задоволенню підлягають лише позовні вимоги в частині стягнення 40958,06 грн. інфляційних втрат та 19 220,00 грн. 3% річних, а в частині стягнення 325054,63 грн. штрафних санкцій в позові відмовляється, витрати на правничу допомогу позивача в суді першої інстанції підлягають задоволенню в розмірі 3000,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

В той же час, апеляційним судом встановлено неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про часткове скасування оскаржуваного рішення з підстав, наведених у даній постанові, із викладенням резолютивної частини рішення в редакції даної постанови.

У відповідності до ст.129 ГПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витрати за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Тренд" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/12666/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/12666/23 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Тренд» (04070, місто Київ, вул. Сагайдачного, 41, код ЄДРПОУ 43720709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Конектіс ЛТД» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 5, код ЄДРПОУ 41179587) 40958,06 грн. інфляційних втрат, 19 220,00 грн. 3% річних, 2684,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

3. В решті позову відмовити.».

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи №910/12666/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 21.05.2024.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

А.О. Мальченко