Рішення

від 22.05.2024 по справі 910/1103/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2024Справа № 910/1103/24

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрвіт-2014"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Кран"

про стягнення 28 513,98 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрвіт-2014" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Кран" про стягнення 28 513,98 грн, з яких 28 000,00 грн заборгованості, 336,98 грн інфляційних втрат та 177,00 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неповерненням відповідачем позивачу суми передоплати, яка була сплачена на виконання договору про надання послуг, укладеного в спрощений спосіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/1103/24 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/1103/24 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутим на адресу суду повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення - відповідачу та повідомленням про доставку електронного повідомлення до електронного кабінету позивача.

05.03.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

18.04.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрвіт-2014" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Кран" (далі - відповідач) була досягнута усна домовленість, за якою відповідач зобов`язався надати послуги автокрана Demag AC-40, а позивач, у свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити вказані послуги на умовах передоплати.

На виконання зазначеної домовленості відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 159 від 02.10.2023 на загальну суму 28 000,00 грн, відповідно до якого відповідач зобов`язується надати послуги автокрана Demag AC-40 загальною кількістю часу 8 годин, який був оплачений позивачем на підставі платіжної інструкції № 47 від 02.10.2023 з призначенням платежу: "Оплата за послуги автокрана від. рах. № 159 віл 02.10.2023, у т.ч. ПДВ 20% = 4 666,667 грн".

Як зазначає позивач, послуги не були надані, й у подальшому, у зв`язку з відсутністю необхідності в їх наданні, позивач звернувся до відповідача із претензією № 27 від 20.03.2023, у якій просив повернути грошові кошти в сумі 28 000,00 грн, сплачені на підставі платіжної інструкції № 47 від 02.10.2023, протягом 7 днів з дня отримання відповідної претензії. Проте поштове відправлення за № 5321004654586 (претензія) не було вручено відповідачу, про що здійснено відмітку від 08.11.2023: Повернення за зворотною адресою: "За закінченням терміну зберігання".

З огляду на те, що відповідач не повернув позивачеві попередню оплату, останній звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 28 000,00 грн.

Крім того, внаслідок неповернення грошових коштів, позивач також просить суд стягнути з відповідача 336,98 грн інфляційних втрат та 177,00 грн 3% річних.

Відповідач у свою чергу зазначає, що не порушував умови договірних відносин з позивачем, оскільки сторони не встановлювали строк виконання відповідачем своїх зобов`язань, а отже позивач має право вимагати надання означених послуг в будь-який момент. Крім того відповідач зазначає, що у позивача відсутні правові підставі для стягнення не тільки попередньої оплати, а й інфляційних втрат та 3% річних за час користування грошовими коштами.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За приписами статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Частинами 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 статті 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За приписами частин 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, законом передбачено можливість укладення договорів у спрощеному порядку, зокрема, через ділову переписку - шляхом обміну документами та у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання). При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що укладені в письмовій формі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, фактично є укладенням договору в спрощений спосіб. Таке оформлення договірних правовідносин сторонами відповідає приписам чинного законодавства України та за своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

За приписами частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частинами 1, 2 статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суд встановив факт перерахування позивачем в якості попередньої оплати на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 28 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції № 47 від 02.10.2023.

З наявного в матеріалах справи рахунку № 159 від 02.10.2023 вбачається, що сторони узгодили надання послуг автокрана Demag AC-40 у кількості 8 годин на суму 28 000,00 грн. При цьому зміст послуг (завдання), місце та строк їх надання сторонами не визначені.

Договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги передує надання замовником завдання (доручення).

Однак, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про надання позивачем завдання відповідачу щодо надання послуг автокрана Demag AC-40 у конкретному місці та у конкретний час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, оскільки в укладеному сторонами у спрощений спосіб договорі не встановлено строк виконання зобов`язання з надання послуг і позивач не пред`явив відповідачу вимогу щодо його виконання, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відбулось прострочення кредитора.

Так, згідно з частиною 1 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

За приписами частини 1 статті 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України, якій кореспондує частина 1 статті 188 Господарського кодексу України, визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умови укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору не містять положень щодо можливості позивача відмовитись від договору в односторонньому порядку. Докази досягнення сторонами згоди щодо розірвання договору в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, доводи позивача про те, що договір є розірваним з огляду на його односторонню відмову від договору є помилковими.

Також безпідставними є посилання позивача на положення частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України, адже вони стосуються договору підряду, натомість сторонами було укладено договір про надання послуг.

Відмінність між послугами і роботами була розтлумачена Верховним Судом у постанові від 07.12.2023 у cправі № 924/498/23, де зазначено, що послуги відрізняються від робіт. Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 903 Цивільного кодексу України у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення кредитора, суд дійшов висновку про те, що неможливість виконати відповідачем договір виникла саме з вини позивача, оскільки відповідач не може виконати свого обов`язку через втрату інтересу позивача до договору.

Таким чином, твердження позивача, викладені у позовній заяві, про наявність підстав для повернення попередньої оплати, є необґрунтованими.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 28 000,00 грн заборгованості.

Відмова у задоволенні основної вимоги позову, в даному випадку, зумовлює відмову у задоволенні похідних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача, оскільки в позові слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 233, 237, 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.05.2024.

Суддя О.В. Нечай