Рішення

від 06.05.2024 по справі 908/48/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/3/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2024 Справа № 908/48/24

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН-СТОРИ» (70501, Запорізька область, Пологівський район, м.Оріхів, вул. Вержбицького, 22-А)

до відповідача: Запорізької міської ради (69015, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 206)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1. Оріхівський відділ державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (70504, Запорізька область, Пологівський район, м. Оріхів, вул. Запорізька, буд.59)

2. Управління з питань праці Запорізької міської ради (69005, м. Запоріжжя, майдан Профспілок, буд. 5)

про стягнення суми 417300,00 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Литвиновій О.Ю.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Букін С.М.;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: Чепор О.М.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН-СТОРИ» про стягнення з відповідача: Запорізької міської ради безпідставно отриманих коштів у сумі 417300,00 грн.

Ухвалою суду від 17.01.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/48/24, присвоєний номер провадження 9/3/24. В порядку ст. 50 ГПК України до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Оріхівський відділ державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та Управління з питань праці Запорізької міської ради. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 12.03.2024 строк строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

06.05.2024 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані, зокрема, наступним. 09.01.2020 Управління з питань праці Запорізької міської ради було винесено постанову № №ОМС-ЗП4329/1051/НП/СПТД-ФС від 09.01.2020 про стягнення штрафу з ТОВ «ВАЙН-СТОРИ» в розмірі 417300,00 грн. Оріхівським відділом державної виконавчої служби Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) в межах виконавчого провадження № 61770513 з примусового виконання постанови Управління з питань праці Запорізької міської ради №ОМС-ЗП4329/1051/НП/СПТД-ФС від 09.01.2020 з позивача було стягнуто суму 417300,00 грн штрафу за порушення законодавства про працю, яка була перерахована відділом ДВС за платіжним дорученням № 4581 від 25.11.2020 за реквізитами, вказаними у постанові про накладення штрафу, до бюджету Запорізької міської територіальної громади за кодом класифікації доходів бюджету - 21081100. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2021 у справі № 280/668/20 постанову Управління з питань праці Запорізької міської ради №ОМС-ЗП4329/1051/НП/СПТД-ФС від 09.01.2020 визнано протиправною та скасовано. Постановою Верховного Суду від 19.12.2023 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 у справі № 280/668/20 залишено без змін. Вжиті позивачем заходи досудового врегулювання спору щодо повернення сплачених до бюджету коштів не принесли результату, тому позивач ТОВ «ВАЙН-СТОРИ» звернувся до господарського суду із даним позовом про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької міської ради суми 417300,00 грн грошових коштів, які знаходяться в бюджеті Запорізької міської територіальної громади без достатньої правової підстави. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 1212, 1214 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, в якому зазначено, зокрема, про наступне. Позивач посилаючись на приписи ч. 1 ст. 1212 ЦК України вважає, що штраф, який було стягнуто на користь відповідача є безпідставно набутим майном та вимагає його повернення. Разом з тим, підставою для стягнення в примусовому порядку державним виконавцем з позивача штрафу в розмірі 417300,00 грн було винесення Управлінням з питань праці Запорізької міської ради постанови №ОМС-ЗП4329/1051/НП/СПТД-ФС від 09.01.2020, яку надалі визнав протиправною та скасував адміністративний суд. Бюджетним законодавством передбачено спеціальний позасудовий порядок повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів, зокрема це передбачено ч.2, ч. 7 ст. 45 Бюджетного кодексу України. При цьому процедура повернення визначена пунктами 3, 5 Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (Порядок 787). Стягнення на користь платника суми сплаченого ним до місцевого бюджету штрафу на підставі статті 1212 ЦК України суперечить приписам норм бюджетного законодавства, адже в такому випадку сплачена сума адміністративно-господарського штрафу продовжуватиме обліковуватися як дохід бюджету за одним видом класифікації доходів бюджету, а стягнення коштів з місцевого бюджету на підставі статті 1212 ЦК України призведе до витрат бюджету за іншою бюджетною програмою. Події, що передували зверненню позивача з позовом у цій справі, стали наслідком протиправного (помилкового) винесення Управлінням з питань праці Запорізької міської ради постанови №ОМС-ЗП4329/1051/НП/СПТД-ФС від 09.01.2020 про накладення штрафу на позивача. Отже сплата позивачем до місцевого бюджету штрафу є помилкою, а тому його повернення з місцевого бюджету має відбуватися відповідно до присів пунктів 3, 5 Порядку № 787. Заявлені до стягнення кошти позивачем були перераховані на рахунок Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) у Державній казначейській службі України, яка відповідно до бюджетного законодавства контролює надходження за кодом бюджетної класифікації 21081100 за виконавчими документами. Таким чином правовідносини щодо повернення з місцевого бюджету суми сплаченого адміністративного штрафу існують між позивачем (платником) та Оріхівським районним відділом державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), а не Запорізькою міською радою. На час звернення позивача з цим позовом не встановлено, що позивач звертався до суду з позовом про оскарження відмови Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про повернення коштів з бюджету, а тому відсутній юридичний спір щодо порушення, невизнання або оспорювання права позивача на повернення з місцевого бюджету помилково сплаченого ним штрафу і, в цьому випадку, відсутні підстави для задоволення позову позивача. Відсутні підстави для відновлення становища позивача шляхом стягнення на його користь безпідставно утримуваного майна на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки БК України та Порядком № 787, як спеціальними нормативно-правовими актами, визначено спосіб безспірного повернення в позасудовому порядку коштів, помилково або надміру зарахованих до місцевого бюджету. За таких обставин у ТОВ «ВАЙН-СТОРИ» не виникло права на звернення до суду з позовом у цій справі і, відповідно, заявлена позивачем позовна вимога про стягнення 417300,00 грн не підлягає вирішенню в порядку господарського або іншого судочинства, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 231 ГПК України є підставою для закриття провадження у справі. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Від третьої особи-2 Управління з питань праці Запорізької міської ради надійшло письмове пояснення по суті спору, яке підтримано представником, наступного змісту. Третя особа позовні вимоги не підтримує, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. Кошти, перерахування яких було здійснено Оріхівським ВДВС до загального фонду бюджету Запорізької міської територіальної громади, були стягнуті з ТОВ «ВАЙН СТОРИ» за чинною на час стягнення постановою про накладення штрафу. На звернення Оріхівського ВДВС та ТОВ «ВАЙН-СТОРИ» щодо необхідності підготовки подання до органів Казначейства на повернення з бюджету Запорізької міської територіальної громади помилково перерахованих коштів у сумі 417300,00 грн, Управлінням з питань праці Запорізької міської ради надавались роз`яснення щодо неможливості підготовки такого подання на підставі того, що Управління, як виконавчий орган міської ради, не є одержувачем коштів, перерахованих Оріхівським ВДВС за платіжним дорученням №4581 від 25.11.2020 у сумі 417300,00 грн, не є розпорядником зазначених коштів, а отже забезпечення процедури повернення з бюджету вищезазначеної суми коштів не входить до його повноважень. Разом з тим, Управлінням було роз`яснено, що немає юридичних підстав вважати, що штраф, стягнутий органом ВДВС, є таким, що стягнутий помилково та/або надміру (у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові) та, відповідно, Порядок №787 на правовідносини, вказані вище, не поширюється. Управління як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, заперечує щодо змісту позовних вимог позивача, а саме: про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької міської ради суми боргу у розмірі 417300,00 грн, з огляду на те, що зазначені кошти стягнуті за виконавчим документом не на користь Запорізької міської ради, чи будь-якого її виконавчого органу, а до бюджету Запорізької міської територіальної громади та перераховані за реквізитами загального фонду бюджету Запорізької міської територіальної громади, вказаними в постанові про накладення штрафу. Таким чином Управлінням стверджується, що: 1) кошти, перераховані Оріхівським ВДВС до загального фонду бюджету Запорізької міської територіальної громади, стягнуті з ТОВ «ВАЙН СТОРИ» за чинною на час стягнення постановою про накладення штрафу, а отже на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) немає юридичних підстав вважати, що сума штрафу, стягнута органом ВДВС, є такою, що стягнута помилково та/або надміру; 3) кошти, стягнуті за виконавчим документом, перераховані не на користь Запорізької міської ради, а до бюджету Запорізької міської територіальної громади.

02.05.2024 від третьої особи-2 - Управління з питань праці Запорізької міської ради надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач та/або його представник не прибув в судове засідання по суті справи 02.05.2024, тобто вдруге не з`явився.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

З положень п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України слідує: якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо: позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Отже позов залишається судом без розгляду за вказаною вище нормою у разі якщо позивачем не подано заяву про розгляд справи за його відсутності та за умови, що його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово заявляв про розгляд справи без участі його представника, що відображено у відповідних ухвалах суду за наслідками проведених судових засідань. Так, 13.02.2024 до суду від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого позивач просив провести підготовче засідання по справі № 908/48/24, призначене на 15.02.2024 без участі представника ТОВ «ВАЙН-СТОРИ». Зазначив, що позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі. 12.03.2024 до суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач просив суд провести підготовче засідання по справі № 908/48/24, призначене на 12.03.2024 без участі представника ТОВ «ВАЙН-СТОРИ». Зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. 04.04.2024 до господарського суду (до початку судового засідання з розгляду справи по суті 04.04.2024) від позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач просив суд провести розгляд справи № 908/48/24 по суті без участі представника ТОВ «ВАЙН-СТОРИ» за наявними в матеріалах справи документами. Зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити позовну заяву.

На підставі викладеного, враховуючи надходження від позивача заяв про розгляд справи без участі його представника, зазначення ним про підтримання позовних вимог, зважаючи, що явка позивача в судові засідання обов`язковою не визнавалась, а також те, що його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору, судом відхилено клопотання третьої особи про залишення позову без розгляду як необґрунтоване. При цьому суд зазначає, що право на звернення з клопотанням про залишення позову без розгляду надано виключно позивачу, що вбачається з п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, в інших випадках наявність підстав для залишення позову без розгляду визначається судом самостійно.

Оріхівський відділ державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (третя особа-1) пояснень щодо позову або відзиву не надала. Заяви/клопотання до суду від третьої особи-1 не надходили. Представник в судові засідання не з`являвся. Про причини неявки суду не повідомляв. Про розгляд даної справи третя особа-1 повідомлена належним чином. Ухвали суду надсилались до електронного кабінету Оріхівського відділу державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про що свідчать відповідні довідки про доставку електронний листів.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутності позивача та третьої особи-1, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників відповідача та третьої особи-2, суд

УСТАНОВИВ:

Постановою Управління з питань праці Запорізької міської про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ЗП4329/1051/НП/СПТД-ФС від 09.01.2020 на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЙН-СТОРИ», код ЄДРПОУ 39805236 (позивачу у даній справі) було накладено штраф у розмірі 417300,00 грн.

У постанові вказано, що зазначена сума штрафу підлягає сплаті за наступними реквізитами: УК у м. Запоріжжі, код ЄДРПОУ отимувача: 38025409, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) UA028999980314090542000008002; код класифікації доходів бюджету: 21081100; найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи та інші санкції.

Постановою головного державного виконавця Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 09.04.2020 відкрито виконавче провадження ВП № 61770513 з примусового виконання постанови Управління з питань праці Запорізької міської ради №ОМС- ЗП4329/1051/НП/СПТД-ФС від 09.01.2020 про стягнення з ТОВ «ВАЙН-СТОРИ» штрафу в розмірі 417300,00 грн.

26.11.2020 головним державним виконавцем Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 61770513 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним фактичним виконанням постанови Управляння з питань праці Запорізької місткої ради №ОМС-ЗП4329/1051/НП/СПТД-ФС від 09.01.2020. В постанові вказано про перерахування штрафу в сумі 417300,00 грн згідно платіжного доручення № 4581 від 25.11.2020.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЙН-СТОРИ» звернулось до адміністративного суду із позовом, в якому, в т.ч., заявило вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Управління праці Запорізької міської ради про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ЗП4329/1051/НП/СПТД-ФС від 09.01.2020.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2021 у справі №280/668/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021, позов ТОВ «ВАЙН-СТОРИ» задоволений, зокрема визнано протиправною та скасовано постанову Управління праці Запорізької міської ради про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ЗП4329/1051/НП/СПТД-ФС від 09.01.2020.

Постановою Верхового Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.12.2023 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 у справі №280/668/20 залишено без змін.

Матеріали справи свідчать, що позивачем вживалися заходи з метою повернення йому грошових коштів в розмірі 417300,00 грн, стягнутих з ТОВ «ВАЙН-СТОРИ» в рамках виконавчого провадження ВП № 61770513 з примусового виконання постанови Управління з питань праці Запорізької міської ради №ОМС- ЗП4329/1051/НП/СПТД-ФС від 09.01.2020, яка була скасована в судовому порядку.

Відповідні заяви, копії яких містяться в матеріалах справи, направлялися позивачем до Управління з питань праці Запорізької міської ради (заява б/н від 21.06.2022, б/н від 05.09.2023), до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (заява б/н від 16.10.2023), до Оріхівського відділу державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (заява б/н від 10.11.2023), до Запорізької міської ради (заява б/н від 13.11.2023).

Управління з питань праці Запорізької міської ради листі-відповіді від 26.07.2022 №01-15/2023 на заяву ТОВ «ВАЙН-СТОРИ» від 21.06.2022, зокрема, повідомило, що процедура повернення коштів визначається Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.

Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області у відповідь на заяву ТОВ «ВАЙН-СТОРИ» б/н від 16.10.2023 в листі № 05.1-08.6-06/7157 від 06.11.2023 повідомило, що повернення коштів, сплачених за платіжним дорученням від 25.11.2020 № 4581, буде здійснено за умови надходження до головного управління від органу, що контролює справляння надходжень бюджету, подання, оформленого згідно з додатком 1 до Порядку № 787.

Оріхівським відділом державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в листі від 22.11.2023 № 22041/29.18-45 було повідомлено позивачу про те, що направлене ним електронне подання про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів у сумі 417300,00 грн відповідно до платіжного доручення від 25.11.2020 № 4581 було повернуто Департаментом фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради без погодження з причини «подання подано неуповноваженим органом»; вказано, що відділом державної виконавчої служби направлено до Управління з питань праці Запорізької міської ради лист щодо підготовки подання на повернення помилково перерахованих коштів.

Запорізька міська рада (Департамент фінансової та бюджетної політики) у відповідь на заяву ТОВ «ВАЙН-СТОРИ» в листі від 22.12.2023 «№ 06.1-16/3006, зокрема, повідомила, що кошти, які орган ДВС стягнув за вищевказаною постановою про накладення штрафу, знаходиться в бюджеті Запорізької міської територіальної громади. Суму штрафу перераховану до бюджету на підставі постанови про накладення штрафу, яку визнав протиправною та скасував суд, можна стягнути на користь платника згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно утримувану в місцевому бюджеті. Зазначено, що у виконавчих органах Запорізької міської ради відсутні юридичні підстави для підготовки на направлення до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області подання на повернення коштів з бюджету Запорізької міської територіальної громади відповідно до Порядку № 787.

На підставі вищевикладених обставин, враховуючи відмову відповідача Запорізької міської ради (в особі Департаменту фінансової та бюджетної політики) добровільно повернути грошові кошти, позивач звернувся до господарського суду з позовом, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/48/24.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

З положень ст.ст. 15, 16, 20 Цивільного кодексу України слідує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Наявність юридичного спору означає, що сторони цього спору перебувають у правовідносинах, пов`язаних з реалізацією ними своїх прав, які мають суперечливий, протилежний характер, та прагнуть вирішити наявний між ними конфлікт.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, висновки якого викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Встановивши наявність у особи яка звернулася з позовом суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Аналогічний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 по справі № 525/505/16-ц.

Частинами 1-2 статті 1212 глави 83 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

В Постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 913/567/19 (913/725/21) Суд дійшов до наступних висновків. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17).

Відповідно до ч. 3 ст. 1212 глави 83 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Із змісту наведеного вбачається, що застосовувати ці норми можливо для захисту прав та інтересів у разі наявності факту набуття або збереження майна відповідачем за рахунок позивача та відсутність достатньої правової підстави. Тобто, в тому числі, якщо мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення обов`язків. До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

При цьому, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Вирішуючи спір у даній справі, суд також враховує висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 по справі № 910/5880/23.

Так, в п. 39 вказаної Постанови Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що сплачену до Державного бюджету України суму адміністративно-господарського штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), господарський суд може стягнути на користь платника згідно з статтею 1212 ЦК України як таку, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави.

Звернуто увагу, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала (пункт 51 постанови).

У пункт 52 Постанови вказано, що Порядок № 787 застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 по справі № 910/5880/23 відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 489/6624/15-ц, за змістом якого повернення цих коштів має відбуватися тільки згідно з Порядком №787, тобто у позасудовому порядку (п. 62 постанови).

Як встановлено судом вище, Оріхівським районним відділом державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 61770513 на підставі п.9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із повним фактичним виконанням постанови Управляння з питань праці Запорізької місткої ради №ОМС-ЗП4329/1051/НП/СПТД-ФС від 09.01.2020. В постанові вказано про перерахування штрафу в сумі 417300,00 грн згідно платіжного доручення № 4581 від 25.11.2020.

Згідно з вказаним платіжним дорученням від 25.11.2020 № 4581, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 51), сума 417300,00 грн була перерахована за реквізитами, вказаними у постанові №ОМС-ЗП4329/1051/НП/СПТД-ФС від 09.01.2020, а саме: отримувач: УК у м.Запоріжжі/м.Запоріжжя/21081100, код ЄДРПОУ отримувача: 38025409, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), рахунок UA028999980314090542000008002; призначення платежу: « 39805236; адмінштраф за поруш. законод. про працю ТОВ «Вайн-Стори» розп. 61770513 від 24.11.2020, вд. №ОМС-ЗП4329/1051/НП/СПТД-ФС від 09.01.2020».

В подальшому рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2021 у справі №280/668/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 та Постановою Верхового Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.12.2023, постанову Управління праці Запорізької міської ради про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ЗП4329/1051/НП/СПТД-ФС від 09.01.2020 визнано протиправною та скасовано.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже після набрання законної сили рішенням суду про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, у позивача (платника) згідно зі статтею 1212 ЦК України виникло право на повернення (стягнення) суми перерахованих ним коштів як таких, що утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави.

Відповідно до абз. 1 та 2 ч. 2 ст. 78 Бюджетного кодексу України, казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами Казначейства України відповідно до статті 43 цього Кодексу. Казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно з ч.1 ст. 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

В частині 7 ст. 45 Бюджетного кодексу України визначено, що перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» відповідно до частини 7 статті 45 Бюджетного кодексу України установлено, що перелік податків і зборів та інших доходів бюджету визначається відповідно до Переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, згідно з Додатком.

З вказаного Переліку (Додаток до Постанови КМУ № 106) вбачається, що органами, які контролюють справляння надходжень бюджету за кодом бюджетної класифікації 21081100 є, зокрема, держадміністрації та органи місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

В ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що міські ради є органами самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 5 розділу І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 (в редакції, чинній на час звернення позивача з позовом до суду за захистом порушених прав) повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

У разі неповернення таких коштів у встановлений законом строк, зокрема внаслідок ненадання відповідного подання (висновку) органу державного казначейства, платник має право на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 551/1099/21.

За змістом частини четвертої статті 56 ГПК України територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції.

У даному випадку, з урахуванням наведеного вище, органом, який здійснює контроль справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету 21081100 та за поданням якого мало б здійснюватися повернення коштів, що були помилково сплачені до бюджету Запорізької міської територіальної громади, є Запорізька міська рада (відповідач у справі).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 ЦК України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 ЦК України).

Як зазначалося вище, Запорізька міська рада в особі Департаменту фінансової та бюджетної політики в листі від 22.12.2023 № 06.1-16/3006 у відповідь на заяву ТОВ «ВАЙН-СТОРИ» щодо направлення подання про повернення суми штрафу, зокрема, зазначила про відсутність підстав для підготовки та направлення до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області подання на повернення коштів з бюджету Запорізької міської територіальної громади відповідно до Порядку № 787. При цьому, у вказаному листі було підтверджено, що грошові кошти, стягнуті органом ДВС на підставі постанови №ОМС-ЗП4329/1051/НП/СПТД-ФС від 09.01.2020, знаходиться в бюджеті Запорізької міської територіальної громади.

У вищевказаному листі було також зазначено, що суму штрафу перераховану до бюджету на підставі постанови про накладення штрафу, яку визнав протиправною та скасував суд, можна стягнути на користь платника згідно із ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно утримувану в місцевому бюджеті.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно визначений у ч.1 ст. 1213 Цивільного кодексу України.

З положень частини першої статті 177, частини першої статті 190 ЦК України слідує, що майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Об`єктами цивільних прав є у тому числі гроші.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення на підставі ст. 1212 ЦК України суми 417300,00 грн штрафу, зарахованого до місцевого бюджету Запорізької міської територіальної громади, після того, як юридична підстава здійсненого перерахування відпала у зв`язку із набранням законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування постанови про накладення цього штрафу, визначивши відповідачем Запорізьку міську раду.

Посилання відповідача на те, що заявлені до стягнення кошти позивачем були перераховані на рахунок Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) у Державній казначейській службі України, на виконанні в якому перебував виконавчий документ, та яке є особою уповноваженою на складання подання на повернення цих коштів на підставі Порядку № 787, спростовуються вищенаведеними висновками суду.

Суд також зазначає, що зміни, внесені до Порядку № 787, які затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 26.12.2023 № 717 (на які посилався в усній формі в судовому засіданні відповідач) та відповідно до яких, зокрема, пункт 5 розділу І Порядку доповнено абзацом тринадцятим, набули чинності 16.02.2024, тобто після звернення позивача до суду з позовом у даній справі (позов направлений до суду 28.12.2023).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статей 73, 74, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Отже, з усього вищенаведеного вбачається доведеність позивачем заявлених ним вимог. Разом з тим відповідач належних та допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем у позовній заяві заявлено про стягнення суми 417300,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької міської ради.

Вирішуючи питання про те, за рахунок яких коштів має відшкодовуватись заявлена до стягнення спірна сума, суд враховує наступне.

За змістом ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, ГПК України не передбачає необхідності зазначення суб`єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення (пункти 6.21, 7.2 відповідної постанови).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Таким чином, резолютивна частина рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання тощо, а заявлена до стягнення сума в розмірі 417300,00 грн належить до стягнення з місцевого бюджету Запорізької міської територіальної громади, що не змінює суті заявлених позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до положень ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача. При цьому, суд зазначає, що в частинах 1, 2 ст. 11 та частині 8 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети. Виконавчі комітети міських рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів.

За змістом статті 28 вказаного Закону до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо забезпечення виконання місцевого бюджету, а також здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Отже Виконавчий комітет Запорізької міської ради утворений радою в тому числі для здійснення фінансування видатків з місцевого бюджету.

З положень ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» слідує, що розгляд та затвердження місцевого бюджету відноситься законодавством до виключної компетенції місцевих рад.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.ст. 75, 76 Бюджетного кодексу України, складення проекту місцевого бюджету, його попереднє схвалення належить до повноважень виконавчих органів місцевої ради та місцевих фінансових органів.

Статтею 22 Бюджетного кодексу України визначено, що до головних розпорядників бюджетних коштів віднесено виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Отже Запорізька міська рада затверджує місцеві бюджети, уповноважена на здійснення витрат бюджету, але не є розпорядником бюджетних коштів та не має рахунків у фінансових установах. Фінансові ресурси на виконання статей видатків закріплюються за виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування (розпорядники, головні розпорядники). Головним розпорядником коштів, який здійснює видатки є Виконавчий комітет Запорізької міської ради.

Таким чином, стягнення грошових коштів з Запорізької міської ради, в тому числі за рішенням суду, в силу наведених вище законодавчих норм може здійснюватись з рахунків Виконавчого комітету Запорізької міської ради, тому судовий збір належить до стягнення з Запорізької міської ради в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з місцевого бюджету Запорізької міської територіальної громади на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН-СТОРИ», код ЄДРПОУ 39805236 (70501, Запорізька область, Пологівський район, м.Оріхів, вул.Вержбицького, 22-А) грошові кошти в розмірі 417 300 грн 00 коп. збережені (утримані) без достатньої правової підстави.

Стягнути з Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915 (69105, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 206) в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 02140892 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН-СТОРИ», код ЄДРПОУ 39805236 (70501, Запорізька область, Пологівський район, м.Оріхів, вул.Вержбицького, 22-А) суму 6259 грн 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва