Рішення

від 16.05.2024 по справі 902/173/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2024 р. Cправа №902/173/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Полотнянко Б.Ю., за відсутності представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засідання справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профімікс", м.Київ

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України", м.Калинівка Хмільницького району Вінницької області

про стягнення 11317,42 грн заборгованості за договором поставки,

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.

До Господарського суду Вінницької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Профімікс" з позовом про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" 27810,92 грн заборгованості, нарахованої у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №13п/11/06/2021 від 11.06.2021 в частині оплати поставленого товару, а саме: 16493,50 грн - основного боргу; 603,70 грн - 3% річних; 2386,70 грн - інфляційних втрат та 8327,02 грн - пені.

Ухвалою суду від 04.03.2024 відкрито провадження у справі №902/173/24, призначено судове засідання на 16.04.2024.

За наслідками слухання справи, 16.04.2024, суд, з метою забезпечення реалізації процесуальних прав відповідача, зокрема на участь в судовому засіданні та формування позиції щодо заявленого позову, постановив ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про оголошення перерви до 16.05.2024.

01.05.2024 до суду звернувся позивач із клопотанням б/н від 30.04.2024 (а.с.53-54) про зменшення розміру позовних вимог, де просив суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача 603,70 грн - 3% річних; 2386,70 грн - інфляційних втрат та 8327,02 грн - пені. Як підставу для подання означеного клопотання позивач вказав, що 17.04.2024 відповідачем було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профімікс" суму основної заборгованості в розмірі 16493,50 грн.

02.05.2024 до суду надійшли письмові пояснення відповідача б/н від 02.05.2024 (а.с.60-61), в яких заявник повідомив про добровільну сплату на користь позивача основної заборгованості в сумі 16493,50 грн, водночас із заявленою до стягнення сумою пені не погодився з підстав її неспівмірності із розміром основної заборгованості, а тому просив зменшити розмір штрафних нарахувань.

На визначену судом дату, 16.05.2024, сторони не з`явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання (а.с.42) та підписом представника відповідача на рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення (а.с.52).

Враховуючи викладене є достатні підстави вважати, що судом вжито належних заходів до повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи.

Розглядаючи клопотання позивача б/н від 30.04.2024 (а.с.53-54) про зменшення розміру позовних вимог, суд враховує, що відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Як збільшення чи зменшення розміру позовних вимог необхідно розуміти зміну кількісних показників, в яких виражена позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Тобто збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір заявлених вимог (такі висновки зазначено у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №925/186/19).

З огляду на обставини викладені в клопотанні б/н від 30.04.2024, суд, керуючись ст.119 ГПК України, дійшов висновку про поновлення процесуального строку на звернення із клопотанням б/н від 30.04.2024 та прийняттям його до розгляду, в зв`язку з чим подальший розгляд справи №902/173/24 слід здійснювати в межах вимог викладених у ньому.

Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України, 16.05.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Фактичні обставини, які встановив суд.

11.06.2021 між позивачем (надалі за текстом також - Оператор ринку) та відповідачем (надалі за текстом також - Покупець) укладено договір поставки №13п/11/06/2021 (надалі за текстом також - Договір) (а.с.15-17), за умовами п.1.1 якого Оператор ринку зобов`язується передати у власність Покупця безпечні, вихідні та/або вхідні корми, з метою подальшого використання у господарській діяльності, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах, передбачених Договором.

Найменування та кількість товару вказуються у видаткових накладних, на кожну партію товару окремо (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору поставка товару здійснюється Оператором ринку протягом строку дії Договору відповідно до попереднього замовлення Покупця, в якому визначається найменування (вид), марка, кількість та обсяг товару, дату поставки.

Поставка здійснюється партіями, по факту отримання та узгодження відповідних замовлень Покупця. У разі потреби, термін поставки може бути змінений Оператором ринку, з обов`язковим повідомленням Покупця. При цьому, відсутність письмових заперечень Покупця до дати поставки, вказаної в письмовому повідомленні, буде свідчити про досягнення узгодженості між сторонами, щодо фактичної дати поставки конкретної партії товару (п.3.2 Договору).

Згідно з п.3.5 Договору товар вважається прийнятий Покупцем по кількості та якості, з моменту отримання Оператором ринку (Перевізником) підписаної Покупцем видаткової накладної. Усі претензії, щодо кількості та якості товару, після його прийняття повноважним представником Покупця без зауважень, прийматися та розглядатися Оператором ринку не будуть.

За умовами п.3.6, 3.7 Договору датою поставки товару, вважається дата зазначена у видатковій накладній, яка підписана повноважними представниками Сторін. Право власності та відповідальність за ризики випадкової загибелі або псування товару переходить від Оператора ринку до Покупця у місці та під час здійснення поставки товару, відповідно до Правил інтерпретації міжнародних торгових термінів INCOTERMS 2020.

Відповідно до п.4.1 Договору ціна товару, за одиницю і по позиціях, вказується у видатковій накладній та рахунку - фактурі Оператора ринку на кожну партію товару.

Згідно з п.5.1, 5.2 Договору розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється Покупцем у національній валюті України, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника, протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати поставки. Постачальник має право, самостійно, без попередження Покупця та незалежно від призначення платежу, зараховувати сплачені Покупцем грошові кошти, у наступному порядку:

- в першу чергу прострочені платежі (основного боргу);

- в другу черг нараховані штрафні санкції:

- в третю чергу поточні платежі.

За умовами п.6.2 Договору у разі прострочення оплати за поставлений товар, Покупець сплачує Оператору ринку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого товару, за кожен день прострочення оплати. Крім цього, на вимогу Оператора ринку, Покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 (три) відсотки річних

Договір набуває чинності з моменту підписання його обома Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У випадку, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до спливу строку дії цього Договору жодна зі сторін не направить на адресу іншої сторони письмове повідомлення про припинення дії цього Договору, Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік. Продовження строку дії цього Договору допускається багаторазово у порядку, передбаченому цим пунктом (п.9.2 Договору).

На виконання умов Договору Оператор ринку поставив, а Покупець прийняв товар, про що свідчать складені та підписані між сторонами видаткові накладні:

- видаткова накладна №137 від 23.02.2022 на поставку товару на суму 18817,50 грн (рахунок на оплату №138 від 23.02.2022) (а.с.12);

- видаткова накладна №507 від 05.10.2023 на поставку товару на суму 7100,00 грн (рахунок на оплату №495 від 05.10.2023) (а.с.14).

Наявними у матеріалах справи виписками з банківських рахунків (а.с.47-51, 62) підтверджується проведення розрахунків Покупця за отриманий товар згідно з Договором, а саме:

- 01.06.2022 сплачено 16572,40 грн з призначенням платежу "оплата за премікс зг. рах. №10 від 10.02.2022...";

- 20.07.2022 сплачено 22374,00 грн з призначенням платежу "оплата за премікс зг. рах. №190/371 від 14.07.2022...";

- 26.09.2022 сплачено 6200,00 грн з призначенням платежу "оплата за премікс зг. рах. №539 від 12.09.2022...";

- 12.10.2022 сплачено 9975,10 грн з призначенням платежу "оплата за премікс зг. рах. №583/591/593 від 03.10.2022...";

- 17.04.2024 сплачено 16493,50 грн з призначенням платежу "оплата за премікси зг. дог. №13п/11/06/2021 від 11.06.2021..."

Норми права, які застосував суд, висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Як зазначено вище: предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення 603,70 грн - 3% річних; 2386,70 грн - інфляційних втрат та 8327,02 грн - пені, що нараховані в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору.

Суд зазначає, що укладений між сторонами Договір, за своєю правовою природою є договором поставки, положення якого врегульовано главою 54 ЦК України.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 ЦК України).

Відповідно до ст.633 ЦК України: продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Матеріалами справи стверджується поставка відповідачу товару на загальну вартість 25917,50 грн (а.с.12, 14).

Згідно зі ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами ч.1 ст.193 ГК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи положення п.5.1 Договору та визнання відповідачем обставин існування заборгованості (а.с.60) суд доходить висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань:

- за видатковою накладною №137 від 23.02.2022 в частині залишку боргу в сумі 9393,50 грн з 17.03.2022 до 16.04.2024;

- за видатковою накладною №507 від 05.10.2023 в частині залишку боргу в сумі 7100,00 грн з 27.10.2023 до 16.04.2024.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивач набув право на стягнення з відповідача штрафних та компенсаційних нарахувань в частині несвоєчасно оплаченого товару за Договором.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 8327,02 грн - пені, нарахованої за період з 17.03.2022 по 13.02.2024, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зі змісту наведеного позивачем розрахунку пені слідує, що таке нарахування проведено за період більший шести місяцям.

Господарський суд зауважує, що ч.6 ст.232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Водночас умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №907/65/18).

Так, в пункті 6.2. Договору визначено, що: "...у разі прострочення оплати за поставлений товар, Покупець сплачує Оператору ринку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого товару, за кожен день прострочення оплати..."

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на наведене, слід дійти висновку, що зміст визначеної сторонами у Договорі умови п.6.2 не встановлює іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції, а формулювання "за кожний день прострочення" безпосередньо вказує на погодження сторонами здійснення нарахування пені за неналежне виконання або несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором в межах строків, передбачених чинним законодавством України, а відтак, із застосуванням обмежень, встановлених приписами ч.6 ст.232 ГК України, що відповідає принципу свободи договору.

Відтак, невірним є обрахування пені за час прострочення платежу, з виходом за межі шестимісячного строку нарахування, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України. У даному випадку позивачу слід було врахувати передбачений ч.6 ст.232 ГК України шестимісячний строк.

Враховуючи наведені вище висновки, здійснивши перерахунок розміру пені, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині вимог про стягнення 2425,74 грн пені, а отже в позові в частині стягнення 5901,28 грн пені слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення 2386,70 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, та 603,70 грн - 3 % річних, які нараховані за період з 17.03.2022 по 13.02.2024, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування ст.625 ЦК України, викладену у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, згідно яких: "При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця."

Перевіривши правильність інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 2386,70 грн.

Здійснивши перевірку правильності нарахування 3 % річних, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 3 % річних в розмірі 603,70 грн.

Вирішуючи клопотання відповідача щодо штрафних нарахувань, суд відзначає, що згідно з ч.1 ст.129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №914/2202/18, від 12.09.2019 у справі №910/10427/18, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені, суд взяв до уваги такі обставини:

- відповідачем частково визнано позов та сплачено основну заборгованість після звернення позивача із цим позовом до суду;

- позивачем не надано доказів понесення збитків внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого товару;

- інтереси позивача додатково захищено шляхом відшкодування інфляційних нарахувань та 3% річних.

Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Тому суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені на 50 % і таким чином стягненню підлягає пеня в розмірі 1212,87 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в частині правомірно заявлених позовних вимог, який відповідно до положень частини 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011, покладається в сумі, що відповідає одному розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік, та становить 3028,00 грн.

Керуючись ст.7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" (площа Шкільна, буд.7, м.Калинівка, Калинівський р-н, Вінницька обл., 22400, ідентифікаційний код: 03732258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профімікс" (вул.Промислова, буд.1, м.Київ, 01013, ідентифікаційний код: 41076598) 1212,87 грн - пені; 2386,70 грн - інфляційних втрат; 603,70 грн - 3% річних та 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 7114,15 грн пені - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повний текст судового рішення направити згідно переліку.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України).

7. Повне рішення складено 21 травня 2024 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим. рішення:

1 - до справи;

2, 3 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Профімікс" - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (elena.denysenko1@gmail.com);

4, 5 - представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Профімікс" адвокату Галкіній Я.Г. - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

6 - Державному підприємству "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" (levkor@ukr.net)