Рішення
від 21.02.2024 по справі 910/12364/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2024Справа № 910/12364/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Степов`юк С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021)

до Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" (вул. Юрія Іллєнка 83-Д, м. Київ, 04119)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вір-Тепло" (82200, Львівська обл., місто Трускавець, вул. В. Стуса, буд. 1, кв. 2)

про стягнення 1 654 236,21 грн.

Представники сторін:

від позивача: Васійчук Л.Ф.

від відповідача: Мартиненко О.В.

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" про стягнення 1 654 236,21 грн., а саме 457 117,81 грн. пені, 27 427,07 грн. процентів річних та 113 691,33 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем як гарантом умов Банківської гарантії № 16898/21-ГВ від 06.09.2021 року, виданої банком в забезпечення тендерної пропозиції учасника оголошеної АТ "Укртрансгаз" як замовником (бенефіціаром) процедури закупівлі (принципала) - ТОВ "ВІР - Тепло", у зв`язку з настанням гарантійного випадку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року за результатами розгляду позовної заяви, останню прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/102364/23, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі частини 3 статті 12 ГПК України постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, залучено за ініціативою суду до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вір-Тепло" та підготовче засідання призначено на 04.10.2023 року.

Судом встановлено, що через канцелярію суду 28.08.2023 року від уповноваженого представника позивача надійшла заява № 100/вих-23-6721 від 22.08.2023 року про долучення до матеріалів справи доказів направлення третій особі копії позовної заяви з додатками. Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

Також від уповноваженого представника відповідача засобами електронного зв`язку 04.09.2023 року надійшов відзив на позовну заяву № 2023/09/01-01 від 01.09.2023 року з доказами направлення позивачу, відповідно до якого відповідач зазначає, що Договір підряду не міг бути виконаний ТОВ "ВІР-Тепло" (принципалом) у зв`язку із настанням для нього форс-мажорних обставин, що підтверджується наявним у ТОВ "ВІР-Тепло" сертифікатом Львівської регіональної торгово-промислової палати, а тому, у даному випадку, гарантійний випадок за банківською гарантією відсутній, обов`язок відповідача (гаранта) з виплати гарантійної суми не настав, банківська гарантія не підлягає виконанню, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Окрім цього відповідач зазначив, що відповідно до пункту 4.1. Договору підряду строк виконання робіт становить 180 днів з дати отримання Підрядником письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт. Проте, позивач не надав копії дозволу на початок робіт, з якого вбачається дата початку виконання та відповідно не можливо встановити дату закінчення 180-ти денного строку для виконання підрядних робіт, а отже, позивач не надав докази невиконання принципалом зобов`язань за Договором підряду. Додатково у відзиві на позовну заяву відповідач з посиланням на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України вказує на безпідставність нарахування позивачем процентів річних та інфляційних втрат. Відзив судом долучений до матеріалів справи.

В свою чергу, від уповноваженого представника позивача через канцелярію суду 19.09.2023 року надійшла відповідь на відзив №1001 вих-23-7029 від 05.09.2023 року, з доказами направлення іншим учасникам справи, відповідно до якої позивач зазначає, що обставини порушення ТОВ "ВІР-Тепло" умов Договору підряду №2109000125 від 28.09.2021 року встановлені згідно з рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 року у справі №914/1484/23, що відповідно до статті 75 ГПК України має преюдиційне значення при розгляді даної справи. Позивач також вказує, що настання для принципала форс-мажорних обставин, в силу яких останній не мав можливості виконати умови Договору підряду, не мають доказового значення для виконання відповідачем гарантійних зобов`язань за банківською гарантією, а також звертає увагу на положення пункту 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України, які дають можливість для нарахування пені за період більш ніж за 6 місяців. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.

Поряд із цим від уповноваженого представника третьої особи через канцелярію суду 15.09.2023 року надійшли пояснення щодо суті спору б/н від 14.09.2023 року, відповідно до яких ТОВ "ВІР-Тепло" проти задоволення позову заперечує та зазначає, що оскільки при виконанні умов Договору підряду виникли форс-мажорні обставини і такі обставини не залежать від волі принципала, то у даному випадку відсутній гарантійний випадок, а отже і немає підстав для сплати позивачем гарантійної суми за банківською гарантією. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Також від уповноваженого представника позивача через канцелярію суду 04.10.2023 року надійшли письмові пояснення №1001Вих-23-7649 від 29.09.2023 року, за змістом яких позивач додатково наголошує на преюдиційному значенні рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 року у справі №914/1484/23, яким встановлено обставини неналежного виконання ТОВ "ВІР-Тепло" умов Договору підряду. Пояснення судо долучені до матеріалів справи.

У підготовчому судовому засіданні 04.10.2023 року у зв`язку з неявкою представника третьої особи оголошено протокольною ухвалою перерву на 01.11.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясовано предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/12364/23 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 20.12.2023 року.

Проте, у зв`язку із перебування судді Селівона А.М. на лікарняному, судове засідання 20.12.2023 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.01.2024 року розгляд справи по суті призначено на 25.01.2024 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 25.01.2024 року протокольною ухвалою оголошено перерву на 21.02.2024 року.

У судові засідання з розгляду справи по суті 25.01.2024 року та 21.02.2024 року з`явились уповноважені представники позивача та відповідача, упоноважений представник третьої особи - не з`явився.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Так, про дату, час та місце судових засідань з розгляду справи по суті 25.01.2024 року та 21.02.2024 року третя особа повідомлена належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями №№ 0600241743770, 0600246478365 про вручення ТОВ "ВІР-Тепло" ухвал суду від 01.01.2024 року призначення розгляду справи по суті та від 25.01.2024 року про оголошення перерви у судовому засіданні на 21.02.2024 року.

Про поважні причини неявки представника третьої особи в судові засідання суд не повідомлено.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки третя особа не скористалась наданими їй процесуальними правами, зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІР-Тепло" не забезпечено участі свого представника в судових засіданнях з розгляду справи по суті, за відсутності будь - яких заяв та клопотань від третьої особи станом на 21.02.2024 року, суд здійснював розгляд справи по суті в судових засіданнях 25.01.2024 року та 21.02.2024 року виключно за наявними матеріалами та за відсутності представника третьої особи.

Судом встановлено, що до початку судового засідання 21.02.2024 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання №2024/02/21-01 від 21.02.2024 року про долучення документів до господарської справи, а саме: копії листа третьої особи від 25.08.2022 року, копії листа позивача від 06.03.2022 року, копії наказу №10-к щодо Лихтея Р.І., копії наказу №10-к щодо ОСОБА_1 . Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

Будь - яких інших доказів на підтвердження своїх вимог, заперечень та правової позиції, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 21.02.2024 року до суду не надходило.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 25.01.2024 та 21.02.2024 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях з розгляду справи по суті 25.01.2024 та 21.02.2024 року проти задоволення позову заперечував.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.02.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях представників сторін Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Згідно з частинами 1, 4 статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію та проект договору про закупівлю не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.

Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «По публічні закупівлі» рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.

За приписами частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Так, за результатами проведення процедури закупівлі (оголошення №UA-2021-04-28-004425-b), 28.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІР-Тепло» (підрядник за договором, відповідач у справі) та Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (замовник за договором, позивач у справі) укладено Договір підряду №2109000215 (капітальне будівництво) (далі - Договір), за умовами якого Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати в повному обсязі на умовах цього Договору відповідно до проектно-кошторисної документації роботи (далі - Роботи), за об`єктом «Реконструкція системи теплопостачання адміністративного корпусу по вул. Сколівська, 3 Стрийського виробничого управління підземного зберігання газу» (Будівельні роботи та поточний ремонт) (45000000-7) (далі - Об`єкт), а Замовник - зобов`язується прийняти Роботи та оплатити їх (пункт 1.1 Договору).

Розділами 1 - 10 Договору сторони узгодили предмет договору, гарантії якості, вартість робіт, обладнання та порядок розрахунків, умови виконання робіт, права та обов`язки робіт, обставини непереборної сили, антикорупційне застереження, строк дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Відповідно до пункту 10.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 30.12.2021 року) цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами і діє до 19 липня 2022 року, в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Як свідчать матеріали справи, вказаний Договір та Додаткова угода підписані представниками підрядника і замовника та скріплені печатками обох сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та §1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 875 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 318 Господарського кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 319 Господарського кодексу України договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками. Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Відповідно до пункту 1.2. Договору склад, обсяг Робіт, етапність, характеристики та технічні вимоги до виконання таких робіт, визначаються відповідно до вимог затвердженої Замовником Проектно-кошторисної документації.

За приписами частини 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 2 статті 844 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.1 Договору загальна вартість виконуваних Робіт за цим Договором згідно із Договірною ціною (Додаток №1 до цього Договору) становить 21 120 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 3 520 000,00 грн.

Сторонами узгоджено та підписано Додаток №1 до Договору «Договірна ціна», відповідно до якого договірна ціна за Договором з урахуванням витрат підрядника, що пов`язані з обладнанням, витратами на заробітну плату, матеріали та інше за підсумком становить 21 120 000,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (частина 2 статті 854 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.2 Договору оплата за цим Договором проводиться в такому порядку:

- Замовник протягом 45 календарних днів, але не раніше ніж через 35 календарних днів з моменту прийняття відповідних етапів Робіт, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця суму вартості прийнятих Робіт (за виключенням 10-ти відсотків вартості прийнятих робіт) (пункт 3.2.1 Договору);

- остаточний розрахунок (10 відсотків вартості прийнятих робіт) проводиться Замовником протягом 45 календарних днів, але не раніше ніж через 35 календарних днів, з моменту підписання Сторонами останнього акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за цим договором (пункт 3.2.2 Договору);

Ціна Договору є твердою і не може змінюватися в ході його виконання, якщо інше не передбачено цим Договором та чинним законодавством. Ціна Договору може бути знижена за згодою Сторін без зміни передбачених Договором обсягу Робіт та інших умов виконання Договору (пункт 3.3 Договору).

Докази того, що сторони узгодили інший порядок та строки оплати робіт за Договором в матеріалах справи відсутні.

Наразі, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини виконання умов Договору в частині здійснення замовником оплати вартості прийнятих підрядних робіт не є предметом дослідження у даній справі.

Поряд із цим станом на час розгляду справи доказів наявності претензій ТОВ "ВІР-Тепло" як підрядника з питань здійснення оплати та/або наявного спору щодо стягнення заборгованості позивача з оплати виконаних третьою особою підрядних робіт в матеріалах справи відсутні.

Доказів наявності на момент реалізації сторонами правовідносин за спірним Договором та звернення ТОВ "ВІР-Тепло" до замовника з відповідними листами, вимогами, претензіями щодо питання невчасного здійснення оплати за виконані підрядні роботи сторонами суду також не надано.

Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з пунктом 4.1 Договору Підрядник зобов`язується виконати Роботи протягом 180 днів з дати отримання від Замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання Робіт та виконати Роботи з обов`язковим дотриманням погодженого із Замовником Графіку виконання Робіт, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №2).

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що графік виконання Робіт (Додаток № 2) підписуються обома Сторонами, одночасно з укладанням цього Договору та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пункту 4.2 Договору Замовник забезпечує передачу Підряднику протягом 5-ти (п`яти) робочих днів після підписання цього Договору одного примірника затвердженої в установленому порядку Проектно-кошторисної документації, а також в узгоджені Сторонами строки передає іншу дозвільну документацію, яка є у Замовника.

Зокрема, сторонами погоджено та підписано Додаток 2 до Договору «Графік виконання робіт», яким передбачено термін виконання всіх робіт за договором - 180 календарних днів; термін виконання будівельно-монтажних робіт - 160 календарних днів з дати отримання від Замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт; термін виконання пуско-налагоджувальних робіт - 20 календарних днів після завершення робіт, визначених в пункті 1 графіку, або паралельно з ним.

З матеріалів справи вбачається, що 05.10.2021 року на виконання умов пункту 4.2 Договору АТ "Укртрансгаз" як замовником передано ТОВ "ВІР-Тепло" як підряднику затверджену в установленому порядку проектно-кошторисну документацію по Об`єкту, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі проектної документації від 05.10.2021 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Також на виконання умов пункту 4.1. Договору AT "Укртрансгаз" листом №1004ВИХ-21- 259 від 07.10.2021 року було надано ТОВ "ВІР-Тепло" дозвіл на початок виконання Робіт по Договору.

Вказаний лист, копія якого наявна в матеріалах справи, було надіслано 07.10.2021 року на офіційну електронну адресу ТОВ "ВІР-Тепло" (virteplo_@urk.net, отримувач: Володимир Регуш) засобами електронного зв`язку, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою скріншоту електронного листа з поштової скриньки позивача (ІНФОРМАЦІЯ_2).

У вказаному листі позивачем було зазначено, що: «...AT «Укртрансгаз» цим листом надає дозвіл ТзОВ «ВІР-ТЕПЛО» на початок виконання робіт... Для отримання допуску на виконання робіт, відповідно до умов Договору, просимо ТзОВ «ВІР-ТЕПЛО» оформити та надати у Стрийське ВУПЗГ заяву на отримання допуску та документи відповідно до «Інструкції з безпечного виконання сторонніми (підрядними) організаціями робіт, завдань та надання послуг на об`єктах підприємств Групи Нафтогаз».

В подальшому 08.10.2021 року на адресу позивача надійшов лист ТОВ "ВІР-Тепло" від 08.10.2021 вих. №08/10-2021, у якому підрядник підтверджує, що уповноваженою представляти інтереси підприємства особою є Регуш Володимир Ігорович та вказує електронну адресу для листування: ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія листа наявна в матеріалах справи), на яку в свою чергу позивачем було направлено лист-дозвіл від 07.10.2021 року №1004ВИХ-21-259.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт виконання позивачем як замовником свого обов`язку в частині надання підряднику дозволу на початок виконання Робіт по Договору.

Окрім того, у відповідь на лист-дозвіл AT «Укртрансгаз» від 07.10.2021, на адресу AT «Укртрансгаз» надійшов лист (заява) ТОВ "ВІР-Тепло" від 08.10.2021 року вих.№08/10-2021, у якому підрядник просив оформити допуск на виконання робіт «Реконструкція системи теплопостачання адміністративного корпусу по вул. Сколівська, 3 Стрийського виробничого управління підземного зберігання газу (ВУПЗГ) за адресою: вул. Соколівська, 3, м. Стрій, Львівської області», за Договором №2109000125 від 28.09.2021 року. Плановий термін виконання робіт з 07 жовтня 2021 року - 180 днів.

Також 12.10.2021 року Стрийським виробничим управлінням підземного зберігання газу було видано наказ №500 від 12.10.2021 року про проведення вступного інструктажу працівникам ТОВ «ВІР-Тепло» (копія наказу наявна в матеріалах справи).

При цьому, наказом ТОВ «ВІР-Тепло» №10 від 28.09.2021 року було призначено відповідальних осіб за безпечне виконання будівельно - монтажних робіт та робіт з вантажопідіймальними машинами, знімними вантажозахоплювальними пристроями і тарою на об`єкті, з переліком відповідальних осіб та їх обов`язками. Копія наказу наявна в матеріалах справи.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно визначень частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та умов пункту 4.1 Договору, а також з урахуванням надання позивачем 07.10.2021 року підряднику відповідного дозволу на початок виконання Робіт за Договором, за висновками суду останнім днем виконання ТОВ "ВІР-Тепло" підрядних робіт по Договору є 05.04.2022 року.

В силу частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до пункту 4.13.1 Договору після одержання повідомлення від Підрядника про готовність до здачі виконаних Робіт, Замовник зобов`язаний розпочати їх приймання протягом 5-ти робочих днів.

Приймання виконаних Робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), до яких повинні додаватись сертифікати/паспорти на застосовані матеріали та обладнання, документи, що підтверджують вартість матеріалів та обладнання, розрахунки на інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством.

Замовник протягом 5-ти робочих днів після підписання акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) надсилає оформлені належним чином примірники актів Підряднику.

У випадку невідповідності виконаних Робіт (переданого обладнання) вимогам цього договору, державних стандартів, будівельних норм, технічної документації, . Замовник надсилає Підряднику мотивовану відмову від прийняття Робіт з переліком недоробок та дефектів, які підлягають усуненню.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи та зазначено позивачем у позовній заяві, станом на дату звернення до суду з позовною заявою, передбачені підрядні роботи за Договором підрядник виконав лише частково на загальну суму 4 817 768,42 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних між АТ "Укртрансгаз" та ТОВ "ВІР-Тепло" актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) № 1 та № 1/1 від 22.11.2021 року, № 2 та № 3 від 01.12.2021 року, № 4 від 16.12.2021 року, № 5 від 04.01.2022 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) від 24.01.2022 року (з актом вартості устаткування, що придбавається виконавцем, від 24.01.2022 року).

Таким чином, всупереч умовам пункту 3.1 Договору, яким передбачено загальну вартість підрядних робіт за Договором у розмірі 21 120 000,00 грн., ТОВ "ВІР-Тепло" виконано підрядні роботи частково на суму 4 817 768,42 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що вартість невиконаних ТОВ "ВІР-Тепло" підрядних робіт становить 16 302 231,58 грн. та складає більше 70% вартості робіт за Договором, що свідчить про порушення підрядником умов Договору.

Поряд із цим заперечень щодо факту та вартості невиконання решти підрядних робіт на суму 16 302 231,58 грн. від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право зазначити в оголошенні про проведення конкурентної процедури закупівлі та в тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.

У разі якщо замовник вимагає надання забезпечення тендерної пропозиції/ пропозиції, у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі повинні бути зазначені умови його надання, зокрема, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції/пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.

З урахуванням наведених положень Закону, АТ "Укртрансгаз" в оголошенні про проведення публічної закупівлі UA-2021-04-28-004425-b та в оприлюдненій на порталі Прозоро тендерній документації для даної процедури закупівлі зазначено вимоги щодо надання учасником закупівлі банківської гарантії виконання договору.

Окрім того, пунктом 8.10 Договору передбачено, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі відкритих торгів по предмету закупівлі «Реконструкція системи теплопостачання адміністративного корпусу по вул. Сколівська, 3 Стрийського виробничого управління підземного зберігання газу» (Будівельні роботи та поточний ремонт) (45000000-7) згідно оголошення про проведення процедури закупівлі №UA-2021-04-28-004425-b, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу « 28» квітня 2021 року, Підрядник зобов`язується надати Замовнику не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 1 056 000,00 грн., що становить 5% відсотків ціни цього Договору.

В свою чергу, судом за матеріалами справи встановлено, що в забезпечення виконання Договору, що укладається в межах процедури закупівлі UA-2021-04-28-004425-b, 06.09.2021 року Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" було видано Банківську гарантію №16898/21-ГВ, відповідно до умов якої Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" (Гарант) надає Акціонерному товариству "Укртрансгаз" (Бенефіціар) безвідкличну та безумовну гарантію (далі - Гарантію) та приймає на себе безвідкличне і безумовне зобов`язання сплатити Бенефіціару будь-яку суму, в розмірі 1 056 000,00 грн. (надалі - сума Гарантії) протягом п`яти банківських днів після одержання письмової вимоги Бенефіціара (далі - Вимога), без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою Вимогу, без додання будь-яких інших документів, крім Вимоги, або виконання будь-яких інших умов.

Згідно з вказаною Гарантією Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІР-Тепло" (Принципал) є учасником публічної закупівлі «Реконструкція системи теплопостачання адміністративного корпусу' по вул. Сколівська, 3 Стрийського виробничого управління підземного зберігання газу (Будівельні роботи та поточний ремонт)» та був визнаний Бенефіціаром переможцем Тендеру згідно з протоколом розгляду тендерних пропозицій тендерного комітету/уповноваженої особи Бенефіціара від 27.08.2021 року № 21/ПР/031-н-1; Принципал згідно з умовами Тендеру укладає з Бенефіціаром Договір про закупівлю на суму 21 120 000,00 грн.

Умовами вказаної Гарантії також передбачено, що вимога Бенефіціара про здійснення Виплати має бути виписана на бланку Бенефіціара та має містити: посилання на номер і дату цієї Гарантії; повідомлення про невиконання/неналежне виконання Принципалом зобов`язань за Договором, забезпечених дією Гарантією; підписи уповноважених осіб Бенефіціара та відбиток печатки Бенефіціара, посилання на номер та дату цієї Гарантії; платіжні реквізити для перерахування суми, що вимагається за Гарантією.

Ця Гарантія набуває чинності з дати її видачі Гарантом. Строк дії Гарантії - до 01.02.2022 року включно, і будь-яка Вимога за Гарантією має бути отримана Гарантом не пізніше 17:00 за Київським часом цієї дати. Після 17:00 годин 01.02.2022 року Гарантія припиняє дію.

Вимога надається Бенефіціаром на поштову адресу Гаранта та повинна бути отримана ним протягом строку дії Гарантії. Вимога може бути передана через банк Бенефіціара, який підтвердить автентичним SWIFT-повідомленням на SWIFT-адресу Гаранта достовірність підписів та печатки Бенефіціара (у разі наявності) на вимозі та повноваження особи (осіб), що підписала (и) вимогу (у разі, якщо гарантом є банк).

Вимога повинна супроводжуватися копіями документів, засвідчених Бенефіціаром та скріплених печаткою Бенефіціара (у разі наявності), що підтверджують повноваження особи (осіб), що підписала(и) вимогу.

Вказана Гарантія надана в формі електронного документа та підписана шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи ОСОБА_2 через програмний комплекс «М.E.doc», яким накладено КЕП.

Окрім того, відповідно до Змін № 1 від 28.12.2021 року до Банківської гарантії №16898/21-ГВ від 06.09.2021 року Гарантом було внесено зміни в частині строку дії Гарантії, а саме: Строк дії Гарантії - до 19.08.2022 року включно, і будь-яка Вимога за Гарантією має бути отримана Гарантом не пізніше 17:00 за Київським часом цієї дати. Після 17:00 годин 19.08.2022 року Гарантія припиняє дію.

Зміни №1 від 28.12.2021 року до Банківської гарантії №16898/21-ГВ від 06.09.2021 року підписано шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи ОСОБА_2 через програмний комплекс «М.E.doc» та наявні в матеріалах справи.

Таким чином судом встановлено, що на виконання умов пункту 6 розділу VI тендерної документації та пункту 8.10. Договору відповідачем до укладення Договору була надана позивачу безвідклична та безумовна Банківська Гарантії №16898/21-ГВ (забезпечення виконання договору), видана 06.09.2021 року Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" як Бенефіціара.

Суд зазначає, що правовідносини, які виникли на підставі Банківської Гарантії №16898/21-ГВ від 06.09.2021 року підпадають під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України, а також Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 639, Уніфікованих правил міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992 року.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).

Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (частина 3 статті 200 Господарського кодексу України).

Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Згідно із статтею 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 року (далі - Положення).

Так, у пункті 9 частини 3 розділу I Положення визначено, що гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Основною із функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром.

За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов`язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов`язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Відповідно до частини 1 статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

При цьому, відповідно до пункту 2 глави 4 розділу II Положення одержана вимога/повідомлення Бенефіціара або банку Бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти Бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком - гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.

Статтею 564 Цивільного кодексу України передбачено, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Судом за матеріалами справи встановлено, що позивач (Бенефіціар) звернувся до Банку-гаранта з вимогою №1001ВИХ-22-2601 від 11.08.2022 року про виконання гарантійних зобов`язань щодо сплати гарантійного платежу за Банківською Гарантією №16898/21-ГВ від 06.09.2021 року, що була надана на користь AT «Укртрансгаз» в розмірі 1 056 000,00 грн., у зв`язку з неналежним виконанням Принципалом зобов`язань за Договором підряду та порушенням ним умов Договору, а саме: порушення терміну виконання робіт, визначених у Додатку № 2 до Договору.

На виконання вимог статті 564 Цивільного кодексу України Гарант направив Принципалу копію вказаного листа позивача №1001ВИХ-22-2601 від 11.08.2022 року разом з доданими до нього документами.

Листом від 25.08.2022 року ТОВ "ВІР-Тепло" повідомив Банк про відсутність гарантійного випадку та просив не сплачувати АТ "Укртрансгаз" суму банківської гарантії.

У цьому листі ТОВ "ВІР-Тепло" також зазначило, що відповідно до пункту 4.12. Договору Підрядник, у письмовій формі за 5 робочих днів повинен інформувати Замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання Робіт за незалежних від нього обставин. Замовник зобов`язаний виконати необхідні заходи для усунення цих обставин.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2. Договору жодна з сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання наступних обставин: повінь, пожежа, землетрус, катастрофи або інших, незалежних від сторін обставин, або ембарго, накладених державною владою на експорт або імпорт, якщо вони виникнуть після вступу даного Договору в силу, прийняття нормативного акту, який унеможливлює виконання умов даного Договору.

Сторони протягом 20 (двадцяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок вказаних обставин, що має бути підтверджено відповідними компетентними органами.

Так, 06.03.2022 року ТОВ "ВІР-Тепло" було отримано повідомлення від AT "Укртрансгаз" про настання форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором.

В свою чергу, 03.03.2022 року ТОВ "ВІР-Тепло" направило листа на адресу AT "Укртрансгаз" про настання форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання товариством зобов`язань за договором.

Дія зазначених обставин для Принципала полягала у невиході на роботу більшості працівників ТОВ "ВІР-Тепло" після початку воєнних дій, призову на військову службу з 01.03.2022 року сертифікованого електрогазозварника Полиняка Сергія Степановича, який безпосередньо повинен був виконувати роботи на об`єкті, неможливістю знайти сертифікованого електрогазозварника для продовження робіт, знищенням в ході обстрілів матеріалів та обладнання, закуплених для виконання робіт. Зазначені обставини не залежать від волі Принципала та носять невідворотний характер, безпосередньо пов`язані з російською агресією проти України.

Крім того, ТОВ "ВІР-Тепло" у листі від 25.08.2022 року зобов`язався надати Банку-гаранту відповідний висновок Торгово-промислової палати в строк до 02.09.2022 року.

У зв`язку з цим Банк-гарант листом вих. № 05-1/02/1985 від 29.08.2022 року повідомив позивача про те, що неможливість задоволення вимоги Бенефіціара пов`язана із незгодою Принципала щодо Вимоги АТ "Укртрансгаз" та форс-мажорними обставинами, відтак Гарант відмовив у задоволенні вимоги вих. №1001Вих-ВС-22-2601 від 11.08.2022.

Проте, 12.10.2022 року позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою №1001ВИХ-22-3585 від 12.10.2022 року щодо сплати за банківською гарантією суми гарантійного платежу у розмірі 1 056 000,00 грн. у зв`язку з порушенням Принципалом строків виконання робіт за Договором, звертаючи увагу Гаранта на те, що надана ним банківська гарантія є безумовною, а обов`язок Гаранта сплатити Бенефіціару суму гарантії не залежить від настання будь-яких обставин, зокрема, оголошення воєнного стану.

У повторній Вимозі позивач вказав, що не погоджується із відмовою банку щодо залишення без задоволення платіжної вимоги Бенефіціара та зазначив про відсутність будь-яких обставин, що перешкоджають Гаранту виконати зобов`язання.

При цьому, як встановлено судом, до листа додано копії Договору, додаткової угоди та копію наданого принципалом Сертифіката Львівської ТПП № 4600-22-0945 ТПП (вих. № 19-08-16/518 від 27.09.2022 року, за змістом якого ТПП засвідчила ТОВ «ВІР-Тепло» форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, загальна мобілізація, щодо обов`язку виконання до 19.07.2022 року у повному обсязі на умовах Договору відповідно до проектно - кошторисної документації роботи за об`єктом «Реконструкція системи теплопостачання адміністративного корпусу по вул. Сколівська, 3 Стрийського виробничого управління підземного зберігання газу» (Будівельні роботи та поточний ремонт) за Договором підряду №2109000215 від 28.09.2021 року, які унеможливили його виконання у визначений термін, період дії форс- мажорних обставин: 19.07.2022 року - станом на 27.09.2022 року тривають.

В свою чергу, 14.10.2022 року Банком направлено ТОВ "ВІР-Тепло" повідомлення-вимогу про отримання письмової вимоги Бенефіціара по Гарантії та про сплату Гаранту гарантійної суми.

Від ТОВ "ВІР-Тепло" 21.10.2022 на офіційну електронну пошту Банку надійшов Лист щодо форс-мажорних обставин від 21.10.2022 року, яким товариство повідомило, що у зв`язку із технічною помилкою надсилає Банку виправлений Сертифікат № 4600-22-0945 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 27.09.2022 за Договором № 2109000125 від 28.09.2021 по об`єкту "Реконструкція системи теплопостачання адміністративного корпусу по вул. Сколівська, 3, Стрийського виробничого управління підземного зберігання газу" (Будівельні роботи та поточний ремонт) (45000000-7). Принципал надав виправлений сертифікат Львівської регіональної торгово-промислової палати з Періодом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: з 1 березня 2022 року; дата закінчення: по 27 вересня 2022 року.

У зв`язку з цим 31.10.2022 року Банк своєю відповіддю № 05-1/02/1985 від 31.10.2022 року повторно повідомив AT "Укртрансгаз" про неможливість задоволення вимоги Бенефіціара, яка пов`язана із незгодою Принципала щодо Вимоги та форс-мажорними обставинами, та відмовив у задоволенні Листа №1001Вих-ВС-22-3585 від 12.10.2022 та Вимоги № 1001Вих- ВС-22-2601 від 11.08.2022.

Крім того, Банк направляв лист №05-1/02/2921 від 29.12.2022 року до AT "Укртрансгаз" щодо відкликання Вимоги № 1001Вих-ВС-22-2601 від 11.08.2022 року щодо настання гарантійного випадку та перерахування коштів у розмірі 1 056 000,00 грн. за Гарантією.

Таким чином, невиконання Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" як гарантом зобов`язання за банківською гарантією в частині виплати суми гарантії в розмірі 1 056 000,00 грн. у зв`язку з порушенням принципалом своїх зобов`язань за Договором стало підставою для звернення Акціонерного товариства "Укртрансгаз" з вимогами про стягнення вказаної суми в судовому порядку за даним позовом.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу за Гарантією або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсною Банківської гарантії № 16898/21-ГВ від 06.09.2021 року та/або її окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо умов спірної Гарантії на час її видачі банком з боку сторін відсутні.

В свою чергу, враховуючи заперечення проти позову відповідача та третьої особи, які посилаються на ненастання обов`язку гаранта сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії у зв`язку з відсутністю гарантійного випадку - порушення боржником (принципалом) зобов`язання, забезпеченого гарантією, позаяк неможливість виконання принципалом зобов`язань за Договором засвідчена Львівською Торгово-промисловою палатою, суд зазначає, що відповідно до частини 1-3 статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Згідно з частиною 1 статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Отже, з наведених вище приписів законодавства вбачається, що обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами.

Як зазначалось судом раніше, зі змісту вимог Бенефіціара (від 11.08.2022 року та від 12.10.2022 року) про сплату коштів за Банківською гарантією № 16898/21-ГВ від 06.09.2021 року (зі змінами №1 від 28.12.2021 року) вбачається, що у них містяться твердження Бенефіціара, що принципал (ТОВ "ВІР-Тепло") не виконав належним чином свої зобов`язання за Договором, а також зазначено суть порушеного зобов`язання - порушення строків виконання робіт та сума вимоги, яка має бути сплачена банком - 1 056 000,00 грн.

Отже, всі пред`явлені позивачем (Бенефіціаром) вимоги містили повідомлення, що Принципал неналежно виконав свої зобов`язання за Договором підряду, що полягало у порушенні строків виконання робіт.

З урахуванням змісту наявних у справі доказів та встановлених обставин справи суд констатує наявність у Банку безвідкличного зобов`язання у разі отримання письмової вимоги від Бенефіціара сплатити останньому суму гарантійного платежу без подання будь-яких інших підтверджуючих документів невиконання основного зобов`язання, що безпосередньо вбачається зі змісту гарантії.

З огляду на зміст Банківської гарантії № 16898/21-ГВ від 06.09.2021 року, яка є обов`язковою для сторін в силу прямої вказівки на застосування її правил у тексті гарантії, банк як у першій відмові від виконання гарантії, так і у другій відмові вказав в якості підстав неналежності вимоги бенефіціара - незгоду принципала з вимогою АТ «Укртрансгаз» та наявність форс - мажорних обставин, чим неправомірно відхилив вимоги бенефіціара за відсутності підстав для таких дій, враховуючи умови гарантії, яка є безумовною та не передбачає обставин щодо неможливості виконання/неналежного зобов`язань принципалом, у зв`язку з якими банк звільняється від обов`язку сплати обумовленої суми за банківською гарантією.

Таким чином, враховуючи, що за змістом Банківської гарантії № 16898/21-ГВ від 06.09.2021 року вимога бенефіціара має містити лише повідомлення про невиконання/неналежне виконання Принципалом зобов`язань за Договором, забезпечених цією гарантією - тобто твердження бенефіціара, що принципал частково або повністю не виконав своїх зобов`язань за Договором, судом не приймаються до уваги твердження відповідача та третьої особи про недоведеність АТ "Укртрансгаз" факту настання гарантійного випадку та відсутність вини принципала у порушенні основного зобов`язання у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, як такі що спростовуються матеріалами справи та суперечать змісту Банківської гарантії № 16898/21-ГВ від 06.09.2021 року яка має характер безвідкличної і безумовної.

Банківською гарантією № 16898/21-ГВ від 06.09.2021 року також передбачено, що Гарант приймає на себе безумовне зобов`язання сплатити Бенефіціару суму гарантії у розмірі 1 056 000,00 грн. на підставі одержаної письмової вимоги Бенефіціара без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою Вимогу.

При цьому умовами наданої відповідачем гарантії у спірних відносинах не передбачена необхідність доведення бенефіціаром наявності вини принципала у частковому або повному невиконанні своїх зобов`язань. У даному випадку має значення лише ствердження (фіксування) бенефіціаром у вимозі про сплату коштів за гарантією та факту про невиконання принципалом частково або повністю своїх зобов`язань за договором.

Як зазначено в Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 904/1156/19, відповідно до частини 3 статті 563 Цивільного кодексу України у вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Таким чином, гарант здійснює платіж по гарантії лише у випадку невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов`язання (в залежності від умов гарантії).

Правовою підставою для здійснення виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара, а зобов`язання гаранта сплатити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають із будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром.

Водночас, посилання відповідача та третьої особи на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 14.11.2019 у справі № 910/20326/17, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 щодо обов`язкового дослідження обставин настання гарантійного випадку (порушення зобов`язання, забезпеченого гарантією), не мають значення для розгляду даної справи, оскільки у наведених відповідачем та третьою особою справах предметом дослідження були банківські гарантії, за умовами яких передбачалось підтвердження бенефіціаром належними доказами порушення зобов`язання (вимога бенефіціара мала бути подана із відповідними документами щодо виконання/невиконання зобов`язань принципалом), у той час, як відповідно до Банківської гарантії № 16898/21-ГВ від 06.09.2021 року звернення Бенефіціара з вимогою до Банку-гаранту обумовлене лише твердженням Бенефіціара про те, що принципал частково або повністю не виконав свої зобов`язання за основним Договором без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою Вимогу.

За таких обставин суд зазначає, що у спірних правовідносинах гарантія підпадає під самостійне правове регулювання, яке абсолютно не залежить від впливу основного зобов`язання, а тому підставою для відмови у задоволення вимог бенефіціара можуть бути виключно обставини, пов`язані з невиконання ним умов самої гарантії (ненадання вказаних у гарантії документів, невідповідність наданих документів змісту гарантії тощо).

Судом встановлено, що представлені позивачем банку вимоги відповідали формі, передбаченій умовами гарантії, містили всю необхідну інформацію та документи, а також були подані у передбачений гарантією строк, отже за відсутності передбачених статтею 565 Цивільного кодексу України підстав для відмови у виплаті гарантії (забезпечення), підлягали задоволенню.

Відтак, сукупність встановлених обставин свідчить про неправомірність відмови відповідача (гаранта) від сплати гарантійної суми за гарантією, оскільки такої підстави для відмови гаранта в задоволенні вимоги кредитора як неможливість виконання принципалом своїх зобов`язань за основним договором через настання для нього форс-мажорних обставин ані закон, ані банківська гарантія не містять.

В частині посилання відповідача на недоведеність позивачем факту невиконання ТОВ "ВІР-Тепло" зобов`язань за Договором підряду суд зазначає, що обставини виконання сторонами Договору підряду (капітальне будівництво) № 2109000125 від 28.09.2021 року було предметом судового розгляду у справі № 914/1484/23 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вір-Тепло" про стягнення пені в розмірі 3 864 960,00 грн. та 2 112 000,00 грн. штрафу за прострочення виконання робіт за договором підряду.

Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 року у справі № 914/1484/23, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 року, позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вір-Тепло" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 5 976 960,00 грн. та 89 654,40 грн. судового збору.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що ТОВ "Вір-Тепло" не доведено факту відсутності вини щодо прострочення виконання робіт за договором підряду № 2109000125 від 28.09.2021, відтак, в АТ "Укртрансгаз" наявні підстави для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання робіт за договором.

Залишаючи рішення суду без змін, апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач допустив прострочення виконання робіт за договором, чим порушив його умови, в зв`язку з чим позивачем правомірно нараховано 3 864 960,00 грн. пені та 2 112 000,00 грн. штрафу.

При цьому, суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що ТОВ "Вір-Тепло" не надано документального підтвердження, що настання форс-мажорних обставин унеможливило роботу підприємства як такого, оскільки роботи мали проводитись в Львівській області, де немає бойових дій, відтак, відповідач не довів належними та допустимими доказами, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання за договором підряду.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95 від 28 жовтня 1999 року, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11 від 29 листопада 2016 року, § 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92 від 22 листопада 1995 року, § 36).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами частини 4 статті 75 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 922/2391/16.

За таких обставин, встановлені вищезазначеним рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 року у справі № 914/1484/23 обставини невиконання ТОВ "ВІР-Тепло" як принципалом своїх обов`язків за Договором підряду (капітальне будівництво) № 2109000125 від 28.09.2021 року в частині повного та своєчасного виконання робіт, а саме невиконання Підрядником робіт вартістю 16 302 231,58 грн., що складає більше ніж 70% робіт за договором, в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доказуванню.

Окрім цього, вказаним рішенням встановлено доведеність позивачем наявності правових підстав для стягнення штрафних санкцій в судовому порядку з огляду на те, що посилання Підрядника на Сертифікат № 4600-22-0945 від 27.09.2022, виданий Львівською торгово-промисловою палатою, не може бути належним підтвердженням настання обставин непереборної сили та позбавляє Підрядника права посилатися на обставини непереборної сили, як на такі, що виключають його відповідальність.

Відтак, з урахування встановлених судом обставин щодо настання гарантійного випадку, про які зазначалось судом раніше, суд зазначає про неправомірність відмови Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" як гаранта у виплаті АТ "Укртрансгаз" суми гарантії.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За умовами Банківської Гарантії №16898/21-ГВ від 06.09.2021 року Гарант приймає на себе безвідкличне і безумовне зобов`язання сплатити Бенефіціару будь-яку суму, в розмірі 1 056 000,00 грн., протягом п`яти банківських днів після одержання письмової вимоги Бенефіціара без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою Вимогу.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що 18.08.2022 року АТ "Банк Інвестицій та заощаджень" отримав від АТ "Укртрансгаз" Вимогу №1001Вих-ВС-22-2601 від 11.08.2022 року про сплату гарантійної суми 1 056 000,00 грн. відповідно до банківської гарантії, а тому АТ "Банк Інвестицій та заощаджень" мав сплатити АТ "Укртрансгаз" суму гарантії у строк до 25.08.2022 року.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, є зобов`язанням.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, право на стягнення забезпечення виконання зобов`язання настає з моменту порушення принципалом такого зобов`язання (в даному випадку порушення умов Договору підряду в частині строків виконання робіт), факт настання якого встановлено судом за матеріалами справи, тобто гарантійний випадок за виданою відповідачем гарантією є таким, що настав, відповідно, у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу грошову суму в розмірі 1 056 000,00 грн. відповідно до умов виданої ним Банківської гарантії №16898/21-ГВ від 06.09.2021 року.

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, всупереч досягнутим домовленостям, відповідач не здійснив виплату гарантійного платежу на користь бенефіціара за вимогою останнього при настанні гарантійного випадку, в зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 1 056 000,00 грн.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 568 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі, зокрема, сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зокрема, як встановлено вище судом, відповідач в порушення умов Гарантії не здійснив виплату 1 056 000,00 грн. гарантійної суми у визначені законодавством та Гарантією строки, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що розмір заборгованості відповідача як гаранта з виплати позивачу як бенефіціару гарантійної сумі згідно Банківської гарантії №16898/21-ГВ від 06.09.2021 року відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 056 000,00 грн. банківської гарантії підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов`язань у зазначеній сфері визначено статями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами Банківської гарантії №16898/21-ГВ від 06.09.2021 року передбачено, що у разі порушення Гарантом своїх обов`язків за цією Гарантією його відповідальність не обмежується сумою, на яку видано дану Гарантію. За невиконання або неналежне виконання Гарантом своїх зобов`язань за цією Гарантією щодо перерахування коштів згідно з Вимогою Бенефіціара, Гарант сплачує Бенефіціару пеню, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань Гаранта за цією Гарантією, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

При цьому інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання у строки, визначені банківською гарантією, зобов`язання щодо виплати суми гарантії, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення пеню в сумі 457 117,81 грн. за період з 19.08.2022 року по 30.06.2023 року, а також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 27 427,07 грн. процентів річних та 113 691,33 грн. втрат від інфляції за період з 19.08.2022 року по 30.06.2023 року, які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості за гарантією, зокрема, в частині пені, відсотків річних та інфляційних втрат, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог.

Суд зазначає, що згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Водночас, пунктом 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року: з 12 березня 2020 року з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу на всій території України запроваджено карантин. Карантин діє протягом всього часу з дати запровадження з 12.03.2020 по 01.07.2023 року.

Наразі, як встановлено судом за змістом позовної заяви та письмових пояснень позивача, останнім при здійсненні розрахунку пені, процентів річних та втрат від інфляції застосовано період нарахування з 19.08.2022 року - 30.06.2023 року, що відповідає приписам частини 6 статті 232 ГК України з урахуванням положень пункту 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

В свою чергу суд вважає помилковими посилання відповідача на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зазначає, що положення вказаного пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України стосуються правовідносин кредитодавця (позикодавця) та позичальника, та не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання гаранта перед бенефіціаром за банківською гарантією.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені та процентів річних судом встановлено, що розмір пені та процентів річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення та з урахуванням суми простроченої заборгованості, становить 446 991,78 грн. та 26 819,51 грн. відповідно, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 457 117,81 грн. пені та 27 427,07 грн. процентів річних підлягають частковому задоволенню в сумах, визначених судом, а саме 446 991,78 грн. пені та 26 819,51 грн. процентів річних.

Також, за результатами перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення втрат від інфляції судом встановлено, що розмір останніх, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 113 691,33 грн. втрат від інфляції підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" (вул. Юрія Іллєнка 83-Д, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 33695095) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801) 1 056 000 (один мільйон п`ятдесят шість тисяч) грн. 00 коп. за банківською гарантією, 446 991 (чотириста сорок шість тисяч дев`ятсот дев`яносто одну) грн. 78 коп. пені, 26 819 (двадцять шість тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн. 51 коп. процентів річних, 113 691 (сто тринадцять тисяч шістсот дев`яносто одну) грн. 33 коп. втрат від інфляції та судовий збір в розмірі 24 652 (двадцять чотири тисячі шістсот п`ятдесят дві) грн. 54 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 20 травня 2024 року.

Суддя А.М. Селівон

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення21.02.2024
Оприлюднено27.05.2024
Номер документу119210974
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань банківської діяльності

Судовий реєстр по справі —910/12364/23

Рішення від 21.02.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 25.01.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 22.01.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 01.01.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 01.11.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 04.10.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 21.08.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні