Рішення

від 14.05.2024 по справі 914/3513/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2024 Справа № 914/3513/23

За позовом: Фермерського господарства Тобяш В. С., с. Добрячин, Львівська область

до відповідача: Червоноградської міської ради, м. Червоноград, Львівська область

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

Суддя Наталія Мороз

за участю секретаря с/з Соломії Дицької

Представники:

Від позивача: Огорілко Ю. В.

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Фермерським господарством Тобяш В. С. до Червоноградської міської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою, площею 13,6016 га для ведення фермерського гоподарства, розташованою на території Червоноградської міської ради Львівської області (за межами населеного пункту с. Добрячин), кадастровий номер 4624884200:15:000:0086.

Ухвалою від 04.12.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 18.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.01.2024.

Ухвалою від 09.01.2024 підготовче засідання відкладено на 06.02.2024, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою суду від 06.02.2024 продовжено підготовче провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12.03.2024.

12.03.2024 підготовче засідання відкладено на 26.03.2024.

Ухвалою суду від 19.03.2024 задоволено клопотання Фермерського господарства Тобяш В. С., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 26.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 30.04.2024.

Ухвалою суду від 29.04.2024 поновлено Фермерському господарству Тобяш В. С. строк на подання клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції та задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 30.04.2024 судове засідання відкладено на 14.05.2024, про що сторін повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою суду від 07.05.2024 задоволено клопотання Фермерського господарства Тобяш В. С. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судове засідання 14.05.2024 представник позивача з`явився в режимі відеоконференції. Дав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі рішення Сокальської районної ради народних депутатів Сокальського району Львівської області, ОСОБА_1 видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, розташованою на території с. Борятин Острівської сільської ради, площею 30 гектарів для ведення селянського (ферського) господарства. Із 1997 року фермерське господарство Тобяш В. С. почало використовувати вказану земельну ділянку для фермерської діяльності.

В подальшому, зазначену земельну ділянку було поділено шляхом розпаювання. У володінні ФГ Тобяш В. С. залишилась земельна ділянка площею 13,6016 га, якій присвоєно кадастровий номер 4624884200:15:000:0086. Після смерті засновника та голови фермерського господарства Тобяш В. С., спадщину прийняв його син та, відповідно, користується і обробляє вказану земельну ділянку.

Вважаючи, що право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства, у зв`язку зі смертю особи, яка таке право отримала, є таким, що не припинилось та є діючим для ФГ Тобяш В. С., а отже, у останнього наявне право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 13,6016 га, позивач просить суд визнати за Фермерським господарством Тобяш В. С. право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4624884200:15:000:0086 для ведення фермерського господарства.

Позиція відповідача.

Відповідач участі у судових засіданнях особисто або через уповноваженого представника не забезпечив, правом подання відзиву на позовну заяву в порядку статті 80 ГПК України не скористався. Заявою від 01.01.2024 просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника Червоноградської міської ради, зазначивши, що при вирішенні даної справи покладається на думку суду.

Обставини справи.

19.03.1997 на підставі рішення Сокальської районної ради народних депутатів Сокальського району Львівської області від 26.02.1993 ХІІІ сесії ХХІ скликання, громадянину України ОСОБА_1 видано державний акт № ЛВ 643 на право постійного користування землею, площею 30,0 гектарів в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території села Борятин Острівської сільської ради. Землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 184.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Фермерському господарству Тобяш В. С. присвоєно ідентифікаційний код 22382025.

Розпорядженням голови Сокальської районної державної адміністрації № 142 від 20.03.2012, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, голові та членам фермерського господарства «Тобяш В. С.», видано громадянам державні акти на право власності на землю в розмірі земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства «Тобяш В. С.» загальною площею сільськогосподарських угідь 16,3563 га, в тому числі рілля 16,3563 га, а саме: ОСОБА_1 , загальною площею 2,7654 га; ОСОБА_2 , загальною площею 3,3959 га; ОСОБА_3 , загальною площею 3,4195 га; ОСОБА_4 , загальною площею 3,3676 га; ОСОБА_5 , загальною площею 3,4079 га.

Після розпаювання, у відповідності до даних Державного земельного кадастру про земельну ділянку, спірна земельна ділянка зареєстрована за кадастровим номером 4624884200:15:000:0086; місце розташування: Львівська область, Сокальський район, Острівська сільська рада; цільове призначення: для ведення фермерського господарства; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; площа земельної ділянки: 13,6016 га; вид права: право постійного користування; інформація про власників (користувачів): ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 20.01.2020.

У зв`язку з успадкуванням майнових прав засновника Фермерського господарства Тобяш В. С. на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Львівської області від 12.03.2021 № 357, засновником (власником) Фермерського господарства Тобяш В. С. став ОСОБА_5 (син засновника ФГ Тобяш В. С.).

На підставі рішення засновника (власника) ФГ Тобяш В.С. від 31.10.2021 № 2-10/2021 затверджено нову редакцію статуту Фермерського господарства Тобяш В.С.

У відповідності до довідки, виданої виконавчим комітетом Червоноградської міської ради Червоноградського району Львівської області від 29.05.2023 № 237-05, громадянин ОСОБА_5 після смерті свого батька ОСОБА_1 , успадкував фермерське господарство ОСОБА_1 . Земельна ділянка для ведення фермерського господарства, площею 13,6016 га, кадастровий номер 4624884200:15:000:0086, право постійного землекористування земельною ділянкою зареєстрованою за померлим ОСОБА_1 , яку після смерті використовує спадкоємець ОСОБА_5 , засновник фермерського господарства Тобяш В. С.

Заявою від 30.05.2023 ФГ Тобяш В. С. зверталося до Червоноградської міської ради Львівської області щодо надання права постійного користування земельною ділянкою площею 13,6016 га в межах та згідно планом, розташованою на території Червоноградської територіальної громади Львівської області для ведення селянського (фермерського господарства).

Рішенням Червоноградської міської ради від 20.07.2023 № 1967 відмовлено ФГ Тобяш В. С. в передачі в постійне користування земельної ділянки площею 13,6016, кадастровий номер 4624884200:15:000:0086, як такому, що не належить до осіб, які набувають права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Згідно з довідкою, виданою Головним управлінням ДПС у Львівській області від 08.08.2023 № 23428/6/13-01-19-03-14, Фермерським господарством Тобяш В. С. (ЄДРПОУ 22382025) за період з 01.01.2020 по 27.07.2023 сплачено: єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків 11 674,92 грн; орендну плату з юридичних осіб 3 868,56 грн.

З метою захисту порушеного права, Фермерське господарство Тобяш В. С. звернулось до господарського суду з позовом про визнання права постійного користування земельною ділянкою, площею 13,6016 га, кадастровий номер 4624884200:15:000:0086. Предметом позову у даній справі є визнання права постійного користування земельною ділянкою, площею 13,6016 га (кадастровий номер 4624884200:15:000:0086), тобто тією частиною земельної ділянки, що була видана ФГ Тобяш В. С. згідно державного акту але не розпайована.

Оцінка суду.

Згідно з ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються Земельним кодексом України від 18.12.1990, Земельним кодексом України від 25.10.2001, ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство», ЗУ «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до положень ст.7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент створення позивача), користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно з ч.1 ст.23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент створення фермерського господарства), право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З змістом ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство» (який втратив чинність 29.07.2003 у зв`язку із набранням чинності ЗУ «Про фермерське господарство»), селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство», після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Таким чином, законодавством, чинним на момент створення фермерського господарства позивача, передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Водночас, одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто, закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого селянського (фермерського) господарства.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.08.2022 у справі № 921/68/21.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону (ст. 1 ЗУ «Про фермерське господарство»).

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 ЗУ «Про фермерське господарство»).

Таким чином, після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Вказані правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 та від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Як встановлено судом, після отримання Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ЛВ № 643, фермерське господарство Тобяш В. С. почало використовувати надану земельну ділянку для фермерської діяльності. Тобто, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації фермерського господарства воно набуло права та обов`язки землекористувача.

Відповідно до ч.1 ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.95 вказаного Кодексу).

Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Відповідно до ст. 27 ЗК України від 18.12.1990, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: добровільної відмови від земельної ділянки; закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; нераціонального використання земельної ділянки; використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; використання землі не за цільовим призначенням; невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Згідно з ст. 141 ЗК України від 25.10.2001, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постановах від 18.11.2020 у справі № 904/6059/19 та від 17.05.2021 у справі № 923/196/20 Верховний Суд дійшов висновку, що у разі поділу земельної ділянки змінюються межі, площа та кадастровий номер цієї земельної ділянки, проте обсяг прав попереднього землекористувача, набутий на таку земельну ділянку у встановленому законом порядку на підставі державного акта на право постійного користування землею, не змінюється.

Сам по собі факт розпаювання частини земельної ділянки котра перебувала у користуванні фермерського господарства на підставі державного акту серії ЛВ № 643, площею 30 гектарів в межах, згідно з планом, яка розташована на території с. Борятин Острівської сільської ради не свідчить про втрату права користування земельною ділянкою чи її припинення. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.08.2022 у справі № 921/68/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЗК України від 25.10.2001, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач відмовився від права користування спірною земельною ділянкою, а також, що земельна ділянка вилучалася для суспільних чи інших потреб.

З наведеного вбачається, що у земельному законодавстві (як чинному на момент створення юридичної особи позивача, смерті його засновника, так і станом на даний час) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відсутня.

З урахуванням викладеного, у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Зазначеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

У процесуальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, відтак, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати за Фермерським господарством Тобяш В. С. (80015, Львівська область, Червоноградський район, с. Добрячин, ідентифікаційний код 22382025) право постійного користування земельною ділянкою площею 13,6016 га, розташованою на території Червоноградської міської ради Львівської області (за межами населеного пункту с. Добрячин), кадастровий номер 4624884200:15:000:0086, для ведення фермерського господарства.

3. Стягнути з Червоноградської міської ради (80100, Львівська область, м. Червоноград, пр.-т. Шевченка,19, ідентифікаційний код 26269722) на користь Фермерського господарства Тобяш В. С. (80015, Львівська область, Червоноградський район, с. Добрячин, ідентифікаційний код 22382025) 2 684,00 грн судового збору.

Рішення складено 22.05.2024

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяМороз Н.В.