Рішення

від 08.05.2024 по справі 911/8/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/8/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санрайс Логистикс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконафтосервіс»

про стягнення 982 796,69 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Лазоренко І.В.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санрайс Логистикс» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконафтосервіс» про стягнення 982 796,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № 26-09/2023 від 26.09.2023. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 900 400,30 грн основного боргу, 72 014,68 грн пені, 5 027,00 грн інфляційних втрат, 5 354,71 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/8/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 14.02.2024.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.01.2024 була направлена відповідачу в його електронний кабінет. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.01.2024 була доставлена в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконафтосервіс» 11.01.2024.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Відтак, в силу положення п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.01.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

У зв`язку з перебуванням судді Сокуренко Л.В. у відрядженні з 14.02.2024 до 18.02.2024, підготовче засідання по справі № 911/8/24 призначене на 14.02.2024 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2024 призначено підготовче засідання у справі № 911/8/24 на 06.03.2024.

З метою повідомлення сторін про дату та час призначеного підготовчого засідання, ухвала суду від 12.02.2024 у справі № 911/8/24 була направлена сторонам в їх електронні кабінети, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа. Отже сторони були належним чином повідомлені про дату та час призначеного підготовчого засідання.

20.02.2024 до суду від позивача надійшли докази здійснення відповідачем часткових оплат поставленого товару за договором поставки нафтопродуктів № 26-09/2023 від 26.09.2023 (платіжні доручення, банківські виписки, тощо) на виконання вимог ухвали суду від 08.01.2024 про відкриття провадження у справі.

06.03.2024 у підготовче засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 06.03.2024 суд оглянув оригінали доказів, поданих в копіях разом з позовною заявою.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.03.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/8/24 на 03.04.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 06.03.2024 та доставлено останню в електронний кабінет відповідача.

03.04.2024 у підготовче засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 03.04.2024 судом з`ясовано думку представника позивача щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті; представник позивача не заперечував.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2024 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/8/24 до судового розгляду по суті на 08.05.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час призначеного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 03.04.2024 та доставлено останню в електронний кабінет відповідача.

08.05.2024 в судове засідання з`явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

08.05.2024 в судове засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, позовні вимоги не оспорив та відзиву на позов не подав.

Наразі суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 вказаного Кодексу, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, проте, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 08.05.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Частина 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представника позивача по суті спору, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

26.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санрайс Логистикс» (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еконафтосервіс» (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів № 26-09/2023 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця (поставити), а покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити нафтопродукти (далі за текстом «товар») на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 1.2 вказаного правочину, найменування, одиниця виміру кількості товару та кількість поставки кожної партії товару, умови поставки, строки поставки, ціна та вартість товару, умови оплати, виробник товару та інші необхідні умови визначаються та погоджуються сторонами шляхом подання покупцем заявок на відвантаження товару, у рахунках на оплату, видаткових накладних та/або в актах прийманняпередачі товару, а також, у випадках, передбачених цим договором, у додатках, що є невід`ємними частинами даного договору.

Поставка партії товару в межах граничних показників (+/- 10 %) є поставкою товару належної кількості (п. 1.3 договору).

За змістом п. 1.4 договору, загальна кількість товару за даним договором становить суму кількості фактично поставленого протягом терміну дії даного договору товару, згідно видаткових накладних на товар та/або актів приймання-передачі товару.

Згідно з п. 1.5 договору, якість товару, що поставляється за умовами цього договору, повинна відповідати вимогам стандартів, технічних умов заводу-виробника товару, діючим в Україні державним стандартам на відповідний вид нафтопродуктів та підтверджуватись паспортом якості товару заводу-виробника, сертифікатом відповідності або іншим документом, що підтверджує якість товару.

Відповідно до п. 1.6 договору, загальна сума договору становить суму коштів за поставлений протягом терміну дії даного договору товар згідно видаткових накладних на товар.

В пункті 3.1 договору визначено, що ціна товару є договірною, встановлюється в залежності від умов поставки товару для кожної партії товару окремо на момент виставлення постачальником рахунку на оплату, зазначається і узгоджується сторонами у додатках до даного договору (у випадку їх складання).

Пунктом 5.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця та/або відповідного додатку до договору (у випадку його складення).

5.1.1. Товар поставляється покупцеві партіями на загальну кількість в межах об`єму та строків, за ціною та на умовах, визначених у заявці покупця, рахунку на оплату та/або у відповідному додатку до договору (у випадку його складення), у відповідності із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2010 року, з врахуванням особливостей, визначених цим Договором, які мають переважну силу над умовами «Інкотермс» в редакції 2010 року.

5.1.2. Відвантаження та перевезення товару здійснюється наступним чином: - залізничним транспортом; - автомобільним транспортом, що надається постачальником або покупцем, автомобільним транспортом перевізника постачальника або перевізника покупця.

Відповідно до п. 5.2 договору, право власності на поставлений товар та усі ризики, включаючи крадіжку, псування, конфіскацію або випадкову втрату товару переходять від постачальника до покупця після підписання сторонами відповідних видаткових накладних та/або актів приймання-передачі товару.

В пункті 5.5 договору сторонами узгоджено, що прийом-передача товару здійснюється згідно видаткових накладних постачальника та/або актів приймання-передачі товару. При прийманні товару покупець зобов`язаний підписати видаткову накладну та/або акт приймання-передачі товару, вказати розшифровку підпису, посаду приймаючого товар, і поставити печатку (штамп) покупця.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язаний на підставі заявки та підписаного сторонами додатку (у випадку його складення) передати (поставити) у власність покупця товар; при передачі товару за вимогою покупця надати копії документів, що підтверджують якість товару; при поставці товару за цим договором постачальник надає покупцю наступні первинні документи: - рахунок-фактура; - видаткова накладна.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що покупець зобов`язаний, зокрема прийняти поставлений постачальником товар, здійснивши зі своєї сторони всі дії, необхідні для забезпечення,передачі й отримання товару, не допускаючи простоїв транспортних засобів (вагоно-цистерн/автоцистерн). Покупець не може відмовитися від приймання товару, при умові відповідності якості партії товару показникам, що зазначені у сертифікаті та/або паспорті якості на товар.

Відповідно до підп. 7.5.2 п. 7.5 договору, за результатами поставки товару (партії товару) постачальник та покупець оформлюють наступні документи при поставці товару автомобільним транспортом видаткова накладна та/або акт приймання-передачі Товару, яка складається на підставі даних, в т.ч. кількісних показників, вказаних в товарносупровідних документах (товарно-транспортних накладних (або CMR)).

З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов договору, протягом жовтня 2023 року поставив на користь позивача товар нафтопродукти, кількістю 241 тонн на загальну суму 4 820 000,97 грн, що підтверджується видатковими накладними № 541 від 08.10.2023 обсягом 22,1 т на суму 442 000,09 грн, № 560 від 11.10.2023 обсягом 22,58 т на суму 451 600,09 грн, № 572 від 13.10.2023 обсягом 25,5 т на суму 510 000,11 грн, № 573 від 13.10.2023 обсягом 25,54 т на суму 510 800,10 грн, № 588 від 19.10.2023 обсягом 23,54 т на суму 392 333,41 грн, № 589 від 20.10.2023 обсягом 22,74 т на суму 474 800,10 грн, № 590 від 20.10.2023 обсягом 23,48 т на суму 469 600,09 грн, № 596 від 22.10.2023 обсягом 25,42 т на суму 508 400,10 грн, № 597 від 22.10.2023 обсягом 24,28 т на суму 485 600,10 грн, № 598 від 22.10.2023 обсягом 24,82 т на суму 496 400,10 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суд встановив, що усі наведені вище видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.

Також на підтвердження належного виконання зобов`язань за договором позивач долучив до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) (форма № 1-ТТН нафтопродукт)) № Р541 від 08.10.2023, № Р560 від 11.10.2023, № Р572 від 13.10.2023,№ Р573 від 13.10.2023, № Р588 від 19.10.2023, № Р589 від 20.10.2023, № Р590 від 20.10.2023, № Р596 від 22.10.2023 та № Р597 від 22.10.2023, які підписані уповноваженими представниками вантажовідправника та вантажоодержувача та скріплені їх відтисками печаток без зауважень та заперечень.

Якість товару підтверджується наявними в матеріалах справи паспортами якості № 7 від 02.10.2023 та № 7/1 від 13.10.2023.

Відповідно до підп. 7.2.4 п. 7.2 договору, постачальник зобов`язаний вчинити передбачені чинним законодавством України дії для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (зі змінами та доповненнями).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконано підп. 7.2.4 договору та зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до наведених вище поставок товару, на підтвердження чого позивачем долучено до позовної заяви копії податкових накладних та квитанції про реєстрацію податкових накладних.

Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки між сторонами здійснюються в грошовій одиниці України гривні. Вид розрахунків безготівковий. Форма розрахунків платіжним дорученням.

В пункті 4.2 договору сторонами узгоджено, що розрахунки за Товар (партію товару) здійснюються покупцем на умовах 100% попередньої оплати. У випадку досягнення сторонами домовленості щодо інших термінів оплати за визначену партію товару, сторонами складається відповідний додаток до цього договору, в якому повинна міститись інформація, передбачена у п. 1.2. цього договору. У випадку складання сторонами додатку до цього договору, умови, визначені таким додатком, мають переважну силу над умовами, визначеними у цьому договорі.

Покупець зобов`язується оплачувати повну вартість (в розмірі 100%) товару (в тому числі ПДВ), відображеному в рахунках на оплату постачальника на кожну окрему партію товару (далі за текстом «рахунок на оплату»), протягом 1 (одного) банківського дня з дати виставлення рахунку на оплату постачальником, але в будь-якому разі до моменту відвантаження такого товару постачальником, якщо інше не передбачено додатками до цього договору (у випадку їх складання). Платіжні документи за цим договором оформлюються та складаються згідно вимог чинного законодавства України, з дотриманням усіх вимог, які зазвичай ставляться до змісту і форми таких документів, з обов`язковим зазначенням номеру та дати укладання договору, згідно з яким здійснюється перерахування грошових коштів.

Датою платежу є дата зарахування грошових коштів на поточний (банківський) рахунок постачальника (п. 4.3 договору).

За змістом пункту 4.5 договору, в разі наявності заборгованості по оплаті поставленого в рамках дії цього договору товару, з боку покупця, постачальник має право зарахувати грошові кошти, отримані в рамках договору, незалежно від призначення платежу, спочатку на погашення наявної заборгованості за договором і оплату штрафних санкцій, а залишок зарахувати в рахунок оплати погодженої між сторонами наступної партії товару.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 договору передбачено, що покупець зобов`язаний, зокрема оплачувати товар, підписувати та повертати постачальнику належні йому екземпляри документів, а також відшкодовувати постачальнику витрати, що пов`язані із перевезенням товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату поставленого товару, а саме: рахунок-фактура № 487 від 09.10.2023 на суму 442 000,09 грн, рахунок-фактура № 501 від 10.10.2023 на суму 451 600,09 грн, рахунок-фактура № 517 від 13.10.2023 на суму 510 000,11 грн, рахунок-фактура № 518 від 13.10.2023 на суму 510 800,10 грн, рахунок-фактура № 532 від 19.10.2023 на суму 470 800,09 грн, рахунок-фактура № 533 від 20.10.2023 на суму 474 800,10 грн, рахунок-фактура № 534 від 20.10.2023 на суму 469 600,09 грн, рахунок-фактура № 540 від 22.10.2023 на суму 508 400,10 грн, рахунок-фактура № 541 від 22.10.2023 на суму 485 600,10 грн, рахунок-фактура № 542 від 22.10.2023 на суму 496 400,10 грн.

Судом встановлено, що відповідач, на виконання умов договору, сплатив на користь позивача грошові кошти за поставлений товар в загальній сумі 3 919 600,67 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями інформаційних повідомлень про зарахування коштів № 102 від 09.10.2023 на суму 398 000,00 грн, № 103 від 10.10.2023 на суму 44 000,09 грн, а також копіями платіжних інструкцій № 112 від 13.10.2023 на суму 451 600,09 грн, № 113 від 12.10.2023 на суму 400 000,00 грн, № 117 від 19.10.2023 на суму 198 000,00 грн, № 118 від 20.10.2023 на суму 112 800,10 грн, № 119 від 20.10.2023 на суму 110 000,11 грн, № 124 від 23.10.2023 на суму 400 000,00 грн, № 127 від 24.10.2023 на суму 400 000,00 грн, № 131 від 26.10.2023 на суму 74 800,10 грн, № 132 від 26.10.2023 на суму 70 800,09 грн, № 133 від 26.10.2023 на суму 254 600,09 грн, № 135 від 30.10.2023 на суму 200 000,00 грн, № 145 від 03.11.2023 на суму 400 000,00 грн, № 167 від 10.11.2023 на суму 105 000,00 грн.

Водночас, як зазначає позивач, поставлений позивачем товар на загальну суму 900 400,30 грн залишився відповідачем неоплачений, у зв`язку із чим відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за договором.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 900 400,30 грн основного боргу за поставлений товар, а також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 72 014,68 грн пені, 5 027,00 грн інфляційних втрат та 5 354,71 грн 3% річних.

Відповідно до п. 12.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 26.09.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язанням.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки нафтопродуктів № 26-09/2023 від 26.09.2023, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом стаття 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами статті 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як було встановлено судом раніше та передбачено пунктом 5.2 договору, право власності на поставлений товар та усі ризики, включаючи крадіжку, псування, конфіскацію або випадкову втрату товару переходять від постачальника до покупця після підписання сторонами відповідних видаткових накладних та/або актів приймання-передачі товару.

В пункті 5.5 договору сторонами узгоджено, що прийом-передача товару здійснюється згідно видаткових накладних постачальника та/або актів приймання-передачі товару. При прийманні товару покупець зобов`язаний підписати видаткову накладну та/або акт приймання-передачі товару, вказати розшифровку підпису, посаду приймаючого товар, і поставити печатку (штамп) покупця.

Відповідно до підп. 7.5.2 п. 7.5 договору, за результатами поставки товару (партії товару) постачальник та покупець оформлюють наступні документи при поставці товару автомобільним транспортом видаткова накладна та/або акт приймання-передачі Товару, яка складається на підставі даних, в т.ч. кількісних показників, вказаних в товарносупровідних документах (товарно-транспортних накладних (або CMR)).

Суд встановив, що позивач, на виконання умов договору протягом жовтня 2023 року поставив на користь позивача товарна загальну суму 4 820 000,97 грн, що підтверджується наявними в матеріалах копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) (форма № 1-ТТН нафтопродукт)), які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач зобов`язання за договором виконав належним чином.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

В пункті 4.2 договору сторонами узгоджено, що покупець зобов`язується оплачувати повну вартість (в розмірі 100%) товару (в тому числі ПДВ), відображеному в рахунках на оплату постачальника на кожну окрему партію товару (далі за текстом «рахунок на оплату»), протягом 1 (одного) банківського дня з дати виставлення рахунку на оплату постачальником, але в будь-якому разі до моменту відвантаження такого товару постачальником, якщо інше не передбачено додатками до цього договору (у випадку їх складання). Платіжні документи за цим договором оформлюються та складаються згідно вимог чинного законодавства України, з дотриманням усіх вимог, які зазвичай ставляться до змісту і форми таких документів, з обов`язковим зазначенням номеру та дати укладання договору, згідно з яким здійснюється перерахування грошових коштів.

Датою платежу є дата зарахування грошових коштів на поточний (банківський) рахунок постачальника (п. 4.3 договору).

За змістом пункту 4.5 договору, в разі наявності заборгованості по оплаті поставленого в рамках дії цього договору товару, з боку покупця, постачальник має право зарахувати грошові кошти, отримані в рамках договору, незалежно від призначення платежу, спочатку на погашення наявної заборгованості за договором і оплату штрафних санкцій, а залишок зарахувати в рахунок оплати погодженої між сторонами наступної партії товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялись відповідачу рахунки-фактури на оплату поставленого товару, копії яких долучені позивачем до позовної заяви.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем оплати за поставлений товар є таким, що настав.

Як було встановлено судом вище та не спростовано відповідачем шляхом подання до суду доказів, відповідач зобов`язання за договором в частині оплати поставленого товару виконав лише частково, сплативши на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 3 919 600,67 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями інформаційних повідомлень про зарахування коштів та копіями платіжних інструкцій.

Водночас, станом на день звернення позивачем до суду із даним позовом, відповідач не виконав зобов`язання за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар на загальну суму 900 400,30 грн. У зв`язку із цим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 900 400,30 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення повної оплати за наданий товар до суду не надано.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання з оплати переданого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 900 400,30 грн.

Крім того, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині оплати поставленого товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 72 014,68 грн пені, 5 027,00 грн інфляційних втрат та 5 354,71 грн 3% річних.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 9.2 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми невиконаних обов`язків, за кожен день прострочення платежу та за весь період прострочення.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховано на підставі п. 9.2 договору та заявлено до стягнення з відповідача 72 014,68 грн за загальний період прострочення з 10.10.2023 до 19.12.2023, враховуючи здійснені позивачем поставки.

Наразі суд зазначає, що позивачем не вірно визначено період прострочення грошового зобов`язання за видатковими накладними, а саме його початок.

Як було зазначено судом раніше та передбачено в п. 4.2 договору, покупець зобов`язується оплачувати повну вартість (в розмірі 100%) товару (в тому числі ПДВ), відображеному в рахунках на оплату постачальника на кожну окрему партію товару (далі за текстом «рахунок на оплату»), протягом 1 (одного) банківського дня з дати виставлення рахунку на оплату постачальником, але в будь-якому разі до моменту відвантаження такого товару постачальником, якщо інше не передбачено додатками до цього договору (у випадку їх складання).

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Позивачем при здійсненні розрахунку не враховано ч. 5 ст. 254 ЦК України, згідно з якою якщо останній день строку припадає на вихідний день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Крім того суд звертає увагу позивача, що у разі здійснення відподіачем часткових оплат за видатковими накладними, якщо період нарахування припиняється частковою оплатою, то фактична дата оплати не враховується у період нарахування штрафних санкцій. Інше договором не передбачено.

Отже, враховуючи умови договору та приписи ст. 253, 254 Цивільного кодексу України суд зазначає, що прострочення за видатковою накладною: № 541 від 08.10.2023 почалось 09.10.2023 (кінцевий строк оплати 08.10.2023); № 560 від 11.10.2023 почалось 12.10.2023 (кінцевий строк оплати 11.10.2023); № 572 від 13.10.2023 почалось 14.10.2023 (кінцевий строк оплати 13.10.2023); № 573 від 13.10.2023 почалось 14.10.2023 (кінцевий строк оплати 13.10.2023); № 588 від 19.10.2023 почалось 20.10.2023 (кінцевий строк оплати 19.10.2023); № 589 від 20.10.2023 почалось 21.10.2023 (кінцевий строк оплати 20.10.2023); № 590 від 20.10.2023 почалось 21.10.2023 (кінцевий строк оплати 20.10.2023); № 596 від 22.10.2023 почалось 24.10.2023 (кінцевий строк оплати 23.10.2023, у зв`язку із тим, що 22.10.2023 припадає на вихідний день неділю); № 597 від 22.10.2023 почалось 24.10.2023 (кінцевий строк оплати 23.10.2023, у зв`язку із тим, що 22.10.2023 припадає на вихідний день неділю); № 598 від 22.10.2023 почалось 24.10.2023 (кінцевий строк оплати 23.10.2023, у зв`язку із тим, що 22.10.2023 припадає на вихідний день неділю).

Отже, здійснивши власний перерахунок пені, з урахуванням дат виникнення прострочення по оплаті товару та здійснених оплат, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору, здійсненої поставки, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 65 099,83 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Позивач, внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором та керуючись приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить стягнути з відповідача 5 027,00 грн інфляційних втрат та 5 354,71 грн 3% річних.

Отже, здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням дат виникнення прострочення по оплаті товару та здійснених оплат, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору, здійсненої поставки, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповдача 3% річних та інфляційних втрат обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню у заявлених позивачем сумах.

Заперечень з боку відповідача щодо невірності розрахунку пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат матеріали справи не містять.

Суд наголошує на тому, що відповідач був обізнаний про розгляд справи судом, однак позовних вимог не оспорив, заборгованість шляхом подання відповідних доказів не спростував.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 14 638,23 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконафтосервіс» (місцезнаходження: пр. Незалежності, буд. 150, м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київська обл., 09100; код ЄДРПОУ 45001905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санрайс Логистикс» (місцезнаходження: вул. Європейська, буд. 2, офіс 209, м. Полтава, Полтавська обл., 36014; код ЄДРПОУ 42044752) 900 400,30 грн основного боргу, 65 099,83 грн пені, 5 354,71 грн 3% річних, 5 027,00 грн інфляційних втрат та 14 638,23 грн судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко