Ухвала

від 09.05.2024 по справі 757/12531/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.03.2024 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12024000000000506 та обрано відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, посилаючись на те, що повідомлення про підозру вручено останній не у спосіб, передбачений ст.ст. 276-279 КПК.

Зокрема, на підтвердження вручення підозри слідчим складено формальний рапорт, із змісту якого вбачається, що на номер телефону ОСОБА_8 слідчим за допомогою застосунку «WhatsApp» надіслано письмове повідомлення про підозру та повістки про виклик на 09.02.2024, 12.02.2024, 13.02.2024. 14.02.2024.

Водночас, із змісту вказаного рапорту та долучених скріншотів не

Справа № 757/12531/24-к Слідчий суддя ОСОБА_10

Апеляційне провадження № 11-сс/824/3014/2024 Суддя-доповідач ОСОБА_1

встановлено дату направлення підозри та повісток про виклик ОСОБА_8 , а слідчим лише зазначено в рапорті дату вручення підозри 09.02.2024, яка не підтверджена жодним доказом.

Також, у рапорті відсутні будь які відомості щодо дати та часу скерування підозри та повіток на електроні скриньки, якими на думку слідчого нібито користується ОСОБА_8 , та слідчим не надано жодного підтвердження щодо їх приналежності ОСОБА_8 .

Відсутні докази щодо вручення підозри членам сім`ї ОСОБА_8 чи іншим особам, які з нею проживають, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Також апелянт посилався на відсутність відомостей про скерування постанови про оголошення розшуку ОСОБА_8 з відповідними матеріалами до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва НП України для вирішення питання щодо направлення запиту про внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію Червоного сповіщення.

Крім того, до клопотання слідчого не долучено даних про внесення відомостей про оголошення особи у розшук до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Таким чином, на переконання захисника, слідчим не надано жодного доказу, що постанова про оголошення підозрюваної у міжнародний розшук скерована до виконання і що підозрювана реально та фактично оголошена в міжнародний розшук.

08.05.2024 від захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він зазначав, що у долучених до клопотання копіях постанов прокурора відсутні дані про виділення в окреме провадження матеріалів досудового розслідування відносно ОСОБА_8 , а також процесуальних документів щодо розшуку ОСОБА_8 .

Також в матеріалах справи відсутні дані про направлення ОСОБА_8 повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4, 5 ст. 190 КК України від 09.02.2024, із дотриманням визначеної КПК України процедури .

З огляду на те, що органу досудового розслідування було відомо, що ОСОБА_8 покинула межі України до оголошення їй підозри, до матеріалів клопотання не додано ніяких даних про направлення повідомлення про підозру шляхом використання міжнародної правової допомоги.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , яка підтримала подану апеляційну скаргу з доповненнями з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника з доповненнями задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження,Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000000506 від 08.03.2024 за ч.ч. 3, 4, 5 ст. 190 КК України за фактами заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайств), вчиненим за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, вчинене у великих та особливо великих розмірах та легалізації майна.

Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що у період з 13.12.2022 по 11.10.2023 ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою між собою та іншими невстановленими слідством особами, вчинили ряд нетяжких, тяжких та особливо тяжких майнових злочинів, пов`язаних із заволодінням майном громадян шляхом зловживання довірою (шахрайство), на загальну суму 45 657 302,85 грн.

09.02.2024 старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України, за погодженням із прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , складено повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42023260000000091від 13.04.2024, про підозру ОСОБА_8 у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), в умовах воєнного стану, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 190 КК України; у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), в умовах воєнного стану, у великому розмірі, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 190 КК України; та у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), в умовах воєнного стану, в особливо великому розмірі, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 190 КК України.

Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_9 від 19.02.2024, у зв`язку із відсутністю ОСОБА_8 за місцем мешкання, неприбуттям останньої за викликами до слідчого, та встановленням даних про перетин ОСОБА_8 01.10.2023 кордону України і перебуванням на даний час поза межами України, останню оголошено в розшук.

Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_9 від 21.02.2024 ОСОБА_8 оголошено в міжнародний розшук.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.02.2024 надано дозвіл на затримання ОСОБА_8 з метою її приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

20.03.2024 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням у кримінальному провадженні №12024000000000506 про обрання відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.03.2024 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12024000000000506 та обрано відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Згідно п. 9 ч. 2ст. 131 КПК України,застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3ст. 132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбаченихчастиною шостоюцієї статті.

Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Обираючи підозрюваній ОСОБА_8 у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4, 5 ст. 190 КК України.

На підставі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, колегія суддів встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних.

Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема,врахувавши тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 та суворість покарання, що загрожує у разі визнання її винуватості, дані про особу підозрюваної, слідчий суддя дійшов вірного висновку про наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, можливості ОСОБА_8 переховуватися від органу досудового розслідування, суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів, підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність обрання виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_8 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Крім того, слідчим суддею враховано, що згідно наявних у матеріалах судового провадження відомостей, Департаментом карного розшуку Національної поліції України встановлено, що 01.10.2023 ОСОБА_8 перетнула кордон України та на даний час перебуває за межами України, у зв`язку з чим 21.02.2024 останню у встановленому законом порядку оголошено у міжнародний розшук.

З наведеного убачається, що слідчим суддею при розгляді клопотання у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваної, які вказують на можливість останньої вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв`язку з чим відносно ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який на думкуколегії суддів в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю та конкретними ознаками інкримінованих їй кримінальних правопорушень, є обґрунтованим, та підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого, колегія суддів не вбачає.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру не у спосіб, передбачений ст.ст. 276-279 КПК України, ретельно перевірялися колегією суддів під час апеляційного розгляду, але не знайшли свого підтвердження.

Згідно ч. 1ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченомустаттями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК Українидля вручення повідомлень.

Письмове повідомлення про підозру, згідно вимог ч. 1ст. 278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Порядок вручення повідомлення передбачено статтею 135 КПК України, згідно якої особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Як убачається із матеріалів судового провадження, згідно даних рапорту старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 із долученими до нього роздруківками, слідчим у додатку «WhatsApp» за контактним телефоном НОМЕР_1 , який використовується ОСОБА_8 , 09.02.2024 о 12 год 22 хв скеровано повідомлення про підозру від 09.02.2024 та повістки про виклик на 12.02.2024, 13.02.2024 та 14.02.2024 для допиту у процесуальному статусі підозрюваної. О 12 год 24 хв 09.02.2024 ОСОБА_8 підтвердила отримання направлених їй документів.

Крім того, повідомлення про підозру від 09.02.2024 та повістки про виклик на допит на 12.02.2024, 13.02.2024 та 14.02.2024 скеровано за відомими електронними скриньками, які використовуються ОСОБА_8 , а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З наведеного убачається, що органом досудового розслідування вжито заходів для вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру від 09.02.2024 у спосіб, передбаченийст. ст. 135, 136, 278 КПК України, для вручення повідомлень, зокрема шляхом направлення повідомлення про підозру по телефону, що у відповідності до положень ч. 1ст. 42 КПК України свідчить про набуття останньою статусу підозрюваної у кримінальному провадженні № 42023260000000091.

Посилання апелянта на те, що із змісту вказаного рапорту та долучених скріншотів не убачається дата направлення підозри та повісток про виклик ОСОБА_8 , а слідчим лише зазначено в рапорті дату вручення такої підозри 09.02.2024, не може свідчити про недотримання органом досудового розслідування порядку вручення повідомлення про підозру.

У колегії суддів відсутні підстави вважати недостовірними відомості, зазначені в рапорті слідчого щодо дати направлення повідомлення про підозру ОСОБА_8 , та захисником під час апеляційного розгляду не надано доказів того, що повідомлення про підозру направлено ОСОБА_8 у додатку «WhatsApp» за контактним телефоном НОМЕР_1 не 09.02.2024, а іншого дня. При цьому, сам факт отримання ОСОБА_8 повідомлення про підозру по телефону, апелянтом не заперечується.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що навіть у випадку направлення ОСОБА_8 повідомлення про підозру не в день його складення, вказана обставина у даному конкретному випадку та з урахуванням положень ст. ст. 113, 116, 278 КПК України в їх взаємозв`язку, не свідчить про недотримання органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону.

Так, частиною першою ст. 278 КПК України фактично визначено різні строки вручення повідомлення про підозру, та визначено дії слідчого чи прокурора у випадку неможливості вручення повідомлення про підозру в день його складання. Зокрема для особи, яка не перебуває під вартою, строк вручення повідомлення про підозру залежать від наявності реальної можливості здійснити таке вручення у день складання повідомлення.

З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, доводи сторони захисту стосовно порушення порядку повідомлення ОСОБА_8 про підозру є необґрунтованими.

Крім того, чинний КПК України не вимагає наявності доказів одночасного вручення особі повідомлення про підозру усіма передбаченими законом способами. Відтак, оскільки ОСОБА_8 повідомлено про підозру у встановлено законом порядку у спосіб, передбаченийст.ст. 135, 136, 278 КПК України, шляхом направлення повідомлення про підозру по телефону, то доводи апелянта про відсутність у матеріалах справи доказів вручення вручення підозри іншими способами, передбаченими у ст. 135 КПК України, а саме вручення підозри членам сім`ї ОСОБА_8 чи іншим особам, які з нею проживають, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи, а також направлення такого повідомлення шляхом використання міжнародної правової допомоги, не впливають на правильність висновку слідчого судді щодо наявності у ОСОБА_8 статусу підозрюваної у даному кримінальному провадженні.

Посилання апелянта на відсутність достатніх даних на підтвердження дотримання встановленого законом порядку оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук, спростовується даними долученої до клопотання постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_9 від 21.02.2024 про оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук.

Порушень органом досудового розслідування встановленого законом порядку оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук, колегією суддів не встановлено.

Відсутність у доданих до клопотання слідчого матеріалах постанови про виділення матеріалів досудового розслідування щодо ОСОБА_8 в окреме провадження, а також даних про скерування для виконання постанови про розшук ОСОБА_8 , не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого. Крім того, положеннями ст. 184 КПК України не передбачено конкретного переліку документів та матеріалів, які слідчий зобов`язаний долучити на обґрунтування доводів свого клопотання.

Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу з доповненнями ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2024 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3