Постанова

від 21.05.2024 по справі 910/10363/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р. Справа№ 910/10363/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Тарасенко К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРП Медіа ХАБ"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 30.10.2023

у справі №910/10363/23 (суддя Борисенко І. І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРП Медіа ХАБ"

про стягнення 167 806,31 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПрАТ "АК "Київводоканал", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРП Медіа ХАБ" (далі - ТОВ "ПРП Медіа ХАБ", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 167 806,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 21315/5-09 від 05.08.2019 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРП Медіа ХАБ" про стягнення 167 806,31 грн. задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРП Медіа ХАБ" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" основний борг у сумі 119 819 грн 18 коп., пеню у сумі 21 922 грн 45 коп., штраф у сумі 11 981 грн 92 коп., інфляційні втрати у сумі 11 711 грн 98 коп., 3 % річних у сумі 2 370 грн 78 коп. та судовий збір в сумі 2 684 грн 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРП Медіа ХАБ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/10363/23 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що самостійні розрахунки позивача, якими останній підвтерджує позовні вимоги, щодо обсягу наданих відповідачу послуг та метеорологічні дослідження не можуть об`єктивно і точно встановити об`єм споживання відповідачем послуг позивача. Скаржник зазначив, що надавав позивачу фактичні показники вузла обліку, але позивач нараховував заборгованість відповідача за отримані ним послуги на основі власних розрахунків, що не відповідає умовам договору. Також апелянт зазначив, що він не був повідомлений про розгляд справи №910/10363/23 у Господарському суді міста Києва. Крім того, відповідачем в апеляційній скарзі заявлено клопотання про витребування доказів, відповідно до якого останній просить суд витребувати у позивача відомості про показники спожитих послуг з водопостачання, які подавались ТОВ "ПРП Медіа ХАБ" за період з січня 2022 року по лютий 2023 року, у задоволенні якого колегією суддів відмовлено, з підстав невідповідності вимогам частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Також, скаржником додано до апеляційної скарги скріншот вузла обліку наданого через інтернет-месенджер 23.02.2022, наряд-завдання №1733 від 21.10.2022, акт виконаних робіт №1004372 від 26.10.2022, рахунок на оплату №1004372 від 19.10.2022, скріншот вузла обліку наданого через інтернет-месенджер 26.01.2023, копія листа №28/12-22 від 28.12.2022, скріншот листа електронною поштою з яким направлявся електронний варіант листа №28/12-22 від 28.12.2022, копія листа №17/04-23 від 17.04.2023, скріншот листа електронною поштою з яким направлявся електронний варіант листа №17/04-23 від 17.04.2023.

З огляду на те, що відповідач був позбавлений можливості подати відповідні докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки не приймав участі під час розгляду справи №910/10363/23, суд апеляційної інстанції долучає зазначені докази до матеріалів справи та враховує їх під час апеляційного перегляду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2023 апеляційну скаргу у справі №910/10363/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

18.01.2024 матеріали справи №910/10363/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10363/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024, справу №910/10363/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРП Медіа ХАБ" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/10363/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРП Медіа ХАБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/10363/23. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/10363/23 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 05.08.2019 між ПрАТ "АК "Київводоканал" (постачальник) та ТОВ "АТП Відрадне", що було перейменоване на ТОВ "ПРП Медіа ХАБ" (абонент) був укладений договір надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 21315/5-09 (далі - договір). Відповідно до п. 1.1 цей договір укладається у відповідності із Законами України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання". За цим договором постачальник зобов`язується надавати споживачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва за адресами об`єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід`ємною частиною цього договору) та на підставі пред`явлених споживачем вимог до скиду стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва, а споживач зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила користування № 190 від 27.06.2008), Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скидки стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.02.2017 № 316 (далі - Правила приймання стічних вод № 316 від 01.02.2017), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 № 1879, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 1.4 договору постачальник забезпечує якість питної води відповідно до ДСанПіН 2.2.4-171-10 до межі балансової належності (точки, в якій відбувається передача послуг від постачальника до споживача).

Згідно з п. 1.5 договору споживач забезпечує наявність та своєчасне подовження вимог до скиду стічних вод згідно з вимогами чинного законодавства (за виключенням передбачених законодавством випадків коли споживачу не потрібно отримувати вимоги до скиду стічних вод), а також забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Згідно з п. 2.1.1 договору кількість поставленої споживачу води визначається за показами засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у споживача декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показів всіх засобів обліку, зареєстрованих за споживачем. Обсяг наданої води для поливу та на інші власні потреби споживача, незалежно від його організаційно-правової форми, визначається за показами засобів обліку. В разі технічної неможливості встановлення засобу обліку, кількість води, поставленої для поливу та інших власних потреб споживача, може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих споживачем інформації та документів, якими визначена площа поливу та обсяги води на відповідні власні потреби.

Пунктом 2.1.2 передбачено, що споживач щомісяця в період з 25 по 30 число поточного місяця знімає та передає постачальнику послуг показання засобів обліку води через електронний особистий комітет за електронною адресою: hittps://legals.vodokanal.kiev.ua (далі - cервіс). Передані через електронний особистий комітет показання з приладів обліку підтверджують обсяг отриманих споживачем послуг з водопостачання та/або водовідведення та є підставою для проведення постачальником нарахувань споживачу за спожиті послуги водопостачання та/або водовідведення і виставлення рахунків.

Відповідно до п. 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи споживача розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних води у систему централізованого водовідведення м. Києва відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. У разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить споживачу нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з п. 2.2.2 договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється споживачем щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи споживача або отримання ним розрахункових документів іншим способом. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. Вразі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від споживача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, може зараховуватися постачальником в погашення боргу.

У п. 2.2.3 договору сторони погодили, що у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, споживач здійснює оплату вартості наданих послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.

Відповідно до п. 2.2.4 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, споживач зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи споживача, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова споживача оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами, з подальшою його пролонгацією (п. 7.1.).

Дислокацією об`єктів, що є невід`ємною частиною договору, сторони погодили об`єкт надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі за адресою: вул. Козелецька, 24 (нежитлові приміщення; майновий комплекс).

Також 01.11.2019 між сторонами була укладена додаткова угода, відповідно до якої сторони погодили, що:

- постачальник надає споживачу послуги з водовідведення додаткового об`єму стічних вод від об`єкта споживача за адресою: вул. Козелецька, 24, в порядку, передбаченому Правила користування № 190 від 27.06.2008, з урахуванням внесених змін Правилами користування № 131 від 27.03.2012;

- вартість послуг розраховується постачальником щомісячно за попередній календарний місяць від об`ємів стічних вод;

- оплата послуг здійснюється споживачем на підставі розрахункового документа, який постачальник направляє споживачу в електронному або паперовому вигляді. Споживач самостійно його отримує у постачальника та здійснює оплату вартості наданих послуг не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітнім.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.

Згідно зі ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Як встановлено апеляційним судом, на виконання умов договору у період з 01.01.2022 по 28.02.2023 ПрАТ "АК "Київводоканал" (постачальник) надало відповідачу (абоненту) послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі та водовідведення додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію міста Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів на загальну суму 135 165,26 грн., що підтверджується актами обстеження та зняття показань з вузла обліку, розрахунками обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, даними Українського гідрометеорологічного центру за вказаний період.

Відповідач, зі свого боку, умови договору в частині сплати указаних послуг з водопостачання та водовідведення холодної води виконав неналежним чином, вартість послуг сплатив частково - на суму 15 346,08 грн. Отже, заборгованість ТОВ "ПРП Медіа ХАБ" за надані послуги склала 119 819,18 грн (135 165,26 грн. - 15 346,08 грн).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати вартості послуг з водопостачання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем було порушено умови договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 119 819,18 грн.

Зворотнього відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих послуг, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 21 922,45 грн та штрафу у розмірі 11 981,92 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 4.2 договору сторони погодили, що у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Колегія суддів перевіривши здійснений позивачем розрахунок, дійшла висновку про його правильність. Таким чином, розмір пені за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих послуг становить 21 922,45 грн.

Як погоджено сторонами у пункті 4.7 договору за неоплату виставленого постачальником згідно з цим договором рахунку, вимоги чи іншого документу щодо оплати отриманих послуг, споживач сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від несплаченої суми.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРП Медіа ХАБ" штрафу в розмірі 11 981,92 грн є обґрунтованими.

Щодо тверджень скаржника, викладених в апеляційній скарзі, про те, що самостійні розрахунки позивача, якими останній підтверджує позовні вимоги, щодо обсягу наданих відповідачу послуг та метеорологічні дослідження не можуть об`єктивно і точно встановити об`єм споживання відповідачем послуг позивача, а позивач, у свою чергу, долучив до апеляційної скарги скріншоти вузлів обліку (за 23.02.2022 та 26.01.2023), на підставі показників яких здійснив власний розрахунок заборгованості, колегія суддів зазначає, що з долучених відповідачем доказів, а саме: скріншота вузла обліку наданого через інтернет-месенджер 23.02.2022, неможливо встановити його приналежність, оскільки останній не містить жодних ідентифікуючих ознак (номеру лічильника), відтак неможливо здійснити нарахування заборгованості за заявлений позивачем період на підставі вищезазначених доказів.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази з урахуванням приписів ст.ст. 76-79 ГПК України, колегія суддів зазначає про те, що позивачем надано більш переконливі та вагомі докази на підтвердження як факту надання послуг водопостачання до спірного будинку, так і те, що заборгованість відповідача за отримані за договором у період з січня 2022 року по лютий 2023 року послуги з водопостачання становить 119 819,18 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що ухвалу про відкриття провадження у справі №910/10363/23 від 04.07.2023 направлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення № 01054 94836161 за адресою відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03065, м. Київ, вул. Козелецька, 24), проте з вказаної адреси відправлення повернулось з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Верховний Суд у постанові від 25.01.2021 у справі №910/9359/20 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, судом першої інстанції було вжито всіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Усі інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків господарського суду та не свідчать про порушення чи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно, не знайшли своє підтвердження.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРП Медіа ХАБ".

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРП Медіа ХАБ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/10363/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРП Медіа ХАБ".

Матеріали справи №910/10363/23 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

К.В. Тарасенко