Ухвала

від 20.05.2024 по справі 916/5010/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5010/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового Меленчук Т.М.

розглянувши заяву Житлово-будівельного кооперативу Академія від 03.05.2024р. вх. №ГСОО 2-757/24 по справі №916/5010/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452)

До відповідача: Житлово-будівельного кооперативу Академія (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 4; код ЄДРПОУ 26471337)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 42399676)

Про стягнення 266025,54 грн.

за участю представників:

від позивача: Тіщенко А.А., довіреність

від відповідача: не з`явився

від 3-ї особи: не з`явився

Встановив: Рішенням господарського суду Одеської області від 26.02.2024р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України задоволено повністю. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу Академія на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України основний борг у розмірі 178236 грн. 47 коп., пеню у розмірі 21583 грн. 71 коп., 3% річних у розмірі 8452 грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 57752 грн. 56 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3192 грн. 30 коп.

03.05.2024р. до суду Житлово-будівельним кооперативом Академія було надано заяву про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.05.2024р., заяву було передано на розгляд судді Д`яченко Т.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.05.2024р. прийнято до розгляду заяву Житлово-будівельного кооперативу Академія по справі №916/5010/23 та призначено розгляд заяви на "20" травня 2024 р. о 12:40. Повідомлено учасників справи про розгляд заяви 20.05.2024р. о 12:40.

08.05.2024р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України були надані заперечення на заяву.

В обґрунтування поданої заяви Житлово-будівельним кооперативом Академія було зазначено суду, що характер заборгованості, яка за рішенням суду виникла у відповідача перед позивачем, а саме, за постачання природного газу відповідачу як постачальником «останньої надії», зі стягненням штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних, прямо свідчить при вимушеність та законодавчу визначеність закупівлі газу на певних, невигідних умовах, без бажання відповідача здійснювати таку закупівлю. Така заборгованість виникла внаслідок дії законодавчих актів, а не навмисних або необережних дій відповідача. Погасити визначену судом заборгованість раніше, до звернення позивача до суду, відповідач не мав можливості.

Відповідачем було зазначено суду, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач, є на теперішній неприбутковою організацією, тобто юридичною особою, якій на законодавчому рівні заборонено отримувати будь-який прибуток. Відомості щодо неприбутковості відповідача є загальнодоступними у відповідному реєстрі. Фінансова діяльність відповідача у 2023-2024 роках відображено у відповідному додатку до даної заяви. Такий додаток прямо свідчить про відсутність прибутку, надходження грошових коштів у відповідний період, та взагалі, виключно від мешканців житлового будинку та юридичних осіб, які здійснюють свою діяльність в житловому будинку по вул. Черняховського, 4 в м. Одесі в якості оплати за надані послуги щодо обслуговування та утримання будинку, спожиті житлово-комунальні послуги, невідповідність видатків Кооперативу доходам в частині неможливості покриття видатків в повному обсязі в зв`язку з недостатністю надходжень, витрачання коштів Кооперативом виключно на оплату спожитих житлово-комунальних та інших, пов`язаних із Статутною діяльністю послуг, відсутність будь-яких коштів, за рахунок яких можливо було б погасити існуючу заборгованість перед позивачем, тим більше, в один платіж.

За поясненнями відповідача, діяльність кооперативу на теперішній час, фактично, зупинена через арешт коштів державним виконавцем, та, як наслідок, вже на момент звернення зупиняється надання житлово-комунальних послуг мешканцям будинку.

Також відповідачем було зазначено суду, що скрутне фінансове становище відповідача, неможливість виконати обов`язки за рішенням суду пов`язано із введенням в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року, що є загальновідомим фактом та не потребує доведення стороною.

Також відповідач просив суд врахувати, що позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань.

Крім того, відповідачем було надано довідку про списання з його рахунку коштів в сумі 127664, 44 грн. в межах відповідного виконавчого провадження та залишок заборгованості за рішенням на момент звернення з даною заявою складає 141553, 40 грн.

Відповідно до поданої заяви відповідач просив суд розстрочити виконання судового в розмірі 141553, 4 наступним чином: до 26.05.2024 року - в сумі 14155,34 грн, до 26.06.2024 року - в сумі 14155,34 грн., до 26.07.2024 року - в сумі 14155,34 грн., до 26.08.2024 року - в сумі 14155,34 грн., до 26.09.2024 року - в сумі 14155,34 грн., до 26.10.2024 року - в сумі 14155,34 грн.

Надаючи заперечення на заяву, позивачем було зазначено суду, що враховуючи імперативні приписи статті 129-1 Конституції України, статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 331 Господарського процесуального кодексу України визначають можливість відстрочити/розстрочити виконання судового рішення, лише за наявності для цього обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Разом з тим, за поясненнями позивача, всупереч наведеним вище положенням законодавства відповідачем не долучено будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. Таким чином, скрутний фінансовий стан відповідача за змістом статті 331 ГПК України, не може вважатися обставиною, яка може слугувати підставою для розстрочки виконання рішення, оскільки обов`язковість судових рішень, яка передбачена статтею 129-1 Конституції України, не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності у нього можливості виконання рішення у даній справі з умовою розстрочки його виконання на 10 місяців.

За твердженням позивача, відповідач не надав доказів, з яких би вбачалась наявність у нього фінансової спроможності самостійно виконувати рішення суду. Відтак, наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для розстрочки виконання рішення суду в розумінні статтей 73, 74, 76, 77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 11, 15, 42, 331 ГПК України, позивач просив суд відмовити у задоволенні заяви Житлово-будівельного кооперативу «Академія» про розстрочення виконання рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2024 по справі № 916/5010/23.

Крім того, у судовому засіданні позивачем було зауважено суду, що наразі заборгованість відповідача перед позивачем становить грошову суму 147264,09 грн., що є більшою, ніж та, на яку посилається відповідач, подаючи відповідну заяву.

Суд, розглянувши заяву, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У свою чергу, частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №910/11949/21.

У зв`язку з тим, що розстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочення виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у пункті 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №904/5819/20, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21, від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Позаяк, заявником не надано суду жодних доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання або обумовлюють наявність ускладнень під час виконання судового акту.

Також суд зазначає, що відповідачем, при поданні відповідної заяви про розстрочення виконання рішення суду строком на 10 місяців, відповідно до періодів, що було зазначено у поданій заяві, не було надано відповідних доказів та не доведено суду письмовими доказами наявності у відповідача можливості виконання рішення за умови розстрочення виконання такого рішення терміном саме на 10 місяців.

Також, суд наголошує, що введення в Україні воєнного стану не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує висновки Верховного Суду викладені у пунктах 59, 60, 61, 62 постанови від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, згідно із якими, відповідно до частини першої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про те, що надання розстрочення виконання рішення в даній справі порушить баланс інтересів сторін, зокрема, не буде досягнуто мети виконання судового рішення з дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом стягувача. Розстрочення виконання судового рішення, за обставин відсутності доведення намірів боржника його добровільно виконувати, фактично сприятиме ухиленню від виконання ним свого обов`язку, а за наявності інфляційних процесів в економіці держави, суттєво та негативно вплине на фінансовий стан стягувача.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви Житлово-будівельного кооперативу Академія від 03.05.2024р. вх. № ГСОО 2-757/24 по справі №916/5010/23.

Керуючись ст.ст. 331, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.У задоволенні заяви Житлово-будівельного кооперативу Академія від 03.05.2024р. вх. № ГСОО 2-757/24 по справі №916/5010/23 відмовити.

Повний текст ухвали суду складено 22 травня 2024 року.

Ухвала набирає законної сили 20 травня 2024р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Суддя Т.Г. Д`яченко