Рішення

від 14.05.2024 по справі 922/196/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2024м. ХарківСправа № 922/196/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

за участю секретаря судового засідання Хруслової А.К.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЯГДВЕЛЬТ-УКРАЇНА" провизнання трудових відносин припиненими

за участю представників:

позивача Пятигора К.В.

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "ЯГДВЕЛЬТ-УКРАЇНА", в якій просить суд визнати припиненими трудові відносини між позивачем та відповідачем у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України, з 11.01.2024.

Фактичними підставами позову є позбавлення позивача можливості самостійно припинити трудові відносини з відповідачем за власним бажанням, оскільки останнім не було прийнято рішення про його звільнення у зв`язку з непроведенням загальних зборів учасників.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі №922/196/24 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/196/24.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.02.2024 у справі №922/196/24 продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.04.2024 закрито підготовче провадження у справі №922/196/24 та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні по суті 30.04.2024 у справі №922/196/24 була оголошена перерва на 14.05.2024 об 11:00 год.

Присутній у судовому засіданні по суті 14.05.2024 представник позивача позов підтримує повністю та просить суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Правом на участь представника в судовому засіданні по суті 14.05.2024 відповідач не скористався, відзиву на позов не надав, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного листа до електронного кабінету ТОВ "ЯГДВЕЛЬТ-УКРАЇНА".

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.

Заслухавши вступне слово представника позивача, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Згідно з засновницьким договором про створення ТОВ "ЯГДВЕЛЬТ-УКРАЇНА" (далі - Товариство), учасниками Товариства є ТОВ "БАСТІОН" та ТОВ "JAGDWELT".

Відповідно до пункту 5.11. Статуту Товариства до компетенції загальних зборів учасників відноситься, зокрема, обрання та відкликання голови, директора, ревізійної комісії.

Одноособовим виконавчим органом Товариства є його директор (пункт 5.12. Статуту Товариства).

10.02.2005 на позачергових зборах Товариства були прийняті рішення, які оформлені протоколом від 10.02.2005, зокрема, про призначення директором Товариства ОСОБА_1 з 10.02.2005.

Розпорядженням від 10.02.2005 №1 призначено з 10.02.2005 ОСОБА_1 директором Товариства на підставі загальних зборів засновників.

Також, між Товариством та ОСОБА_1 (працівник) був укладений Трудовий договір (контракт) від 10.02.2005, за яким Товариство прийняло на роботу працівника на посаду директора Товариства на повний робочий день з 10.02.2005 на невизначений строк (безстроково).

Умовами пункту 6.2. Трудового договору (контракту) від 10.02.2005 передбачено, що працівник може звільнитися за власним бажанням у будь-який час, за умови попереднього письмового повідомлення Товариства про звільнення не менш ніж за 2 тижні до дати звільнення.

07.12.2023 відповідачка звернулася до позивача із заявою від 07.12.2023, в якій просила звільнити її з посади директора Товариства з 11.01.2024 за власним бажанням на підставці статті 38 КЗпП України. Вказана заява була зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції Товариства за №4/12-2023.

Вказана заява разом з повідомленням про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства на 10.01.2024 о 09:00 год. з порядком денним: 1. Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з 11.04.2024 за власним бажанням; 2. Про обрання та призначення на посаду нового директора Товариства була надіслана на адреси учасників - ТОВ "БАСТІОН" та ТОВ "JAGDWELT", про що свідчать наявні в матеріалах справи описи вкладення до цінних листів.

10.01.2024 директором Товариства був складений Акт про те, що позачергові збори учасників Товариства, скликані на 10.01.2024 о 09:00 год., не відбулися у зв`язку з неявкою учасників ТОВ "БАСТІОН" та ТОВ "JAGDWELT".

Посилаючись на наведені вище обставини та вказуючи на те, що позачергові загальні збори учасників Товариства не відбулися, а отже можливість вирішити питання щодо припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та Товариством відсутня, позивач звернувся до суду з позовом про визнання трудових відносин припиненими.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (аб.1 ч.1 ст. 19 ЦПК України).

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому п. 3.2 рішення №1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення ч.3 ст. 99 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме ч.1 ст. 98 та ч.1 ст. 99 ЦК України, а також чинні на той час ч.1 ст. 23, п. «г» ч.5 ст. 41, ч.1 ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» і ч.5 ст. 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому Конституційний Суд України у відповідному рішенні наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у п.54 постанови від 14.06.2023 у справі №443/362/22, звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. У п.55 відповідної постанови зауважено, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Зважаючи на зазначене, а також враховуючи положення п.12 ч.1 ст.20 ГПК України, яка відносить до повноважень господарського суду розгляд справи у спорах між юридичною особою та посадовою особою, розгляд переданого спору належить до компетенції саме господарського суду.

Статтею 99 ЦК України встановлено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Згідно з частиною другою статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників.

В частині третій статті 30 вказаного Закону унормовано, що питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону.

У відповідності до частини першою статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

Частинами другою-п`ятою статті 32 вказаного Закону передбачено, що виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.

З наведених норм слідує, що вирішення питання про припинення повноважень директора товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Виключна компетенція полягає в тому, що лише єдиний орган (збори учасників товариства) може вирішувати вказане питання.

Для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу директор за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень та обрання нового директора.

При цьому директор має дотриматись вимог статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 була обрана на посаду директора Товариства 10.02.2005, що підтверджується протоколом позачергових зборах Товариства від 10.02.2005, а також розпорядженням від 10.02.2005 №1.

Відповідно до частини четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про прийняття працівника на роботу.

Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

За загальними правилами трудового законодавства України, керівник товариства (генеральний директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення генерального директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачка подала заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням, яка зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції Товариства за №4/12-2023 від 07.12.2023.

Також позивачка дотрималася порядку скликання загальних зборів Товариства та надіслала на адреси учасників (ТОВ "БАСТІОН" та ТОВ "JAGDWELT") повідомлення у строк, формі та за змістом як того передбачає Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" і Статут Товариства ( арк. спр. 44,46).

Однак, позачергові загальні збори учасників Товариства не відбулися, у зв`язку з неявкою таких учасників на збори.

Внаслідок вказаного, питання припинення повноважень ОСОБА_2 як директора Товариства згідно з законодавчо визначеним порядком не вирішено і позивачка не має повноважень самостійно вирішити таке питання.

З огляду на наведене вбачається порушеними права ОСОБА_2 внаслідок позбавлення її можливості припинити свої повноваження як директором Товариства з незалежних від неї причин.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20, створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Крім того суд звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, що наведена в ухвалі суду від 08.02.2023 у справі №127/27466/20, належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів керівника товариства у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), як визначено у постановах від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 та 17.03.2021 у справі №761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема через два тижні після написання/подання заяви про звільнення по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

Отже в даному випадку належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача буде не визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), а саме припинення трудових відносини між позивачем та відповідачем з дати набрання рішенням суду законної сили, у зв`язку зі звільненням з посади директора

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, однак, частково, з урахуванням викладеного вище.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. Згідно з частиною другою якої судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

За таких обставин, судовий збір у розмірі 3.028,00 грн (від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений) слід стягнути з відповідача в дохід бюджету.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити частково.

2. Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЯГДВЕЛЬТ-УКРАЇНА" (61174, м. Харків, пр. Перемоги, буд. 75А, код ЄДРПОУ 30034306) у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯГДВЕЛЬТ-УКРАЇНА" (61174, м. Харків, пр. Перемоги, буд. 75А, код ЄДРПОУ 30034306) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3.028,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "22" травня 2024 р.

СуддяН.С. Добреля