Рішення

від 22.05.2024 по справі 911/641/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/641/24

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідачаБаришівського селищного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Баришівської селищної ради Київської області, смт Баришівка Київської області

про стягнення 18 357,18 грн.;

без участі представників;

СУТЬ СПОРУ:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (далі по тексту ТОВ «ГК «Нафтогаз України»), звернувся до Господарського суду Київської області з позовом від 13.03.2024 до відповідача Баришівського селищного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Баришівської селищної ради Київської області, смт Баришівка Київської області (далі по тексту Баришівський терцентр), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 18 357,18 грн., з яких:

12 082,22 грн. основний борг за рахунком на оплату №30558 за листопад 2021 року;

1 463,11 грн. пеня, нарахована за період 01.01.2022 30.06.2022;

755,64 грн. три відсотки річних, нараховані за період 01.01.2022 31.01.2024;

4 056,21 грн. інфляційні втрати, нараховані за період січень 2022 року січень 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ відповідно до типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» за період з 22.11.2021 по 30.11.2021, у зв`язку з чим просить стягнути наявну заборгованість в судовому порядку.

Крім того, у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання просить суд стягнути з відповідача передбачену п.4.5 договору пеню, а також, відповідно до ст. 625 ЦК України, три відсотки річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.03.2024 позовну заяву ТОВ «ГК «Нафтогаз України» залишено без руху, зобов`язано позивача усунути недоліки позовної заяви, в строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

19.03.2024 через систему «Електронний суд» представник позивача подав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2024 відкрито провадження у справі №911/641/24 у порядку спрощеного позовного провадження.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача у строк 15 днів з дати отримання цієї ухвали подати суду докази оплати відповідно до рахунку на оплату №30558 (ч. 2 ст. 74 ГПК України).

Також суд зобов`язав відповідача невідкладно здійснити реєстрацію електронного кабінету юридичної особи Баришівського селищного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Баришівської селищної ради (код ЄДРПОУ 22200389) в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, про що письмово повідомити суду.

Вказану копію ухвали від 20.03.2024 суд надіслав відповідачу засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням №0600901438053. Додатково суд направив копію вказаної ухвали на електронну адресу відповідача, що зазначена у позовній заяві.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600901438053, відповідач копію ухвали від 20.03.2024 про відкриття провадження у справі отримав 25.03.2024. Гарантований статтею 165 ГПК України п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву сплив 09.04.2024.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Станом на 22.05.2024 відповідач відзив на позов та докази на його підтвердження не подав. Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши позов ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до Баришівського терцентру про стягнення 18 357,18 грн., дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» (далі по тексту Закон 329-VIII), постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Правове регулювання взаємовідносин всіх суб`єктів ринку природного газу України, у тому числі споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється згідно з Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 р. № 2493, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 р. № 2496, а також положеннями Закону 329-VIII, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону 329-VIII споживачем є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Частинами 1, 3 ст. 12 Закон 329-VIII встановлено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону 329-VIII споживач зобов`язаний: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Приписами частини першої статті 12 Закону 329-VIII передбачено, що постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Внесення до Реєстру постачальника «останньої надії» здійснюється автоматично у випадках передбачених Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (Правила) та з підстав, визначених Кодексом газотранспортної системи (Кодекс ГТС), затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493.

Відповідно до постанови КМУ №1102 від 25.10.2021 «Про внесення змін до постанов КМУ від 30.09.2015 і від 09.12.2020 № 1236» зобов`язано АТ «Магістральні газопроводи України», ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Пунктом 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні установи органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Суд встановив, що Баришівський селищний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Баришівської селищної ради є бюджетною установою в розумінні Бюджетного кодексу України.

Відповідно до положень п. 2 гл. 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

Згідно з п. 1 розділу VI Правил постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови однаковими для всіх споживачів.

Визначення об`ємів (обсягів) споживання природного газу споживачами проводиться згідно з Кодексом ГТС.

Згідно з п. 2 гл. 7 розділу XIІ Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку 3 обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Як зазначає позивач, відповідача було зареєстровано в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, і, відповідно, спожитий відповідачем об`єм природного газу за період з 22.11.2021 по 30.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», а спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

На підтвердження включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» позивач надав до суду: форму 10 оператора ГРМ АТ «Київоблгаз», у зоні ліцензійної діяльності якого є споживач з ЕІС-кодом 56XS0000М5КАТ00О, та який був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії»; реєстр споживачів на 01.01.2020, відомості з портфелю постачальника «останньої надії»;

Крім того, матеріали справи містять копію відповіді на адвокатський запит представника позивача до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» щодо інформації про фактичний обсяг споживання природного газу за період з 01.01.2020 по дату видачі довідки, зокрема за споживачем Баришівським терцентром.

Так, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» у відповідь на адвокатський запит надав скріншоти з інформаційної платформи щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XS0000М5КАТ00О в реєстрі споживачів постачальника «останньої нідії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000М5КАТ00О за період з 22.11.2021 по 30.11.2021.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених п. 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Таким чином, суд встановив, що договір постачання природного газу (далі за текстом Договір) між позивачем як постачальником «останньої надії» та відповідачем як споживачем було укладено на умовах типового договору, відповідон до яких:

- постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором (п. 2.1);

- постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1);

- підстави для здійснення Постачальником постачання природного газу Споживачу визначені положеннями Правил постачання. Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.2, 3.3);

- постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті (п. 4.1);

- об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п. 4.2);

- постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3);

- споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4);

- у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.4.5);

- цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником (п. 11.1).

В силу положень п. 2 гл. 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи позивач як постачальник «останньої надії» проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії», щоденно розраховується за формулою, наведеною в п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 р. № 809 в редакції постанови КМУ № 1102.

У період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 р. було встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 грн. за 1 куб.м. з урахуванням ПДВ. Вказана ціна була опублікована на офіційному веб-сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені статтею 193 Господарського кодексу України.

Матеріали справи містять копію рахунку на оплату (природний газ) №30558 за листопад 2021 року на суму 12 082,22 грн. у тому числі ПДВ 2 013,70 грн., який був направлений через електронний кабінет споживача 10.12.2021.

Крім того, вказаний рахунок був направлений на адресу відповідача засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» 12.01.2022, що підтверджується фіскальним чеком від 12.01.2021 та списком згрупованих відправлень № 12.01.2022.

Відтак, суд встановив, що позивач на виконання умов типового договору поставив відповідачу природний газ за період з 22.11.2021 по 30.11.2021 в обсязі 0,71918 тис.куб.м. на суму 12 082,22 грн., який мав бути оплачений відповідачем відповідно до п. 4.4 Договору до 31.12.2021.

Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідач доказів оплати за спожитий у період з 22.11.2021 по 30.11.2021 природний газ відповідно до рахунку на оплату №30558, суду не подав, у тому числі на вимогу пункту 2 ухвали суду від 20.03.2024 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 12 082,22 грн. строк оплати якого настав, є обґрунтованою, доведеною належними письмовими доказами та підлягає задоволенню повністю.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 463,11 грн., нараховану за період 01.01.2022 30.06.2022.

Щодо вказаних вимог суд встановив таке.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.5 Договору встановлено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше договором не встановлено. Відтак, пеня має розраховуватися з дати, наступної за останнім днем строку оплати, тобто з 01.01.2022, та до переддня фактичної оплати, або до відповідної дати через шість місяців після спливу строку оплати за спірним рахунком на оплату із врахування положень частини 3 ст. 254 України (01.07.2022).

Позивач нарахував відповідачу пеню до 30.06.2022. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені (не виходячи за межі заявленого періоду) та встановив, що останній здійснено відповідно до закону та арифметично вірно, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 1 463,11 грн. пені підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача три відсотки річних в сумі 755,64 грн., нараховані за період 01.01.2022 31.01.2024, та інфляційні втрати в сумі 4056,21 грн., нараховані за період січень 2022 року січень 2024 року. Щодо вказаних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши правильність розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що такий здійснено відповідно до закону та арифметично вірно, у зв`язку вимогу про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат має бути задоволено повністю у заявлених сумах.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «ГК «Нафтогаз України» повністю та ухвалює рішення про стягнення з Баришівського терцентру 12 082,22 грн. основного боргу, 755,64 грн. процентів річних, 4 056,21 грн. інфляційних втрат та 1 463,11 грн. пені.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 ГПК України, суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному встановленому законом розмірі повністю.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Баришівського селищного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Баришівської селищної ради Київської області (07500, Київська обл., Баришівський район, смт Баришівка, вул. Київський Шлях, буд. 36, ідентифікаційний код 22200389) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452)

12 082,22 грн. (дванадцять тисяч вісімдесят дві гривні двадцять дві копійки) основного боргу,

755,64 грн. (сімсот п`ятдесят п`ять гривень шістдесят чотири копійки) процентів річних,

4 056,21 грн. (чотири тисячі п`ятдесят шість гривень двадцять одну копійку) інфляційних;

1 463,11 грн. (одну тисячу чотириста шістдесят три гривні одинадцять копійок) пені,

2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 22.05.2024.

Суддя О.В. Конюх