Рішення

від 22.05.2024 по справі 914/984/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2024 Справа № 914/984/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Софілайт-Проект», м. Львів;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Ф.Ф.», с. Тарасівка, Пустомитівського району, Львівської області;

про стягнення коштів. Ціна позову 58 747,28 грн.

Заяв про відвід не поступало.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Софілайт-Проект» до Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Ф.Ф.» про стягнення 58 747,28 грн., з яких 55488,90 грн. основний борг, 1583,78 грн. 3% річних, 1674,60 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 19.04.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику представників сторін.

На адресу суду від позивача 08.05.2024р. надійшло клопотання за вх. № 12326/24 про приєднання оригіналів доказів до матеріалів справи.

Відповідач письмового відзиву не подав. Причин не подання відзиву чи доказів не повідомлено, хоча судом належно виконано обов`язок, щодо повідомлення усіх учасників справи про розгляд справи, зокрема відповідача, шляхом надіслання ухвали суду від 19.04.2024р. в електронній формі до Електронного кабінету відповідача, та оприлюднення в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала суду від 19.04.2024р. була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача 19.04.2024р., та доставлена до електронного кабінету 19.04.2024р. о 14:25год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Згідно з пунктом 42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція про те, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема відповідачу надіслано ухвалу Господарського суду Львівської області до Електронного кабінету, та доставлено до електронного кабінету 19.04.2024р. о 14:25год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників про розгляд справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позиції учасників справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Софілайт-Проект» (Позивач) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «В.Ф.Ф.» (Відповідач) товар на загальну суму 55 488,90 грн. відповідно до видаткових накладних №119 від 09.05.2023р., №118 від 09.05.2023р. та № 113 від 28.04.2023р., які підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Позивач стверджує, що відповідач оплату отриманого товару не здійснив, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість на суму 55 488,90 грн.

Позивач зауважує, що письмовий договір на поставку цього товару сторонами даного спору не укладався.

У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару позивач нарахував інфляційні втрати в розмірі 1 674,60 грн та 3% річних в сумі 1583,78 грн.

Письмового відзиву чи заперечень від відповідача не подано.

Обставини, встановлені судом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 55 488,90 грн., що підтверджується видатковими накладними № 113 від 28.04.2023р. на суму 52 700,22 грн., №118 від 09.05.2023р. на суму 2 736,60 грн. та №119 від 09.05.2023р. на суму 52,08 грн.

Видаткові накладні підписані обома сторонами, скріплені їх печатками та копії видаткових накладних долучено до матеріалів справи. Оригінали видаткових накладних додано позивачем до клопотання за вх. № 12326/24 та оглянуто судом.

До матеріалів справи також долучено копію акту звірки взаємних розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Софілайт-Проект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Ф.Ф.» за період з 28.04.2023р. по 03.04.2024р., відповідно до якого за даними Товариства з обмеженою відповідальністю «Софілайт-Проект» станом на 03.04.2024р. заборгованість на користь позивача становить 55 488,90 грн. Акт звірки підписано позивачем та скріплено його печаткою.

Відповідач відзиву на позовну заяву та доказів оплати заборгованості суду не надав.

Позиція суду.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як встановлено судом із матеріалів справи між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини з поставки товарів шляхом підписання видаткових накладних.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято без зауважень чи заперечень товар на загальну суму 55 488,90 грн., що підтверджується видатковими накладними № 113 від 28.04.2023р. на суму 52 700,22 грн., №118 від 09.05.2023р. на суму 2 736,60 грн. та №119 від 09.05.2023р. на суму 52,08 грн., які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками. Отже, у відповідача виник обов`язок оплатити поставлений товар після його прийняття. Однак, відповідач, в порушення вимог законодавства не здійснив оплату за поставлений товар.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 55 488,90 грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував за період з 01.05.2023р. по 12.04.2023р. окремо по кожній накладній відповідачу 3% річних у розмірі 1583,78 грн., та інфляційні втрати в розмірі 1 674,60 грн. Розрахунки долучено до матеріалів справи та перевірено судом. Відповідачем не оспорено порядок та розмір нарахувань позивача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено.

Позивачем в позовній заяві визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи в розмірі 5000,00 грн., та зазначено, що докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги є обґрунтованими, не спростованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Ф.Ф.» (81143, Львівська обл., Пустомитівський р-н, село Тарасівка, вулиця Шевченка, будинок 1А, ідентифікаційний код 39924250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софілайт-проект» (79022, Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, буд. 174, ідентифікаційний код 42771815) 55488,90 грн. основного боргу, 1583,78 грн. 3% річних, 1674,60 грн. інфляційних втрат та судовий збір в розмірі 3 028,00грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 22.05.24р.

СуддяІванчук С.В.